Предмет навчальної діяльності

Предметом діяльності є очікуваний результат (матеріальний, ідеальний) цієї діяльності який спонукає суб’єкта діяти задля його досягнення. Метою і результатом навчальної діяльності є зміни суб’єкта, а не зміна предметів, на які спрямовані дії, хоч без цього не обійтися. Зміни суб’єкта неможливі без здійснення ним предметних дій. Основною метою суб’єкта навчальної діяльності є розширення, збагачення його можливостей, розвиток здібностей, засвоєння нових способів дій з науковими поняттями і матеріальними предметами.

Навчальна діяльність має змістову та операційну сторони. Особливості змісту та результатів навчальної діяльності залежать від потреб суспільства, конкретизованих у цілях освіти. Аналіз змістової сторони навчальної діяльності – одна з основних проблем сучасної освіти. Основним джерелом змісту освіти с здобутий попередніми поколіннями соціальний досвід. Більшості навчальних предметів відповідає певна галузь наукових знань. У зміст, що підлягає засвоєнню у межах конкретної дисципліни, необхідно проектувати не лише знання, але й способи оперування ними.

Зміст освіти має відповідати рівню розвитку науки та техніки, гуманітарного знання, моральної та духовної культури, забезпечувати різнобічний і гармонійний розвиток учня, створювати умови для самостійного поповнення ним своїх знань, оволодіння новими видами діяльності. Також зміст освіти мас відповідати віку, сензитивним періодам розвитку психічних функцій, новоутворенням, індивідуальним можливостям учня.

У побудові матеріалу навчальних предметів часто дотримуються принципу хронологізму, коли знання, представлені у навчальному предметі, відтворюють не сутність науки, а її історію. Це перевантажує навчальний предмет емпіричними даними, не пов’язаними узагальненнями, спричинює незадовільне їх сприйняття і засвоєння учнями. Подібний матеріал швидко забувається, хоч на його вивчення затрачається багато часу, значних зусиль.

Сукупність знань, якими володіє конкретна наука, методи, якими здобуті ці знання, виявлені при цьому факти і закономірності повинні бути так переформульовані, щоб вони стали доступними для адекватного та ефективного засвоєння школярами.

Особливість навчальної діяльності зумовлюється місцем у ній навчального завдання, яке є не метою, а засобом досягнення навчальної мети (засвоєння теоретичних знань про предмет, вироблення вмінь і навичок, розвиток інтелекту, здібностей тощо). Там, де вчитель систематично створює у класі проблемно-пошукові ситуації, умови для експериментування і творчого пошуку, школярі є повноцінними суб’єктами навчальної діяльності.

Основною структурною одиницею навчальної діяльності є навчальне завдання, у розв’язанні якого полягає її суть. Опановані при цьому способи розв’язування учні згодом використовують у розв’язуванні споріднених завдань. Ці завдання задаються в певних навчальних ситуаціях і передбачають певні навчальні дії – предметні, контрольні, допоміжні (технічні), розумові (аналіз, узагальнення, схематизація, систематизація, порівняння, класифікація тощо), особистісні (самоконтроль, самооцінка, самодіагностика, самокорекція).