2. Відкриття та винаходи

Відкриття — це принципово нове наукове досягнення, яке реалізоване в процесі наукового пізнання природи і суспільства. Відкриття складають основу науково-технічної революції. Вони визначають суть принципово нових напрямків розвитку науки і техніки і роблять революціонізуючий вплив на суспільне ма­теріальне виробництво.

Значення відкриттів зростає на сучасному етапі техноген­них перетворень. Характерним є різке скорочення термінів між відкриттям і його практичним використанням. Наше законодав­ство розглядає відкриття як об'єкт правової охорони і визначає їх як установлення невідомих раніше, що об'єктивно існують, закономірностей, властивостей і явищ матеріального світу, що вносять корінні зміни у рівень пізнання. При цьому авторство на відкриття охороняється законом.

У нашій країні функціонує централізована система вияв­лення, реєстрації наукових відкриттів і закріплення авторського і державного пріоритету. Дана система сприяє більш широкому й ефективному впровадженню відкриттів у практику, підвищує інтерес учених до фундаментальних, наукових досліджень і роз­витку наукової творчості.

Одним із найбільше важливих критеріїв наукового прогре­су є кількість винаходів і відкриттів і їх економічний ефект. За­явки на відкриття і закріплення авторства подаються в Держав­ний комітет України у справах винаходів і відкриттів. В них по­винні бути експериментальні і теоретичні докази достовірності положень відкриття.

Рішення про визнання відкриття й авторства приймається Держкомітетом з урахуванням висновку АН України. Відкриття реєструється в спеціальному реєстрі і стислі зведення про нього публікуються. Реєстрація відкриття може бути опротестована протягом року. При звичайному виході справи Держкомітет ви­дає автору диплом на відкриття і відповідну заохочувальну вина­городу. Диплом юридично закріплює визнання відкриттів дер­жавою, визнання його авторів, пріоритет і інші права і пільги, передбачені законодавством.

Не видаються дипломи на відкриття в області суспільних наук, географії, археології, палеонтології і геології в зв’язку з виявленням корисних копалин.

Існує Всесвітня організація інтелектуальної власності, відпо­відно до якої відкриття ставляться до особливих об'єктів права.

Винаходи. Винахідництво — творчий процес, що призводить до нового рішення задачі в будь-якій області техніки, культури, охорони здоров'я, оборони і позитивний ефект, що воно дає.

Особливості винахідництва в Україні — в його масовості і плановому характері розвитку. Турбота про розвиток винахід­ництва стала складовою частиною діяльності профспілок.

Безпосередні основні функції з організації винахідництва виконують підприємства, міністерства і відомства.

Функції державної патентної експертизи здійснюють центральні патентні відомства. Приватні фірми мають і власні патентні бюро з охорони інтересів в області винаходів. При цьому власниками патентів виступають фірми і корпо­рації, скуповуючи їх у винахідників, і в такий спосіб є їх по­вноцінними власниками.

Кінцевим результатом винахідництва є винахід.

Винахід у широкому розумінні слова — нове технічне рішення задачі, що підвищує існуючий рівень техніки. У вузь­кому розумінні — це конкретне технічне рішення, визнане дер­жавою як таке, що охороняється нею відповідно до чинного у кожній країні законодавства.

За законодавством визначаються ознаки, яким повинні відповідати запропоновані рішення для визнання їх винахода­ми. Досягнення, що може бути визнано винаходом, зветься обо­роноспроможним за низкою критеріїв: задача, рішення, технічний характер рішення, новизна, істотні відмінності, позитивний ефект.

Роздивимося кожний з перерахованих критеріїв.

Наявність задачі. Термін "задача" розглядається тут у тому змісті, у якому він вживається у визначенні винаходу. Наявність задачі передбачає позитивний ефект. Отже, задача — це постав­лена ціль, а позитивний ефект — це реальна можливість досяг­нення цілі в результаті використання винаходу.

Досвід патентоведения в Україні свідчить про наявність ши­рокої сфери виникнення задач. Технічні рішення чисто наукових задач, рішення задач з області медицини і інших сфер суспільної діяльності, спрямовані на задоволення суспільних потреб, відно­сять до винаходів. Тому перелік сфер виникнення задач може бу­ти узагальнений до поняття "суспільна потреба".

Стосовно критерію "наявність задачі" усі пропозиції роз­діляються на три категорії:

1. Пропозиції, що містять суспільно значимі задачі, рішен­ня яких припускає позитивний ефект.

2. Пропозиції, що не містять суспільно значимих задач. Рішення їх не може бути ефективним. Вони не можуть бути виз­нані винаходами, оскільки марні з погляду суспільної значущості.

3. Пропозиції, що містять антигромадські задачі, рішення яких дає негативний для товариства результат.

Для явно марних пропозицій характерною є повна відсутність суспільної потреби. Прикладом антигромадських пропозицій мо­же бути синтез шкідливих для організму людини хімічних препа­ратів, рекламованих як лікувальні засоби для досягнення прибут­ку. Утилітарність задачі є також нормативною ознакою (кри­терієм). Точніше кажучи, розв'язувана задача повинна мати не пізнавальний, а утилітарний характер, бути пов'язаною з задово­ленням практичної потреби. У зв’язку з цим наукові положення, зокрема відкриття, не визнаються як винаходи. Нездійсненні, по­милкові пропозиції також не визнаються винаходами.

Технічність, новизна, істотність відмінностей, позитивний ефект як критерії обороноздатності винаходу мають відношення не до задачі, а до її рішення, хоча аналогічні ознаки задачі мо­жуть побічно впливати на ознаки рішення.

Винахідник може передбачати (передбачити) потреби това­риства, що ще не усвідомило потреби у винаході. У такому ви­падку він створює задачу і здійснює її наступне рішення.

Розв язаність задачі. Дане поняття відбиває одне з найваж­ливіших властивостей, що у суб'єктивному відношенні є резуль­татом творчої діяльності винахідника. Проте творчість не вхо­дить у число нормативних критеріїв винаходу, тому що воно ут­римується в критеріях "рішення" і "новизна" і є їх результатом.

Якщо рішення знайдене в архіві або виявлене в готовому вигляді в природі, то воно не визнається винаходом. Проте запропонова­ний його оригінальний і найбільше ефективний варіант із значно­го числа відомих рішень має підстави на визнання винаходом.

Як підкреслено вище, досягнення позитивного ефекту є го­ловним показником розв'язаності задачі. Задача вважається вирішеною, якщо вона відповідає трьом умовам: 1) пропозиція містить вказівку на технічні засоби рішення; 2) рішення розкри­ває принципово важливі моменти; 3) рішення реалізоване, тобто є придатним для використання.

Відомі різноманітні випадки відсутності рішення задачі в за­явці на винахід. У загальному випадку їх розділяють на 4 групи: постановка задачі (без її рішення), хибність рішення, неповнота фактичного рішення, нерозкритість рішення в описі або фор­мулі винаходу.

Формула рішення (винаходу) — це складена за встановлени­ми правилами стисла словесна характеристика, що виражає технічну сутність винаходу ознаками об'єкта винаходу (вузли, деталі, операції, прийоми, параметри режиму в засобі і т.д.).

Винаходом не може бути визнаний зазначений шлях рішен­ня при відсутності конкретного рішення технічної задачі. Не можна також ототожнювати поняття "принципове рішення" і "принцип рішення задачі". У першому випадку відбивається ре­зультат такого рішення задачі, що ставиться до винаходу, у дру­гому — він винаходом не є.

До помилкових рішень ставляться насамперед непрацез­датні (нездійсненні) пропозиції. Іноді нездійсненність рішення в пропозиції не є настільки очевидною і потребує детальної пе­ревірки. До числа помилкових відносять також пропозиції з не­повнотою рішення задачі, що виявляються на стадії впроваджен­ня. Це приносить матеріальний збиток державі.

Рішення, що покращує одні якості роботи, але погіршує інші, не може бути визнано винаходом.

Нерозкритість рішення задачі часто випливає з хиб упоряд­кування формули винаходу. Наприклад, у формулі поставлена задача, зазначена частина помітних ознак рішення, але інші істотні ознаки не розкриті.

Технічний характер рішення. Винаходом визнається не будь-яке, а лише технічне рішення, що, рахується важливим са­мостійним критерієм обороноздатності. Важливо, що визначен­ня технічного характеру рішення задачі зводиться до визначен­ня "технічності" його відмінностей. Якщо відмінність самого рішення носить технічний характер, то "технічність" є очевид­ною незалежно від методу рішення задачі в області, до якої вона відносится: технічна, технологічна, транспортна, військова, сільськогосподарська, наукова, медична, матеріальної культу­ри, організаційна тощо. В наш час технічними пропонується вва­жати рішення, відмінності яких мають механічну, фізичну, хімічну, біологічну (мікробіологія, біофізика й інші), а також кібернетичну природу.

Новизна. Винахід повинний бути новим. Цей критерій свідчить про наявність творчості. У винахідливому праві новиз­на передбачається лише з урахуванням її наявності або відсут­ності, без оцінки ступеня творчості.

Відзначено, що при експертизі заявки на винахід, рішення визнають новим, якщо до дати придбання заявки сутність цього або тотожного йому рішення не була розкрита в Україні або за її межею для невизначеного кола осіб настільки, що стало можли­вим його здійснення. Пріоритет винаходу встановлюється по дню надходження заявки в Держкомітет або для цілком секрет­них винаходів, що ставляться до засобів озброєнь, бойової техніки і їх тактичного застосування — у міністерства або відом­ства, обумовлені Радою Міністрів.

Пріоритет на винахід обчислюється: із дня подання заявки на пошту або реєстрації матеріалів на підприємстві, в організації або місцевому органі, по даті першого подання заявки в країну- учасницю Паризької конвенції з охорони промислової власності або Міжнародне відомство, що одержує, відповідно до договору про патентну кооперацію.

Окремі види інформаційних матеріалів можуть протистави­тись заявці на винахід, що має більш пізніший пріоритет. Про­тиставляться: авторські посвідчення і патенти, видані в Україні із датою їх пріоритету, радянські видання з датою їх реєстрації, неопубліковані заявки на винаходи, що подані в Україні із дня їх пріоритету, але після винесення висновку про видачу авторсько­го посвідчення або патенту, іноземні видання з дня їх публікації, іноземні патентні джерела (патенти, авторські посвідчення, за­явки і т.д.), не з датою їх пріоритету, а з датою публікації, експо­нати, ілюстрації, технічна документація на виставках, ярмар­ках і інших місцях демонстрації з дня їх відкритого показу, ди­сертації з датою, що передує на 10 днів оголошеному дню захис­ту, усні доповіді, лекції, повідомлення по радіо, телебаченню, кіно з дня їх оголошення при наявності відповідного офіційно за­реєстрованого підтвердження.

Позитивний ефект винаходів — це новий, більш високий результат, що товариство одержить при використанні винаходу, у порівнянні з результатом, одержуваним від об'єкта-прототипу (аналогічного попередника) або інших порівняних рішень. Ви­нахід може бути обороноспроможним, але не прийнятим до ви­користання. До винаходів відносяться також рішення, що не можуть бути використані негайно й у запланованих умовах або позитивний ефект яких можливий у перспективі при досяг­ненні відсутніх тепер умов.

Відсутність більш високого результату при будь-яких умо­вах означає відсутність позитивного ефекту. Якщо рішення дає результат в одних умовах нижче, а в інших вище, ніж відомі ана­логи, то воно має ознаки обороноспроможності. Позитивний ефект може являти собою як безпосередній, так і опосередкова­ний результат рішення.

Очевидно, істотність відмінностей залежить від розвитку техніки. Наприклад, поки самі зміни в техніці викликають зростання ефекту (що викликається неістотною відмінністю) — винахід відсутній. Стрибкоподібна зміна ефекту вказує на якісні зміни техніки, а внесещ в об'єкт відмінності є істотними.

Коли зміна ознаки носить дискретний характер, це вияв­ляється в додатковому (понад сумарний) ефекті, тобто ефект цілого більше суми ефекту частин. І, нарешті, при безупинному характері зміни ознаки перехід виявляється в стрибкоподібно­му збільшенні ефекту, тобто в різкій зміні залежності ефекту від зміни ознаки.

За критерієм істотності відмінностей розрізняють винаходи з дискретними і кількісними відмінностями. У свою чергу, у пер­шу групу входять винаходи комбіновані, цілком нові і частково нові. Комбіновані винаходи характеризуються істотними відмінностями завдяки сполученню двох, окремо відомих, об'єктів. Таке сполучення є новим і дає позитивний сумарний ефект. Цілком нові винаходи складаються з двох відомих раніше об’єктів (ознак), сполучення яких дає не просту їхню суму, а до­датковий ефект. Частково новим винаходам властиві нові істотні відмінності, у відомі сполучення з застосуванням раніше відомої третьої ознаки. Винаходи з кількісними відмінностями характе­ризуються різноманітними розмірами різнорідних параметрів технічного рішення. Потрібно відзначити, що розгляд критерію "істотності" пов'язаний з протиріччями і труднощами, що потре­бують спеціальної експертизи.

Заявка на винахід. Винаходи необхідно виявляти своєчасно, повно і правильно. На будь-який винахід оформляється заявка. Існує ряд джерел виявлення винаходів. Одним із них є виконан­ня науково-дослідних або дослідно-конструкторських робіт. Іноді винахід може бути результатом вивчення існуючого стану техніки, прогнозування, упорядкування технічного завдання і т.д. Важливим джерелом виявлення винаходів є рукописи статей і книг при підготуванні їх до публікації. І, нарешті, джерелом ви­явлення винаходів можуть бути заяви на раціоналізаторські про­позиції, що повинні розглядатися в такому ж ракурсі. Виходячи з відомого рівня техніки, вибирається прототип і складається по­чатковий варіант формули винаходу, що потім коректується. За уточненою формулою перевіряється відповід-ність положень но­вого рішення відомим критеріям обороноздатності винаходу.

Заявка, оформлена в трьох примірниках, повинна включати: заяву, опис із формулою винаходу, анотацію опису винаходу. При необхідності подаються креслення. До заявки на колективний ви­нахід додається довідка творчої участі кожного з авторів. При про­веденні іспитів об'єкту потрібна наявність акту. Заявка повинна супроводжуватися висновком даної організації про новизну, істотні відмінності і позитивний ефект запропонованого технічного рішення та актом експертизи про можливість відкритої публікації.

Формула винаходу потребує чіткого викладу у вигляді фор­мули. Остання є необхідною для визначення обсягу винаходу і стислої словесної характеристики його технічної сутності.

Формула винаходу складається з назви винаходу і додатко­вого переліку ознак, на які поширюються права автора.

Формула винаходу поділяється на дві частини словом "що відрізняється". У першій частині перераховуються основні, за­гальні для винаходу і його прототипу ознаки, називані обмежу­вальними. Друга частина містить опис мети винаходу і перераху­вання нових ознак, називаних відмітними.

Існують види формул: багатоланкова формула, формула ус­трою, формула засобу, формула речовини, формула винаходу на застосування, формула групи винаходів.

Багатоланкова формула. Ознаки винаходу можуть бути факультативні, використання котрих не є строго обов'язковим для здійснення винаходу. У цьому випадку застосовується бага­толанкова формула, за якою у винаході виділяються в одне або декілька додаткових рішень.

Формула устрою характеризує винахід переважно конст­руктивними ознаками (вузол, деталь, їхня геометрична форма, взаємне розташування вузлів і деталей і їх взаємозв'язок).

У формулах винаходів-устроїв конструктивні ознаки позна­чаються у вигляді іменників, прикметників і взаємозв'язків між ними — кратних дієприкметників. Дії не є ознаками такого роду винаходів. Тому у формулах необхідно уникати вжитку дієслів.

Формула засобу характеризує дію або сукупність дій, вико­наних для досягнення заданої мети. Отже, засобом є всякий тех­нологічний або виробничий процес. Тому в обмежувальній час­тині формули дії описуються віддієслівними іменниками (рідше прикметниками), а у відмітній частиш — дієсловами. При цьому вживаються дієслова дійсного стану в третій особі множини (" застосовують ", ” завдають ").

Формула винаходу, що захищає нову хімічну сполуку, скла­дається з номенклатурної назви, структурної формули і призна­чення речовини (формула речовини). Істотним є склад отриманої речовини. Причому на нові речовини, отримані хімічним шляхом, у нашій країні видаються авторські посвідчення, але не патенти.

Формула винаходу на застосування характеризує застосу­вання відомих устроїв, засобів і речовин за новим (оригіналь­ним) призначенням.

Формула групи винаходів виражає технічну сутність трьох типів винаходів: 1) стосовно до об'єктів, один з яких призначе­ний для одержання, здійснення або використання іншого об'єкту; 2) варіантні рішення, що містять формули винаходу, які неможливо охопити одним пунктом; 3) що стосуються цілого об'єкту і його частин.

Опис винаходів. Особливість опису винаходу в порівнянні з іншою науково-технічною документацією полягає в тому, що воно має цільове призначення й одночасно інформаційний і пра­вовий характер. Опис повинен відповідати таким вимогам: цілком розкривати технічну сутність винаходу в обсязі, достат­ньому для подальшої розробки і використання, і давати точні і ясні уявлення про новизну, істотні відмінності і позитивний ефект технічного рішення, а також про внесок винахідників у дану галузь народного господарства.

Опис винаходу повинен мати визначену структуру.

1. Назва винаходу і рубрика УДК.

2. Область техніки, до якої належить винахід, і переважна область його використання.

3. Характеристика аналогів винаходу.

4. Характеристика прототипу.

5. Критика прототипу.

6. Ціль винаходу.

7. Сутність винаходу.

8. Перелік фігур, графічних зображень (якщо вони необхідні).

9. Приклади конкретного виконання винаходу.

10. Техніко-економічна або інша ефективність.

11. Формула винаходу.

Кожний із зазначених поділів опису викладається у вигляді окремого абзацу без заголовка; але починається типовим для нього вираженням. Докладний зміст поділів опису е в джерелах, що використані в тексті даної роботи.