Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Курс лекцій.doc
Скачиваний:
6
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
2 Мб
Скачать
☆

Література

  1. Карнеги Д. Как приобретать друзей и оказывать влияние на людей. К.: Вища школа 1989. –

387 с.

  1. Кон И.С. Психология юношеского возраста.- М.: Педагогика 1979. – 288 с.

  2. Корнев М.Н. Соціальна психологія.- К.: Вища школа 1986. –344 с.

  3. Корнев М.Н., Коваленко А.Б. Соціальна психологія.- К.: Либідь. 1995. – 356 с.

  4. Кричевский Р., Дубовская Е. Психология малой группы. М.: МГУ, 1991.- 312 с.

  5. Леонтьев А.Н. Деятельность. Создание. Личность.- М.: Педагогика 1975. – 412 с.

  6. Немов Р.С. Психология.- М.: Просвещение. 2000. –3 тома.

Лекція 18. Соціально-психологічні аспекти керівництва та лідерства

Поняття керівництва в соціальній психології. Соціально-психологічні особливості керівництва і лідерства.

Усвідомлення управління як професії, яка спирається на різноманітні досягнення міждисциплінарної, поки ще досить молодої галузі накового і практичного знання, яка бурхливо розвивається в останні десятиліття,- займає чільне місце в сучасній цивілізації. В даний час вважається, що керівник будь-якого рівня покликаний вирішувати дві взаємопов`язаних задачі:

▲ оволодіти теоретичними основами раціонального управління, тобто наукою управління;

▲ вміти творчо застосовувати положення цієї науки, тобто оволодіти мистецтвом управління.

Перша задача вирішується, головним чином, в процесі навчання, друга – у процесі практичної діяльності.

В даній лекції ми й будемо намагатися розкрити соціально-психологічні аспекти управління, розуміння якого практичними психологами (соціальними працівниками) є досить важливим аспектом їх подальшої професійної діяльності.

Керівництво і лідерство - персоніфіковані форми соціального контролю та інтеграції усіх механізмів і способів соціально-психологічного впливу з метою досягнення максимального ефекту в груповій діяльності та спілкуванні.

Під лідерством (від гр. leader - ведучий керівник) звичайно розуміють один із процесів організації малої соціальної групи й управління нею, який сприяє досягненню групової мети в оптимальний термін і з оптимальним ефектом детермінований пануючими в супільстві соціальними відносинами.

Лідер - член групи, який спонтанно всувається на роль неофіційного керівництва в умовах певної, специфічної і досить значущої ситуації, щоб забезпечити організацію спільної діяльності людей для найшвидшого і успішного досягнення спільної мети.

Поняття керівництва в соціальній психології.

На перетині тисячоліть і віків (ХХ-ХХІ) для управлінської думки в усьому світі стали характерними наступні тенденції розвитку:

■ професіоналізація науки управління. Посередництвом видання величезної кількості наукових та науково-популярних праць з управління, розповсюдження управлінського досвіду різних країн шляхом його вивчення, широких міжнародних контактів учених управлінська мудрість все більше стає доробком усіх, хто її потребує;

■ практична спрямованість сучасного розвитку науки управління. Управлінська думка все більше звертається не до складних схоластичних схем і постулатів, а до здорового глузду, простих істин, добре засвоєних рецептів, які стають доступними для розуміння і використання тими, хто несе нелегку ношу управління, або хто тільки встає на цей шлях;

■ орієнтація на кількісне збільшення, багатошаровість управлінського апарату, посилення диференціації управлінської праці.

Аналітичні праці з цього приводу засвідчують, що сучасні умови суспільного розвитку потребують не скорочення, а навіть збільшення, так би мовити, армії управлінців. Так, наприклад, доля адміністративно-управлінських працівників у загальній чисельності зайнятих в обробній промисловості США виросла вдвічі – з 15% на кінець 50-х років до 30% середини 80-х років. А в деяких фірмах вона досягла 70-80%! Не видно ніяких поміжних тенденцій скорочення і держапарату в провідних країнах Заходу;

■ посилення технічної оснащеності та технологічне ускладнення управлінської діяльності.

Сучасна управлінська праця внаслідок широкого використання досягнень сучасної цивілізації (комп`ютери, різноманітна оргтехніка, різноманітні засоби обробки, передачі та накопичення інформації, засоби, що дозволяють майже миттєво встановлювати зв`язок з найвіддаленішим районом земної кулі тощо) стала принципово іншою навіть у порівнянні з минулим десятиліттям. Для цієї тенденції досить суперечлива. З одного боку, управлінська діяльність внаслідок технологізації стала простішою й більш оперативною; з іншого – це призвело до ускладнення діяльності управлінця в силу цілої низки причин.

Розвиток науково-технічного прогресу зумовлює приймати управлінські рішення в набагато коротші терміни, ніж колись. Виявився цілий комплекс психологічних проблем у взаємостосунках “людина-машина”. Технологізація управлінської праці вимагає більш суворого підходу до прийняття управлінських рішень, адже в умовах підвищеного взаємозв`язку усіх ланок системи управління посилюється ризик і негативні наслідки неправильних рішень

■ орієнтація на людину як на найвищу цінність усього процесу управління.

У центрі сучасних концепцій управління знаходиться Людина, яка розглядається як найвища вартість для організації. Виходячи з цього всі системи управління налаштовані на пробудження різноманітних здібностей працівників, з тим, щоб вони були в максимальній мірі використані в процесі сумісної діяльності, а людина спрамовувала би свої зусилля на розквіт організації, в якій вона працює або служить. Й такі приклади вже далеко не поодинокі на теренах нашої молодої держави.

З урахуванням цього й розробляються відповідні моделі управління. Незважаючи на усе їх різномаїття до їх складу, як правило, входять чотири взаємопов`язаних блоки: персонал організації, ретельний підбір та врахування знань і здібностей працівників, стиль і культура ділових взаємовідносин в організації та довгострокові цілі її розвитку.

Таким чином, сучасна наука управління все більш послідовно повертається в бік соціологізації та психологізації. В наші часи пошук шляхів активізації людського фактору і врахування і врахування соціально-психологічних особливостей персоналу визначається вирішальною умовою підвищення ефективності сумісної діяльності будь-якої організації.

У сфері будь-якого управління часто вживаються як синоніми терміни “управління” і “керівництво”. Проблема співвідношення цих двох понять потребує окремого розгляду.

У п р а в л і н н я виступає більш широким, інтегративним поняттям, яким позначають цілеспрямований вплив на систему або окремі процеси, що відбуваються в її надрах, з метою зміни, її стану або надання їй нових властивостей та якостей. Поняття “управління” відноситься як до технічних (“машина-машина”, соціотехнічних (“людина-машина”), так і до соціальних (“людина-людина”) систем.

Керівництво – це лише частковий, окремий випадок управління. Його основні відмінності полягають у тому, що керівництво:

●обмежується впливом на людей та їх спільності;

●передбачає взаємодію керівника з підлеглим;

●покликано організувати чиюсь діяльність відповідно до намірів керівника.

Отже, керівництво це довільний (цілеспрямований) вплив на керованих людей та їх спільності, якій призводить до їх усвідомленої та активної поведінки і діяльності відповідно до намірів керівника.

Тому можна сказати, що керівництво це завжди управління, проте. Не всяке управління можна назвати керівництвом.

В перших лекціях нашого курсу ми вже відмічали, що керівника вирізняють серед вишколу його підлеглих не тільки зовнішні ознаки, а насамперед ті владні повноваження, які надаються йому соціальними структурами – суспільством, державою.

Проте є ще один реальний показник ступеня залученості керівника до системи управління. Цей показник отримав назву “управлінська інформація”. Саме вона є тим матеріалізованим носієм, що свідчить про наявність у керівника владних повноважень. Але вірним буде й зворотнє твердження: наявність владних повноважень виражається в можливості отримувати і передавати управлінську інформацію.

Під управлінською інформацією розуміються ті відомості, які дозволяють судити про ступінь відповідності керованого підрозділу вимогам вищих органів управління. Відповідно виділяють канали інформації “згори-вниз” і “знизу – догори”. Перший призначений для того, щоб постійно корегувати й уточнювати вимоги вищестоячих інстанцій до діяльності даного підрозділу. Другий пов`язаний з необхідністю достатньо повного виявлення реального стану справ у підрозділі за необхідними показниками.

Робота керівника підрозділу з кожним із цих інформаційних потоків має свої специфічні риси. Так, інформація, що надходить від вищих органів управління, - це, як правило, узагальнені положення, що адресувалися водночас багатьом виконавцям (“циркуляр”). Тому й сформульовані там вимоги й завдання носять досить узагальнений характер і передбачають активну роботу виконавців щодо їх “прив`язки” до конкретних умов діяльності.

Це вимагає від керівника уважного прочитання (вивчення) і глибокого розуміння директивних документів, телеграм, вказівок, що надходять з вищих органів управління. Це означає, що із загального тексту інформації повинно бути вичленоване все те,що має безпосереднє відношення до тих видів діяльності, що реалізуються в колективі.

З іншого боку, приводом для прийняття управлінського рішення може стати уточнена інформація про зміни стану справ у колективі. Для цього керівник повинен постійно прагнути (а значить організовувати!) до отримання вірогідної інформації про всі сторони життя і діяльності колективу. При цьому важливо за одиничними випадками й епізодами побачити певні тенденції до відхилення від “нормального” функціонування. Переведення розрізнених відомостей в узагальнені показники і складає серцевину роботи керівника (начальника) з інформацією “знизу-догори”.

Як бачимо, в обох випадках при роботі з інформаційними потоками ключовим у роботі керівника (начальника) є прийняття рішення. При прийнятті рішення вмілий, досвідчений керівник напружує всі сили розуму, почуттів і волі, оскільки від нього в данний момент вимагається скласти уявну модель виконання рішення підлеглими. Таке передбачення (“прогнозування”) вимагає глибоких знань, певного досвіду і високорозвиненого хисту.

Таким чином, нами розглянуті найбільш загальні соціально-психологічні проблеми керівництва організацією. Більш конкретизований погляд на соціально-психологічні проблеми управління студенти дізнаються в ході вивчення дисципліни “Психологія управління”.