84. Й.Г.Гердер і рух. Бурі та натиск

Найвидатнішим теоретиком руху "штюрмерів" (рух "Бурі та натиску", що сформувався у 70-х роках ХVIII ст.) був Й. Г. Гердер (1744—1803) — ідейний натхненник руху та творець його естетичних принципів. Естетичні ідеї у філософії Й. Гердера суттєво вплинули на світогляд романтиків. Він висунув принцип історичного підходу до мистецтва. Останнє філософ вважає здобутком культури народу, а не окремих "витончених натур". Предметом мистецтва постає духовний досвід народу. Народну творчість Й. Гердер вбачає джерелом виникнення всякої поезії, велику увагу приділяючи доведенню історичної ролі народу в творенні національної мови.

У мистецтві Й. Гердер утверджує реалістичні принципи, зокрема високо підносить геній В. Шекспіра, драматургія якого, на думку критика, найбільше відповідала вимогам Нового часу. До основних проблем його естетики належить питання про сутність і джерела краси. Й. Гердер обґрунтовує онтологію краси: краса з необхідністю має знаходитись у живій природі. Суть краси він визначає як "просвічування, форму, чуттєве виявлення досконалості". Досконалість, що в естетиці Й. Гердера розглядається як поняття, тотожне поняттю "закономірність", досягається через узагальнення, тобто вона постає реальною в діалектиці особливого та загального. Здатність естетичного сприймання, переживання й осмислення виразних форм дійсності, як здатність формувати досконалі художні твори, — зазначає філософ, — наслідок історичного само становлення людства. Процес формування творчих умінь дійсний як діалектична єдність індивідуального та всезагального, особистісного й родового у змісті духовного досвіду та засобах його набуття.

"Буря і натиск" ("Sturm und Drang" ) — літературний рух 70 — початку 80-х XVIII ст. у Німеччині, зумовлений бурхливим несприйняттям канонів класицизму та Просвітництва з їхнім культом розуму. Названий за однойменною драмою Ф.-М. Клінгера. Франкфурт, Страсбург і Геттінген — осередки ."Б. і н.", що найвиразніше позначився на творчості Й.-Г.Гердера, Ф.-М.Клінгера, Ф.Мюллера, молодого Й.-В.Гете, Г.-А.Боргера, молодого Ф.Шіллера та ія., які вважали себе "буремними геніями", "штюрмерами", оновлювачами німецької літератури та культури. Й.-Г.Гердер обґрунтував естетичну та етичну програму цього руху (історизм мислення, самобутність кожного народу, народність мистецтва, увага до фольклору), що мала великий вплив на національне відродження слов'янських народів, зокрема й українського, живленого переосмислюваною енергією "Б.і н." 

Літературний рух Німеччини, який отримав таку колоритну нашу "Буря і натиск" постав надзвичайно суперечливим та складним явищем.

У річних містах країни майже одночасно спостерігалися виступи молодих постів із найнесподіванішими для широкою кола суспільства бунтарськими нас і роями. Німецьким бюргерам, які подумки мріяли про здійснення соціальних реформ, ці виступи видавалися небезпечними. Влада (князі та курфюрсти) підозріло поставилась до новою явища в літературі, найбільш нетерпимі з них відразу ж вдалися до репресивних заходів.

Утворилось декілька літературних груп :

• гетінгенська (Л. Гелті, Г.Бюргер, С. Геснер. І. Форс. И. Мюллер);

• страсбурзька (Гете. Я. Лепц, Ф.Клінгер. Г.Вангер):

• швабська (Ф.Шіллер.,Д. X. ІІІубарт).

Всі учасники цих літературних груп висловлювали протест проти рунній, якою було охоплено соціальне життя у Німеччині, і. звичайно, проти феодальною режиму останньої.

У п'єсі Клінгера "Буря і натиск" ( 1776). що дала назву усьому рухові, була проголошена ідея бунту заради самою бунту, ніж заради певної усвідомленої мети. "Давайте бесноваться и шуметь, чтобы чувства закружились, как кровельные флюгеры в бурю. В диком і грохоте находил я не раз наслаждение, и мне как будто становилось легче", говорить герой п'єси юнак Вільд.

"Знайти забуття в бурі", "насолоджуватися сум'яттям" первісний зміст бунту молодих штюрмерів, які протестують, але ще не знають, як змінити це житія. Герой п'єси Клінгера Вільд, проте, знаходить застосування своїм силам: він миру шаг до Америки і бере участь у визвольній війні повсталих проти метрополії.

У творчості штюрмерів сильно і завзято зазвучали голоси на захист припиненої, подавленої людини.

У п'єсі "Дітовбивця" відтворено долю дівчини, звабленої та жорстоко обманутої розбещеним офіцером. Доведена жебрацтвом, голодом, все загальною зневагою до відчаю, дівчина здійснює злочин і гине на ешафоті.

У п'єсі "Гофмейстер" (1774) відображено життя бідного домашньою вчителя, який зазнавав постійних принижень та образ з боку господаря.

Революційний протест, заклик до свободи, уславлення великих поборників свободи звучали в оді "До свободи" Фріша Штольберга ( 1775).

Занепокоєне дворянство вдалося до вагомих заходів для придушення літературною руху, що, на їх думку, загрожував підвалинам соціального добробуту.

Доля поета Крістіана Шубатра ( 1743-1791) була похмурою пересторогою молодим поетом. Шубарт, видавець журналу "Німецька хроніка" в Ульмі, якій різко виступав проти свавілля князів, був зрадницьки заманеній на територію Вюртермберського герцогенства і провів у місцевій в'язниці 10 років.

Отже, головний ефект літератури "Бурі і натиску" в той історичний період, коли вона створювалась, полягала у її антифеодальному протесті. Цей протесі народжувався у свідомості має. Це була не усвідомлена до кінця, але не менш нагальна потреба суспільства змінити економічні, соціальні та політичні порядки в країні. Штюрмери, не підозрюючи того висловлювали саме цю потребу суспільства.