- •46. Драматургія французького класицизму. Трагедії Корнела Сід, Горацій
- •47.Драматургія французького класицизму.Трагедія Расіна «Федра» та «Андромеда»
- •48.Спільне та відмінне в художньому методі Расіна та п.Корнеля
- •49.Література класицизму та творчість Мольера
- •50. Творчість Мольера. Аналіз комедії Міщани – дворяни
- •51. Аналіз комедії «Тартюф»
- •52. Аналіз Комедії «Дон Жуан» Своєрідність образів
- •53. Жанр афоризму в французькому класицизмі.
- •54. Концепція людини і світу в літературі бароко.Релігійне та світоглядне бароко.
- •55. Драматургія бароко та творчість п.Кальдерона
- •56. Драматургія п.Кальдерона. «Життя –це сон »
- •57.Література Англії 17 ст.Творчість Мільтона
- •58. Література Німеччини 17 ст. Творчість я Гриммельсгаузена
- •59.Література доби Просвітництва.
- •60. Жанри філософського роману та поезії у просвітницькій літературі 18 ст.
- •61. Своєрідність англійської просвітницької літератури
- •62. Просвітницький реалізм в Англії. Творчість д.Дефо. «Робінзон Крузо»
- •63. Творчість.Дж. Свіфта. Ідеологія Просвітництва в романі «андри Гулівера»
- •64. Відтворення в романі Історія Тома Джонса, знайди Філдінга, Образи твору.
- •65.Сентаменталізм та витоки просвітницької літератури 18.Ст
- •66. Сентаментальністьв англійські поезії (Юнг, Грей, Голденг)
- •67. Сентаменталізм в англійській прозі 18 ст(Річардсон, Стерн)
- •68. Творчість Річардсона. Роман Памела, Клариса
- •69. Роман л.Стерка «Сентиментальна подорож»
- •70. Поезія Бернса
- •71. Своєрідність французької літератури 18 ст
- •72. Література раннього Просвітництва. Творчість Монтескє(філосовсько – історичні трактати, роман Перські листи)
- •73. Творчий шлях Вольтера та втілення духу
- •74. Просвітницький класицизм та драматургія Вольтера
- •75. Філосовські повісті Вольтера.Аналіз повістей Кандід та Простак
- •76. Просвітницький реалізм у Франції та творчість д.Дідро Аналіз романів Жак фаталіст його господар та Племіник Рамо
- •77. Роман д.Дідро «Чорниця проблематика образів Сюзанни
- •78. Француський сентименталізм.Ж.-ж.Руссо. Образи та проблематика роману «Нова Елаїза»
- •79.Творчість ж.Ж Руссо Суспільно – політичні трактати Роман Еміль
- •80. Творчість ж.Ж. Руссо. Роман. Роман Сповідь
- •81. Драматургія п.Бомарше. Трилогія про Фігаро.
- •82. Література Рококо в художній системі 18 ст
- •83. Своєрідність та періодизація німецької літератури Просвітництва
- •84. Й.Г.Гердер і рух. Бурі та натиск
- •85. Г.Е.Лессінг – засновник німецької класичної літератури. «Емілія», «натан Мудрий»
- •86. Творчість Гете. Лірика періоду Бурі та натиску. Роман Страждання молого вертера
- •87. І.В Гете «Фауст» Історія створення. Образи та проблематика
- •88. Драматургія Шіллера. Проблемати та образи твору «Розбійники»
- •89. Драматургія Шиллера. Проблематика та образи драми «Підступність»
- •90. Тематика та система образів балад ф.Шиллера
69. Роман л.Стерка «Сентиментальна подорож»
Стерн дав назву цілій літературній напрямку, що виник у XVIII столітті, - воно стало називатися сентименталізмом після виходу в світ його роману В«Сентиментальна подорожВ».
Сентименталізм знайшов міжнародне значення, і до нього приклали своє перо такі всесвітньо відомі імена, як Шиллер і Гете, Жан-Жак Руссо і Дідро, а в живописі - Шарден і Мрій.
Однак в історії сентименталізму першим, мабуть, потрібно назвати Річардсона. Він перший звів чутливість в естетичний принцип. Він відкрив здивованому погляду читачів-сучасників, що основним змістом оповідання можуть бути не події, як стверджувала старожитня традиція, а почуття і перипетії почуттів. Письменники та поети, захоплені успіхом Річардсона і вимогою читачів, які відчули солодкість зворушливих сліз, пішли по ого стопах.
Сентименталізм придбав соціальне забарвлення, в ньому зазвучали політичні поткамі. Співчуття не взагалі до людини, а до бідняка. І моральний принцип співчуття став принципом політичним. Бідняк, соціально принижений і знедолений чоловік, став предметом суспільної уваги. То презирство, яке раніше оточувало його, змінилося почуттям жалю до нього, і цей переворот у моральному свідомості суспільства зробила література.
В«Сентименталізм народився в Англії. Його виникнення було зумовлене соціальними причинами. У країні в XVIII столітті відбулися великі економічні зрушення, за своїм значенням рівносильні революції, - аграрний і промисловий перевороти. Якщо з 1700 до 1760 Парламент прийняв 208 актів, то з 1760 по 1801 р. Таких актів було прийнято вже 2000, що призвело майже до повного обезземеливанию англійського селянства. Села спорожніли. Маси жебраків заповнили дороги і міста. Патріархальна старина йшла в минуле В»[3].
Сентименталізм з'явився миру як реакція на буржуазне перевлаштування суспільної системи. Англія в XVIII столітті була єдиною країною, в якій це перебудова відбувалося з усією інтенсивністю, причому насамперед призвело до фантастичного знищенню села. Тому сентименталізм ніс у собі антіурбаністскіе тенденції і був сповнений печалі про втрачену ідилії сільського життя і красу природи.
Письменники, поети, завжди готові відгукнутися на народні страждання словом співчуття, не могли не відгукнутися і тепер, коли їх погляду з'явилися ці лиха простих трудівників. Вони відповіли явищем сентименталізму, що увібрав у себе всі достоїнства їхніх сердець і всі слабкості їх політичного і філософського мислення. Вони почали прославляти старовину, принадність патріархальної села, малювати ідилічні картини мирної природи, тишу якої руйнував прогрес.
Ми не знайдемо в Стерна схвильованих і патетичних описів природи, як у Руссо, але захоплення сільським життям відчутно в його книзі: В«Природа сипле своє багатство в поділ кожномуВ», В«Музика відбиває такт праці, і всі діти його з радістю збирають грона В»,В« Мир тобі, благородний пастух! ... Щаслива твоя хатина - і щаслива та, хто її з тобою розділяє - і щасливі ягнята, котрі граються навколо тебе В»[4]. Тут не тільки захоплення, а й іронія.
Для Стерна чутливість понад усе, він називав її В«великим сенсоріум світуВ» і по суті справи вказував людству на країну, де вона може сховатися від усіх соціальних бід, від яких не вміє позбутися іншим шляхом, країну забуття, де і багач і бідняк знайдуть заспокоєння, випивши божественний нектар почуття. В«Мила чутливість! Невичерпне джерело всього дорогоцінного в наших радощах і всього піднесеного в наших жалі! Ти приковуєш свого мученика до солом'яні ложу - і ти підіймаєш його на небеса - вічний джерело наших почуттів! - Я тепер йду слідами твоїм - ти і є те «божество», що рухається в мені »[5].
Першим в історії сентименталізму був Річардсон, але після виходу в світ роману Л. Стерна В«Сентиментальна подорожВ» у літературного напрямки з'явилася назва - сентименталізм. По стопах Стерна пішли багато письменники і поети: Жан-Жак Руссо, Шиллер, Гете, Дідро.
Роман «Сентиментальна подорож» має форму самоповествованія. Головним героєм його стає пастор Йорик, від імені якого і написана книга. Оповідання ведеться від першої особи, в мемуарній формі, зі складним співвідношенням між авторською позицією і позицією героя-оповідача. Про мемуарної, а не щоденникової формі свідчить досить великий розрив між часом дії і часом опису. Так, при знайомстві з ченцем Йорик тут же згадує про його наступної смерті і, далі, про своєму теперішньому відношенні до отриманої від нього табакерці: В«... я зберігаю цю табакерку нарівні з предметами культу моєї релігії, щоб вона сприяла піднесенню моїх помислів ... » Мотив підглядання відчуємо на всьому протязі роману. Йорик саме підглядає у всякі заборонені речі, не переходячи до їх вчиненню (В«Так що, коли я простягнув руку, я схопив fille de chambre за -В») [7]. Самі еротичні сцени Стерна являють собою варіант нескромного підглядання у шпаринку. Йорик весь час грає в нескромність, відступаючи в найбільш хвилюючий момент. Тема відступів проявляється не тільки в зовнішніх формальних відступах від сюжету, навмисно гальмують дію, але і в постійному самоодергіваніі героя. Йорік, роблячи незвично сміливий хід, тут же немов відступає назад. І справа тут не тільки в ігровому моменті, жарті, навмисному обдурюванні читача несподіваним трюком, що складається у відсутності очікуваного, в порожнечі, білих аркушах паперу, постійно сюжетно підсовують Стерном замість планомірного і закономірного розвитку дії - Стерн перевертає з ніг на голову саму закономірність життя і сюжетики, перемикаючи увагу на нічого не значущі дрібниці, другорядні деталі: В«Мені здається, в цьому є щось фатальне В», - зізнається сам Йорік, -В« я рідко доходжу до того місця, куди я прямую В»[8].
Як пише В. Шкловський: «Стерну першому довелося розплутати саму основу клубка людських відносин. Він змінив масштаби описів, зняв крупним планом нікчемне. Він змінив годинник часу в мистецтві »[9].
Про значущості стерновского часу говорить і М. Соколянський, відзначаючи, що В«в просторово-часової організації цього твори домінуючу роль відіграє час, відкрите час; воно куди важливіше простору, що відкривається Йорик В»[10].
Зміна ходу часу, особливо відчутне в "Тристрамі ШендіВ», творі ускладненої форми і спіралевидної композиції з переплетеним часовим потоком, в В«Сентиментальному подорожіВ» проявляється в іншому ракурсі. Стерн тут не порушує сам порядок перебігу часу і тимчасових процесів, створюючи вигадливу плутанину часів, - у В«Сентиментальному подорожі В», залишаючи хід часу зовні лінійним, він порушує його масштабування, безперервність, рівномірність. Час у В«Сентиментальному подорожі В»рухається нерівномірно, стрибками, часто воно взагалі не рухається, що проявляється в уявної зміні одних і тих же заголовків розділів, немов застряглих в одному часовому відрізку. Самі еротичні сцени містять в собі обрив часу, що співпадає з закінченням глав. Між сценою зашнуровиванія Йорік черевик покоївки в главі В«Спокуса. Париж В»і безневинним проводжання її до її кімнати на початку наступного глави В«ПеремогаВ» приховано обрив часу, цілий шматок, в протягом якого могла статися очікувана сцена, так що повідомлення Йоріка про що може бути здобутої перемоги і його благопристойним задоволенням від одного ущербна. Це часом. Незначні сентиментализму. культ НЕ В«Сентиментального подорожіВ». За Яина герцога - придивись, який характер написаний на ньому, - зверни увагу, в яку він стане позу, вислуховуючи тебе, - підмітив всі вигини і вираження його тулуба, рук і ніг - а що стосується тону голосу - перший звук, що злетілися з його губ, підкаже його тобі ... »[33]. В«Немає таємниці, настільки сприяє прогресу товариськості, як оволодіння мистецтвом цієї стенографії, як вміння швидко переводити в ясні слова різноманітні погляди і рухи тіла з усіма їх відтінками й малюнками. Особисто я внаслідок довгої звички роблю це так механічно, що, гуляючи по лондонським Вулицями, всю дорогу займаюся таким перекладом; не раз траплялося мені, постоявши трохи біля гуртка, де не було сказано і трьох слів, винести звідти з собою десятка два різних діалогів ... »[34].
В. Шкловський зазначав, що «Стерн весь час враховує рух сенсу слова »[35].
Стиль оповіді Л. Стерна співвідноситься з рисами сентименталізму. У романі зустрічається декоративний пейзаж, відтінки смутку від усвідомлення скороминущості подій, що відбуваються, тобто культ почуттів. Також у Стерна багато ліричних відступів, де герой роздумує про щось, робить висновки, а через позу і жести автор показує його душевний стан. Дотепність Йоріка знаходить в речах протиріччя, через яке він рухається до пізнання сутності предмета.
