Психологічні основи роботи з відстаючими у навчанні дітьми

Наслідком відставання в учінні, коли за відведений час школяр не може оволодіти передбаченими навчальною програмою знаннями, уміннями та навичками, є неуспішність, яка має педагогічні, психологічні, нейрофізіологічні причини.

Педагогічні причини неуспішності зумовлені неправильною діяльністю педагогів, батьків і поведінкою учнів. У діяльності вчителя їх проявами є відсутність диференційованого підходу до дітей, незнання і нерозуміння вихованців, невміння їх стимулювати, використовувати для активізації їхньої діяльності методи навчання. Неправильна діяльність батьків характеризується відсутністю любові до своїх дітей, турботи про них. Причиною неуспішності є і самі діти, які неінтенсивно і неефективно навчаються, недостатній розвиток їхньої емоційно-вольової сфери, фрагментарність знань, нерозвиненість мотивації, недостатня сформованість способів навчально-пізнавальної діяльності.

До нейрофізіологічних причин неуспішності належать функціональна слабкість вищої нервової діяльності, дисфункції мозку, порушення слуху, мови, зору.

Учитель не завжди може вчасно виявити причини неуспішності, знайти способи допомоги школяреві, який має проблеми в навчанні. Нерідко він застосовує дисциплінарні, а не психологічно обґрунтовані впливи (карає дітей, змушує їх більше часу віддавати навчанню). Школярі не знають, як підвищити ефективність своїх навчальних старань, що зумовлює появу нових ускладнень, взагалі перестають навчатися. Коректна поведінка педагога за таких умов передбачає:

а) діагностування причин неуспішності;

б) визначення типу навчальної діяльності школяра;

в) виявлення позитивних сторін особистості у навчальній діяльності;

г) складання програми допомоги учневі із залученням до її реалізації батьків;

ґ) консультування батьків з проблеми керівництва самостійною діяльністю школяра;

д) використання вправ, що зміцнюють емоційно-вольову сферу, розвивають пізнавальні процеси;

е) формування адекватної самооцінки і потреби у рефлексії (відстеження перебігу розумової діяльності, Усвідомлення труднощів);

є) взаємодію психолога і вчителя, спрямовану на визначення і підвищення статусу дитини у класі;

ж) пошук компенсаторних можливостей школяра завдяки зміні мотивації уміння, ставлення до школи і виконання ролей.

Одним із напрямів диференціації навчання є робота вчителя з обдарованими та відстаючими учнями. При цьому він повинен враховувати їхні інтелектуальні та емоційно-мотиваційні особливості, сприяти розвитку їхніх здібностей.

Знання причин труднощів у навчанні відстаючих школярів допоможе педагогу і психологу виробити індивідуальний стиль діяльності задля забезпечення очікуваних пізнавальних результатів.

4.8. Вікові аспекти навчання

Кожний віковий етап характеризується різним рівнем розвитку самосвідомості, пізнавальної, спонукальної (мотиваційної) сфер, закономірностями, суперечностями, детермінантами психічного, фізичного, особистісного розвитку. Знання про них є передумовою ефективного освітнього процесу, вибору правильних його змісту та методів. Педагогічна система часто не встигає за змінами в розвитку дитини, що породжує ефект важковиховуваності, неуспішності.