- •46. Драматургія французького класицизму. Трагедії Корнела Сід, Горацій
- •47.Драматургія французького класицизму.Трагедія Расіна «Федра» та «Андромеда»
- •48.Спільне та відмінне в художньому методі Расіна та п.Корнеля
- •49.Література класицизму та творчість Мольера
- •50. Творчість Мольера. Аналіз комедії Міщани – дворяни
- •51. Аналіз комедії «Тартюф»
- •52. Аналіз Комедії «Дон Жуан» Своєрідність образів
- •53. Жанр афоризму в французькому класицизмі.
- •54. Концепція людини і світу в літературі бароко.Релігійне та світоглядне бароко.
- •55. Драматургія бароко та творчість п.Кальдерона
- •56. Драматургія п.Кальдерона. «Життя –це сон »
- •57.Література Англії 17 ст.Творчість Мільтона
- •58. Література Німеччини 17 ст. Творчість я Гриммельсгаузена
- •59.Література доби Просвітництва.
- •60. Жанри філософського роману та поезії у просвітницькій літературі 18 ст.
- •61. Своєрідність англійської просвітницької літератури
- •62. Просвітницький реалізм в Англії. Творчість д.Дефо. «Робінзон Крузо»
- •63. Творчість.Дж. Свіфта. Ідеологія Просвітництва в романі «андри Гулівера»
- •64. Відтворення в романі Історія Тома Джонса, знайди Філдінга, Образи твору.
- •65.Сентаменталізм та витоки просвітницької літератури 18.Ст
- •66. Сентаментальністьв англійські поезії (Юнг, Грей, Голденг)
- •67. Сентаменталізм в англійській прозі 18 ст(Річардсон, Стерн)
- •68. Творчість Річардсона. Роман Памела, Клариса
- •69. Роман л.Стерка «Сентиментальна подорож»
- •70. Поезія Бернса
- •71. Своєрідність французької літератури 18 ст
- •72. Література раннього Просвітництва. Творчість Монтескє(філосовсько – історичні трактати, роман Перські листи)
- •73. Творчий шлях Вольтера та втілення духу
- •74. Просвітницький класицизм та драматургія Вольтера
- •75. Філосовські повісті Вольтера.Аналіз повістей Кандід та Простак
- •76. Просвітницький реалізм у Франції та творчість д.Дідро Аналіз романів Жак фаталіст його господар та Племіник Рамо
- •77. Роман д.Дідро «Чорниця проблематика образів Сюзанни
- •78. Француський сентименталізм.Ж.-ж.Руссо. Образи та проблематика роману «Нова Елаїза»
- •79.Творчість ж.Ж Руссо Суспільно – політичні трактати Роман Еміль
- •80. Творчість ж.Ж. Руссо. Роман. Роман Сповідь
- •81. Драматургія п.Бомарше. Трилогія про Фігаро.
- •82. Література Рококо в художній системі 18 ст
- •83. Своєрідність та періодизація німецької літератури Просвітництва
- •84. Й.Г.Гердер і рух. Бурі та натиск
- •85. Г.Е.Лессінг – засновник німецької класичної літератури. «Емілія», «натан Мудрий»
- •86. Творчість Гете. Лірика періоду Бурі та натиску. Роман Страждання молого вертера
- •87. І.В Гете «Фауст» Історія створення. Образи та проблематика
- •88. Драматургія Шіллера. Проблемати та образи твору «Розбійники»
- •89. Драматургія Шиллера. Проблематика та образи драми «Підступність»
- •90. Тематика та система образів балад ф.Шиллера
89. Драматургія Шиллера. Проблематика та образи драми «Підступність»
Задум створити п'єсу про сучасну німецької дійсності вперше виник у Шіллера на гауптвахті, куди він був посаджений герцогом Вюртемберзькому за самовільну відсутність у Мангейм на виставу «Розбійників». Після втечі з Штутгарта Шиллер, блукаючи по Німеччині, працював над п'єсою. «Смілою сатирою і знущанням над породою блазнів і негідників з знаті» називав її поет (лист до Дальберг від 3 квітня 1783 р.). Маленьке герцогство Вюртемберзькому, деспотичний, розпусний Карл Євген, його фаворитка графиня фон Гогенгеім, міністр Монмарта, зображені в п'єсі під іншими іменами, зберігаючи все своє портретну схожість, перетворилися на грандіозні узагальнені образи, типи феодальної Німеччини. Затхлий маленький світ глухій провінції, інтриги і злочини, розкіш і розпусту герцогського двору і жахлива убогість народу - така обстановка, у якій розгортається трагічна історія піднесеної любові двох благородних істот - Фердинанда і Луїзи. Дві громадські групи протиставлені в п'єсі: з одного боку, герцог (невидимий для глядача, але постійно незримо присутній на сцені, що зв'язує ім'ям своїм трагічну ланцюг подій); його міністр фон Вальтер, холодний, розважливий кар'єрист, який убив свого попередника, здатний на будь-якийзлочин в ім'я кар'єри; коханка герцога леді Мільфорд, горда світська красуня; підлий та зухвалий Вурм, секретар президента; надутий франт, дурний і боягузливий гофмаршал фон Кальб. З іншого боку, чесна родина музиканта Міллера, його простодушна дружина, його мила, розумна, тонко відчуваючи дочка Луїза. До цієї групи належить і той старий камердинер леді Мільфорд, який з презирством відкидає гаманець з грошима, запропонований йому його пані. Перед нами два світи, розділені глибокою прірвою. Одні живуть в розкоші, гноблять інших, порочні, жадібні, егоїстичні; інші бідні, гнані, пригноблені, але чесні і благородні. До них, до цих знедолених людей, прийшов Фердинанд, син герцогського міністра, майор у двадцять років, дворянин з п'ятсотрічний родоводу. Він прийшов до них не тому тільки, що його зацікавила краса: Луїзи; він зрозумів порочність моральних підвалин свого класу. Університет з його новими просвітницькими ідеями вдихнув у нього віру в сили народу, спілкування з яким прояснює і як би підносить людину (Шиллер настійно це підкреслює). Фердинанд в родині Міллера знайшов ту моральну гармонію, ту духовну ясність, який не міг знайти в своєму середовищі. Перед Фердинандом дві жінки. Обидві його люблять. Одна - блискуча світська красуня, друга - невибаглива, прекрасна в своїй простоті й безпосередності городянка. І Фердинанд може любити тільки цю дівчину з народу, тільки з нею він здатний знайти моральну задоволеність і душевний спокій. П'єса Шіллера була поставлена вперше 9 травня 1784 в театрі Мангейма. Успіх її був надзвичайним. Глядачі бачили перед собою сучасну Німеччину. Ті кричущі несправедливості, які творилися у всіх на очах, але про які боялися говорити, постали тепер в живих і переконливих сценічних образах. Революційна, бунтівна думка поета звучала зі сцени театру в хвилюючих промовах його героїв. «Мої поняття про велич і прощастя помітно відрізняються від ваших», - говорить у п'єсі Фердинанд своєму батькові. Мова актора була звернена до крісел, де сиділи представники знаті тодішньої Німеччини: «Ви досягаєте благополуччя майже завжди ціною загибелі іншого. Заздрість, страх, ненависть - ось ті похмурі дзеркала, в яких осоромлює велич володаря ... Сльози, прокльони, відчай - ось та жахлива трапеза, якою тішать себе ці прославлені щасливці ». Енгельс назвав п'єсу Шіллера «... першої німецької політично тенденційною драмою».
