89. Драматургія Шиллера. Проблематика та образи драми «Підступність»

Задум створити п'єсу про сучасну німецької дійсності вперше виник у Шіллера на гауптвахті, куди він був посаджений герцогом Вюртемберзькому за самовільну відсутність у Мангейм на виставу «Розбійників». Після втечі з Штутгарта Шиллер, блукаючи по Німеччині, працював над п'єсою. «Смілою сатирою і знущанням над породою блазнів і негідників з знаті» називав її поет (лист до Дальберг від 3 квітня 1783 р.). Маленьке герцогство Вюртемберзькому, деспотичний, розпусний Карл Євген, його фаворитка графиня фон Гогенгеім, міністр Монмарта, зображені в п'єсі під іншими іменами, зберігаючи все своє портретну схожість, перетворилися на грандіозні узагальнені образи, типи феодальної Німеччини. Затхлий маленький світ глухій провінції, інтриги і злочини, розкіш і розпусту герцогського двору і жахлива убогість народу - така обстановка, у якій розгортається трагічна історія піднесеної любові двох благородних істот - Фердинанда і Луїзи.  Дві громадські групи протиставлені в п'єсі: з одного боку, герцог (невидимий для глядача, але постійно незримо присутній на сцені, що зв'язує ім'ям своїм трагічну ланцюг подій); його міністр фон Вальтер, холодний, розважливий кар'єрист, який убив свого попередника, здатний на будь-якийзлочин в ім'я кар'єри; коханка герцога леді Мільфорд, горда світська красуня; підлий та зухвалий Вурм, секретар президента; надутий франт, дурний і боягузливий гофмаршал фон Кальб. З іншого боку, чесна родина музиканта Міллера, його простодушна дружина, його мила, розумна, тонко відчуваючи дочка Луїза. До цієї групи належить і той старий камердинер леді Мільфорд, який з презирством відкидає гаманець з грошима, запропонований йому його пані.  Перед нами два світи, розділені глибокою прірвою. Одні живуть в розкоші, гноблять інших, порочні, жадібні, егоїстичні; інші бідні, гнані, пригноблені, але чесні і благородні. До них, до цих знедолених людей, прийшов Фердинанд, син герцогського міністра, майор у двадцять років, дворянин з п'ятсотрічний родоводу.  Він прийшов до них не тому тільки, що його зацікавила краса: Луїзи; він зрозумів порочність моральних підвалин свого класу. Університет з його новими просвітницькими ідеями вдихнув у нього віру в сили народу, спілкування з яким прояснює і як би підносить людину (Шиллер настійно це підкреслює). Фердинанд в родині Міллера знайшов ту моральну гармонію, ту духовну ясність, який не міг знайти в своєму середовищі. Перед Фердинандом дві жінки. Обидві його люблять. Одна - блискуча світська красуня, друга - невибаглива, прекрасна в своїй простоті й безпосередності городянка. І Фердинанд може любити тільки цю дівчину з народу, тільки з нею він здатний знайти моральну задоволеність і душевний спокій.  П'єса Шіллера була поставлена ​​вперше 9 травня 1784 в театрі Мангейма. Успіх її був надзвичайним. Глядачі бачили перед собою сучасну Німеччину. Ті кричущі несправедливості, які творилися у всіх на очах, але про які боялися говорити, постали тепер в живих і переконливих сценічних образах. Революційна, бунтівна думка поета звучала зі сцени театру в хвилюючих промовах його героїв. «Мої поняття про велич і прощастя помітно відрізняються від ваших», - говорить у п'єсі Фердинанд своєму батькові. Мова актора була звернена до крісел, де сиділи представники знаті тодішньої Німеччини: «Ви досягаєте благополуччя майже завжди ціною загибелі іншого. Заздрість, страх, ненависть - ось ті похмурі дзеркала, в яких осоромлює велич володаря ... Сльози, прокльони, відчай - ось та жахлива трапеза, якою тішать себе ці прославлені щасливці ».  Енгельс назвав п'єсу Шіллера «... першої німецької політично тенденційною драмою».