Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Курс лекцій.doc
Скачиваний:
6
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
2 Мб
Скачать
☆

II. Фактори зворотно –корелюючі зі стабільністю шлюбу

  1. Ранній вік вступу в шлюб і у чоловіків , і у жінок.

  2. Перевищення віку жінки над віком чоловіка .

  3. Пізнай вік вступу в шлюб .

  4. Вища освіта дружини.

  5. Більш висока освіта дружини , чим чоловіка .

  6. Гетерогенність соціального положення подружжя.

  7. Міське походження подружжя , або міське походження дружини і сільське чоловіка.

  8. Виховання у неповній сім’ї.

  9. Відсутність братів ( сестер ) у майбутнього подружжя .

  10. Нестійкість відносин у період знайомства .

  11. Наявність дошлюбної вагітності .

  12. Негативне відношення батьків до шлюбу .

  13. Національна гетерогенність подружжя .

Але все ж, важливо враховувати, що вірогідність розлучення значною мірою залежить не тільки від соціально –демографічних характеристик майбутнього подружжя ( вік вступу до шлюбу, рівень освіти , структура батьківської родини ) скільки від „преломлення” ціх параметрів у свідомості людини , їх втіленні в установах та ціннісних орієнтаціях.

Інше направлення у вивченні дошлюбного етапу життя сім’ї міститься у ряді спроб створити модель шлюбного вибору . Одним з досить популярних є підхід , що спирається на необіхевіористську традицію в соціальній психології Такі автори, як Дж.Едвардс та Б.Мерстейн , виходячи з того , що учасники взаємодії , приймаючи якесь рішення , здійснюючи угоду ( не випадково при цьому використовується поняття „шлюбного ринку “ ) в даному випадку –роблячи шлюбний вибір –намагаються отримати максимум „винагород” при мінімумі витрат ( тобто виходять з принципу максимальної вигоди ) . При цьому в якості ресурсів розглядаються такі змінні як вік, освіта, фізична привабливість тощо.

Іншою спробою наукового пояснення шлюбного вибору є модель доповнення потреб Р.Уінча . Основне її допущення є в тому , що в шлюб вступають люди , що доповнюють один одного за своїми базовими потребами ( так , якщо один хоче домінувати , а інший -підкорятися ). Потім одне з роведенних досліджень підтвердило правомірність цієї гіпотези , але чотири інших –спростували .

Найбільш же популярним підходом до цієї проблеми є модель фільтрів СТИМУЛ–ЦІННІСТЬ–РОЛЬ ­­, яку розробив Б.Мерстейн .

Після вибору партнера відбувається реєстрація шлюбу. Під ШЛЮБОМ розуміють соціально визнане прийняття суспільством союзу двох індивідів , що об’єдналися для постійних сексуальних та сімейних відносин в якості чоловіка і дружини, що породжує їх юридичні та інші права і обов’язки по відношенню один до одного та їх дітям. Протягом наступного життєвого циклу сім’ї , створеної в результаті шлюбу за оцінками вчених В.М.Медкова та Л.І.Антонова , здійснюються чотири основні стадії :

  • стадія предбатьківства - від реестрації шлюбу до народження первістка ;

  • стадія репродуктивного батьківства - період між народженням першої і останньої дитини . Вона може пересікатися з наступним періодом , або зникати , якщо дитина в сім’ї одна ;

  • стадія соціалізованого батьківства - період між народженням першої дитини та до виділення з сім’ї останньої дитини ( найчастіше у випадку одруження );

  • стадія прабатьківства - перехід від народження першого онука і до розпаду шлюбу у зв’язку зі смертю одного з прабатьків.

Цей повний цикл в будь-який момент розвитку сім’ї може стати неповним внаслідок виключення будь-якої стадії, у випадку розлучення або смерті одного з подружжя.

Перехід сім’ї з одного етапу на інший, як правило, супроводжується виникненням кризових ситуацій. Під сімейною кризою розуміється закономірна проблемна ситуація, що породжується саморозвитком сім’ї, переходом з однієї стадії на іншу і передбачає серйозні зміни одночасно у декількох членів сім’ї. Критичні періоди ведуть або до вирішення кризи та розвитку, або до сімейних труднощів, порушень сімейної дезадаптації і наступному розпаду сім’ї.

В своїх дослідженнях амер. психолог В.Сотир виявила десять основних кризових етапів, які повинна пройти сім’я по мірі росту кожного члена сімейної групи. Вони супроводжуються підвищеною тривожністю , вимагають підготовчого періоду і наступного перерозподілу душевних і фізичних сил. Назвемо ці критичні ситуації :

  1. Зачаття, вагітність і народження первістка. Шлюб, як відношення певною мірою егоїстично переростає в сім’ю як відношення альтруїстичне.

  2. Початок засвоєння дитиною людської мови, що вимагає серйозної підготовки з боку батьків.

  3. Налагодження відносин дитини з зовнішньою середою, найчастіше всього в школі. Необхідність адаптації з боку дітей і батьків у зв’язку з проникненням в сім’ю шкільного, вуличного світу.

  4. Вступ дитини в підлітковий вік, труднощі підліткового віку, конфліктні ситуації з батьками.

  5. Дорослення дитини, залишення домівки в пошуках незалежності, самостійності . Відчуття батьками цього періоду як втрати ( синдром пустого гнізда ).

  6. Одруження молодих людей, входження в сім’ю нових членів (невістка, зять, онуки) виникнення проблемних ситуацій у взаємовідношеннях з ними.

  7. Настання клімаксу у дружини.

  8. Зменшення сексуальної активності у чоловіків як психологічна проблема.

  9. Радості і проблеми становлення батьків в новій якості – бабусі й дідуся.

  10. Період заката: відхід з життя одного з подружжя, потім іншого.

Якщо три або чотири кризи співпадають, то життя в сім’ї становиться напруженішим й тривожнішим, ніж завжди. В зв’язку з цим цінність представляють дослідження спеціалістів (М.Плазак, С.Кратохвил), які встановили і описали два типові критичні періоди у житті сім’ї.

І криза – 3-7 років існування сім’ї – зникнення романтичних настроїв, активна протидія контрасту в поведінці партнера в період закоханості і в повсякденному сімейному побуті, зріст суперечок у поглядах на речі, збільшення кількості проявів негативних емоцій, ріст напруженості у відносинах, почуття незадоволеності, виникнення мовчазного процесу, сварок, відчуття образи.

ІІ криза – 17-23 роки – ця криза менш глибока порівняно з першою, але більш тривалий у часі (2р.). Для нього характерні: підвищена емоційна нестійкість, страхи і прояви різних соматичних нарікань, почуття самостійності, пов’язаного з відокремленням дітей від сім’ї, посилення емоційної залежності дружини, її переживання з приводу швидкого старіння та можливі прояви чоловіка в сексуальному плані „на стороні” (біс в ребро).

Нормативні сімейні кризи, пов’язані як з проходженням сім’ї через різні стадії життєвого циклу, зміною сімейної структури (внутрішньої і зовнішньої), так і з випадками типа хвороби, довгої розлуки, втрата посади, або позасімейними стресами зовнішнього середовища, які сім’я не в змозі контролювати (стихійні лиха, соціально-економічні кризи, інформація, безробіття, тощо). Уникнути таких криз, як правило, немає можливості, але можна управляти їх протіканням в інтересах подальшого укріплення сім’ї.

Стимул вступає в дію на самому ранньому етапі розвитку відносин. Кожен член пари, при цьому виступає з боку своїх „стимульних” (перш за все зовнішніх) характеристик, що оцінюються у відповідності з їх соціальною значимістю і соціокультурними нормами. Якщо діада не розпалася і пройшла перший фільтр, наступає час іншого (цінність), коли необхідно визначити подібність цінностей учасників взаємодії. Якщо і цей фільтр пройдено вдало, починається узгодження міжособинних ролей, пошук рольової відповідності.

Одним з найбільш серйозних критичних зауважень на адресу моделі фільтрів є в тому, що вона не враховує в ході взаємодії як самих його учасників, так і відносин, що складаються між ними, тобто по суті „виносить за руки” змістовний аналіз спілкування майбутнього подружжя.

Проведений раніше ретельний аналіз вітчизняних досліджень про зв’язок шлюбних факторів зі стабільністю шлюбу дозволяє нам дати такий перелік.