8. Проблеми розвитку заповідної справи в Карпатському регіоні

Оспівані в піснях, опоетизовані в легендах смарагдові шати Карпат. Це не просто кліматоутворюючий і водорегулюючий механізм, а велетенські легені Європи, без яких ми задихнемось.

З кожним роком все більше ваблять до себе Карпати. Хто побував хоч раз у наших гірських і передгірських краях, той обов'язково прагне повернутись сюди ще раз. Адже це чи не єдиний у країні регіон, де по-справжньому благодатні природні умови, регіон, який поки що порівняно не забруднений. Розмаї­ття ландшафтів, значні масиви хвойних лісів, помірний клімат, багатий рослинний і тваринний світ, численні водоспади, дже­рела мінеральних вод, цінні заповідні об'єкти, історико-архі- тектурні пам'ятки є чудовою базою для розвитку масового і професійного спорту та туризму, лікування і відпочинку.

Проте слід зазначити, що Карпати — сукупність природно- антропогенних екосистем. Впродовж минулих століть у при­родних територіальних комплексах відбулися величезні кількісні та якісні зміни, що призвели до порушення екологічної рівнова­ги в природі Карпат.

Антропогенні зміни зачепили всі компоненти середовища: рослинний і тваринний світ, ґрунтовий покрив, ресурси річко­вих і підземних вод.

Зараз багато точиться розмов про причини та наслідки ката­строфічних повеней на Закарпатті. Наслідки відомі — вони жахливі. Серед причин поряд з надмірними опадами називають і надмірну вирубку лісів, відсутність належного берегоукріп­лення, ліквідації колись існуючих гребель і бездумний забір гравію та каменю, захаращення порубними рештками гірських річок та потоків, тощо. Зважаючи, що фізико-геологічні умови Буковини і Закарпаття мають багато спільного, та й принципи господарювання в горах, передгір'ї не дуже відрізняються, слід зробити все можливе, щоб в Буковинських Карпатах уникнути катастрофічних наслідків. Адже людська безгосподарність не­гативно впливає на стан довкілля і підсилює природні катакл- ізми.

Протягом багатьох десятиріч у Карпатах здійснюється інтен­сивне господарювання без врахування специфіки гірських та передгірських умов. На нашу думку тут давно порушено еко­логічну рівновагу — у великих обсягах, особливо у повоєнний період, велися суцільні рубки лісу, безсистемне будівництво доріг та трельовочних волоків, нафто- і газопроводів, ліній електропередач, проводиться розорювання крутосхилів, пере- випас худоби тощо. Суттєва зміна вікової структури дерево- стану, трансформація мішаних лісів на монокультури на знач­них площах теж значно впливають на порушення природоохо­ронного режиму регіону. Враховуючи це, слід переорієнтувати господарську діяльність у Карпатах на екологічно збалансова­ну, що забезпечує збереження екологічної рівноваги.

Карпати здавна славляться лісами. Враховуючи, що вони виконують переважно природоохоронні, екологічні, водоохо­ронні, захисні та інші важливі функції, є нагальна потреба перевести в установленому порядку всі ліси Карпат до першої групи (по лісогосподарських критеріях), що виключить таке поняття як- експлуатаційні ліси Карпат і забезпечить покращен­ня режиму лісокористування в плані безумовного виконання природоохоронних функцій лісів, а також їх заповідання.

Нещодавно Президент України підписав Закон «Про мора­торій на проведення суцільних рубок на гірських схилах в ялицево-букових лісах Карпатського регіону» який дає новий потужний імпульс у розвитку заповідної справи. Відрадно, що згідно вимог цього Закону заборонено суцільну вирубку дере- востанів в 150-метровій захисній прибережній смузі вздовж гірських річок і потоків та вище 1100 метрів над рівнем моря, впроваджується ряд природоохоронних заходів. Адже не сек­рет, що при заготівлі деревини в Карпатах, особливо на лісос­іках головного користування є факти невжиття заходів по недопущенню ерозійних процесів, ще порушується технологія розробки лісосік, допускається безсистемне трелювання дере­вини, внаслідок чого руйнується ґрунтовий покрив та зни­

щується підріст, розвивається водна ерозія на крутосхилах. Здоров'я лісу значною мірою залежить від технології рубок головного користування та якості рубок догляду, що прово­дяться в лісонасадженнях. А метод заготівлі деревини — основа майбутнього лісу. Тому повинна застосовуватись така техно­логія її проведення, яка б звела до мінімуму механічні пошкод­ження дерев, лісової підстилки та грунту. Вірний спосіб транс­портування деревини в умовах гірського лісу — це повітряно - канатний спуск, який відповідає вимогам раціонального приро­докористування. Та на практиці в гірських лісах трелювання деревини із лісосік часто здійснюється по гірським потокам і схилам, що є грубим порушенням природохоронного законо­давства. В результаті цього русла забруднені і захаращені відходами хвойних і листяних порід, що, в свою чергу, негатив­но впливає на іхтіофауну Карпатського регіону. До того ж, в місцях трелювання знищується підріст та гумусний шар грун­ту.

Основна машина лісозаготівельників в горах в даний час — гусеничний трактор, а його природоохоронні називають «руй­нівником». Волоки, якими він трелює деревину з крутосхилів — рани на тілі Карпат. По них під час дощів, як по руслах рік, ринуть стрімкі потоки, змиваючи створений тисячоліттями грунт аж до кам'яних порід. Тобто оголюються схили гір, починається інтенсивна ерозія, зменшується кількість природ­них джерел. Одночасно трактор губить і підріст. Створюються такі рани, що вже практично самі не загоюються і, як виразка, розростаються далі й далі. Тому така лісозаготівля в горах — злочин.

З метою попередження руйнівного впливу гусеничних трак­торів на гірські ландшафти розробку лісосік в гірських умовах зараз необхідно здійснювати лише з використанням колісних тракторів та гужового транспорту, поступово запроваджуючи повітряно-трелювальні установки. Застосування цих устано­вок забезпечить збереження природних ландшафтів від руйнів­ного впливу тракторної трельовки по гірських схилах, попере­дить забруднення гірських потоків, розвиток ерозійних про­цесів. Це підтверджує їх впровадження в Усть-Путильському лісництві Путильського держлісгоспу.

120

Так що лісівникам слід не посилатися на об'єктивні труд­нощі, а серйозно працювати над вдосконаленням технології, запозичувати кращий досвід сусідів.

На нашу думку необхідно заборонити виділення лісосічного фонду тимчасовим лісокористувачам, що не мають відповідної лісозаготівельної техніки і не забезпечені відповідними спеціа­лістами та допускають порушення природоохоронного законо­давства, не використовують у своїй роботі природозберігаю- чих технологій.

Для забезпечення збереження природних ландшафтів від впли­ву водної ерозії, попередження забрудення гірських річок та потоків необхідно в хвойних лісах Карпат проектувати (здійсню­вати) тільки вузьколісосічні рубки шириною до 50 м з терміном примикання не менше 5 років.

Враховуючи, що лісова екосистема в повній мірі виконує водорегулюючу функцію лише у віці 100 і більше років (стиглі і перестиглі насадження) доцільно заборонити в ялинових лісах суцільні лісосічні рубки в гірській та передгірській зонах Кар­пат площею більше 1 га на стрімких та дуже стрімких схилах (більше 21 градуса). Запровадження в гірській та передгірській зонах Карпат виключно 2-3-х прийомних поступових рубок — теж одна із важливих причин підвищення стійкості насаджень.

Необхідно терміново вжити організаційні заходи бази з ме­тою докорінного покращення стану ведення лісового господар­ства в колишніх колгоспних лісах, їх охорони і раціонального використання.

Не менш важлива проблема - відновлення та спорудження лісокористувачами на гірських річках і потоках штучних пере­падів, що зменшить швидкість водотоків і відповідно процес ерозії грунтів, а також сприятиме відтворенню цінних видів риби, в т. ч. лососевих (струмкової форелі).

Як зробити Карпати справжньою всеукраїнською здравни­цею? Проблем багато і головна з них — заповідання цінних природних об'єктів, взяття їх під охорону держави. Це забезпе­чить захист від різного роду технократичних посягань. В Чер­нівецькій області вживаються постійні заходи по розширенню природно-заповідного фонду. За останні п'ять років площа заповідних територій в області зросла майже в 10 разів. У відповідності до Указу Президента України створено Винниць­кий національний природний парк на площі 8,0 тис. га. Згідно розпорядження облдержадміністрації створено Черемошський регіональний ландшафтний парк площею 6,6 тис. га тощо. Поряд з цим є багато природних об'єктів, що потребують заповідання, проте їх неможливо затвердити із-за відсутності згоди землекористувачів.

Необхідно внести зміни в Закон України «Про природно- заповідний фонд України» про затвердження цінних природних об'єктів заповідними без згоди землекористувача при наяв­ності висновку-характеристики відповідної компетентної ус­танови. Адже доведено, що для нормального функціонування природного середовища Карпатського регіону 25-30 процентів площ повинні бути вилучені з активної господарської діяль­ності, а на 4 - 5 процентах площі слід забезпечити абсолютно заповідний режим. Тому на території Винницького і Путильсь- кого районів йде підготовча робота по розширенню природного національного парку «Вижницький». Він буде займати площу близько 25 тисяч гектарів. Тут ведеться спеціальна господарсь­ка діяльність, регулюються відвідини туристами та відпочива­ючими. Природні екскурсійні стежки зна-йомлять гостей з пер­линами фауни, флори та ландшафтами Карпатського краю. Для цього будуть обладнані зручні пішохідні доріжки, видові майданчики, організовані пункти харчування, наметові містеч­ка тощо. Тобто створені всі умови, щоб гості мали змогу ознайомитися з буковинськими гірськими лісами та полонина­ми. Особливо це робота активізувалася в 2001 році — році заповідної справи, що був оголошений згідно рішення Черні­вецької обласної ради.

При розширенні мережі природозаповідних територій буде вирішено й питання про охорону рідкісних, зникаючих і лікарсь­ких рослин, запаси яких катастрофічне зменшуються. Зараз до практичної роботи по їх охороні залучаються і активісти-при- родолюби, і студентська дружина Чернівецького факультету Харківського державного політехнічного університету.

Великою проблемою залишається питання видобутку нафти і газу в Буковинських Карпатах. Ще донедавна в Буковинсь- ких Карпатах господарювали, як хотіли, працівники Покутсь­кої партії Калуської нафтогазорозвідувальної експедиції гли­бокого буріння. Калушани звикнись з безгосподарським став­ленням до землі, паливно-мастильних матеріалів, хімреагентів. Нафтовики взагалі не надавали належної уваги будівництву і правильній (з природоохоронної точки зору) експлуатації ам- барів — ємкостей для збирання сильнозабруднених хімреаген­тами стоків з бурових. Досить сказати, що за десятки років роботи в Карпатах нафтовики так і не вирішили питання їх утилізації чи захоронения. Тисячі тонн цієї отрути щороку потайки зливали в струмки та глухі місця в горах. Та прийшов край порушенням природоохоронного законодавства. Після ряду штрафних санкцій, накладених держуправлінням екобез- пеки, закриття двох бурових, нафтовики оперативно вирішили питання вивезення й утилізації забруднених стоків, будівницт­ва безамбарних бурових. Треба відзначити суттєвий вклад в роботу по оздоровленню Карпат професора Л.І. Сандуляка. У зв'язку з фактами забруднення природного середовища буро­вими Калуської нафтогазорозвідувальної експедиції Леонтій Іванович звернувся до «Укргеології» з депутатським запитом про припинення бурових робіт на території Буковинських Кар­пат — надзвичайно цінного природного регіону. Як результат, спільно з представниками «Укргеології» було прийнято рішен­ня припинити буріння свердловини «Гринявська-1», перегляну­то проектну глибину свердловини «Лопушнянська-13» з метою скорочення термінів буріння, переведено на безамбарний спосіб виробництва решту бурових.

На нашу думку до тих пір, поки експлуатація бурових не буде здійснюватись під керівництвом обласних структур, збе­реження Карпат буде під загрозою.

Принципове значення має розширення водопостачання Чернівців за рахунок вод з басейну ріки Прут. Справа в тому, що зараз у верхів'ях басейну Дністра, (звідки поступає питна вода у Чернівці), працюють потужні підприємства нафтопере­робної, хімічної та деревообробної промисловості Івано-Фран­ківської й Львівської областей, які дуже забруднюють його водні ресурси. А води ріки Прут поповнюються за рахунок

криштальних джерел та чистоплинних гірських струмків Кар­пат. Природоохоронці впевнені, що перспектива саме за «Прутсь- ким» варіантом водопостачання, адже він забезпечує поста­чання в наші крани смачної і чистої гірської води.

Безсистемне вибирання піщано-гравійної суміші із заплав Черемоша і Прута теж призводить до негативних наслідків — порушення заповідних територій, значного зменшення запасів води та пониження рівня русел рік. Адже щороку із заплав цих річок вибирають 1 - 2 мільйони кубічних метрів гравійної суміші. А саме вона є природним накопичувачем і фільтром чистої води. Звичайно, такі будматеріали, як пісок та гравій, вкрай необхідні для промислового будівництва. Потреби в них задо­вольняються за рахунок місцевих ресурсів. В нашій області шляхи вирішення проблеми гравію ясні — на підставі наукових досліджень та висновків геологів розробити збалансовану схе­му раціонального використання всієї території прарусла Чере­моша як живої динамічної системи природи і неухильно її дотри­муватись. Є й інший спосіб — переробка та подріблення моно­літних твердих пород, але це пов'язане з низкою інших еколог­ічних та технічних проблем.

Щедрі і красиві Буковинські Карпати здавна славляться багатствами свого тваринного світу. Цьому сприяють самі їх природні умови — значні лісові масиви, що займають майже сімдесят відсотків території Карпатського регіону, сотні малих річок, озер і ставків, чималі площі луків і полонин. Все це створює сприятливі умови для існування і розмноження звірини, птаства та риби і в кінцевому результаті функціонуванню заповідних територій.

Є всі передумови для успішного розвитку заповідної справи мисливського та рибного господарства, раціонального викори­стання й охорони тваринного світу. Але ці сприятливі умови необхідно вміло використовувати. Власне на те і спрямовують свої зусилля державні, природоохоронні, господарські органи підрозділи Українського товариства мисливців та рибалок.

Охороні тваринного світу сприяє розвиток заповідної спра­ви в області. Зараз в області майже 70 тисяч гектарів цінних угідь і ландшафтів оголошено заповідними, 90 відсотків запов-

ідних територій знаходяться в лісових масивах Буковинських Карпат.

Під охорону держави взято території, де створено сприят­ливі умови для відтворення диких звірів і птахів та цінних видів риб. Зокрема, на площі 11 тисяч гектарів розташований дер­жавний заказник місцевого значення «Зубровиця». Зубри вже повністю акліматизувалися в нашому краї. Перші особини зубра були завезені до нас із Біловежської пущі в 1969 році. Зараз їх нараховується 168 особин. Робиться все можливе, щоб зубри привільно себе почували в буковинських лісах — заго­товлюється вдосталь кормів, облаштовані спеціальні майдан­чики для підгодівлі, біотехспоруди.

Аналізуючи стан ведення мисливського господарства та боротьби з браконьєрством в угіддях державних мисливських господарств, районних радах Українського товариства мис­ливців і рибалок можна зробити висновок, що така робота проводиться, але не на достатньому рівні через ряд об'єктивних та суб'єктивних причин. Серед найголовніших — тяжкий фінан­сово-економічний стан мисливських господарств, економічна нестабільність суспільства, що негативно впливає на стан охорони мисливських угідь і ріст бракон'єрства. Адже зараз, в час економічної скрути, із всіх об'єктів біорізномаїття чи не найбільше потерпають дикі звірі та рибні запаси. Біля кожного дерева, ставу неможливо поставити інспектора, а любителів поживитися за рахунок держави значно побільшало. Пам'я­тається, приїздила до нас делегація з Німеччини. Коли гостям натякали, що в нас бувають випадки бракон'єрства, ті ніяк не могли второпати, що це таке. Виявляється, в них не те, що слова, — поняття такого не існує. Довго намагалися гостям жестами пояснити, що ж це таке — бракон'єрство. Й удавало «стріляли» пальцями в дичину, й сіті зображали - ні, ті ніяк не могли дібрати, як це можна незаконно вбивати дичину, або ловити рибу. От би нам так! Для цього, вважають досвідчені мисливці, крім усіляких штрафних санкцій, на належному рівні вологість повітря. В Буковинських Карпатах є ландшафтний заказник «Чорний Діл», лісові заказники — «Лунківський», «Петровецький», великі запаси бальнеологічних ресурсів.

Особливий інтерес становлять залізистосульфатноалюмінієві води джерела «Лужки», хлоридні води високої мінералізації типу «Моршин», а також аналоги типу «Нафтуся», «Єсенту­ки», «Мацеста» та інші.

Незважаючи на значний природнорекреаційний потенціал, в області функціонує лише декілька санаторіїв та турбаз, що вкрай недостатньо. Як виняток, можна назвати туристичні бази «Зелені пагорби» і «Притулок», що на перевалі Німчич, де можна добре відпочити. Ще донедавна тут діяв гірський підйом­ник, який доставляв лижників на вершину гори, звідки почи­нається захоплююча траса і відкриваються чудові краєвиди.

Та в горах і передгір'ях нерідко можна зустріти і примітивні бази відпочинку, які не забезпечені природоохоронними спору­дами.

В Карпатах є ряд інших екологічних проблем, що негативно впливають на стан заповідної справи. Зокрема, в зв'язку з значним об'ємом змиву грунту зі схилів, збільшення деградації земель, є нагальна необхідність впровадження в життя контур­но-меліоративної (ландшафтної) системи землеробства. Важ­ливим завданням є і утилізація та захоронения сміття та відходів, Слід не допускати захаращення гірських потоків порубними рештками тощо.

Звичайно всі заходи слід виконувати комплексно із залучен­ням зацікавлених відомств, установ та організацій. Для цього необхідно на державному рівні розробити Національну програ­му екологічної безпеки Карпат з відповідними організаційними заходами по розвитку заповідної справи.

Життя все гучніше підказує, що Карпатський регіон треба зберегти для наступних поколінь як еталон безцінного природ­ного скарбу, дару, який має властивість відтворювати сили людини, дарувати здоров'я і радість.