1. Університети Західної Європи, Америки, Азії, Росії

В

Система навчання зберігала наступність від античності. Особливо яскраво це можна прослідкувати на прикладі Візантії. Освіта будувалася на семи вільних мистецтвах. Без достойної освіти не можна було досягти хорошої посади навіть шляхетній людині. Велика увага приділялась математичним дисциплінам і логіці. Граматика вважалась матір'ю всіх наук. Крім граматики, філософії, риторики, логіки, вивчались арифметика, музика, геометрія, астрономія [21-24].

Наприкінці десятого і на початку одинадцятого століть почи­нається підйом середньо освітніх шкіл, розширюється мережа університетів. Вони приходять на зміну старим центрам античної освіти. Щоправда, як і раніше, особливо у Візантії, велику духов­ну та наукову роль відіграють Афіни, Олександрія. Язичницьк* центри освіти невдовзі згасають. Гине в пожежі Олександрійська бібліотека, за наказом імператора Юстиніана зачиняється Ака­демія в Афінах, яка до XI століття була центром неоплатонізму.

У Константинополі в IX ст. відкривається Магнаврська ви ща школа, а в 1045 р. — перший університет. Вищі школи та університети створюються у Парижі, Болоньї, Палермо, Монпе льє, Оксфорді, Салерно та ін. містах Європи.

Навчання у школі проводилося не національними мовами, а латинню, не розмовною грецькою, а мовою Демосфена, Арис тотеля, Фукідіора.

Не було поділу школи на початкову, середню та вищу'. Підручників не було. Предмети вивчалися уривками, описово Центрами навчання ремесла в містах були цехи.

Ми тиснення вищих шкіл і університетів надало можливості ЛЯнЛу і и більш глибокі й систематичні знання з богослов'я, філо- йфП штрономії, медицини, хімії, математики.

Уміиорситети створювалися за наказам правителів або Па­ни ми чи підносну автономію та незалежність.

і розвитком шкіл та університетів інтенсивно тривав про- ніі« формування світської інтелігенції.

П \ IV ст. у виробництві книг широко став вживатися папір, йм ні. и ги дорогий пергамент. Книга стає більш дешевою, і тим ЩМмм більш доступною.

У XII XV ст. з'являються численні бібліотеки при кафедраль­нім нііч них і університетах. Багато з них збереглося до цього часу.

До XIII ст. все більше розвивається інтерес до дослідного •Нин и и Роджер Бекон досягає значних результатів у оптиці, ІММЦІї хімії. Збагачуються географічні та історичні знання ІІроіичїцін, удосконалюються географічні карти, укладаються »рмфічні атласи.

Куп/гуру середньовіччя довгий час розглядали як чисто р> * 11 і і\ 11 у, її освітній та науковий аспект описувався цілою низкою ї й’ п иппсіп негативно. Однак система пріоритетів і цінностей се- надш ипіччя є не менш оригінальною, значимою й закономірною I#fll » S ч и пої людини, ніж культурні досягнення інших епох.

Н о<тайні роки кількість вищих навчальних закладів, на­шими ч університетами, невпинно зростає. Переважно, це не Ніні щойно відкриті ВІІЗи, а старі (іноді дуже старі) навчальні і«и оі їй, що поспішно перетворені в університети. Втім, як пра­ні ^ тко перетворення не можна назвати необґрунтованим: іони йдг їїрс інститути, що мають широкий і багатогранний •рифі <и. підготовки спеціалістів, які накопичили величезний (ИРИН 11 ода гогічної (а часто і наукбвої) діяльності, що об'єднали І»пої і стінах колектив висококваліфікованих викладачів. Цей цнно і чі галом відповідає стрімкому зростанню університетсь­ко ючітрів, починаючи з XIII ст., що проходив у Європі, а з 11К it. і у Сполучених Штатах.

Ііурхливе зростання кількості університетів у світі, що озна- о п , и ні кінець XX ст., не є випадковим. Цей процес закладений

ще два з половиною сторіччя тому (і навіть раніше) видатними просвітителями і далекоглядними політиками.

Сьогодні слово "університет" має значення, утворене вЫ слів "universitas literarum" ("сукупність наук"), що логічної дійсно відповідає багатобічності університетської освіти. Ала історично слово "університет" має інший зміст: воно говорить не про універсальність наук, що викладаються в ньому, а про корн поративну структуру університетів, яка ґрунтується на ирин| ципі самоврядування. Корпорація або товариство професорів і студентів має назву "universitas studentium .

Історія університетів починається з епохи західноєврон пейського середньовіччя і пов'язана зі збільшенням та зміцненн ням міст, потребами міської економіки і культури.

Перші університети Європи були відкриті у Північній Італії. У 1158 р. з юридичної школи утворився найстарший Byj лонський університет, потім виникли університети у Паду]| (1222 p.), Неаполі (1224 p.), Римі (1303 p.).

Дещо пізніше Булонського виникли перші університети у Франції та Англії: у Парижі (1200 р.), у XII ст. — у Оксфорді та Кембриджі (1229 p.).

Протягом XII-XVII ст. нові університети зароджуються на інших територіях Європи.

Перші слов'янські університети з'явилися у Празі (Карліш університет, 1348 р.) і Кракові (Ягелонський університет, 1364 р.)1

Трохи пізніше були відкриті перші німецькі університети —І Гейдельберзький (1385 р.) і Кельнський (1388 p.).

У СІЛА розвиток університетів, рівень університетської освіти довгий час відставали від європейських.

До війни за незалежність у Північно-Американських колоніям Англії (1775-1783 pp.) було засновано 9 коледжів (Гарвардський j 1636 p., Вільяма та Мері у 1693 p., Йельський у 1701 р. та ін.), що були, по суті своїй, привілейованими середніми школами. І лише у XIX ст. вони перетворилися в університети.

У першій половині XIX ст. почали створюватися коледжі ти| пу університетів (Вірджінський у 1824 p., Мічіганський у 1837 р.і Каліфорнійський у 1868 р. та ін.).

• країнах Латинської Америки університети були засновані і *мфЬ»д Іспанського колоніального панування (у Сан-Домінго у ЙЙН р , у Мехіко в 1551 р. тощо).

• країнах Азії та Африки університетів сучасного типу май­ни н, пу іо аж до XX ст. Винятками були нечисленні університе­ті мідкриті британською колоніальною владою в Індії (Каль- ни >і ті, Мадрасський, Бомбейський, 1857 p.).

Наприкінці XIX в. університети виникли й у деяких рніііа s (’ходу, що зберегли державну незалежність. Так, у Япо- и н IМ77 р. був відкритий Токійський університет, а в 1897 р. — мім. J.. итст у місті Кіото.

І НІЖ р. заснований Пекінський університет у Китаї.

Історія університетської освіти в Росії починається з останніх ••Ии сіючи Петра І. Намежі 1720 та 1721 років, філософ Вол ьф, у m*сі листування з імператором Росії висловив основні ор­ній піці Пні принципи майбутніх російських університетів.

• 1724 р. лейб-медик Блюментрост за вказівкою Петра довів м ні тми народу регламент устрою в Росії вищої навчальної ийіі н Академії наук, університету і гімназії. Передбачалося, і»* и s н іпсрситетах буде три факультети: юридичний, медичний фі'нн офемсий, на яких повинні читатися лекції з математич­ну і і умапітарних наук. Оскільки на той час власних профе­сій І' " пі н<? мала, велися переговори з іноземними вченими.

До Росії приїхали математики Даніїл та Микола Бернуллі,

♦ мри к Ііайєр, астроном Жозеф Нікола Деліль, ботанік Буксбаум

інші ІНШІ.

Акадомія наук Росії була заснована 12 (23) січня 1724 р. у • * і " \ і ні за наказом Петра І.

I'M січня (8 лютого) Петром був підписаний проект академії,

И ні і к риття відбулося наприкінці 1725 p., проте заняття в ака- мі-.ному університеті почалися тише у 1726 p., тому що не бу- МИго топлених студентів.

Ін иказівкою нових академіків, з закордонних універси-

запрошені були відомі студенти, які призначали-

М I н.ністами в новій академії. Крім того, були викликані ні * І. к і студенти, що навчалися в німецьких університетах. На проф«ч*орів припадало в той час усього 8 студентів.

У 1731 р. Російський Сенат наказав зайнятися вербуван­ням студентів для академічного університету із різних навчаль­них закладів : Олександро-Невської семінарії, Слов’яно-греко- латинської академії, Новгородської семінарії.

Факультетів і кафедр в Академічному університеті не бу­ло, напрямок викладання визначався фахом академиків, які читали лекції.

У січні 1758 р. М. В. Ломоносов (у той час він був членом кан­целярії Академії наук) звернувся з проханням до президента Ака­демії наук графа К. Г. Розумовського. Повідомлення називалося "Надмірності, хиби і замішання в Академії". У ньому, зокрема, говорилося: "... Університет та Гімназія дуже в худому стані і по­требують, щоб Канцелярія більше до них прилежала... нарешті бракує особливих регламентів, інструкцій і штатів для різних де­партаментів, як для Академічних зборів, для Університету, Гімназії...". Звернення Ломоносова було розглянуто і в березні 1758 р. йому був доручений нагляд за вченою і навчальною части­нами академії, у тому числі — за університетом і гімназією.

М. В. Ломоносов енергійно взявся за перебудову університе­ту. Він домігся грошових сум на витрати навчальної частини університету, написав інструкцію для учнів, збільшив їх кількість і поліпшив утримання, завів регулярні іспити. Від кожного із професорів університету вимагалася конкретна, стис­ла програма його науки. М. В. Ломоносов склав новий регла­мент, а також штат для університету та гімназії. Він наполягав на покупці особливого будинку для розміщення університету. Протягом першого року ці заходи дали позитивні результати, і на початку 1760 р. "університет і гімназія були віддані в повне завідування Ломоносову без усякого стороннього втручання".

14 липня 1754 p. 1.1. Шувалов явив у Сенат проект про засну­вання в Москві університету з двома гімназіями. Детальний пл створення університету і його штатного розкладу були складені М. В. Ломоносовим і отримані І. І. Шуваловим 19 липня 1754 р. Сенат схвалив проект про заснування Московського університе ту, і 22 серпня 1754 р. його рішення було відправлено на затверд* ження імператриці Єлизаветі Петрівні. 12 січня (23 січня за но вим стилем) 1755 p., після декількох місяців підготовчих робіт

м§Нині нши уісіі:і був підписаний імператрицею. Кураторами !ЦЦн»н і.мою університету були призначені І. І. Шувалов, М |і 'ііпмгптрост, а директором — А. М. Аргамаков.

Ми прохання 1.1. Шувалова, з академічного університету на

Гмн H.m.h у роботу до Москви були призначені учні і вихованці И 1.1 носова — магістри М. М. Поповський, Ф. Я. Ярем- ►ийЙІА. А. Ііарсов. У березні 1755 р. вони прибули до Москви £$нми нириіими викладачами гімназій і університету. Ака- •*мім наук прийняла велику участь у створенні наукової і на- НІНІ іі«*і Оааи Московського університету — бібліотеки, фізич- Мін інИИннту тощо.

офіційне відкриття Московського університету відбулася і ми) пні І 755 р. і було приурочено до річниці коронації імпера- РМЦІ Пр имітно, що дати указу Петра про заснування універси-

11 етербурзій указу Єлизавети про відкриття універ-

Hf# * \ и Москві збігаються — це 12 (23) січня. Згідно до історич­ні# м * ми того часу, І. І. Шувалов розглядав цей акт як подару- н им*и(і матері Тетяні до дня її іменин 14 (25) січня. У наступні *і*н і • МІ п п н день став (і понині є) святом усіх студентів Росії.

%іИнсрситет мав три факультети (юридичний, медичний, Ійи«мн|м і,кий) і дві гімназії (для дворян і різночинців). Восени р піінсрситет і гімназії були укомплектовані учнями. Зароз- рим і * мінім Синоду, з московської Слов'яно-греко-латинської н и МІЇ І р ізних духовних семінарій були направлені до універ- tlffV ІІО студентів. Крім того, у гімназію було прийнято 100 миті па гін і учнів, що навчалися за власні кошти. За своїм imUmi.ii им складом студенти першого прийому були, головним «ним, ріаиочинцями; дворянська молодь неохоче йшла в «І£ср< п гст, віддаючи перевагу гімназії, де можна було одержа- і Мрмомдпі загальноосвітні знання,.

і І* ріпі студенти із дворян, які закінчили гімназію, з'явили- а» ммісрситету лише в 1759 p., але їх кількість, у порівнянні «і ммсппщями, була незначною.

V перші роки діяльності Московського університету в його Імпч панчалися діти всіх прошарків населення, крім ант m Проходження повного курсу університетської освіти it МИЛО СІМ років.

V

Першими професорами, підготовленими в Московськом університеті, були філософ і математик Д. С. Анічков, геогра< X. А. Чеботарьов, фізик П. И. Страхов та ін.

З перших років свого існування Московський університ самостійно створював і розвивав науково-експериментальну б зу викладання.

У 1756 р. почала працювати університетська бібліотека, бу ли підготовлені фізичний і мінералогічний кабінети, а тако, хімічна лабораторія.

Велику популярність придбала видавнича діяльніст університету. Вже з 1756 р. у друкарні університету почала вида! ватися газета "Московські вєдомості". З 1779 по 1789 pp. друкарі нею керував видатний російський просвітитель, вихованеці університету М. І. Новіков.

У другій половині XVIII ст., Московський університ закінчили найяскравіші діячі російської культури Д. І. Фонвізін, В. І. Баженов та ін.

Перший університетський статут у Росії було затвердже 12 (23) січня 1755 р. "Проект про заснування Московсько університету", відповідно до якого університет підпорядковував ся Сенату, керувався кураторами, призначуваними верховно^ владою. Колегія професорів складала дорадчий орган при курат рах. Всі дисциплінарні справи вирішував університетський суд

Проте після смерті Ломоносова (1766 р.) перш

російський академічний університет фактично припинив сво діяльність. Отже, перша спроба створення університету в Росі виявилася невдалою.

У 1782 р. було організовано Комісію про заснування учі| лиш, (очолювати її було доручено сенатору Петру Васильови Завадовському). У 1787 році комісія уклала "план" майбутн російських університетів, який уявляв собою перши] російський проект статуту університетів. Але цей проект так не було реалізовано.

У 1802 р. було засноване міністерство народної освіти Рос Комісія про заснування училищ перейменована в Голов^ правління училищ. Міністром був призначений П. В. Завадове! кий, прихильник ліберальних ідей. Вся імперія була розділе^

ми ми» м, мінімальних округів, підпорядкованих особливим попе- Щ|## мім що були в той же час неодмінними членами Головного |і|іим МіМіМ умилищ.

V^і мий мас уряд Росії сприяв відкриттю низки нових універ- >ІМвмн /критського, Віленського, Казанського, Харківського.

f * и ому правлінні училищ були розроблені основи нових

f м і м м’тгі.ких статутів. Університети були не лише наукови­ми ⁴ ним'їм п.ними закладами — на них, до того ж, покладалися й м ні» 11 н» ги пні функції, наприклад, керування навчальними #ІІ* *ММііММ округу.

Прм кожному університеті повинен був засновуватися пе- Ціі нічний Інститут для підготовки вчителів, а також учи- іЦннмій комітет для керування гімназіями та повітовими й ми¹ ■■ ними училищами. Все це і знайшло відбиток у першо­му їй і іим.мому університетському статуті, що був прийнятий І И П ми тоїіада 1804 р. Проект статуту був запропонований іМимії і і ромадським діячем В. Н. Каразіним.

пні положення цього статуту були такими.

V міинргитет визначається як "вищий навчальний заклад", у ІНмй* . ю гу< ться юнацтво для вступу до різноманітних звань дер- ■імні • іу і би"; поряд з цими практичними цілями університету

И*нн і і обов'язок проводити наукову діяльність і поширювати

§ІИ*^и*іі иіііния; статут наказує, щоб щомісяця проводилися збори Рі^н типи-, вченого характеру, на яких професори "обміркову- ntp іинри, ноні відкриття, досліди, спостереження!дослідження"; і |«#іпн|>< и готах иовинні бути засновані наукові і літературні това- І*іп і - - мрі пнізовані конкурси, встановлені премії; університет ііЦйн им ім'я ;і чотирьох факультетів або відділень: відділення мо- |щііі ими І політичних наук, відділення фізичних і математичних і«І| и ні ч іілипня медичних наук і відділення словесних наук; "ака- 4НН «ний «•тин" складають: ординарйі й екстраординарні професо- I Ні Мім і' і ри, нд’юнкти, студенти і вчителі мов, приємних мистецтв Нмміи і м м 11 их вправ. У статуті док лад но формулюються обов'язки ^и»|им мр)ц нони повинні "викладати курси кращим і найзро- *, * і мшим ч и ном та поєднувати теорію з практикою у всіх науках, І |нм рм ч ци потрібно. Професор повинен "поповнювати свої курси м#|нмм иідкриттями, які мають місце в інших країнах Європи".

Вищим органом керування університету є Рада, що скла дається з ординарних і екстраординарних професорів; при об ранні до Ради "природні росіяни, потрібні знання і якості що ма ють, повинні мати перевагу перед чужоземцями".

Рада обирає зі свого середовища терміном на один рік ректо ра, котрий затверджується найвищою органом влади є головок Ради і найвищим представником університету.

Навчальними справами відділень (факультетів) відають збо ри відділень із деканами на чолі; їхні рішення затверджуютьс] Радою університету.

Виконавчим органом університету є правління, яке скла дається з ректора, деканів і особливого неодмінного засідателя котрий призначається піклувальником із числа ординарних і ек страординарних професорів.

Правління завідує всією господарською, адміністративною фінансовою стороною діяльностю університету.

Отже, статут 1804 р. у порівнянні зі статутом 1755 р. вста новлював деяку університетську автономію.

Дерптський університет

Дерптський університет (тепер Тартуський) було створено НІ базі шведського університету, заснованого в м. Дерпті в 1632 р під назвою Академія Густавіана, і припинив існування в 1710 р Дерптський університет відновив свою діяльність у 1802 p., а і 1893 р. він отримав назву Юр'євського університету.

Санкціонуючи в 1802 р. відкриття цього університету царський уряд розраховував готувати тут вірних йому чинов ників із середовища остзейського дворянства. Університет скла дався з чотирьох факультетів: юридичного, філософського, ме дичного і богословського (лютеранського).

Першим ректором університету був Георг Паррот. Спирак чись на статут 1803 p., що надавав Дерптському університет значно більшу автономію, ніж іншим російським університетами професори-просвітителі заснували при університеті педагогічні семінарію, яка готувала вчителів для шкіл Прибалтики шкільну комісію та інші заклади.

На першому етапі існування університету особливо успішні розвивалися медичні і природничі науки.

IU і енський університет

II* punt нища школа в Литві була відкрита в 1579 p., з на- і§м*м ІИ ч мі юської академії, наділеної всіма університетськими фнимми і привілеями. Спочатку вона складалася з двох факуль- #*ім Пін'орловського і філософського. Останній об’єднував кафе- ірн мі* і пфі:іики, логіки, етики, історії і математики. У 1641 р. ЦІДОм ін пули поповнена ще двома факультетами: юридичним і |р їм чи им Академія, якою управляв Єзуїтський орден, розвива­нії и им опорний пункт римсько-католицької церкви в боротьбі ірмін протестантизму.

& «« родині XVIII в. разом із падінням впливу Єзуїтського (М#мт . і м ми занепадати і Вільнюська академія. У 1773 p., одно- і« им і імоороною Єзуїтського ордена в Литві, припинила свою Іщ #іі.и 11 м. і академія. Тоді ж була заснована Едукаційна (вихов- • М**'МН пі, у ведення якої перейшли всі єзуїтські школи, утому и» мі і Пі и і. нюська академія. Знаходячись у системі Едукаційної #Міі її, мкадемія була реорганізована у Вищу школу Литви з іимн факультетами: фізичним, що охоплював і основні медичні Іфімрм. і факультетом моральних наук (із теологією і правом). Ирм. пі ммішм більшої частини Литви до Росії в 1796 р. наказом Іпн м* І Ниіца школа Литви була перейменована в Головну (Пит і.к у школу й одержала новий статут, що значно обмежу- !• и и и гономію. За новим статутом школа складалася з чотирь- к ф*н 'м.тетів: фізичного, медичного, філології і мистецтв і фа- |нн і MTV права. У 1803 р. вона була перетворена у Віленський ІНмрпюрський університет із новим статутом, що передбачав анніирену автономію і збільшене число кафедр. У своєму і#*йді \ шнмрситет мав такі факультети: фізико-математичних II м (10 кафедр), медичних наук (7 кафедр), моральних і «мі - м .иич наук (10 кафедр), літератури і мистецтва (5 кафедр). N нй імператорський університет проіснував до 1831 р.

А и рн’іаський університет

I vм їси про відкриття університету в Україні виникла ще в і|м і й половині XVIII в. Її висловлював у своїх творах і бесідах - * оригть просвітництва український поет і філософ Гри­мім < пнич Сковорода. У 1767 р. група сумських дворян

намагалася домогтися відкриття університету в Сумах. У 1784 р. така ж спроба була почата в Катеринославі, а через два роки — у Чернігові.

З 1765 р. Харків став адміністративно-політичним центром Слободсько-Української губернії, а потім намісництва, що скла­дали величезну частину території України. Місто одвіку було значним культурно-просвітнім центром. З 1726 р. у ньому існу­вав колегіум, із якого вийшли відомі діячі науки і культури: про­фесор і ректор Московського університету М. Т. Каченовський, професор і директор Петербурзького педагогічного інституту Я. В. Толмачов та ін. У 1768 р. у Харкові почало функціонувати Казенне училище, а в 1789 р. — Головне народне і Мале народне училища, які у 1798 р. злилися в одне Головне народне училище. Харківський колегіум і Головне народне училище могли стати більш-менш надійним джерелом студентських кадрів для май­бутнього університету.

Всі ці обставини, а також ініціатива передових представ­ників слободсько-українського дворянства, їхня особиста участь коштами і настійні звернення до уряду обумовили відкриття університету в Харкові.

Велика заслуга у відкритті університету належить Васи­лю Назаровичу Каразіну, поміщику села Кручик Слободсько- Української губернії. Видатний громадський діяч і вчений, який зробив низку відкриттів у хімії та в інших областях науки, В. Н. Каразін на початку XIX в. служив у департаменті народної освіти і займався упорядкуванням плану освіти в Росії. Викори­стовуючи свою близькість до Олександра І, він спробував домог­тися його дозволу на відкриття університету в Харкові. У червні 1802 р. Каразін звернувся з листом до харківського губернського ватажка дворянства, пропонуючи скликати збори дворян, які звер­нулися б до уряду з проханням про відкриття університету в Хар­кові, і розпочали б збір пожертвувань з цією метою. Але заклик Ка- разіна підтримала лише невеличка група поміщиків. Однак не­обхідну суму грошей поступово було зібрано, крім того, університе­ту було надано у дарунок земельну ділянку на околиці міста.

24 січня 1803 р. Олександр І видав указ про відкриття університету в Харкові, але ж перший університет в Україні.

р* і‘“ iin то нідкрито лише через два роки, 17 січня 1805 р. На «и- И IIIіороздіна, енергійна діяльність Каразіна і першого МиИр in n іч округу — культурного і прогресивного графа Потоць- »**нн .«рий /ні тому, що Харківський університет порівняно швид- Ин шіі рм.»мочати свою діяльність. Викладання в університеті ве- щш « і і н nr м 11 и ми вченими, запрошеними із Німеччини і Франції, ййі, v більшості своїй, користувалися заслуженою популярністю ін - * им п Харкова. Гіршою була справа з учнями. Недостатність щп < н м 11 м і ос піти і погане знання іноземних мов заважали навчан­ню При підкритті Харківський університет нараховував лише 56 Н| м и і in, и у 1812 р. їхнє число зросло до 118.

Им статутом в університеті повинні були діяти чотири ftljHl'M'intii: словесне, етико-політичне, фізико-математичне і »ИмфН,К©.

Першим ректором університету став професор російської t*#M пості І. С. Рижський.

/* .і.пінський університет І линия 1758 р. було засновано Казанську гімназію. Як §{£ мост нося, "...приводом до заснування гімназії послужило щ іНніін іііс Московського Університету, у якому було сказано, що Й о» рм і множення наук в Імперії надобно учредить, крім Москви і Нічсрбурга, Гімназії, із яких би молоді люди, які оказують у- ні ц и с ного поняття і навчання, мали б змогу поступати до Мос­тин і ииго Університету і Петербурзької Академії для навчання, № рн і < 111111 и в тому місці перші підстави. У 1759 р. в Казанській ИМнн ііі було вже 111 учнів. Існування Казанської гімназії було PfoHHHioio причиною, яка спонукала уряд створити на її базі Иіімергитет.

У кмз про відкриття Казанського університету був підписаний Й \ їй і опада 1804 р. Тоді ж був затверджений його статут. 14 люто- М. ІМ05 р. відбулося відкриття університету, а 22 лютого були ого-

їм імена вихованців Казанської гімназії, призначених у сту-

ф м і й. Перших студентів університету виявилося 33, до кінця ж і иш» р. їх кількість збільшилася до 39 . Більшість з них (27 осіб) нн мімкала до дворянства, а решта — це діти різночинців. Пред- 11 н и і и к и податних прошарків до університету не допускалися.

і

73

Проте реально університет був відкритий (почав жити зі статутом) лише з 1814 р. До цього часу, як пише І. Н. БороздіЛ "він був якимось вищим класом місцевої гімназії і, по суті, буї підпорядкований волі директора гімназії. Запрошені професв ри, особливо іноземні вчені, бачили порушення не тільки авт® номії, але і всяких елементарних основ ученої самодіяльності Університетська рада нічого не могла ухвалити всупереч думш директора; у противному випадку йому погрожувало "суворі уселяння від попечителя". І

До самого 1814 р. викладання в університеті носило випаЛ ковий і розкиданий характер. Не було ані поділу на факультеї ти, ані скільки-небудь строго з'ясованих планів викладання; ні було навіть самих необхідних учбово-допоміжних посібникі] Сам директор, професор російської історії, читав універсі тетський курс за виданим їм для народних училищ керії ництвом. Подібний загальний характер носили курси і з інши предметів. Були відсутні виборчо-колегіальні органи (ректор декани, факультетські збори). Лише з 1811 р. гімназію бул відокремлено від університету.

4 вересня 1813 р. пройшли вибори на університетські посї ди. Ректором було обрано І. О. Брауна. 5 липня 1814 р. відбулос урочисте святкування останнього відкриття університету.

Спочатку в університеті було 4 факультети (відділення), мія якими розподілялися 28 кафедр: відділення моральних і політич них наук (7 кафедр), яке стало надалі юридичним факультетом відділення фізичних і математичних наук (9 кафедр); відділенню лікарських, (медичних), наук (6 кафедр) і відділення словесни; наук (6 кафедр).

Санкт-Петербурзький університет

У грудні 1783 р. у Санкт-Петербурзі було засновано Голо вне народне училище і при ньому Вчительська семінарія. Са ме від Учительскої семінарії веде свій початок Санкт-Петер бурзький університет. Перший набір складав 150 осіб, які закінчили духовні училища. Всі навчальні предмети в Учи! тельскій семінарії підрозділялися на фізико-математичні ті

• **|ііі *і її і науки, до останнього зараховувалась природна м«|»іп. Упродовж 18 років Вчительська семінарія займалася Мінп>икою вихователів, а в 1803 р. її було перетворено в І м м її її І к >. 16 квітня 1804 р. Учительську семінарію було пе-

• п і, ноипно у Педагогічний інститут, в якому було утворено М і нфодр, викладання здійснювалося професіоналами-про- *#ч «.рими, в тому числі і запрошеними з-за кордону. 12 кра­їн* студентів першого випуску було відправлено за кордон мі ш і нищення їхньої кваліфікації.

У 1806 р. професор природної історії А. М. Теряєв звер­ни» н до конференції Педагогічного інституту з проханням » її мити курс природної історії на три самостійних курси — і І її с І м« ч огії, ботаніки і зоології. У такому вигляді інститут іриіі иупав до 1816 p., коли було прийнято статут, згідно з м и і його було перейменовано у Головний педагогічний м і м і ут. До його навчального закладу входило три факульте- і Фі юсофський і юридичний, фізичний і математичний, імричний і словесних наук. Викладання велося на 21 ка- н ірі, Перший курс на початку 1817 р. зібрав 100 студентів інПжс усі вони були випускниками духовних училищ), які іИмчили навчання в 1823 р. уже як студенти університету, їм у що 8 лютого 1819 р. було видано наказ про перетворення мюнмого педагогічного інституту в Санкт-Петербурзький Мисрситет. Як і Головний педагогічний інститут, університет ни і ри факультети. Першим ректором університету був про-

• пр М. А. Балуг'янський, один з учасників комісії Сперансь- н м і упорядкування Зводу законів Російської Імперії.

і И сказаного вище випливає, що російські університети ма- ■ * /рінню і багату подіями історію. І хоча за віком вони істотно м і \ іішоться найстаршим університетським центрам Європи і я пінської Америки, їх традиції освячені довгим розвитком, н і 11 римованими зусиллями, самовідданою працею багатьох

• і " ііііі». Історія цих осередків культури тісно переплітається з ч НІ' ысою історією. Сподіваємося, що російські університети й ммйоутньому збережуть свою яскраву і важливу роль, яку во- і міді грають в освіті, науці і культурі країни.