75. Філосовські повісті Вольтера.Аналіз повістей Кандід та Простак

Філософські повісті характерні для пізнього періоду його творчості. Повість «Микромегас», що розповідає про появу на нашій планеті двох космічних прибульців. У наші дні ця тема космічної подорожі в добутку, написаному так давно, здається якимось пророкуванням. Вольтер найменше думав про наукову фантастику. Жителі Сиріуса й Сатурна знадобилися йому лише для «освіження» читацького сприйняття, – прийом, яким він користувався в кожної своєї філософ повести. У цій повісті ми дивимося на наш мир очами прибульців. Тут міркування про гносеологічні проблеми, про систему сприйняття, про відчуття, тут поставлені етичні проблеми. Головна думка зводиться до того, що люди не вміють бути щасливими, що вони ухитрилися свій крихітний мир зробити повним зла, страждань і несправедливості. Земля – це лише грудочка бруду, маленький мурашник

В 1758 пише свою кращу повість «Кандид, або Оптимізм» ( «Що таке оптимізм?» – «На жаль, – сказав Кандид, – це пристрасть затверджувати, що всі добре, коли в дійсності все плохо»). Лейбниц розвив вчення про світову гармонію. Добро й зло виявилися в його розумінні дорівнює необхідними і як би врівноважували один одного. Але от в 1755 землетрус зруйнувало місто Лісабон. У поемі «Про загибель Лісабона»1756 Вольтер заявив, що відмовляється від визнання «світової гармонії» і від оптимізму Лейбница. Розвінчанню цієї теорії й присвячена поема «Кандид». Безносий Панглос, гнаний, що терзає, що б’є, тільки-но не повішений, тільки-но не спалений, що чудом урятував і знову киданий у море лих, вічний зразок сліпої добросердої дурості, проповідує оптимізм. Простодушний і наївний Кандид не зважується піддати сумніву проповідь свого вчителя. Він готовий вірити Панглосу. Мир фактів ниспроверг і розбив вдоебезги теорію Панглоса. Однак що ж тепер робити? Вольтер не дає конкретних рекомендацій, він лише заражає читача ідеєю про недосконалість миру

Вольтер був оптимізмом, але в іншому змісті – вірив в удосконалювання людини й всіх його інститутів. Важливе місце в його повісті займає опис ідеальної держави Ельдорадо. У ньому немає монархів, в’язниць, там нікого не судять, немає тиранії, усі вільні. Вольтер прославив безвинність і благоденство жителів утопічної країни. Але при цьому Ельдорадо – цілком цивілізована країна. Там є чудовий палац наук, «наповнений математичними й фізичними інструментами». Повість створювалася таємно в1758.

Філософські повісті Вольтера побудовані в більшості випадків у вигляді шляхових картинок, що переміняються. Його герої роблять змушені або добровільні мандрівки. Вони бачать мир у всім його різноманітті, різних людей. У філософській повісті Вольтер не прагнув до всебічного зображення характерів, – це не входило в його завдання. Головне для нього – цілеспрямована й послідовна боротьба проти ворожих йому ідей, проти мракобісся й забобонів, насильства й гноблення. Повести небагатослівні. Кожне слово несе в собі більше значеннєве навантаження

Повість «Простак» Вольтер написав у 1767 році. Твір цей вважають одним із кращих прозових творів письменника, де яскраво втілено найхарактерніші особливості жанру філософської повісті. У повісті «Простак» Вольтер передусім розкриває свій погляд на проблеми «природної людини» і «цивілізованого суспільства». У центрі уваги автора — людина.

Вольтер намагається розібратися, які риси властиві людині, чим вона відрізняється від інших істот, що є чинниками формування її особистості. Головний герой повісті отримав «природне виховання». Він європеєць, але ще немовлям потрапив у полон до племені канадських індіанців — гуронців, де й виховувався до повноліття. Гуронець отримав ім’я Простак, бо «завжди говорить, що думає, і робить що хоче».

Вустами свого героя Вольтер виносить вирок багатьом із поширених тоді теорій, викладає власні погляди на релігію, історію, будову світу, сучасне мистецтво. Під впливом янсеніста та освіти Простак змінювався, його розум міцнішав, і це не заважало залишатися йому ні щирим, ні природнім, ні пристрасним. Саме ці його якості врешті-решт переконали янсеніста, що у його суворій вірі не все так бездоганно, як йому здавалося. Тим часом панну де-Сент-Ів сватали за нелюбого, але вона втекла подалася у Версаль, щоб врятувати Простака. Їй частково вдалося втілити свій задум, її прийняв «підміністр», у владі якого було звільнити її коханого. Але за порятунок героя дівчина мала заплатити своєю цнотою. Панна де-Сент-Ів дістала наказ про звільнення Простака, але не змогла знести свого безчестя й померла.

Але фінал твору аж ніяк не сентиментальний. У повісті Вольтера, як у житті, немає ідеального образу. Навіть найкращі з персонажів не схожі на ідеал. Так, незважаючи на всі зміни, які відбулися з Простаком у в’язниці, він все ж залишається «простаком». Дізнавшись, що його рятівницею була панна де-Сент-Ів, він навіть не ставить запитання: як молодій і недосвідченій дівчині вдалося його врятувати. Більш того, він просить, щоб панна де-Сент-Ів знову звернулася до вельможі й попросила ще й за Гордона.

На останніх сторінках Вольтер розповідає, що сталося з головними персонажами, після смерті нещасної панни де-Сент-Ів. Виявляється, що всі дуже задоволені собою і своїм життям. Кожен із них таки отримав якусь «нагороду» від автора: хто гарну посаду, хто діамантові сережки, хто коробку шоколаду. Простак, уже, звичайно, під іншим ім’ям, став прекрасним офіцером. Він не забув своєї коханої, йому навіть розрада говорити про неї. Гордон забув «спокутливу благодать» і посів гарну посаду, його нове гасло: «Нещастя інколи йде на добре».

З цим гаслом не погоджується лише сам автор, останні слова його повісті про те свідчать: «У нещасті нема нічого доброго». Висновок. Філософська повість «Простак» — яскраве втілення просвітницької думки, якій і підпорядковуються усі художні засоби твору. Філософські роздуми про людину і сенс її життя, про її стосунки зі світом, суспільством викладені у формі розповіді про долю героя. Але його персонажі передусім — втілення певних ідей і сил, які мають вплив на суспільство, свідомість і долю людини. Опорні поняття: філософська повість, «природна людина», ідейний зміст твору, іронія, сатира.