4.7. Психологія навчання обдарованих і невстигаючих дітей

Обдаровані учні та учні, які з різних причин відстають у навчанні, потребують особливої уваги і зусиль педагога. Найчастіше вчитель звертає більше уваги на навчання та виховання проблемних важковиховуваних дітей, ніж на тих, хто належить до категорії обдарованих.

Психологічні засади роботи з обдарованими дітьми

Обдаровані діти є цінністю і багатством суспільства. У Європі ними займається спеціальний комітет (Європейський комітет з освіти обдарованих дітей і юнаків при Раді Європи), діють конкурентні центри. В Україні створені спеціальні навчальні програми, функціонують студії, гуртки, творчі майстерні. Діяльність державних органів у цьому напрямі потребує подальшого розвитку та вдосконалення.

Серед здібних дітей, на думку російського психолога Миколи Лейтеса, необхідно виділити такі категорії:

1) діти з раннім розвитком інтелекту. Діагностика таких дітей здійснюється за спеціальними показниками ІQ-тесту. Вони характеризуються швидкими розвитком загальних здібностей і адаптацією до темпу навчання у школі, готовністю до розумового навантаження, інтересом до занять, інтелектуально випереджаючи своїх однолітків;

2. діти з яскравим виявом здібностей до окремих наук і видів діяльності. Вони володіють середнім або високим загальним рівнем розвитку інтелекту, однак схильні до однієї області науки, мистецтва або техніки, в якій досягають великих успіхів. Таких дітей називають талановитими;

3. діти з потенційними ознаками обдарованості. За рівнем розумового розвитку вони не випереджують однолітків, однак виявляють самостійність, оригінальність думок із різних питань, у них добре розвинені творчі здібності. Іноді ці особливості свідчать про високі здібності до діяльності, для розвитку яких ще не створені умови.

Обдаровані діти наділені і звичайними якостями, притаманними всім, серед яких вони вирізняються унікальними інтелектуальними та емоційно-мотиваційними особливостями (табл. 4.2).

Таблиця 4.2

Інтелектуальні та емоційно-мотиваційні особливості обдарованих дітей

Інтелектуальні особливості

Емоційно-мотиваційні особливості

1. Високий рівень пізнавального інтересу. 2. Пошук логічних відповідей і рішень; застосування логіки в оцінюванні себе та інших. 3. Гнучкість мислення, здатність розглядати речі з незвичної точки зору. 4. Здатність знаходити оригінальні ідеї і способи розв’язання проблем. 5. Вищий рівень розвитку навичок мовлення і читання. 6. Широкий кругозір, різнобічні інтереси, у т. ч. спеціальні інтереси. 7. Розуміння складних, абстрактних понять; здатність бачити логічні зв’язки. 8. Висока здатність розуміти і запам’ятовувати основні відомості з різних галузей знань.

1. Розвиток почуття справедливості і несправедливості; небайдужість до проблем моралі. 2. Готовність іти на ризик задля досягнення мети або пошуку відповіді. 3. Незвичайна проникливість. 4. Високий рівень активності. 5. Здатність до тривалої концентрації уваги і посиленого зосередження на конкретній проблемі. 6. Володіння розвинутим почуттям гумору. 7. Незалежність і автономність. 8. Незвичайна чутливість, уміння поставити себе на місце іншого

Унікальні особливості можуть як сприяти, так і перешкоджати розвиткові спеціальних здібностей дитини. Наприклад, пізнавальний інтерес, прагнення до пошуку логічних відповідей, гнучкість і винахідливість мислення можуть характеризувати учнів, які з інтересом ставляться до навчання, володіють критичним мисленням і не марнують часу на уроках. Водночас ці якості можуть бути властиві дітям, які не виявляють інтересу до шкільних занять. Для їх навчання потрібні спеціальні методики, програми прискореного розвитку, позакласні навчальні заходи, а також навчальні плани, що доповнюють шкільну програму. Діяльність учителя має орієнтуватися на забезпечення вищого рівня навчання; організацію занять за спеціальними планами, використання індивідуальних завдань і методик; удосконалення навчального плану з урахуванням здібностей дітей.

Розвиток обдарованих дітей відбувається по-різному. Умови масової школи рідко сприяють цьому, оскільки основні зусилля вчителів зосереджені на заняттях з дітьми, які з труднощами опановують шкільну програму. Це часто зумовлює вирівнювання за рівнем здібностей обдарованих дітей з їх однолітками.

Робота вчителя з обдарованими дітьми має ґрунтуватися на взаємодії зі шкільним психологом. Головне завдання педагога полягає у виявленні обдарованих учнів і створенні необхідних умов для їх навчання, стосунків з однолітками. За необхідності вчитель повинен звернутися до позашкільних закладів, в яких працюють з обдарованими дітьми. Байдужість до розвитку здібностей обдарованих учнів недопустима, як і надмірні перевантаження, які можуть спричинити зникнення у дитини інтересу до навчання і деформувати пізнавальні потреби. Не варто заохочувати обдарованого школяра до змагання, прагнення «обганяти» ровесників, бо це може стимулювати розвиток нездорових амбіцій тощо.

Шкільний психолог має в своєму арсеналі засоби для виявлення обдарованих дітей і може дати рекомендації із створення для них індивідуальних умов, цілеспрямовано працювати з учителями і батьками. Його завдання – забезпечити найкращі умови для розвитку дитячих здібностей, знайти правильний індивідуальний підхід до учня відповідно до його особливостей, сприяти вияву і розвитку його талантів.