- •Від автора
- •Лекція 8. Соціально-психологічні проблеми взаємодії
- •Лекція № 16 Проблема згуртованості групи у соціальній психології
- •Лекція 20. Соціально -психологічний супровід діяльності особистості в екстремальних умовах
- •Аутогенне тренування
- •Лекція № 1. Вступ до дисципліни. Теоретичні та методологічні проблеми соціальної психології
- •Теоретичні та методологічні проблеми соціальної психології
- •До методів соціальної психології відносяться:
- •Предмет та завдання соціальної психології.
- •Виникнення та становлення соціальної психології як науки
- •Періоди становлення історії соціальної психології
- •Головні теоретичні напрямки сучасної зарубіжної соціальної психології. Становлення соціальної психології в Україні.
- •Лекція № 2. Підходи до предмету соціальної психології та її місце в системі наукового знання
- •Дискусії про предмет соціальної психології у 20-і роки
- •Сучасні уявлення про предмет соціальної психології
- •Задачі соціальної психології і проблеми суспільства
- •Література:
- •Лекція № 3. Головні соціально-психологічні теорії соціальної психології
- •Паростки соціально-психологічного знання
- •Розвиток передумов соціально-психологічного знання в системі марксизму
- •Джерела соціально-психологічної теорії. Впровадження експерименту в соціально-психологічне дослідження.
- •Література:
- •Лекція № 4. Проблема особистості у сучасній соціальній психології.
- •Соціальна психологія особистості.
- •Погляди соціальних психологів на проблему особистості.
- •Література:
- •Лекція № 5. Соціалізація та соціальний розвиток особистості. Поняття установки (аттитюд).
- •Концепція розвитку особистості
- •Література:
- •Лекція № 6.
- •Історико-аналітичний аспект проблеми
- •Спілкування, його функції, рівні та види.
- •Література
- •Лекція 7. Психологія ділового спілкування
- •Ділові листи як важлива умова ділового спілкування.
- •Розмови по телефону як важлива умова ділового спілкування.
- •Вміння слухання при спілкуванні.
- •Основні правила ефективного слухання:
- •Ділові переговори як важлива умова спілкування.
- •Література
- •Лекція 8. Соціально-психологічні проблеми взаємодії суб’єкта і об’єкта спілкування
- •Сутність і психологічна характеристика взаємодії та взаєморозуміння
- •Шляхи самовдосконалення особистості, як суб’єкта культури спілкування.
- •Література
- •Лекція 9. Соціально-психологічний клімат колективу і його регуляція
- •Література
- •Клименко в.В., Криворучко п.П. Психологічна робота в Збройних силах України: реалії та перспективи. // Зб.Наук праць. Випуск 22.-к.:вгі наоу, 2001.-с.16-23.
- •Лекція 10. Соціально-психологічні конфлікти і шляхи їх подолання
- •Структура конфлікту
- •Можна запропонувати і загальні рекомендації з рішення конфліктних ситуацій, зокрема:
- •Література
- •Лекція 11. Переговори та посередництво, як управління процесом досягнення згоди у конфлікті.
- •Для підвищення ефективності підготовки використовується:
- •Поведінка економічної, правової чи іншої експертизи;
- •Технологія ведення переговорів.
- •Посередництво в конфлікті як управління пошуком взаємоприйнятого рішення.
- •Література
- •Лекція 12. Соціально-психологічна характеристика груп у соціальній психології. Великі групи.
- •Групи класифікуються
- •Поняття великих соціальних груп
- •Основні підходи до вивчення спільнот і соціальних груп
- •Соціально-психологічна характеристика великих соціальних груп
- •Література
- •Лекція № 13 Проблема малої групи в сучасній соціальній психології. Динамічні процеси в малих групах
- •Основні характеристики малої групи.
- •Динамічні процеси в малих групах.
- •Література
- •Лекція № 14. Сім’я як мала група. Характеристика сучасної сім'ї
- •Форми шлюбно-сімейних відносин:
- •Сімейні відносини мають ряд психологічних особливостей характерних саме для них
- •На взаємостосунки в сім'ї впливають зовнішні і внутрішні чинники.
- •Особливої значущості набувають основні життєві стратегії або орієнтації сімейних партнерів
- •Сучасні моделі сім'ї, їх собливості
- •Узагальнюючи відмінні риси сучасних моделей сім'ї, вітчизняний соціолог а. І. Антонов відмічає ряд істотних змін.
- •Психологічно благополучна і неблагополучна сучасна сім'я
- •Психологічне здоров'я сучасної сім'ї
- •До основних критеріїв психологічного здоров’я сім’ї відносять :
- •Література
- •Функції сім’ї та рольова структура сімейних відносин.
- •Основні функції сучасної сім’ї
- •Загальна характеристика функцій сім’ї
- •Сімейні ролі і внутрішньосімейна рольова структура.
- •Фактори що впливають на стабільність шлюбу
- •I . Фактори , прямо - корелюючи зі стабільністю шлюбу :
- •II. Фактори зворотно –корелюючі зі стабільністю шлюбу
- •Шлюбні фактори, що впливають на стабільність шлюбу.
- •Література :
- •Лекція № 16 Проблема згуртованості групи у соціальній психології
- •Зміст та характеристика згуртованості
- •Шляхи оптимізації соціально-психологічної згуртованості.
- •Особливості згуртованості студентської групи
- •Література
- •Лекція 17. Основні напрямку прикладних досліджень у соціальній психології
- •Література
- •Лекція 18. Соціально-психологічні аспекти керівництва та лідерства
- •Поняття керівництва в соціальній психології.
- •Поняття лідерства у соціальній психології.
- •Типологія лідерів.
- •Стилі лідерства
- •2. Раціональний розвиток природного потенціалу.
- •3. Реальні амбіції.
- •4. Любов до власного діла.
- •5. Дуже високий рівень професійної обізнаності.
- •6. Трансцендентність функціонального утилітаризму.
- •Література
- •Лекція 19. Соціально-психологічні проблеми маркетингу реклами та підприємницької діяльності
- •Психологія підприємницької діяльності
- •Література
- •Лекція 20. Соціально -психологічний супровід діяльності особистості в екстремальних умовах
- •Чинники, які призводять до розвитку екстремальних станів
- •Прояви психічних станів в екстремальних умовах їх зміст та характеристика.
- •Соціально-психологічний супровід діяльності особистості в екстремальних умовах.
- •Для цього в екстремальних умовах використовуються наступні методи:
- •Література
- •Аутогенне тренування
- •2. Спеціальні вправи для різних видів військової діяльності:
- •План-графік Проведення навчаючого курсу ат
- •Техніка групових ат
Шляхи оптимізації соціально-психологічної згуртованості.
Трудовий колектив уявляє собою один із багатьох різновидів соціальних спільностей. Потужним чинником духовного зближення працівників підприємства, перетворення випадкового поєднання людських характерів у стійку соціальну групу, а потім і у високорозвинутий колектив є сукупна трудова діяльність, необхідність постійного узгодження зусиль, розподілу задач, взаємодопомогиі взаємовиручки.
В процесі вирішення спільної задачі відбувається швидка нарощування числа внутрішньогрупових зв`язків, “ниток зчеплення” між людьми, налагодження процесів управління та організації, поступове зближення точок зору і характерів. Словом, відбувається, як кажуть філософи, якісний скачок у розвитку спільності як цілісного утворення. Від простого скупчення людей, ще не здатних до ефективної сумісної активності, здійснюється перехід до організованої групи, суб`єкта колективної діяльності.
Процесу розвитку неорганізованих скупчень людей у трудові колективи – типові ситуації у діяльності. Комплектування і формування колективів, які вирішуються шляхом перетворення неорганізованої, інколи досить розрізненої, дифузної маси людей у дієздатні колективи. Отже, трудовий колектив – це соціальна спільність людей, які об`єднуються спільною діяльністю, єдністю національної свідомості, моралі, а також відносинами товариства. Такі спільності об`єднуються в рамках організаційної структури з їх системою управління, озброєння, розподілу обов`язків, способом життя, побуту і відпочинку. Проте сама по собі організаційна структура не створює колективу. Потрібно, щоб між людьми, які є включеними до неї, утворилися міцні духовні, ділові та міжособистісні зв`язки, в тому числі почуття дружби і товарииськості. Тільки, тоді утворюється єдиний мікросоціальний організм – ефективний у діяльності, такий, що створює необхідні умови для всебічного розвитку особистості кожного військовика.
В трудових колективах існує велике різномаїття первинних колективів. Це обумовлено великою розгалуженістю організаційно-штатної структури – наявністю окремих відділів, служб, тощо.
Трудові колективи можуть класифікуватися і за службовим становищем – управління як колектив, колективи (відділи, бригади, ланки)
Розрізняються колективи і за типом внутрішньоколективного спілкування, рівнем морально зрілості, згуртованості, колективної за майстерністю (злагодженості), станом дисципліни, морально-психологічним станом, досягненнями і результатами діяльності.
Окрім того в рамках трудових колективів можуть існувати більш-менш стабільні спортивні колективи, колективи художньої самодіяльності, різноманітні кружки, товариства та інші об`єднання за “інтересами”.
Нарешті, можуть утворюватися по-суті стихійні дружні мікрогрупи – як в рамках однієї бригади, так і з числа працівників різних бригад.
В деяких групах можуть створюватися мікрогрупи на базі так званого хибного колективізму і хибного товариства. Такі спільності можуть базуватися на асоціальних цілях (алкоголізм, наркоманія), а їх негативними наслідками можуть бути психологічний тиск, присилування, фізичне насильство тощо. Тому попередження, своєчасне розкриття та принципова оцінка хибного колективізму, перекручення норм трудового співтовариства-найважливіша задача керівників, практичних психологів та ін.
Соціально-психологічна структура трудового колективу фактично має ті ж структурні елементи, що й структура інших малих груп. Проте їх зміст, зв`язок зі спільною діяльністю, місце і роль керівництва, показники згуртованості мають істотні відмінності.
Структурно-логічний аналіз згуртованості трудових колективів дав змогу визначити цей феномен як своєрідний сплав, інтеграцію соціально-психологічних явищ колективу, цілеспрямованої управлінської роботи керівника в процесі професійної діяльності.
Як видно зі схеми дія цих структурних елементів відбувається в досить широкому діапазоні, полюсами якого є вищий рівень позитивного спрямування згуртованості трудового колективу - співтовариство, а також його негативна опозиція – хибний колективізм.
“Прямування”, так би мовити, колективу до того, чи другого полюсу цілком залежить від змістовної наповненості усіх зазначених структурних елементів. Коротко розглянемо специфіку їх впливу на згуртованість трудових колективів.
Особливою ланкою у психології будь-якого колективу є міжособистісні відносини. Дослідження психологів та повсякдена практика свідчать про те, що ефективність колективної діяльності багато в чому залежить від якості взаємовідносин, від того, в якій мірі вони відповідають вимогам та принципам суспільної моралі. Основним психологічним компонентом у структурі міжособистісних відносин є позиція особистості стосовно кожного із своїх товаришів у групіі. Вона уявляє собою повний комплекс почуттів, емоційних реакцій та оціночних суджень, які викликаються вчинками і якостями особистості іншої людини. Знайомлячись з товаришами по роботі, оцінюючи їх вчинки, знання, майстерність, людські якості тощо, людина поступово формує своє ставлення до них, виявляє почуття, симпатії чи антипаті, проникається повагою, готовністтю до сумісних дій. Позиція має, таким чином, і певну дієву сторону - готовність, намагання до відповіднихних дій стосовно своїх товаришів по роботі. Й у випадку, коли позиції людей характеризуються взаємністю (взаємний вибір, як кажуть соціальні психологи), між ними утворюється міцний двобічний, соціально-психологічний за своєю суттю, зв`язок.
В розвинутому колективі сітка міжособистісних відносин обіймає усіх працівників. Проте статус членів колективу у цій системі відносин є різним.
Одні з тих є привабливішими (об`єктом симпатій) для більшого числа товаришів, інші – меншого. Можуть бути люди, які дуже слабо пов`язані з іншими членами колективу і знаходяться, так би мовити, на периферії, або навіть поза межами колективу. Причинами цього явища можуть бути конфлікт, сварка чи певні особистісні якості (замкнутість характеру, некомунікабельність тощо).
Оскільки цей компонент психології колективу має досить велику вагу у формуванні згуртованості, то до нього повинна бути привернута особлива увага керівника, психолога, та ін. З одного боку це означає постійне вивчення (моніторинг) міжособистісних взаємин, а з іншого – створення необхідних умов для формування позитивної складової цього феномену в процесі праці, повсякденої служби побуту і дозвілля, спеціальних заходів виховної роботи.
Другим компонентом психології го колективу, який безпосередньо впливає на ступінь його згуртованості є громадська думка, що сформувалася у даному колективі. Вона є соціально-психологічним механізмом вираження оцінки та позицій членів колективу стосовно тих чи інших явищ, подій, процесів, які відбуваються у суспільстві, у середовищі, даному регіоні тощо. Сукупність основних колективних думок, які чітко визначилися і уявляють собою порівняно стійке і активне утворення, характеризує спрямованість колективу, його спільну позицію стосовно актуальних проблем діяльності.
Саме тому керівникам важливо знати зміст і якість колективних думок, які існують в даному колективі:
- за якими проблемами позиції визначилися і зблизилися та в якій мірі вони відповідають завданням що вирішуються;
- які думки знаходяться в стадії формування;
- як іде сам процес консолідації поглядів і відносин;
- яку роль відіграють у цьому процесі окремі особистості, особливо ті, кого відносять до педагогічного активу (“лідери думок”).
В залежності від ступеню єдності та згоди у динаміці громадської думки колективу розрізняють три його основні стадії:
● дифузна думка – широке різномаїття у поглядах та судженнях членів колективу;
● поляризована думка – має місце тоді, коли провідні точки зору уже визначилися, внаслідок чого члени колективу поділилися на 2-3 групи, кожна з яких має свою позицію і відстоює її (цей стан може мати негативні наслідки,
конфлікт);
● єдина колективна думка – може бути охарактеризована максимальною згодою і наявністю однієї спільної позиції, яка поділяється переважною більшістю членів колективу.
Процес формування колективної думки можна спостерігати в найрізноманітніших формах спілкування людей. Але завдання полягає в тому, щоб не тільки спостерігати, а й брати активну участь у цьому процесі, впливати на формування колективної думки в бажаному напрямку. Це й буде одним із оптимальних шляхів досягнення необхідного рівня згуртованості колективу.
У колективній психології суттєве місце займають внутрішньоколективні традиції, ритуали, звичаї, норми. Дослідження цих соціально-психологічних явищ показують, що вони мають хай ненав`язливий, але досить сильний вплив і на сферу діяльності (відпочинку), на сферу спілкування, і на їх ставлення до позаколективних явищ (в т.ч. і до інших колективів).
Вивчення цього класу соціально-психологічних явищ ускладнюється тим, що вони не завжди оформлені на вербальному рівні. Проте вони існують як внутрішньогрупові норми і передаються від одного покоління до іншого. Уявлення про колектив буде неповним, якщо не взяти до уваги ті колективні настрої, що побутують в ньому у даний конкретний час. Це досить динамічна складова світу соціально-психологічних явищ. Більше того, навіть показники, що стосуються інших сторін колективної психології, можуть виявитися неповними і головне, неточними, якщо не врахувати впливу на них поточного стану колективної психіки.
Справа полягає в тому, щоб створювати необхідні умови для продукування позитивних, оптимістичних колективних настроів. Тоді вони стають дійсно формуючим чинником колективної згуртованості. І, навпаки, досягнутий високий рівень згуртованості позитивно впливає на емоційну сферу життєдіяльності, тобто формує відповідні настрої.
Ще одним перспективним шляхом оптимізації соціально-психологічної згуртованості, як свідчать багаточисельні дослідження, є формування високої вимогливості у колективі. При цьому надзвичайно важко вирішувати психологічну складову – врахування індивідуальних особливостей працівників при пред`явленні їм відповідних вимог. Адже очевидним є той факт, що різні люди по-різному можуть реалізовувати одні й ті ж вимоги (пригадайте уже розглянуті нами різновиди підлеглості). А керівник повинен пред`являти до всіх єдині статутні вимоги.
Як же поєднати ці дві умови?
Практика показує, що найважче вирішується дана проблема у сфері відносин керівник-підлеглий. Одні керівники вважають, що вимогливість повинна бути постійно високою. Інші спочатку пред`являють високий рівень вимог, а потім роблять “скидку” на досвід праці.
Прибічники першої точки зору апелюють, як правило, до положень, інструкцій, оскільки загальновідомим є положення щодо постійного підтримання високої вимогливості керівника до своїх підлеглих.
Прибічники другого підходу пропонують при пред`явленні вимог враховувати психологічні чинники взаємовідносин у колективі. На їх думку, у членів колективу, який має досвід роботи, вже є певні заслуги перед колективом і це створює певний механізм психологічного захисту. Завдяки цьому вимогливість до досвідченого працівника може пред`являтися на пониженому рівні. Новачок же ще немає такого психологічного захисту. Більше того, він ще не встиг розкрити себе з позитивної сторони. Стосовно нього може зберігатися почуття недовіри як з боку керівника (Застосовується строк випробування), так і з боку колективу. А тому з метою прискорення його становлення і набуття ним якостей нормовідповідності й використовується більш високий рівень вимогливості з наступним його поступовим пониженям.
Яка ж із цих позицій є вірною? Як це не парадоксально, але помилковим є обидві. Якщо підходити до виховання особистості у колективі як до безперервного, комплексного процесу, то з`являється більш глибоке розуміння цієї порблеми. Адже мову необхідно вести не стільки про міру та суворість вимог у даній конкретний момент, скільки про створення певної системи пред`явлення справедливих вимог. А справедливість якраз і обумовлює те, що за одну й ту ж похибку (помилку, порушення) по службі досвідчений працівник і недосвідчений відповідали по-різному. Адже справедливим буде більш суворо запитати у досвідченого.
Начальнику необхідно не тільки добре знати, що необхідно вимагати від підлеглого, але й розуміти коли і як пред`являти вимоги. При цьому важливо зайняти правильну педагогічну позицію, яка дозволяє реалізовувати принцип справедливості. Аналізуючи свій 20-річний педагогічний досвід, А.С.Макаренко сформулював наступне “зологте правило” вимогливості: якомога більше поваги до людини, якомога більше вимогливості до неї. Якщо керівник колективу буде керуватися цим правилом, він займе позицію, що відрізняється від тих, що приведені вище. Динаміка поваги і вимогливості за “золотим правилом” А.С.Макаренко. Як бачимо, обидві лінії характеризують поступове зростання (підвищення) як поваги, так і вимогливості. Для успішної адаптації новачків до умов праці, прискореного її влиття до колективу та його згуртування принципово важливим є те, щоб з перших днів роботи новачка величина вимог до нього була помірною. Проте не менш важливим є й те, щоб рівень вимогливості постійно підвищувався. Невиконання цієї вимоги веде до руйнації віри підлеглих у справедливість. Тоді перекоси у дисциплінарній практиці стають буденим явищем, зростає напруга у взаємовідносинах, а все це досить шкідливо відзеркалюється на згуртованості колективу.
Одночасно у згуртуванні колективу мають значення й педагогічні здібності керівників. Соціально-психологічними аспектами функціонування педагогічного активу у цій ролі є :
● здійснення змістовного зв`язку керівника з членами колективу;
● примноження сили психологічного впливу керівника на колектив;
● накопичення, аналіз, систематизацію та оцінку інформації про стан
справ у колективі;
● стимулювання здорових думок, настроїв, реакцій та станів колективу;
● підвищення дієздатності колективу за рахунок мобілізації його
духовних сил.
Все це, безумовно, відбувається не автоматично, а є результатом цілеспрямованої роботи керівника, його заступників шляхом постійного навчання активу, його регулярного інструктування, надання можливості виявляти ініциативу і творче ставлення до справи.
Таким чином, нами розглянуті сучасні підходи соціально-психологічної науки до аналізу проблеми групової згуртованості взагалі, та згуртованості трудових колективів зокрема.
На підставі цього аналізу нами сформульовані й певні наукові рекомендації щодо шляхів і засобів оптимізації згуртованості колективу.
