Національний природний парк "Вижницький"

У межах Вижницького району Чернівецької області Указом Президента України в 1995 році був заснований національний парк. За площею (7928,4 га) це поки що один з найменших національних природних парків Українських Карпат, проте з його появою держава сформувала досить струнку мережу за­повідних територій, що репрезентують усі висотно-поясні струк­тури гір. На відміну від інших національних парків регіону, де переважають середньо- та частково високогірні ландшафти і рослинність, «Вижницький» уособлює низькогірну частину Карпат з досить м'яким кліматом і переважанням в лісах тепло­любних порід — бука та ялиці.

Ландшафтна неповторність НПП «Вижницького» на тлі за- гальнокарпатської краси визначається поділом його території на приблизно рівні половини між басейнами Черемоша та Сіре- ту.

Територія національного парку і суміжжя багата на міне­ральні води. Традиція їх використання сягає углиб тисячоліть. Ще давні слов'яни виварювали і продавали харчову сіль з ропи джерел «Черешенька» та «Вижниця», мінералізація яких стано­вить 350-400 г/л. Водою з унікального джерела «Лужки» (таких всього три в Європі) лікували захворювання органів травлення та гемофілію. При загальній низькій мінералізації (0,6 г/л) у ній містяться понад 20 терапевтично активних іонів різних мікрое­лементів з переважанням іонів заліза та алюмінію. Природна кислотність їх становить 3-3,5. При вживанні цієї води підви­щується апетит і поліпшується обмін речовин в організмі. Ос­танніми роками виявлено ще два джерела лікувально-столових вод типу «Нафтуся», промислове освоєння яких уже розпоча­лося.

Основним багатством парку «Вижницький» є рослинність, передусім ліси, що займають понад 80 % його території. Це насамперед ділянки корінних високопродуктивних букових та буково-ялицевих насаджень. Флористичне й рослинне багат­ство ландшафтів парку зумовлене його розміщенням на кор­доні двох геоботанічних районів: Шешорсько-Красноїльського з гірськими ялиново-ялицево-буковими та ялиново-буково-яли- цевими і Болехівсько-Берегометського з передгірними ялице­во-буковими лісами.

Найбільші площі під ялицево-буковими лісами, рідше трап­ляються чисто букові ліси. В деревостані нерідко можна зустр­іти домішки явора, смереки, дуба червоного. Незважаючи на достатню обжитість цих місць, тут ще зустрічаються окремі ділянки пралісів, де дерева бука та ялиці сягають висоти 40 м та 70-90 см у діаметрі. Ялицево-букові ліси здебільшого затем­нені із зрідженим підліском. У травостої переважають — зелен­чук, переліска багаторічна, маренка запашна, актея колосиста, підлісник європейський та інші. Окрему групу серед них ста­новлять гірські неморальні види — живокіст серпоподібний, жовтозілля дібровне та Фукса, шавлія клейка.

У букових та ялицево-букових лісах виявлено чимало рідкісних, зникаючих та малопоширених видів, насамперед орхідних, занесених до Червоної книги України. Найбільш цінним є надбородник безлистий. У Карпатах відомо дише два місця його зростання — обидва на території парку «Вижниць­кий». Рідкісним є палеоарктичний вид — булатка довголиста, яку лише кілька разів було виявлено на території Берегометсь- кого лісництва. Особливо рідкісною є коручка пурпурова — центральноєвропейський вид на крайній східній межі свого ареалу. З інших занесених до Червоної книги України видів, крім орхідних, у парку ростуть баранець звичайний та беладо­на звичайна. В лісах трапляється чимало реліктових видів, наприклад папороть роду багаторядних. Парк — це єдине місце в Українських Карпатах, де ростуть усі три види цього роду — папороть шипувата, списоподібна та Брауна.

Післялісові луки — полонини займають порівняно невеликі площі, проте мають яскравий строкатий травостій з великою кількістю лучних рослин та видів узлісь. Найбільші площі лук з угрупованнями мітлиці тонкої, костриці червоної, пахучої трави. Флористична композиція складається здебільшого із видів, типових для лук України, проте є багато лучних видів, специфічних саме для карпатських лук: нечуйвітер оранжевий, чебрець субальпійський, вівсюнець знебарвлений, а також за­несені до Червоної книги України арніка гірська, траунштейне- ра куляста та астранція велика. Значно поширився на луках ендемічний карпатський вид — волошка карпатська, нерідко трапляються орхідні. З них у Червону книгу України вписані билинець комарниковий, зозулині сльози яйцевидні, пальчато­корінники травневий, плямистий, м'ясо-червоний та Фукса.

Всього на території національного парку «Вижницький» ви­явлено 630 видів судинних рослин (з них 34 види занесено до Червоної книги України) та 221 вид мохоподібних. Це без урахування лишайників, грибів, водоростей та ранньовесняних видів.

Тваринний світ національного парку не відрізняється від такого в суміжжях, хоча на цій невеликій території мешкають 11 видів земноводних, 7 — плазунів, 127 — птахів, 41 вид ссавців — усього 186 видів лише наземних хребетних тварин, представників 64 родин, 24 рядів, 4 класів. Практично ще не досліджувались іхтіофауна, комахи та інші членистоногі і бага­то інших таксонів. Більшість наземних хребетних є типовими представниками широколистяних та мішаних лісів Європи, пе­реважно балканської фауни (лелека білий, підорлик малий, вовчок, соня лісова, кіт лісовий). Є певна частка середземно­морських видів (саламандра плямиста, полоз ескулапів, квак­ша звичайна), а також типових гірських (кумка, щеврик) та бореальних видів (глухар, рябчик, сич волохатий, сова, рись).