- •В. В. Ковальчук
- •Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
- •Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти (рішення №14/18.2 - 470 від 04.03.2002)
- •3.2.3. Вчительські семінарії, школи, інститути, 81
- •3.2.4. Університети України у XX ст. 83
- •Наука. Історичні передумови виникнення
- •Основні етапи розвитку науки
- •Класифікація наук
- •Наука як соціальний інститут
- •Методологія науки. Наукознавство
- •Особливості наукової творчості, деякі шісономірності і тенденції розвитку науки
- •Ознаки і принципи визначення системи
- •Класифікація систем
- •2.3. Методологічні основи системного дослідження
- •Університети Західної Європи, Америки, Азії, Росії
- •Виникнення університетів в Україні
- •Виникнення друкарства в Україні
- •Колегіуми, академії та університети в Україні
- •Вчительські семінарії, школи, інститути,
- •Університети України у XX ст.
- •Формулювання теми, мети і задач наукового дослідження
- •Методологія теоретичних досліджень
- •4.3. Методологія експериментальних досліджень
- •Винахідництво та розвиток наукової творчості
- •Відкриття та винаходи
- •Раціоналізаторські пропозиції
- •Правила та загальні вимоги оформлення наукових робіт [9]
- •Рецензування науково-дослідних робіт
- •(Галузь наук)
- •(Шифр ради, назва установи, у якій створена рада, адреса)
- •(Назва установи, адреса)
(Галузь наук)
Науковий керівник (консультант):
(Прізвище, ім'я, по батькові^ науковий ступінь, вчене звання)
Місто
Рік
Рис. 9. Титульний аркуш дисертації
Якщо в дисертації вжита специфічна термінологія, а також використано маловідомі скорочення, нові символи, позначення і таке інше, то їх перелік може бути поданий в дисертації у вигляді окремого списку, який розміщують перед вступом.
Перелік треба друкувати двома колонками, в яких зліва за абеткою наводять, наприклад, скорочення, справа — їх детальну розшифровку.
Якщо в дисертації спеціальні терміни, скорочення, символи, позначення і таке інше повторюються менше трьох разів, перелік не складають, а їх розшифровку наводять у тексті при першому згадуванні.
Вступ дисертації розкриває сутність і стан наукової проблеми (задачі) та її значущість, підстави і вихідні дані для розробки теми, обґрунтування необхідності проведення дослідження.
Загальну характеристику дисертації подають в рекомендованій нижче послідовності.
Шляхом критичного аналізу та порівняння з відомими розв'язаннями проблеми (наукової задачі) обґрунтовують актуальність та доцільність роботи для розвитку відповідної галузі науки чи виробництва, особливо на користь України.
Висвітлення актуальності не повинно бути багатослівним. Досить кількома реченнями висловити головне — сутність проблеми або наукового завдання.
Далі коротко викладають зв'язок вибраного напрямку досліджень з планами організації, де виконана робота, а також з галузевими та (або) державними планами та програмами.
Обов'язково зазначають номери державної реєстрації науково-дослідних робіт, базових для підготовки та подання дисертаційної роботи, а також і роль автора у виконанні цих науково- дослідних робіт.
Формулюють мету роботи і задачі, які необхідно вирішити для досягнення поставленої мети. Не слід формулювати мету як "Дослідження...”, "Вивчення...", тому що ці слова вказують на засіб досягнення мети, а не на саму мету.
Наголосимо на тому, що одним з необхідних атрибутів дисертації є об'єкт дослідження — це процес або явище, що породжує проблемну ситуацію і обране для вивчення.
Предмет дослідження міститься в межах об'єкта.
Слід підкреслити, що об’єкт і предмет дослідження як категорії наукового процесу співвідносяться між собою як загальне і часткове. В об'єкті виділяється та його частина, яка є предметом дослідження. Саме на нього спрямована основна увага дисертанта, оскільки предмет дослідження визначає тему дисертаційної праці, яка визначається на титульному аркуші як її назва.
У дисертації подають перелік використаних методів дослідження для досягнення поставленої в роботі мети. Перераховувати їх треба не відірвано від змісту роботи, а коротко та змістовно визначаючи, що саме досліджувалось тим чи тим методом. Це дасть змогу пересвідчитися в логічності та прийнятності вибору саме цих методів.
Особливо важливо наголосити на науковій новизні одержаних результатів. Для цього подають коротку анотацію нових наукових положень (рішень), запропонованих здобувачем особисто. Необхідно показати відмінність одержаних результатів від відомих раніше, описати ступінь новизни (вперше одержано, удосконалено, дістало подальший розвиток).
Кожне наукове положення чітко формулюють, відокремлюючи його основну сутність і зосереджуючи особливу увагу на рівні досягнутої при цьому новизни.
Усі наукові положення з урахуванням досягнутого ними рівня новизни є теоретичною основою (фундаментом) вирішеної в дисертації наукової задачі або наукової проблеми. Насамперед за це з добувачеві присуджується науковий ступінь.
Одержані результати досліджень повинні мати практичне значення. В дисертації, що має теоретичний характер, треба подати відомості про наукове використання результатів досліджень або рекомендації щодо їх використання, а в дисертації, що торкається вирішення прикладних проблем необхідно навести відомості про практичне застосування одержаних результатів або рекомендації щодо їх використання. Відзначаючи практичну цінність одержаних результатів, необхідно подати інформацію щодо ступеня готовності до використання або масштабів використання.
Необхідно дати короткі відомості щодо впровадження результатів досліджень із зазначенням назв організацій, в яких здійснена реалізація, форм реалізації та реквізитів відповідних документів.
У випадку використання в дисертації ідей або розробок, що належать співавторам, разом з якими були опубліковані наукові праці, здобувач повинен відзначити цей факт у дисертації та в авторефераті з обов'язковим зазначенням конкретного особистого внеску в ці праці або розробки.
Апробація результатів дисертаційних досліджень відмічається наступним чином: вказується на яких наукових з’їздах, конференціях, симпозіумах, нарадах оприлюднені результати досліджень, що включені до дисертації.
Стосовно публікацій — вказують, у скількох монографіях, статтях у наукових журналах, збірниках наукових праць, матеріалах і тезах конференцій, авторських свідоцтвах опубліковані результати дисертації1.
ЖЗ. Автореферат дисертації
Ж3.1. Загальні вимоги до автореферату
Написання автореферату — заключний етап виконання дисертаційної роботи перед поданням її до захисту. Призначення автореферату — широке ознайомлення наукових працівників з методикою дослідження, фактичними результатами і основними висновками дисертації. Автореферат друкують державною мовою. Публікація автореферату дає змогу одержати до дня захисту відзиви від спеціалістів даної галузі.
Автореферат має досить ґрунтовно розкривати зміст дисертації, в ньому не повинно бути надмірних подробиць, а також інформації, якої нема в дисертації.
Ж3.2. Структура автореферату
Структурно автореферат складається із загальної характеристики роботи, основного змісту, висновків, списку опублікованих автором праць за темою дисертації і анотацій українською, російською та англійською мовами.
Примітка: правила оформлення основної частини дисертації аналогічні до правил оформлення інших рукописів — дипломних, магістерськіх робіт — описані детально у розд.6.
Загальна характеристика роботи, що подається в авторефераті, має відповідати наведеним у вступі до дисертації її кваліфікаційним ознакам. Недоцільно використовувати рубрики, не рекомендовані у вимогах до змісту цих ознак. Заголовки рубрик не треба виділяти в окремі рядки, достатньо вирізнити їх жирним шрифтом, або курсивом і розмістити в підбір із текстом. Крім того, вказують структуру дисертації, наявність вступу, певної кількості розділів, додатків, повний обсяг дисертації в сторінках, а також обсяг, що займають ілюстрації, таблиці, додатки (із зазначенням їх кількості), список використаних літературних джерел (із зазначенням кількості найменувань)
В основному змісті стисло викладається сутність дисертації за розділами. Цей розділ повинен дати повне і переконливе уявлення про виконану роботу.
Якщо вступна частина автореферату дає змогу скласти лише загальне враження про дисертацію, то основна, яка і є власне реферативною, дає більш повне уявлення про її зміст і побудову. У цій частині автореферату важливо показати, як були отримані результати, продемонструвати хід дослідження, викласти сутність використаних методів, навести дані щодо їх точності і трудомісткості, описати умови і основні етапи експериментів. Нюанси висвітлення змісту дисертації можуть розрізнятися залежно від наукової галузі, теми та інших факторів. Проте у всіх випадках до автореферату доцільно вводити насамперед висновки і кінцеві результати.
Висновки складає стисла інформація про підсумки виконаної роботи, яка повинна відповідати загальним висновкам дисертації. Вони починаються з формулювання наукової задачі або проблеми, за вирішення якої дисертант претендує на присудження наукового ступеня.
Сформульована наукова задача або проблема вельми тісно пов'язується з назвою дисертації, метою роботи і основними науковими положеннями, що захищаються в дисертації. Це ніби наукова "формула", згусток отриманої наукової новизни. Звичайно формулювання починається так: "У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі (або наукової проблеми), що виявляється в..." . Далі треба вказати,
якою саме є наукова задача або проблема, вона вирііцена * для чого в кінцевому розумінні (прикладному шіані) Вона ^ризначена* Після формулювання вирішеної наукової задачі а^° пР°^ле" ми у висновках викладають головні наукові і практичні РезУльта‘ ти роботи. Вони тісно пов'язані з науковими * приклад1*1™11 поло’ женнями, викладеними в загальній характеристиці р^оти*
Суть автореферату полягає у точній відповідної змістов^ дисертації, а його зміст — дає повне уявле^ня Пр0 ц&УковУ ність і практичну значущість дисертації.
Список опублікованих праць здобувач^ за темою ,ДисеРтаЦІЇ подають відповідно до вимог державного стандарту э °^ов язко“ вим наведенням назв праць і прізвищ усіх співавторів* ^пУ^л^ко' вані праці, котрі розкривають основні положення рРсеРтац^’ включають до списку в такому порядку: Монографії» брошури, статті у наукових фахових виданнях, авторські свідоіґ1^’ патен" ти, препринти, статті, депоновані й анотоващ у науко0**х жУРна_ лах, тези доповідей тощо.
ЖЗ.З. Анотації
На останніх сторінках автореферату розміщую?1’ анотаЧІЇ українською, російською та англійською мовами# На ЗД0^У'
вача анотація англійською або російською дювою no0**HHa ^Ути розгорнутою, обсягом 2 сторінки машинописного текс^У п яти тисяч друкованих знаків), інформацією про зміст і резУ^ьтати ди" сертаційної роботи, а дві інші — обсягом до 0,5 сторін#**машино_ писного тексту (до 1200 друкованих знаків) ідЄнтич#°го ЗМ^СТУ інформація про основні ідеї та висновки дисертаіщв
Анотації складаються за формою, яка має та^*1** зміст: прізвище та ініціали здобувача; назва дисертащї вид дисертації (рукопис, монографія) і науковий ступінь; сцЄщальніС'ГЬ (шифр і назва); установа, де відбудеться захист; міс^о, . рік; ос0°вні ^ei’ результати та висновки дисертації.
Викладення матеріалу в анотації повинно бути стислим 1 точним. Належить використовувати синтаксичні ко^ст^кц^’ притаманні мові ділових документів, уникати складних граматичних зворотів. Необхідно використовувати стандартизовану термінологію, уникати маловідомих термінів і символів.
Після кожної анотації наводять ключові слова відповідною мовою.
Ключовим словом називається слово або стійке словосполучення із тексту анотації, яке з точки зору інформаційного пошуку несе смислове навантаження. Сукупність ключових слів повинна відображувати поза контекстом основний зміст наукової праці. Загальна кількість ключових слів повинна бути не меншою трьох і не більшою десяти. Ключові слова подають у називному відмінку, друкують в рядок, через кому.
Ж3.4. Оформлення автореферату
Примірники автореферату, які здобувач подає до спеціалізованої вченої ради разом з іншими документами та дисертацією, друкують за тими ж правилами, які встановлені цим додатком для друкування дисертацій, із врахуванням певних особливостей.
За обсягом автореферат (без обкладинки і анотацій) не може бути меншим 1,3 авторських аркуша і перевищувати 1,9 авторських аркуша для докторської і, відповідно, 0,7 та 0,9 авторських аркуша для кандидатської дисертації при друкуванні через 1,5 інтервали з розміщенням до 40 рядків на сторінці.
На лицьовій стороні обкладинки автореферату подаються: назва організації, спеціалізована вчена рада якої прийняла дисертацію до захисту; індекс УДК; прізвище, ім'я, по батькові здобувача; назва дисертації; шифр і найменування спеціальності за переліком спеціальностей наукових працівників; підзаголовок "Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) (галузь наук)”; місто, рік. (Рис. 10).
На зворотній стороні обкладинки автореферату вказується організація, в якій виконане дисертаційне дослідження; науковий ступінь, вчене звання, прізвище та ініціали наукового керівника і (або) консультанта, його місце роботи й посада; наукові ступені, вчені звання, місця роботи та посади, прізвища та
Форма 6
г
На правах рукопису Прізвище, ім’я, по батькові
Індекс УДК
Назва дисертації
Шифр та найменування спеціальності (подається за Переліком спеціальностей, за якими проводиться захист дисертацій на здобуття наукових ступенів кандидата і доктора наук, присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань)
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата (доктора) наук
(галузь наук)
Місто - рік
Рис. 10. Обкладинка автореферату
Форма 7
Дисертацією є
(рукопис, монографія)
Робота виконана в
(назва організації, відомча підпорядкованість)
Науковий керівник (консультант)
(науковий ступінь, вчене звання, прізвище, ім'я, по батькові, місце роботи, посада)
Офіційні опоненти:
(науковий ступінь, вчене звання, прізвище, ім'я, по батькові, місце роботи, посада) (науковий ступінь, вчене звання, прізвище, ім'я, по батькові, місце роботи, посада) (науковий ступінь, вчене звання, прізвище, ім'я, по батькові, місце роботи, посада)
Провідна установа
(назва, підрозділ, відомство, місто)
Захист відбудеться " " 200 р. о годині
на засіданні спеціалізованої вченої ради
