Підліток як суб’єкт навчальної діяльності

Рушійною силою психологічного розвитку підлітка є інтереси. Зникнення інтересу до навчання свідчить про необхідність зацікавити учня навчальним предметом на новому рівні, оскільки те, що цікавило його в молодшому шкільному віці, втратило актуальність. За словами Л. Виготського, «проблема полягає в тому, наскільки інтерес спрямований по лінії предмету, що вивчається, а не пов’язаний із сторонніми для нього впливами (нагороди, покарання, страх, бажання догодити тощо)». Інтерес до навчального предмету залежить від усвідомлення його корисності, життєвої значущості знань особисто для учня. Він формується не в усіх підлітків. Тому вчитель повинен переконати учнів у практичній корисності одержуваних знань. Для цього педагогу потрібно мати внутрішню впевненість і доказові, переконливі аргументи. В іншому разі йому буде важко зацікавити предметом, який викладає.

Підліток має безліч пізнавальних інтересів за межами навчальної програми: мистецькі, спортивні, туристичні тощо. Реалізуючи їх, підлітки виявляють самостійність, ініціативу, творчість, винахідливість, здатність до змагання.

Підлітки як суб’єкти навчальної діяльності прагнуть утвердження своєї суб’єктної винятковості, хочуть виділятися поміж ровесників (особливо хлопчики). Це може посилювати їхню пізнавальну мотивацію, якщо співвідноситься із змістом навчальної діяльності – її предметом, засобами, способами розв’язування навчальних завдань. Прагнення до винятковості є складовою мотивації досягнення, виявляється у таких її складових, як нагорода, успіх.

Для підлітків дорослі втрачають беззаперечний авторитет. Вони надають перевагу видам навчальної діяльності, які роблять їх дорослішими у власних очах і в очах значущих інших, насамперед ровесників. Найчастіше підлітків приваблюють самостійна робота на уроці, складний навчальний матеріал, можливість самотужки організувати пізнавальну діяльність за межами школи. Однак вони не завжди можуть реалізувати нові форми навчальної діяльності, оскільки ще не володіють способами їх виконання. В цьому їм допомагає педагог, підтримуючи і стимулюючи пізнавальні інтереси, заохочуючи подальші зусилля, вселяючи віру в себе.

У багатьох підлітків знижується інтерес до навчання, а школа перестає бути центром особистісного інтелектуального, соціального (морального, духовного) життя. Причиною цього є несформованість їх навчальної діяльності, що унеможливлює задоволення потреби в самоствердженні. На цьому етапі розширюється зміст навчання, набуття знань може самостійно та цілеспрямовано відбуватися за межами школи і навчальних програм. У багатьох учнів з’являються стійке прагнення до розумової роботи, оволодіння новими знаннями та вміннями, усвідомлений інтерес до конкретних навчальних предметів і відповідних їм галузей науки, техніки, мистецтва, спорту, а обсяг їхніх знань із деяких галузей може перевищувати вікову норму. Водночас формуються і нові мотиви навчання, пов’язані з розумінням ідеалу, баченням життєвої перспективи, першими професійними намірами і самосвідомістю. Далекі і близькі цілі визначають напрям і зміст самостійної діяльності дитини, особистісного сенсу набуває виконання пізнавальних і продуктивно-творчих завдань, завдяки чому навчання перетворюється на самоосвіту, нової актуальності набуває проблема самовдосконалення. Незадоволення собою і прагнення реалізувати задумане стимулюють пізнавальну активність підлітка.

Іноді буває, що навчання у школі стає для підлітка нав’язаною старшими нецікавою, рутинною працею, оскільки набуття знань не є його пріоритетом. Такі підлітки вчаться лише заради оцінки.

Для стимулювання пізнавального інтересу підлітка необхідно створювати навчальні ситуації, які б збуджували його цікавість до знань.

У психологічному сенсі до підлітка потрібно ставитися як до суб’єкта, який прагне відчувати себе дорослим. Він хоче бути розумним, самостійним, умілим, діловитим, здатним самотужки розв’язувати власні проблеми, однак для цього підлітку бракує знань, умінь, досвіду. Дорослі повинні допомогти йому стати таким, яким він хоче: підтримати, навчити, показати, застерегти від помилок, необережних дій і вчинків. «Добре, коли тебе розуміють» – поле роздумів підлітка. Зрозуміти його – означає визнати, що справді підлітку час ставати дорослим, але для цього потрібно попрацювати над собою.

Психологічною основою конструктивних, довірливих стосунків у системі «дорослий – підліток» («вчитель – підліток», «батьки – підліток») є м’яке, ненав’язливе, рівноправне спілкування, співпраця з урахуванням його нових інтересів (спрямування їх у позитивне русло, оберігання від помилкових рішень і дій, формування нових інтересів тощо).

У підлітків активно розвивається логічне, теоретичне мислення, вдосконалюється процес засвоєння наукових понять, що сприяє вищій формі його інтелектуальної діяльності, мотивує високоморальну поведінку.

Учитель, який розуміє і намагається враховувати нові інтереси підлітка, докладає усіх зусиль, щоб зробити навчання цікавим, наповненим корисним змістом. Як відомо, мрії, домінантні мотиви і потреби підлітка зумовлені прагненням відчути себе дорослим, отже, його, безперечно, цікавитимуть будь-які намагання вчителя відкрити йому «дорослий світ».