- •4. Психологія навчання
- •4.1. Психологічні особливості учіння
- •Види, рівні і механізми учіння і научіння
- •4.2. Психологія навчальної діяльності школяра
- •Загальні психологічні особливості навчальної діяльності
- •Предмет навчальної діяльності
- •Цілі навчальної діяльності
- •Мотивація навчальної діяльності
- •Пізнавальний інтересу структурі мотивації
- •Сутність і розвиток навчальної мотивації
- •Засоби навчальної діяльності
- •Вікові характеристики суб’єктів навчальної діяльності
- •Індивідуальні відмінності й параметри оцінки сформованості навчальної діяльності учнів
- •Психологія стилів навчальної діяльності
- •Здатність до навчання (научуваність)
- •Невстигаючі учні у навчальній діяльності
- •Психологічні особливості самостійної роботи як вищої форми навчальної діяльності учня
- •4.3. Психологічні основи оптимізації навчання
- •Загальна психологічна характеристика навчання
- •Психологічна структура навчання
- •Психологія викладання навчального матеріалу і керівництво розвитком учня
- •Психологічні особливості викладання
- •Навчальна діяльність учня у психологічній структурі навчання
- •Взаємодія у навчальному процесі
- •Навчальні впливи у психологічній структурі методів викладання
- •Основні навчальні впливи
- •Допоміжні навчальні впливи
- •Психологія методів навчання
- •Навчання у співробітництві
- •Соціально-психологічні механізми навчання
- •4.4. Психологія типів і видів навчання
- •Психологічна характеристика типів навчання
- •Психологічна характеристика видів навчання
- •Проблемне навчання
- •Програмоване навчання
- •Алгоритмізоване навчання
- •Психологія засвоєння і розуміння знань і понять
- •Психологічні особливості засвоєння учнями знань
- •Психологічні особливості засвоєння учнями наукових понять
- •Психологічні особливості розуміння навчального матеріалу
- •Психологічні засади формування умінь
- •Психологічні умови формування навичок
- •4.5. Психологічна характеристика факторів ефективності навчання
- •Засвоєння стратегічних знань
- •Вирішення завдань
- •4.6. Психологічні засади індивідуалізації і диференціації навчання
- •Психологія індивідуалізації навчання
- •Психологія диференціації навчання
- •4.7. Психологія навчання обдарованих і невстигаючих дітей
- •Інтелектуальні та емоційно-мотиваційні особливості обдарованих дітей
- •Психологічні основи роботи з відстаючими у навчанні дітьми
- •4.8. Вікові аспекти навчання
- •Молодший школяр як суб’єкт навчальної діяльності. Психологічні особливості навчання на етапі зрілого дитинства
- •Підліток як суб’єкт навчальної діяльності
- •Психологія навчання старшокласників
- •4.9. Психологія напрямів діяльності вчителя у сфері навчання
- •Формування мотивації навчання
- •Теоретичні основи формування мотивації навчання школяра
- •Шляхи формування в учнів мотивації до навчання
- •Психологія опитування учнів
- •Психологія оцінювання знань, умінь і навичок учня
- •Психологічні основи організації самостійної навчальної роботи учнів
Навчальна діяльність учня у психологічній структурі навчання
Основним видом діяльності школяра є навчальна діяльність. Здійснюється вона під керівництвом вчителя і спрямовується на засвоєння досвіду попередніх поколінь. Навчальні виливи повинні актуалізувати психічний та особистісний розвиток, процес учіння, прискорити розвиток особистості з метою використання нею своїх потенцій, включення в суспільне життя. Вони повинні попередити перевантаження і небезпеки деформації розвитку дитини.
Взаємодія у навчальному процесі
Сутність навчання полягає у подаванні вчителем інформації, способів виконання певних дій, обробці її учнем. Закономірності цього процесу зумовлюють кількість інформації комуніканта та якість її осмислення, трансформації реципієнтом, що залежить від його суб’єктного досвіду. Повідомляючи інформацію, вчитель своїм емоційним ставленням до неї засвідчує її цінність.
Навчання актуалізує у дітей і педагогів пізнавальні потреби та особистісні структури. Як і вчителі, учні виступають активними суб’єктами цієї діяльності: учитель впливає на учнів, а вони на нього, що змінює поведінку обох суб’єктів взаємодії. Між ними виникають певні стосунки, вони виявляють ставлення до предмета своєї діяльності. Таким є навчальне спілкування рівноправних, однаково значущих суб’єктів навчального процесу. Навчання за своєю суттю – спілкування, своєрідне переплетіння стосунків, ставлень і взаємодій, які можуть мати різні конфігурації: учень ставиться до вчителя позитивно за негативної поведінки на уроці; ставлення до вчителя негативне, але поведінка учня позитивна; ставлення до вчителя негативне, що проявляється в поведінці; позитивне ставлення до вчителя за аналогічної поведінки.
Різним може бути і ставлення учителя до дітей: позитивне – за негативної поведінки, негативне – за позитивної поведінки; негативні ставлення і поведінка; позитивні ставлення і поведінка.
Кожен суб’єкт реалізує свій стиль поведінки і дій. Взаємодія утруднюється, якщо не відповідає ні ситуації, ні поведінці партнера. На думку Е. Берна, кожен учасник може обрати одну з трьох позицій, які умовно позначені так: Батько («Треба»), Дорослий («Хочу» і «Треба»), Дитина («Хочу!»). За ефективної взаємодії позиція учасників спілкування адекватна їх потребам і стилю. Це стосується навчання, у процесі якого вчитель і учні займають позиції Батька, Дорослого і Дитини. Стилі їх дій бувають ритуальними (вітання, запитання, відповіді, поведінка у класі); маніпулятивними (використання домовленостей для досягнення мети); гуманістичними (визнання унікальності особистості учня, повага до нього, навіть якщо він не захоплює своєю поведінкою).
Неодмінною умовою ефективного навчання є внутрішня активність суб’єктів, що допомагає уникнути механічного передавання знань, умінь і навичок, шаблонного їх засвоєння. Внутрішня активність учня актуалізує механізми запам’ятовування, стимулює переробку інформації, пошук нових знань і принципів діяльності.
У навчанні актуалізується минулий досвід школяра і створюється новий (засвоєні знання, розумові дії, навички й уміння), виникають пізнавальні потреби та інші новоутворення, які свідчать про розумовий розвиток, формування соціальної зрілості школяра.
