Алгоритмізоване навчання

Із психологічного погляду алгоритмом є загальнозрозумілий опис певної послідовності інтелектуальних операцій, необхідних і достатніх для розв’язання завдань певного класу. Учні, які добре знають правила, роблять помилки через невміння їх використовувати, недостатнє володіння методами дій і послідовності суджень.

Алгоритмізоване навчання – система прийомів, методів розв’язання завдань у визначеній послідовності.

Прийоми розв’язання одного і того самого завдання різними учнями можуть бути різними. Наприклад, одне речення він аналізує одним способом, наступне – іншим, хоч метод дії в обох випадках повинен бути однаковим. У зв’язку з цим в учнів часто виникає невпевненість у власних діях і розв’язках. А помилки з’являються через те, що учні знають і виконують лише частину операцій, необхідних для розпізнання певного граматичного явища, або користуються ними не в тій послідовності, що необхідно. Наприкінці 60-х – початку 70-х років XX ст. програмоване навчання отримало новий імпульс до розвитку у роботах Л. Ланді, який запропонував алгоритмізувати цей процес.

Існують різні види навчання, застосування яких на практиці зумовлене змістом навчального предмету, обставинами навчального процесу тощо. Педагог повинен вміло їх використовувати у практичній діяльності задля досягнення навчальної мети.

Психологія засвоєння і розуміння знань і понять

Засвоєння знань є складним процесом, який охоплює механізм, шлях формування людиною індивідуального досвіду, що відбувається упродовж усього життя в результаті спостереження, узагальнення, прийняття рішень і власних дій, стихійно чи у спеціальних освітніх умовах; є складною інтелектуальною діяльністю людини, що поєднує в собі всі пізнавальні процеси (сенсорно-перцептивні, мнемічні, мислительні та метакогнітивні знання), які забезпечують прийом, значеннєву обробку, збереження та відтворення матеріалу; це результат навчання, навчальної діяльності (міцно, системно, якісно засвоєні знання).

Основним завданням навчання є опанування людиною теоретичними знаннями, які виникають через розумовий аналіз та узагальнення суттєвих відношень усередині об’єкта, а також між об’єктами усередині системи, що мають загальне значення для всіх її предметів. Оскільки теоретичне знання виробляється шляхом аналізу, воно встановлює генетичні корені розвитку явища: звідки явище виникає, як розвивається перед тим, як стати актуальним, які перспективи його розвитку тощо. Якщо емпіричне знання фіксує явище статистично, констатує як факт, то теоретичне пояснює його у змінах, відповідаючи на запитання: «Що з чого і чому саме так виникло?», «Звідки і чому так сталося?», «Для чого вироблено або задумано?». Як узагальнене знання про суттєве у предметах і явищах теоретичні знання завжди фіксуються в узагальнених термінах – наукових поняттях (людина, природа, транспорт, коло, ссавець), емпіричні – у словах-термінах (Володя, яблуко, автомобіль, кільце, верблюд). Виражене у понятті теоретичне знання є результатом узагальнення суттєвих властивостей безлічі предметів і явищ, об’єднання їх на цій основі в загальний клас предметів (явищ).

У процесі навчання учень повинен засвоювати насамперед теоретичні, а не емпіричні знання.