Засоби навчальної діяльності

Обов’язковим елементом психологічної структури навчальної діяльності є засоби досягнення її мети: навчально-методичні схеми орієнтувальної основи навчальних дій (схеми ООД); навчальні завдання (система завдань); проблемні завдання; сценарії і способи дискусій, діалогів, соціально-психологічних тренінгів; технічні засоби навчання (ТЗН). До них належать інтелектуальні дії (мисленнєві операції), які складають основу пізнавальної та дослідницької функцій навчальної діяльності. Метакогнітивні дії, які передбачають знання про свій інтелект, та використання своїх можливостей; фонові знання, включення нових знань, що структурують індивідуальний досвід суб’єкта.

Засобами регулювання діяльності є навчальні завдання, які повинні охоплювати знання про об’єкти і зв’язок між ними, засоби їх пізнання і перетворення, правила та прийоми вибору тих, що вимагають перетворень і встановлення послідовності їх застосування, а також знання про способи контролю й оцінювання діяльності тощо. Ці засоби виконують регулятивну функцію і входять у зміст діяльності, є предметом засвоєння.

Дискусійним є питання про вибір засобів (матеріальні, речові, знакові, ідеальні) і співвідношення, в якому можна використовувати їх у школі. Свого часу тривали дискусії, чи можна дозволити школярам користуватись на уроках математики мікрокалькуляторами при розв’язанні контрольних задач, довідниками при написанні письмових робіт тощо. У доборі засобів потрібно зважати на доцільність використання у формуванні навчальної діяльності школяра.

Вікові характеристики суб’єктів навчальної діяльності

Навчальна діяльність школяра зазнає постійних змін, перебуває у безперервному розвитку. Його здатність до учіння не розвивається сама собою. Цьому треба сприяти з дитинства: спочатку у грі, а найбільше – у процесі навчання. Для учня повинні бути створені умови, які вимагали б від нього самостійних рішень, самостійної орієнтації в інформації, здатності до її відбору, вияву прогнозуючих і виконавчих зусиль, опори на власну думку, прояви особистості. Це стимулює напруження сил, самоконтроль, самодіагностику, самопрогноз. Розслаблення руйнує їх, збіднює уяву, почуття, знижує мотивацію діяльності.

Повноцінна структура навчальної діяльності формується у дітей молодшого шкільного віку. У дошкільників виникають її передумови, однією з яких є дитячий пізнавальний інтерес. Навчальна діяльність у початкових класах – провідна серед інших видів діяльності (художньої, ігрової, спортивної та ін.). Систематична і системно організована навчальна діяльність молодших школярів сприяє виникненню і розвитку у них відповідних до їх віку психологічних новоутворень (основ теоретичного мислення, довільності навчально-пізнавальних дій та ін.).

Первинною формою навчальної діяльності є здійснення її всім класом або його групами. У цьому процесі поступово формується індивідуальна навчальна діяльність, показником якої є наявність у суб’єкта вміння ініціативно й самостійно розрізняти у засвоюваному предметі відоме і невідоме, практичне і теоретичне знання, ставити змістовні запитання вчителям і ровесникам, вміти брати участь у дискусіях, бути їх ініціатором та організатором. Навчальна діяльність у третьому-четвертому класах ще не є по-справжньому індивідуальною.

У наступних вікових періодах (підлітковий, рання юність) якісно змінюється зміст теоретичних знань, що вивчають учні, способи організації навчальної діяльності вчителями, інакше відбувається становлення психологічних новоутворень. Так, у підлітковому віці навчальна діяльність втрачає свій провідний характер у розвитку особистості. Водночас вона зберігає суттєве значення у розвитку теоретичного мислення підлітків, що відбувається у процесі засвоєння ними предметів гуманітарного, природничого та математичного профілів. Підлітки є повноцінними суб’єктами індивідуальної форми навчальної діяльності. Засвоюючи складний матеріал, вони ставлять перед собою навчально-пізнавальні завдання, виконують різні види самоконтролю (випереджувального, рефлексивного). Часто підлітки беруть участь в організації навчальної діяльності своїх ровесників.

У старшому шкільному віці провідною знову стає навчальна діяльність, але з професійним спрямуванням. Це допомагає старшокласникам в їх професійній орієнтації та у визначенні свого життєвого шляху.

Параметри і характеристики сформованості навчальної діяльності подані у табл. 4.1.

Таблиця 4.1.