2. Виникнення університетів в Україні

Історія виникнення університетів в Україні тісно пов’язана з історією українського народу. Багатовікове існу­вання народу, який знаходився в стані роздробленості, під фізичним, моральним тиском монголо-татарських орд, польських, литовських та угорських феодалів істотно вплину­ло на розвиток просвіти.

Скориставшись послабленням Великого князівства Ли­товського, яке з 1558 р. приймало участь у багаторічній війні з Росією, правлячі кола Польщі взяли курс на захоплення всіх українських земель. Навесні 1569 р. до складу Польського ко­ролівства були включені Волинське, Київське та Брацлавське воєводства. Відповідно до Люблінської унії 1569 p., Польське королівство і Велике князівство Литовське об’єдналися в одну державу — Річ Посполиту. Остання продовжувала війну з Росією. Це посилювало незадоволення тих широких верств на­селення Білорусії та України, які тяжіли до Росії.

З метою зміцнення своїх позицій, українські феодали пе­реходили в католицтво та ополячувалися. Водночас польська влада, за участю українських магнатів, проводила по­лонізацію, насаджувала католицизм. Частина вищого право­славного духовенства, відповідно до Брестської унії 1596 p., проголосила об’єднання Православної Церкви на території Речі Посполитої. До складу останньої входила значна частина України та Білорусії, де провідною релігією був католицизм під верховенством Папи римського. Польська шляхта і като­лицьке духовенство зневажали національні традиції ук­раїнського народу, гальмували розвиток української мови і культури. Незважаючи на це, у другій полонині XVI ст., і особливо у першій половині XVII ст. в Україні розпиток міст, як центрів ремесла і торгівлі, посилював економічні зв'язки між окремими українськими землями. Виникали передумови для утворення єдиного внутрішнього, тобто національного ринку. Продовжувався процес розвитку української народ­ності, зростала національна свідомість українського народу, розвивалася його культура.

Для боротьби проти іноземного утиску міське населення (частково і сільське) у XVI-XVII ст. організовувалося в братства. Останні сприяли відкриттю шкіл, друкарень, навколо яких об'єднувалися культурні сили.

Наприкінці XVI — на початку XVII ст. братські школи ви­никли у Львові (1585 p.), Києві (1615 p.), Луцьку (1620 p.), Вінниці, Немирові, Кам'янець-Подільському та інших містах. Викладання в цих навчальних закладах велося рідною мовою. Значна увага приділялася вивченню грецької, а пізніше латинсь­кої та польської мов, граматиці, риториці, піїтиці. Вивчалися арифметика, астрономія, музика та богослов'я.

1. Виникнення друкарства в Україні

Поширенню просвітництва сприяло виникнення в Україні у другій половині XVI століття друкарства.

Першу друкарню було відкрито Іваном Федоровим у Львові, якою видано в 1574 р. "Апостол" і "Буквар".

У 1578 р. заснована Острозька друкарня. Пізніше її устатку­вання перейшло до Львівської братської друкарні.

До середини XVII в. в Україні нараховувалося 25 друка­рень у 17 містах і селах: у Києві — Києво-Печерська друкарня, друкарні Т. Вербицького і С. Соболя, у Львові — М. Сльозки та

А. Желиборського, Чернігівська друкарня.

Львівське Успенське братство стало відомим тому, що про­довжувало традиції Івана Федорова. Воно розгорнуло видав­ництво і забезпечило поширення книг в Україні і за її межами.

У 1585 році братство вперше заснувало школу, що повин­на була згодом перерости у вищир навчальний заклад. У 1632 році шляхом об'єднання Київської братської і Лаврської шкіл було створено перший вищий навчальний заклад в Україні — Києво-Могилянський колегіум. Тут навчалися переважно діти української шляхти, старшини, духовенства, багатих міщан і козаків.

Братські школи відіграли прогресивну роль у поширенні просвітництва і розвитку української культури.