Психологічна структура навчання

Навчання охоплює викладання – діяльність учителя на уроці та в інших позаурочних формах – та учіння – навчальну діяльність школяра. Обидві складові мають свою структуру (зміст, цілі, мотиви, дії тощо).

Психологічна структура навчаючої діяльності утворює ланцюжок: «мотив – мета – засоби – саморегулювання – результат». Знаючи, якого результату потрібно досягти у навчальній діяльності школярів (засвоєння теоретичних знань, вироблення умінь і навичок, розвиток особистості), вчитель відповідно вибудовує власну діяльність: формує в учнів мотив (інтерес до знання), ставить адекватну майбутньому результату мету (прогнозує і проектує результат), обирає найефективніші засоби (методи і прийоми) навчання, що забезпечують отримання цього результату (досягнення мети).

Враховуючи психологічну структуру навчальної діяльності, вчитель повинен не передавати учням готові знання, а вчити їх вчитися (формувати у них повноцінну навчальну діяльність), думати і здобувати знання самостійно і під його керівництвом.

Для цього необхідно створити адекватний мотив, без якого діяльність учнів не буде активним і самостійним процесом, стимульованим внутрішнім імпульсом – інтересом учнів; аналізувати мету вивчення навчального матеріалу; обрати найраціональніші засоби (способи, методи, прийоми тощо) для досягнення мети. Результатом організованої навчальної діяльності учнів таким способом має бути самостійне використання учнем знань і вмінь у розумових діях.

Психологія викладання навчального матеріалу і керівництво розвитком учня

Учитель повинен створити не лише програму знань, які необхідно засвоїти учням, а й програму видів їх діяльності.

Недостатня увага до діяльності, адекватної меті навчання і специфіці засвоюваних знань, є одним із головних недоліків сучасної освіти. Ідея навчання в діяльності суперечить поширеній практиці традиційного навчання, за якого прагнуть переказувати готові знання «з книг в голову», не опрацьовуючи їх. Відсутність уміння вчити в діяльності є основною проблемою вчителя, який намагається побудувати навчальний процес з урахуванням психологічних чинників, не знаючи, яка діяльність сприяє засвоєнню учнями теоретичних знань з конкретних навчальних дисциплін.

Психологічні особливості викладання

Викладання є процесом безпосереднього впливу вчителя на учня під час уроку та інших форм навчання наявними у змісті навчального предмету засобами (з допомогою образів, текстів, схем, таблиць, формул тощо). Ці дії мають оптико-кінестетичне (жести, міміка, пантоміміка); паралінгвістичне та екстралінгвальне (якість голосу, тональність, діапазон, паузи, покашлювання, сміх, темп мови); проксемічне (використання часу, організація простору: у класі, навчальному кабінеті тощо) оформлення.

У навчанні принциповими є суб’єкт-суб’єктні стосунки, оскільки на його процес і результати впливають особливості залучених у нього людей і характер їх діяльності.

Основою викладання є такі властивості особистості і діяльності вчителя:

1. гуманістичні потреби (прагнення бути прийнятим іншими, самовдосконалюватися, орієнтація в діяльності на цілі і завдання освіти, намагання забезпечити успіх і розвиток кожного школяра);

2. емоційні якості (переживання за результати діяльності, стійкість і глибина емоцій);

3. вольові якості (контроль над своєю поведінкою, наполегливість у досягненні мети, толерантність, упевненість у своїх педагогічних діях);

4. перцептивні властивості (швидкість реакції на дії і вчинки учнів, уміння стежити за часом на уроці);

5. особливості пам’яті, мислення і мови;

6. товариськість.

На кожному уроці вчитель виявляє рівень професійних знань (знання предмету, загальна ерудиція, володіння методикою викладання і позакласної роботи, знання індивідуально-психічних особливостей учнів); різні види умінь: проектувальні (уміння планувати урок, творчу роботу і домашні завдання учнів), конструктивні (уміння дозувати навчальний матеріал, рангувати завдання і вправи за ступенем складності, контролювати засвоєння і розуміння матеріалу учнем і враховувати труднощі в цих процесах); організаційні (уміння організувати індивідуальну і групову Діяльність учнів, керувати нею).

Викладання повинне підпорядковуватися меті – вираженому у словах, чітко сформульованому передбаченні його результату.

Правильне визначення мети уроку, вивчення навчального предмету повинне містити конкретні формулювання: чого навчити, що в учнів сформувати, на що їх спрямувати, в чому зорієнтувати, які якості в них розвинути (навчити писати грамотію, сформувати уміння застосовувати правила пунктуації на письмі, зосередити на уважному аналізі умов задачі тощо).

У системі цілей викладання розрізняють перспективні (підготовка учнів до життя), проміжні (розвиток самосвідомості, когнітивних, моральних і духовних сторін особистості, мотивація вивчення розділів навчального курсу) і безпосередні (викладання конкретної інформації на уроці і контроль за її засвоєнням) цілі.

На процес викладання впливають такі мотиви:

а) широкі професійні мотиви: бажання працювати з дітьми по-новому, інтерес до педагогічної професії, можливість творчо себе реалізувати тощо;

б) соціальні мотиви: реалізація розпоряджень керівних органів освіти, прагнення здобути статус, зробити кар’єру та ін.;

в) мотиви престижу: добитися визнання колег, стати кращим вчителем у школі, місті, області тощо;

г) мотиви співпраці: бажання використовувати побачене в роботі, розширити свої функціональні можливості, керувати колегами у творчих групах;

д) мотиви самоактуалізації: бажання стати вчителем ви щої категорії, експериментувати, дізнатися про нові дося гнення в теорії і практиці, засвоїти нововведення сучасної психології, педагогіки, потреба у постійному пошуку та ін.

Отже, ефективність викладання безпосередньо залежить від особливостей особистості вчителя, його діяльності, мети та мотивів, які ставить перед особою та якими керується педагог.