- •В. В. Ковальчук
- •Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
- •Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти (рішення №14/18.2 - 470 від 04.03.2002)
- •3.2.3. Вчительські семінарії, школи, інститути, 81
- •3.2.4. Університети України у XX ст. 83
- •Наука. Історичні передумови виникнення
- •Основні етапи розвитку науки
- •Класифікація наук
- •Наука як соціальний інститут
- •Методологія науки. Наукознавство
- •Особливості наукової творчості, деякі шісономірності і тенденції розвитку науки
- •Ознаки і принципи визначення системи
- •Класифікація систем
- •2.3. Методологічні основи системного дослідження
- •Університети Західної Європи, Америки, Азії, Росії
- •Виникнення університетів в Україні
- •Виникнення друкарства в Україні
- •Колегіуми, академії та університети в Україні
- •Вчительські семінарії, школи, інститути,
- •Університети України у XX ст.
- •Формулювання теми, мети і задач наукового дослідження
- •Методологія теоретичних досліджень
- •4.3. Методологія експериментальних досліджень
- •Винахідництво та розвиток наукової творчості
- •Відкриття та винаходи
- •Раціоналізаторські пропозиції
- •Правила та загальні вимоги оформлення наукових робіт [9]
- •Рецензування науково-дослідних робіт
- •(Галузь наук)
- •(Шифр ради, назва установи, у якій створена рада, адреса)
- •(Назва установи, адреса)
Ознаки і принципи визначення системи
Система — це ціле, що складається зі з'єднаних частин, множини елементів, які знаходяться у співвідношеннях і зв'язках один з одним і утворюють визначену цілісність, тобто єдність певної структури. У цьому визначенні виділяється одна найбільш загальна та суттєва складова — цілісність системи, тобто єдність будь-яких об'єктів.
Уявлення про систему потерпали складну і тривалу еволюцію в історії пізнання. Тому існує ціла низка загальних визначень системи, але жодне з них, узяте окремо, не характеризує по- вною мірою її сутність. Підкреслимо, що визначення системи виділяє певні категорії явищ і є вихідною категорією для конкретного наукового пізнання, а також його властивостей.
Поняття "система" широко застосовується в різноманітних областях науки і практики. Кожний об'єкт можна назвати системою. Сутність поняття "система" відбиває сукупність загальних (формальних) і конкретних (змістовних) визначень. Таким чином характеризуються найбільш істотні властивості системи й основні системні принципи [10-12].
Сформулюємо основні системні принципи наступним чином:
а) багатокомпонентність об'єкта, що називається системою;
б) цілісність системи, тобто принципова незвідність властивостей системи до механічної суми властивостей усіх її елементів, а також не визначення з властивостей складових системи власти-" востей цілого; в) взаємна залежність кожного елементу від іншого, а також залежність властивостей цих елементів в системі від їх розташування у системі в цілому, функцій та інших параметрів усередині цілого; г) залежність поведінки системи від поведінки її окремих елементів, їх властивостей та структури;
і і m можність системи від чинників середовища, під впливом м» м ч система виявляє і може змінювати властивості. Тут, влас- ■ * німа система є головною, активною стороною взаємодії; мій рпрхія системи, тобто кожна ланка системи, з одного боку,
• собою більш обмежену структурну систему, а з іншого — є
чім піною (компонентом) більш широкої системи; ж) мно- » ИНН їсть підходів до вивчення кожної системи через принципо- м\ « к мцдність їх структури і властивостей.
Умовою адекватного та поглибленого пізнання системи є за-
і.,, унання комплексу сучасних методів дослідження, включаючі |н> ібудову множини різноманітних моделей. Ці моделі харак- и* римують визначення властивостей і у своїй сукупності набли-
им >п» до виявлення властивостей цілої системи.
Класифікація систем
Розкриттю змісту різноманітних за своєю природою типів н» тем істотно сприяє їх класифікація за певною ознакою [12]. Класифікація систем дедалі ґрунтується на урахуванні за-
IUI1 їх будівлі, функціонування, взаємодії (поведінки), розвитку їм інших істотних ознак. Критерії, що покладені в основу кла-
нфікації систем, обумовлені їх природою, рівнем організації та ін.
У процесі класифікації, насамперед, виділяється загальний мін систем — матеріальні системи, тобто ті, що уявляють собою пі місці сукупності матеріальних об'єктів.
Матеріальні системи поділяють на неорганічні та органічні і • пні) системи. До неорганічних систем відносять фізичні, кім Ічні, кристалічні та інші системи. До живих — уся безліч рі июманіття тваринних, рослинних форм, які населяють Землю, починаючи від найпростіших і закінчуючи самими складними гинмогічними об'єктами. До останніх належать організми, попутнії, види та конкретні екологічні системи.
Якісно особливий клас матеріальних живих систем складають
мі пильні системи, які мають надзвичайно широкі варіативні ком- нмінчіти за типом, формою та складністю. Більш прості соціальні
‘(/єднання утворюють сім'я, група, колектив; складні — нація, ра-
п. держава, соціально-економічний лад суспільства тощо.
47
Інший самий загальний тип систем утворюють абстрактні системи, що являють собою продукт людського мислення, свідомості. Види абстрактних систем різноманітні. До особливих видів абстрактних систем належать: поняття (категорії); гіпотези; теорії та їх похідні, що виникають в процесі пізнання; теоретичні узагальнення систем різноманітного типу, сформульовані в загальній теорії та спеціальних теоріях систем.
Наукове пізнання останніх десятиліть характеризується значною увагою до дослідження мови як лінгвістичної системи. Узагальнення в цій області науки, наприклад, призвели до створення семіотики — загальної теорії знаків.
Результатом інтенсивної розробки принципів побудови та природи формалізованих логічних систем є метатеорія. Сьогодні найбільш розвинутими метатеоріями є логіка (металогіка), математика (метаматематика) та ін. Дослідження в вищезазначеному напрямку тісно пов’язані з задачами кібернетики, обчислювальної техніки та інших областей науково-теоретичного знання і практики.
На базі інших критеріїв класифікації виділені статичні та динамічні системи. Основні параметри і властивості статичної системи залишаються постійними, незмінними з часом. Статичні системи вивчаються у відповідних розділах фізики.
Загальною властивістю динамічної системи є зміна її стану у часі. До систем такого типу належать живі організми.
Динамічні системи поділяють на однозначно детерміновані та ймовірні (стохастичні). У перших — значення змінних величин розподіляються однозначно в будь-які моменти часу, в останніх — за випадковим принципом [13,14].
За характером взаємодії з зовнішнім середовищем системи поділяються на закриті і відкриті. У свою чергу, до складу закритих систем належать ізольовані та замкнуті. Ізольовані системи не обмінюються з зовнішнім середовищем ні речовиною, ні енергією. Такі властивості, наприклад, має калориметрична бомба Бертло, що застосовується для рішення задач в області біоенергетики. Замкнуті системи обмінюються з зовнішнім середовищем лише енергією, при відсутності речовинного обміну в звичайному розумінні цього явища. Нарешті, відкриті системи обмінюються з зовнішнім середовищем і речовиною, і енергією.
V' і, без винятку, тваринні і рослинні організми є відкритими \ м< и мііми. У біології іноді пояснюють несхрещуваність деянии ми ді її її позицій уявлення про замкнуту ізольовану систему. Причини тпкої помилки складається в ототожненні цілком |м німммііі тних за своєю суттю понять з різних областей науковому німим и термодинаміки і біології. Саме загальне термодинамічне розуміння однієї з найбільш істотних ознак виду як іМмрп гої системи, збігається з біологічними уявленнями про ОСИНИМ у и ч мстивість і умову життя — обмін речовиною та енергією мри м ми модії організмів з зовнішнім середовищем.
Ммжливо відзначити, що синтез знань про системи з викори-
нисновків з різноманітних областей науки пред'являє
мін «о ч н мі ни моги до термінології та адекватного трактування «ми іу і тукових понять, що використовуються. Інакше можливі тинимиїоі’ічні помилки.
Існують інші класи і види матеріальних та абстрактних си- Німм, особливо, якщо їх класифікація будується на конкретному ноні й основі.
У инішку з цим варто навести низку змістовних визначень
і н их систем шляхом виділення найбільш істотних
ймі. мич плмстивостей і ознак. Як приклад — живий організм,
мим і- чоиина (протоплазма), рефлекс тощо.
Пріинізм, як система, є вищою специфічною формою ор-
и. і мі ці і матерії на основі складної сукупності клітин, єдність і НІ чи нН п. (|)ункціонування яких виявляється в життєдіяльності В|м мміііму :і характерним для нього основними біологічними вла-
м ими власного оновлення (обміну речовин), власного
•мч річшя, власного розвитку, власної регуляції функцій у
мроні * і нписмодії з зовнішнім середовищем.
І міс им чином, життєдіяльність організму є результатом іми « рмци її сдине ціле процесів, що проходять таорганізовують- » м ми різноманітних рівнях. Додаючи до цього, треба визначити, Ж о уміїлнс собою протоплазма, з якої утворяться клітини ор- іймі їм v Природно, що протоплазму можна розглядати в загаль- «мм\ плані як найскладнішу систему, характеризуючи її фі нічні, хімічні та біологічні ознаки, які визначають загальні І» ми і и пості клітини.
За визначенням, під протоплазмою розуміють те, що скла-Я дає живу клітину. До складу протоплазми належить най-И складніший полімерний ліпонуклеопротеїдний комплекс, якийИ утворює різноманітні надмолекулярно-структурні елементи. Ос-И танні функціонують у зв'язку з водно-сольовим субстратом у на-Я прямку власного оновлення, тобто обміну речовин. І
Таким чином, у змістовних визначеннях конкретних системи (у їх конкретно-науковому змісті) в тому або іншому вигляди відбиваються загальні характеристики певної системи.
В чому полягають практичні аспекти системної проблематики? Зупинимося на цьому детальніше.
Науково-технічна революція характеризується корінною перебудовою промислового виробництва на базі новітніх досягн нень в області наукового пізнання в техніки. Це пов’язано також з розробкою автоматизованих систем керування у різноманітних галузях економіки (промисловістю, будівництвом, транспортом та ін.), автоматизованих систем збору та опрацювання інфор< мації в державних масштабах і в багатьох інших сферах суспільної діяльності.
Теоретична сторона рішення зазначених практичних зада^ знаходить свій відбиток у розробці принципів побудови різноманітного типу систем: ієрархічних, цілеспрямованих, з влас- ною організацією тощо. Слід уточнити, що цілеспрямовані сис« теми функціонують у напрямку досягнення визначеної цілі в кібернетичному розумінні даного поняття, а саме в тому сенсі, що фактично стан системи в конкретних умовах її функціонуй вання має напрямок щодо досягнення заданого результату.
Для систем, які організуються власним чином, властивим б самодовільна (за засобами поведінки, дій) зміна своєї структури! організації та інших властивостей [15].
Сучасні технічні системи характеризуються складністю багатокомпо-нентністю структури, стохастичним характеров своєї організації. Це обумовило необхідність інтенсивної роЗ робки теорії систем типу "людина-машина”, системотехніки системного аналізу.
Вирішення проблем для систем типу "людина-машина' призвели до виникнення таких нових областей науки, яі
віммнммімі та інженерна психологія, у яких важливе місце займи* фі ііологічний аспект самої людини, як головної частини да |§Н| пі мігшії системи.
И чому полягають загальні задачі та функції теоретичного вин н і\ ікомплексу системних проблем? Цей аспект системної Н|<мГ» і, МИТИКИ більш чітко визначився у процесі розвитку «И* и t і «чи» у цьому напрямку.
І олонні проблеми загальнонаукової теорії систем у цілому Ний *1 1,1 її і :і обґрунтуванням логіко-методологічних принципів ян* і і і нічіпя систем і розробкою метатеорії їх аналізу.
Головна задача спеціалізованих теорій систем полягає у фор- мумімі и і основних конкретно-наукових уявлень, положень і виз- Цй'ММІ. рі.ІIIИХ типів систем та їх особливостей. У системній про- I м чм і иц| існує принципове обґрунтування методологічних умов
мпм. ’Н с 111» ластосування методів дослідження певних систем.
Тмііоііі, діаметрально протилежні підходи у процесі вирішеним • ін И’мних задач, що пов’язані з методами описання систем, цнрніпогь виникненню системних парадоксів, наприклад, паради* у і« рирхічності. Але будь-які парадокси можуть бути здолані ні їй - - .t поступових наближень. За їх допомогою урахування пев-
ППМ«'Ж0НИХ уявлень про систему дозволяє отримати більш &£#інім і м і ; і ведення про аналізовану конкретну систему.
Аналіз методологічних умов застосування системних ме- «ЩНН . ІИДЧИТЬ про принципову відносність опису тієї або іншої н* ! • m и даний період її дослідження, а також про необхідність
це*н р 111 -диня усієї сукупності конкретно-наукових (змістовних) і форми м мі их засобів системного дослідження.
‘ к ільки систематика є сферою наукового знання (тобто сис- tiftftM і їм а уявляє собою сукупність методів, принципів і теоретичен^ ми -і чі,нень, на основі яких вирішуються задачі упорядкована* «♦ її'* итчсиня та опису всієї сукупності об’єктів, що утворять ІМвіімчсму, закономірно пов'язану з реальністю систему), тому . им МІ ач йти основні принципи, задачі і функції систематики.
і »щиток наукового пізнання обумовив виникнення система-
ним псі\ тих її областях, де вивчаються складні, внутрішньо Р*иім і , « « мі і диференційовані системи об'єктів: у біології, гео- рнфії, н-і».могії, хімії, мовознавстві, психології, соціології тощо.
Систематика спирається на різноманітні, за своїм змістом принципи. У самому простому вираженні ці принципи зводятьс до упорядкування об'єктів за формальною, зовнішньою озш кою, починаючи від позначення компонентів системи порядке вими номерами і закінчуючи надписом відповідних термінів] визначеним описовим змістом.
Систематика вирішує завдання утворення цілком приро/ ної системи об'єктів, ґрунтується на об'єктивних законах, то( то її принципи виражають сутність цих законів. Наприкла/ періодична система елементів Д. І. Менделєєва (1869) у хімі відбиває внутрішню суть об'єктів (атомів) і на такій основі - закономірну впорядкованість розташування цих об'єктів даній системі за атомною масою.
Систематика, вирішуючи задачі упорядкування, опису су купності об'єктів у їх єдності та цілісності, спирається на за гальні принципи типології.
Ядро систематики, яке вона виділяє в об'єктах будь-якої си< теми, визначає стійкі критерії ознак, властивості, функції, зв'я; ки. Причому одиниці, за допомогою яких утворюється системе тика, повинні відповідати низці формальних вимог. Отже, буді яка одиниця, що має назву, наприклад, "таксона", повинна бут єдиною в системі, і її характеристики можна було б повною міро! відмежувати від інших неосновних одиниць. Зазначені вимог повніше відбиваються в систематиці, що ґрунтується на теоре тичних уявленнях про будівлю і закони розвитку системи.
У зв'язку з виключними труднощами утворення теорії систем що мають місце для певної низки умов, систематика будується н основі сполучення теоретичних уявлень і практичного використаї ня. У залежності від типу і різновиду системних об’єктів існую! різноманітні спеціальні типи систематики, у тому числі біологічні що одержала найбільший розвиток у зв'язку з якісними особлив стями і винятковим різноманіттям форм життя.
Наприклад, задача біологічної систематики полягає в опи» та упорядкованому позначенні всіх живучих і вимерлих о\ ганізмів, установленні генетичних відношень і зв'язків між кої кретними видами і їх сукупності. Біологічна систематика б) дується на синтезі даних і теоретичних положень усіх біологічни и вуй нпОлижуючись таким шляхом до створення глобальної сис- ft і природної класифікації тварин і рослин. За своєю ffiih по і характером біологічна систематика органічно пов'язана ♦ ««н'і'іі іо оволюції. Біологічна систематика забезпечує практичну §н*и ми нігті» орієнтування в складній картині існуючих живих і *|*м У цьому полягає одна з основних функцій систематики у на- ійімімму пізнанні. За сучасним даними, нараховується близько 1 ft м їм тварин, 350-500 тис. рослин і мікроорганізмів (існуючих і йнмірмих) [8].
Міологічна систематика підрозділяється на два загальних ИіНрнмкп — систематику тварин і систематику рослин, що иі#|*Імі vі<>ть конкретні задачі і мають багато загального в методах ♦♦■fit <чіня. Поряд з цим таким систематикам властиві деякі нрни*|м ч ні особливості, що обумовлені якісною своєрідністю ор- ? «ніЫм І и. Проте це не поширюється на теоретичні основи та мету ін м m і пки тварин і рослин, яка є єдиною. Біологічну система- ^ v розділяють власне на систематику в зазначеному вище ши- іи- і \ значенні цілей, задач і методів і на таксономію, тобто терни і місифікації. Одиницею в системі живих організмів є вид. ІІІ§\ -и система визначається за наступними критеріями: морфо- чйИчииму, біохімічному, популяційному, географічному, еко- іи* Ритму, генетичному, фізіологічному та ін.
Торкаючись методів і значення біологічної систематики НІ І потрібно відзначити, що основним її підходом при вивченні іііДі чиої групи залишається класичний порівняльно-морфо- § и і і * 111 м іі. В даний час він доповнюється такими методами, як ІЇ^іоі м. і(‘матика, природна і штучна гібридизація. Крім того, Upon, інші методи систематики: біохімічна систематика (хе- ##чи п матика), геносистематика та ін. У цілому систематика Ні ‘ * *. я на сукупності загальних і спеціальних принципів.
Розробка актуальних питань і проблем анатомії, гістології, ній ті й, ембріології, фізіології, біохімії, біофізики, фізики та мнит мпук потребує насамперед знання місця досліджуваних мі. і ні та взаємозв'язків між ними. Урахування такого роду
мі. с. досить важливим кроком і в таких науках, як генети- И, іюріиняльна фізіологія, біохімія, біогеографія, екологія, аг- ніимііі, палеонтологія і т.д.
Винятково велике практичне значення систематики полягаі в безпосередній роботі з конкретними об’єктами дослідження! Наприклад, в біології це тварини та рослини, в фізиці — це маї теріальні об’єкти (фізичні тіла) тощо. Такі підходи потребуют! володіння методами точного розрізнення організмів (фізичниі тіл) і визначення рівня їх еволюційності, розвитку, динаміки ті ін. У сільському господарстві важливою є інформація npJ шкідників культурних рослин, у лісовому — шкідників дереві трав і інших рослинних форм паразитів домашніх та диких тваї рин, у рибному господарстві — риб, у медицині — збудників, пе| реносників інфекційних хвороб на людей та домашніх тварин. ]
Зростання потреб щодо розвитку синтетичних наук сприяі розквіту теоретичної і практичної систематики. Однієї з істоті них причин такого прогресу варто вважати також необхідністі поглибленого вивчення складних системних об’єктів на ґрунті системного підходу.
