Національний природний парк "Яворівський"

4 липня 1998 року Указом Президента України в Розточчі організовано ще один заповідний об'єкт — перший на Львівщині — Національний природний парк «Яворівський» площею 7079 га. Ідея його створення виникла у зв'язку з потребою розширити заповідний фонд регіону. За унікальністю природних екосистем та соціальним значенням територія парку відповідає всім кри­теріям, які ставляться до національних парків Міжнародним союзом охорони природи.

Розміщений парк «Яворівський» у межах Яворівського та Жовківського адміністративних районів Львівської області. У південно-східній частині його проходить головний європейсь­кий вододіл, на схилах якого беруть початок річки, що нале­жать до басейнів двох морів — Чорного і Балтійського. На південному сході він межує з природним заповідником «Розточ-

чя». На його території немає насел енних пунктів, завдяки чому антропогенний вплив на природні екосистеми незначний.

!

Більшість територій національного парку вкрита лісом. Найпоширеніші грабово-дубові, сосново-дубові, соснові ліси, а в пониженнях — вільхові. Букові ліси ростуть поблизу східноє­вропейської межі ареалу, тому мають обмежене поширення і приурочені до горбистих ландшафтів. Цікавими є острівні рел­іктові осередки смереки, ялиці та явора, які збереглися на північно-східній межі ареалу. В травостої грабово-дубових та букових лісів поширені підмаренник запашний, осока волосис­та, яглиця, медунка темна; у вільхових — гадючник оголений, безщитник жіночий, щитник гребенястий, осоки; у сосново- дубових — квасениця звичайна, орляк звичайний, папороть чоловіча; в соснових — орляк звичайний, зелені мохи.

Флора парку налічує близько 700 видів рослин, з яких біля 40 занесено до Червоної книги України. Це лілія лісова, підсніжник звичайний, білоцвіт весняний, латаття біле та інші. Тут росте понад 200 видів лікарських рослин.

Оскільки в національному парку переважають ліси, тут досить багато представлена лісова фауна. З мисливських звірів трапляються заєць-русак, білка, куниця, кабан дикий, козуля, єнотовидний собака, лисиця, а із занесених до Червоної книги України — видра, горностай, борсук. Іноді сюди заходить лось. Список птахів налічує понад 150 видів. У лісових масивах зафіксоване гніздування лелеки чорного та під орлика малого, які занесені до Червоної книги України. З інших цікавих видів трапляються тетерук, осоїд, шуліка чорний тощо. Іноді з тери­торії заповідника «Розточчя» залітає орлан-білохвіст.

Деснянсько-Старогутський національний природний парк

Парк розкинувся у Сумській області, у крайній північно- східній частині України. Його створено згідно з Указом Прези­дента України від 23 лютого 1999 року на площі 16 215 га. Охоплює заплавну, другу і третю тераси Десни. Заплава 2-4 км завширшки добре виражена на всьому протязі парку, на ній багато озер, стариць, заболочених ділянок.

За характером природних умов територія парку поділяється на дві частини — Придеснянську та Старогутську, які з'єдну­ються вузькою смугою. У Придеснянській частині рослинний покрив представлений комплексом заплавної рослинності (луч­ної, болотної, водної) та лісів на боровій терасі. Переважають угруповання заболочених лук і трав'яних боліт з домінуванням лепешняку великого, осок гострої та гостровидної, очеретянки звичайної. На підвищеннях поширені луки, у травостоях яких переважають мітлиці виноградникова та собача. Із рідкісних видів слід відмітити півники сибірські, реліктові верби — Стар­ке та мирзинолисту, тростяницю кострицеподібну.

Численні заплавні водойми багаті на водну рослинність, серед якої є рідкісні реліктові види, занесені до Червоної книги України, — плаун щитолистий, сальвінія плаваюча, водяний горіх плаваючий. Вони утворюють рідкісні угрупування, зане­сені до Зеленої книги України.

Лісова рослинність займає окремі урочища, що тягнуться ланцюгом на боровій Терасі. Тут переважають культури сосни різного віку, що формуються в соснові ліси зеленомохові із фрагментами дубових лісів у пониженнях. В улоговинах трап­ляються сфагнові оліготрофні та мезотрофні болота із сфагно­вими мохами, пухівкою піхвовою, журавлиною. На деяких ділянках збереглися флористично багаті природні дубово-со­снові ліси, де ростуть лілія лісова, коручка морозниковидна, плаун колючий, занесені до Червоної книги України.

Старогутська ділянка — це майже суцільний лісовий масив. Лише в західній частині у нього вклинюються долинки невели­ких водотоків системи Десни. Основними лісоутворювальними породами є сосна звичайна, дуб звичайний, береза повисла, вільха клейка. Лісистість територій — близько 88 %. Тут пану­ють середньовікові соснові ліси. На багатших ділянках сфор­мувалися ліси з переважанням дуба, площа їх понад 600 га. Найбільші площі займають соснові ліси зеленомохові у комп­лексі із чорницево-зеленомоховими.

Багата і різноманітна флора парку становить не менше 800 видів судинних рослин. З них 20 видів записані в Червону книгу

України. Найбільш рідкісними є гудайєра повзуча, шолудив­ник королівський, баранець звичайний, верба Старке, плаун щитолистий.

На Старогугській ділянці переважають види фауни лісового комплексу. Із ссавців мешкають лось європейський, козуля європейська, кабан дикий, вовк, лисиця, куниця лісова, бука. Місцями досить звичними є заєць-біляк, зрідка трапляються ведмідь бурий, рись, зубр, які заходять з території Росії. За попередніми даними, тут зареєстровано близько 90 видів птахів. Найчисленніїїіими є зяблик, вівчарик-ковалик, синиця велика, досить звичними — дятел великий строкатий, дрозди чорний та співочий, малинівка, вівчарик весняний.

До Червоної книги України занесено: із круглоротих — міногу українську; із риб — стерлядь, марену дніпровську; із птахів — лелеку чорного, скопу, змієїда, під орлика великого, орлана-бірохвоста, глухаря, журавля сірого, кулика-сороку, поручайника, сича волохатого, сичика-горобця; із ссавців — зайця білого, тушканчика великого, горностая, норку євро­пейську, борсука, видру річкову, рись звичайну, зубра.

Національний природний парк "Сколівські Бескиди"

У лютому 1999 року згідно з Указом Президента України в межах Дрогобицького, Сколівського і Турківського районів Львівської області у басейнах р. Стрий та її притоки Опір на площі 35 684 га був утворений національний природний парк «Сколівські Бескиди». Він дає змогу зберегти ландшафти зах­ідної частини Українських Карпат з типовими та унікальними природними комплексами, що мають важливе природоохорон­не, екологічне, естетичне, освітнє та рекреаційне значення. Це резерват самобутньої незайманої природи з неповторними мальовничими краєвидами.

Територія парку розташована в околицях традиційних ку­рортних місцевостей — Східниці, Сколе, Славське. Особливе значення має прилегле смт. Східниця, де в 1970 році розвідано великі запаси мінеральних вод типу «Нафтуся». Крім того, на території парку є понад ЗО мінеральних джерел різної бальнео­логічної дії. Джерела лікувальних мінеральних вод є і в долині р. Рибник, околиці с. Новий Кропивник та інших. Відпочиваю­чих приймають близько 50 санаторіїв, пансіонатів, баз відпо­чинку і туристичних кемпінгів.

Місто Сколе розташоване на берегах р. Опір у мальовничій гірській улоговині, а навколо — вкриті хвойним лісом хребти Сколівських Бескид — центр зимового туризму.

За фізико-географічним районуванням парк розташований у межах районів Верхньодністровських та Сколівських Бескид, займає північні макросхили останніх з абсолютними висотами від 600 до 1200 м. Основні хребти простягаються з північного заходу на південний схід і розчленовані на окремі вершини верхів'ями численних потоків. Переважають ландшафтні комп­лекси крутосхилого ерозійного денудаційного лісистого серед- ньогір'я. В геологічному відношенні це Скибова та Кросненсь- ка тектотчні зони, які складені осадовими породами крейдово­го та палеогенового віків і представлені переважно вапнистим пісковиковим флішем, що накладає певний відбиток на харак­тер грунтового та природного рослинного покриву.

На території парку збереглися рештки природних високоп­родуктивних і біологічно стійких деревостанів — вікові чисті букові ліси природного походження, еталонні смерекові і яли­цеві ліси, які значною мірою відображають різноманітність лісового покриву Бескид. Виділяються чисті високопродук­тивні маренкові, волосистоосокові та зубницеві бучини прал- ісового характеру. Підлісок у них представлений поодинокими екземплярами бузини чорної, жимолості пухнастої, ліщини, го­робини.

На території парку поширені понад 50 видів рослин, занесе­них до Червоної книги України. Серед них арніка гірська, астранція велика, баранець звичайний, билинець довгорогий, білоцвіт весняний, булатки довголиста та червона, гудайєра повзуча, зозулині сльози серцелисті, лілія лісова, лунарія ожи­ваюча, любка дволиста, підсніжник звичайний, пізньоцвіт осінній, шафран Гейфелів, кілька видів пальчатокорінника.

Багатий і різноманітний видовий склад фауни у Сколівських Бескидах. Тут водяться олень благородний, козуля, кабан ди­кий, заєць-русак, білка, лисиця звичайна, куниці лісова і кам'я­на, вовк, ведмідь бурий, з рідкісних видів — борсук, кутора мала, полівка мала водяна, горностай, кіт лісовий, рись звичай­на. У 1965 році з Біловезької Пущі сюди завезено 10 зубрів, які добре прижилися і дають потомство.

Із птахів гніздяться тетерев, рябчик, дятли зелений і трипа­лий, шишкар ялиновий, плиска гірська, щеврик гірський, бер­кут, шуліка рудий, сова сіра, сапсан, а також занесені до Червоної книги України глухар, лелека чорний, підорлик ма­лий, сорокопуд сірий.

Характерними плазунами є гадюка звичайна, вуж звичай­ний, ящірки прудка, зелена та живородна. До Червоної книги України занесені полоз лісовий, тритони карпатський і гірський, саламандра плямиста.