Казантипський природний заповідник

Казантипський природний заповідник розмістився на північно- західному узбережжі Керченського півострова (Крим). З усіх боків він омивається водами Азовського моря і лише на півдні з'єднується із сушею вузьким піщаним перешийком.

Створений 1998 року Указом президента України на площі 450 га. Це унікальний природний об'єкт. Геологічна та геомор­фологічна своєрідність, багатство флори та фауни, незвична для рівнинного Криму збереженість еталонних оригінальних та самобутніх ландшафтних і флористичних комплек-сів став­лять його в один ряд з найвизначнішими пам'ятками природи Криму.

Мис Казантип — одна з найцікавіших геологічних пам'яток Криму. Він складений моховатковими вапняками. Зовнішня кільцева гряда Казантипу схожа на давній атол, а плоске дно котловини — на осушену лагуну. Проте насправді мис являє собою кільцеподібний риф, що утворився як острів при по­вільному піднятті морського дна ще в сарматський та меотич- ний періоди. Мальовничий ландшафт доповнюється оригіналь­ним і самобутнім рослинним покривом. Тут збереглися цілинні ділянки ковилового, петрофільного, чагарникового та лучного степу. Особливий інтерес становлять вапняки, на яких ростуть найрідкісніші, реліктові, ендемічні та погранично-ареальні види флори Криму. Всього у флорі Казантипу налічується 486 су­динних рослин.

Раритетний генофонд заповідника налічує 18 видів рослин занесених до Червоної книги України: фіалка біла, катран мітрідатський, чебрець прибережний, волошка Талієва тощо.

Не менш багатою і раритетною є фауна мису. Вона налічує 28 видів тварин, занесених до Червоної книги України. Серед них ракоподібні — мізиди аномальна та зубчаста, кріт морсь­кий, краб трав'яний; комахи — ембія реліктова; жуки — ліксус катрановий; метелики — зегрис евфема, пістрянка весела, маха­он, подалірій та аврора біла, шовкопряд Балліона; перетинчас­токрилі — мегалодонт середній та арге Беккера.

Значні площі займають аквальні комплекси (56 га), багаті на рідкісну іхтіофауну (морський коник чорноморський, морський півень).

Опукський природний заповідник

Заповідник розташований у Автономній Республіці Крим. Створений у 1998 році згідно з Указом Президента України. Його площа разом з акваторією Чорного моря у становить 1592,3 га.

Гора Опук — одна з найвищих вершин Керченського півос­трова (185 м). Складена меотичними рифовими вапняками. На південь на відстані 4 км від гори в узбережній частині моря розмістилися острівці 7 та 12 м заввишки. Це скелі Кораблі (Елькен-Кая). Вони складені тими самими рифовими вапняка­ми, що й гора Опук, і наочно ілюструють абзаривну роботу моря.

Найбільший інтерес становить флора заповідника, у якій налічується 395 видів судинних рослин, 23 занесені до Червоної книги України: мачок жовтий, смілка Сирейщикова, півонія тонколиста, фіалка біла, катран мітрідатський, дрік скіфський, морковниця прибережна, чебрець несправжньогранітний, холо­док прибережний, шафран кримський, 7 видів ковили тощо.

Раритетна фауна налічує 32 види. Це ракоподібні: краби — трав'яний, волохатий; жуки — ліксус катрановий; метелики — махаон, подалірій, зегрис евфема, аврора біла.

Досить великими є також популяції раритетних плазунів: жовтопуза, полозів жовточеревого, чотирисмугого, що мешка­ють у вапнякових розщілинах та розсипищах. .

В акваторії Чорного моря з видів, занесених у Червону книгу України, трапляються: морський коник чорноморський, піскар- ка сіра, морський півень, білуга чорноморська.

Гора Опук разом з Узунларським озером є місцем гніздуван­ня та зимівлі багатьох рідкісних і тих, що зникають, птахів. Це баклан довгоносий, огар (червона качка), балобан (сокіл кібець), сокіл сапсан, боривітер степовий, журавель степовий, дрофа (дудак), стрепет, лежень, зуйок морський та інші.