Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Ковальчук, Моїсєєв ОНД.docx
Скачиваний:
3
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
933 Кб
Скачать
☆
  1. Ознаки і принципи визначення системи

Система — це ціле, що складається зі з'єднаних частин, множини елементів, які знаходяться у співвідношеннях і зв'яз­ках один з одним і утворюють визначену цілісність, тобто єдність певної структури. У цьому визначенні виділяється одна найбільш загальна та суттєва складова — цілісність системи, тобто єдність будь-яких об'єктів.

Уявлення про систему потерпали складну і тривалу ево­люцію в історії пізнання. Тому існує ціла низка загальних визна­чень системи, але жодне з них, узяте окремо, не характеризує по- вною мірою її сутність. Підкреслимо, що визначення системи виділяє певні категорії явищ і є вихідною категорією для кон­кретного наукового пізнання, а також його властивостей.

Поняття "система" широко застосовується в різноманітних областях науки і практики. Кожний об'єкт можна назвати систе­мою. Сутність поняття "система" відбиває сукупність загальних (формальних) і конкретних (змістовних) визначень. Таким чи­ном характеризуються найбільш істотні властивості системи й основні системні принципи [10-12].

Сформулюємо основні системні принципи наступним чином:

а) багатокомпонентність об'єкта, що називається системою;

б) цілісність системи, тобто принципова незвідність властивос­тей системи до механічної суми властивостей усіх її елементів, а також не визначення з властивостей складових системи власти-" востей цілого; в) взаємна залежність кожного елементу від іншо­го, а також залежність властивостей цих елементів в системі від їх розташування у системі в цілому, функцій та інших пара­метрів усередині цілого; г) залежність поведінки системи від поведінки її окремих елементів, їх властивостей та структури;

і і m можність системи від чинників середовища, під впливом м» м ч система виявляє і може змінювати властивості. Тут, влас- ■ * німа система є головною, активною стороною взаємодії; мій рпрхія системи, тобто кожна ланка системи, з одного боку,

• собою більш обмежену структурну систему, а з іншого — є

чім піною (компонентом) більш широкої системи; ж) мно- » ИНН їсть підходів до вивчення кожної системи через принципо- м\ « к мцдність їх структури і властивостей.

Умовою адекватного та поглибленого пізнання системи є за-

  • і.,, унання комплексу сучасних методів дослідження, включаю­чі |н> ібудову множини різноманітних моделей. Ці моделі харак- и* римують визначення властивостей і у своїй сукупності набли-

  • им >п» до виявлення властивостей цілої системи.

  1. Класифікація систем

Розкриттю змісту різноманітних за своєю природою типів н» тем істотно сприяє їх класифікація за певною ознакою [12]. Класифікація систем дедалі ґрунтується на урахуванні за-

  • IUI1 їх будівлі, функціонування, взаємодії (поведінки), розвитку їм інших істотних ознак. Критерії, що покладені в основу кла-

нфікації систем, обумовлені їх природою, рівнем організації та ін.

У процесі класифікації, насамперед, виділяється загальний мін систем — матеріальні системи, тобто ті, що уявляють собою пі місці сукупності матеріальних об'єктів.

Матеріальні системи поділяють на неорганічні та органічні і • пні) системи. До неорганічних систем відносять фізичні, кім Ічні, кристалічні та інші системи. До живих — уся безліч рі июманіття тваринних, рослинних форм, які населяють Землю, починаючи від найпростіших і закінчуючи самими складними гинмогічними об'єктами. До останніх належать організми, попу­тнії, види та конкретні екологічні системи.

Якісно особливий клас матеріальних живих систем складають

  • мі пильні системи, які мають надзвичайно широкі варіативні ком- нмінчіти за типом, формою та складністю. Більш прості соціальні

  • ‘(/єднання утворюють сім'я, група, колектив; складні — нація, ра-

  • п. держава, соціально-економічний лад суспільства тощо.

47

Інший самий загальний тип систем утворюють абстрактні системи, що являють собою продукт людського мислення, свідо­мості. Види абстрактних систем різноманітні. До особливих видів абстрактних систем належать: поняття (категорії); гіпоте­зи; теорії та їх похідні, що виникають в процесі пізнання; теоре­тичні узагальнення систем різноманітного типу, сформульовані в загальній теорії та спеціальних теоріях систем.

Наукове пізнання останніх десятиліть характеризується значною увагою до дослідження мови як лінгвістичної системи. Узагальнення в цій області науки, наприклад, призвели до ство­рення семіотики — загальної теорії знаків.

Результатом інтенсивної розробки принципів побудови та природи формалізованих логічних систем є метатеорія. Сьо­годні найбільш розвинутими метатеоріями є логіка (мета­логіка), математика (метаматематика) та ін. Дослідження в ви­щезазначеному напрямку тісно пов’язані з задачами кібернети­ки, обчислювальної техніки та інших областей науково-теоре­тичного знання і практики.

На базі інших критеріїв класифікації виділені статичні та динамічні системи. Основні параметри і властивості статичної системи залишаються постійними, незмінними з часом. Ста­тичні системи вивчаються у відповідних розділах фізики.

Загальною властивістю динамічної системи є зміна її стану у часі. До систем такого типу належать живі організми.

Динамічні системи поділяють на однозначно детерміновані та ймовірні (стохастичні). У перших — значення змінних вели­чин розподіляються однозначно в будь-які моменти часу, в ос­танніх — за випадковим принципом [13,14].

За характером взаємодії з зовнішнім середовищем системи поділяються на закриті і відкриті. У свою чергу, до складу закри­тих систем належать ізольовані та замкнуті. Ізольовані системи не обмінюються з зовнішнім середовищем ні речовиною, ні енергією. Такі властивості, наприклад, має калориметрична бом­ба Бертло, що застосовується для рішення задач в області біоенер­гетики. Замкнуті системи обмінюються з зовнішнім середовищем лише енергією, при відсутності речовинного обміну в звичайному розумінні цього явища. Нарешті, відкриті системи обмінюються з зовнішнім середовищем і речовиною, і енергією.

V' і, без винятку, тваринні і рослинні організми є відкрити­ми \ м< и мііми. У біології іноді пояснюють несхрещуваність дея­нии ми ді її її позицій уявлення про замкнуту ізольовану систему. Причини тпкої помилки складається в ототожненні цілком |м німммііі тних за своєю суттю понять з різних областей науково­му німим и термодинаміки і біології. Саме загальне термоди­намічне розуміння однієї з найбільш істотних ознак виду як іМмрп гої системи, збігається з біологічними уявленнями про ОС­ИНИМ у и ч мстивість і умову життя — обмін речовиною та енергією мри м ми модії організмів з зовнішнім середовищем.

Ммжливо відзначити, що синтез знань про системи з викори-

нисновків з різноманітних областей науки пред'являє

мін «о ч н мі ни моги до термінології та адекватного трактування «ми іу і тукових понять, що використовуються. Інакше можливі тинимиїоі’ічні помилки.

Існують інші класи і види матеріальних та абстрактних си- Німм, особливо, якщо їх класифікація будується на конкретно­му ноні й основі.

У инішку з цим варто навести низку змістовних визначень

і н их систем шляхом виділення найбільш істотних

ймі. мич плмстивостей і ознак. Як приклад — живий організм,

  • мим і- чоиина (протоплазма), рефлекс тощо.

Пріинізм, як система, є вищою специфічною формою ор-

  • и. і мі ці і матерії на основі складної сукупності клітин, єдність і НІ чи нН п. (|)ункціонування яких виявляється в життєдіяльності В|м мміііму :і характерним для нього основними біологічними вла-

м ими власного оновлення (обміну речовин), власного

•мч річшя, власного розвитку, власної регуляції функцій у

мроні * і нписмодії з зовнішнім середовищем.

І міс им чином, життєдіяльність організму є результатом іми « рмци її сдине ціле процесів, що проходять таорганізовують- » м ми різноманітних рівнях. Додаючи до цього, треба визначити, Ж о уміїлнс собою протоплазма, з якої утворяться клітини ор- іймі їм v Природно, що протоплазму можна розглядати в загаль- «мм\ плані як найскладнішу систему, характеризуючи її фі нічні, хімічні та біологічні ознаки, які визначають загальні І» ми і и пості клітини.

За визначенням, під протоплазмою розуміють те, що скла-Я дає живу клітину. До складу протоплазми належить най-И складніший полімерний ліпонуклеопротеїдний комплекс, якийИ утворює різноманітні надмолекулярно-структурні елементи. Ос-И танні функціонують у зв'язку з водно-сольовим субстратом у на-Я прямку власного оновлення, тобто обміну речовин. І

Таким чином, у змістовних визначеннях конкретних системи (у їх конкретно-науковому змісті) в тому або іншому вигляди відбиваються загальні характеристики певної системи.

В чому полягають практичні аспекти системної проблема­тики? Зупинимося на цьому детальніше.

Науково-технічна революція характеризується корінною перебудовою промислового виробництва на базі новітніх досягн нень в області наукового пізнання в техніки. Це пов’язано також з розробкою автоматизованих систем керування у різноманітних галузях економіки (промисловістю, будівництвом, транспортом та ін.), автоматизованих систем збору та опрацювання інфор< мації в державних масштабах і в багатьох інших сферах суспільної діяльності.

Теоретична сторона рішення зазначених практичних зада^ знаходить свій відбиток у розробці принципів побудови різно­манітного типу систем: ієрархічних, цілеспрямованих, з влас- ною організацією тощо. Слід уточнити, що цілеспрямовані сис« теми функціонують у напрямку досягнення визначеної цілі в кібернетичному розумінні даного поняття, а саме в тому сенсі, що фактично стан системи в конкретних умовах її функціонуй вання має напрямок щодо досягнення заданого результату.

Для систем, які організуються власним чином, властивим б самодовільна (за засобами поведінки, дій) зміна своєї структури! організації та інших властивостей [15].

Сучасні технічні системи характеризуються складністю багатокомпо-нентністю структури, стохастичним характеров своєї організації. Це обумовило необхідність інтенсивної роЗ робки теорії систем типу "людина-машина”, системотехніки системного аналізу.

Вирішення проблем для систем типу "людина-машина' призвели до виникнення таких нових областей науки, яі

віммнммімі та інженерна психологія, у яких важливе місце зай­ми* фі ііологічний аспект самої людини, як головної частини да |§Н| пі мігшії системи.

И чому полягають загальні задачі та функції теоретичного вин н і\ ікомплексу системних проблем? Цей аспект системної Н|<мГ» і, МИТИКИ більш чітко визначився у процесі розвитку «И* и t і «чи» у цьому напрямку.

І олонні проблеми загальнонаукової теорії систем у цілому Ний *1 1,1 її і :і обґрунтуванням логіко-методологічних принципів ян* і і і нічіпя систем і розробкою метатеорії їх аналізу.

Головна задача спеціалізованих теорій систем полягає у фор- мумімі и і основних конкретно-наукових уявлень, положень і виз- Цй'ММІ. рі.ІIIИХ типів систем та їх особливостей. У системній про- I м чм і иц| існує принципове обґрунтування методологічних умов

  • мпм. ’Н с 111» ластосування методів дослідження певних систем.

Тмііоііі, діаметрально протилежні підходи у процесі вирішен­им • ін И’мних задач, що пов’язані з методами описання систем, цнрніпогь виникненню системних парадоксів, наприклад, пара­ди* у і« рирхічності. Але будь-які парадокси можуть бути здолані ні їй - - .t поступових наближень. За їх допомогою урахування пев-

ППМ«'Ж0НИХ уявлень про систему дозволяє отримати більш &£#інім і м і ; і ведення про аналізовану конкретну систему.

Аналіз методологічних умов застосування системних ме- «ЩНН . ІИДЧИТЬ про принципову відносність опису тієї або іншої н* ! • m и даний період її дослідження, а також про необхідність

  • це*н р 111 -диня усієї сукупності конкретно-наукових (змістовних) і форми м мі их засобів системного дослідження.

‘ к ільки систематика є сферою наукового знання (тобто сис- tiftftM і їм а уявляє собою сукупність методів, принципів і теоретич­ен^ ми -і чі,нень, на основі яких вирішуються задачі упорядкова­на* «♦ її'* итчсиня та опису всієї сукупності об’єктів, що утворять ІМвіімчсму, закономірно пов'язану з реальністю систему), тому . им МІ ач йти основні принципи, задачі і функції систематики.

і »щиток наукового пізнання обумовив виникнення система-

  • ним псі\ тих її областях, де вивчаються складні, внутрішньо Р*иім і , « « мі і диференційовані системи об'єктів: у біології, гео- рнфії, н-і».могії, хімії, мовознавстві, психології, соціології тощо.

Систематика спирається на різноманітні, за своїм змістом принципи. У самому простому вираженні ці принципи зводятьс до упорядкування об'єктів за формальною, зовнішньою озш кою, починаючи від позначення компонентів системи порядке вими номерами і закінчуючи надписом відповідних термінів] визначеним описовим змістом.

Систематика вирішує завдання утворення цілком приро/ ної системи об'єктів, ґрунтується на об'єктивних законах, то( то її принципи виражають сутність цих законів. Наприкла/ періодична система елементів Д. І. Менделєєва (1869) у хімі відбиває внутрішню суть об'єктів (атомів) і на такій основі - закономірну впорядкованість розташування цих об'єктів даній системі за атомною масою.

Систематика, вирішуючи задачі упорядкування, опису су купності об'єктів у їх єдності та цілісності, спирається на за гальні принципи типології.

Ядро систематики, яке вона виділяє в об'єктах будь-якої си< теми, визначає стійкі критерії ознак, властивості, функції, зв'я; ки. Причому одиниці, за допомогою яких утворюється системе тика, повинні відповідати низці формальних вимог. Отже, буді яка одиниця, що має назву, наприклад, "таксона", повинна бут єдиною в системі, і її характеристики можна було б повною міро! відмежувати від інших неосновних одиниць. Зазначені вимог повніше відбиваються в систематиці, що ґрунтується на теоре тичних уявленнях про будівлю і закони розвитку системи.

У зв'язку з виключними труднощами утворення теорії систем що мають місце для певної низки умов, систематика будується н основі сполучення теоретичних уявлень і практичного використаї ня. У залежності від типу і різновиду системних об’єктів існую! різноманітні спеціальні типи систематики, у тому числі біологічні що одержала найбільший розвиток у зв'язку з якісними особлив стями і винятковим різноманіттям форм життя.

Наприклад, задача біологічної систематики полягає в опи» та упорядкованому позначенні всіх живучих і вимерлих о\ ганізмів, установленні генетичних відношень і зв'язків між кої кретними видами і їх сукупності. Біологічна систематика б) дується на синтезі даних і теоретичних положень усіх біологічни и вуй нпОлижуючись таким шляхом до створення глобальної сис- ft і природної класифікації тварин і рослин. За своєю ffiih по і характером біологічна систематика органічно пов'язана ♦ ««н'і'іі іо оволюції. Біологічна систематика забезпечує практичну §н*и ми нігті» орієнтування в складній картині існуючих живих і *|*м У цьому полягає одна з основних функцій систематики у на- ійімімму пізнанні. За сучасним даними, нараховується близько 1 ft м їм тварин, 350-500 тис. рослин і мікроорганізмів (існуючих і йнмірмих) [8].

Міологічна систематика підрозділяється на два загальних ИіНрнмкп — систематику тварин і систематику рослин, що иі#|*Імі vі<>ть конкретні задачі і мають багато загального в методах ♦♦■fit <чіня. Поряд з цим таким систематикам властиві деякі нрни*|м ч ні особливості, що обумовлені якісною своєрідністю ор- ? «ніЫм І и. Проте це не поширюється на теоретичні основи та мету ін м m і пки тварин і рослин, яка є єдиною. Біологічну система- ^ v розділяють власне на систематику в зазначеному вище ши- іи- і \ значенні цілей, задач і методів і на таксономію, тобто те­рни і місифікації. Одиницею в системі живих організмів є вид. ІІІ§\ -и система визначається за наступними критеріями: морфо- чйИчииму, біохімічному, популяційному, географічному, еко- іи* Ритму, генетичному, фізіологічному та ін.

Торкаючись методів і значення біологічної систематики НІ І потрібно відзначити, що основним її підходом при вивченні іііДі чиої групи залишається класичний порівняльно-морфо- § и і і * 111 м іі. В даний час він доповнюється такими методами, як ІЇ^іоі м. і(‘матика, природна і штучна гібридизація. Крім того, Upon, інші методи систематики: біохімічна систематика (хе- ##чи п матика), геносистематика та ін. У цілому систематика Ні ‘ * *. я на сукупності загальних і спеціальних принципів.

Розробка актуальних питань і проблем анатомії, гістології, ній ті й, ембріології, фізіології, біохімії, біофізики, фізики та мнит мпук потребує насамперед знання місця досліджуваних мі. і ні та взаємозв'язків між ними. Урахування такого роду

мі. с. досить важливим кроком і в таких науках, як генети- И, іюріиняльна фізіологія, біохімія, біогеографія, екологія, аг- ніимііі, палеонтологія і т.д.

Винятково велике практичне значення систематики полягаі в безпосередній роботі з конкретними об’єктами дослідження! Наприклад, в біології це тварини та рослини, в фізиці — це маї теріальні об’єкти (фізичні тіла) тощо. Такі підходи потребуют! володіння методами точного розрізнення організмів (фізичниі тіл) і визначення рівня їх еволюційності, розвитку, динаміки ті ін. У сільському господарстві важливою є інформація npJ шкідників культурних рослин, у лісовому — шкідників дереві трав і інших рослинних форм паразитів домашніх та диких тваї рин, у рибному господарстві — риб, у медицині — збудників, пе| реносників інфекційних хвороб на людей та домашніх тварин. ]

Зростання потреб щодо розвитку синтетичних наук сприяі розквіту теоретичної і практичної систематики. Однієї з істоті них причин такого прогресу варто вважати також необхідністі поглибленого вивчення складних системних об’єктів на ґрунті системного підходу.