Розділ 3 емпіричне дослідження рівня сформованості професійної суб’єктності студентів-правників

3.1. Загальні принципи, зміст та програма емпіричного дослідження

Методологія як теоретичне обґрунтування підходів до досліджуваного явища припускає можливість виділення предмету дослідження, вибору методів дослідження і способів його організації.

Теоретико-методологічним підґрунтям дослідження є: cуб’єктногенетичний підхід (В. Т. Кудрявцев, В. В. Селіванов, О. О. Сергієнко, В. О. Татенко, Г. К. Уразалієва); суб’єктноособистісний підхід (М. Й. Боришевський, А. В. Брушлінський, К. В. Карпінський, Г. С. Костюк, Т. М. Титаренко); діяльнісний підхід (Л. І. Анциферова, О. М. Леонтьєв, В. А. Роменець, В. М. Сагатовський, В. Д. Шадріков); cуб’єктнодіяльнісний підхід (К. О. Абульханова-Славська, Б. Г. Ананьєв, Л. І. Божович, С. Л. Рубінштейн); системний підхід (П. Є. Рєшетніков, Б. Ф. Ломов); системомиследіяльнісний підхід (Ю. В. Громико, Ю. М. Швалб, Г. П. Щедровицький); освітньопросторовий підхід (О. Я. Данилюк, Ф. Г. Івлєва, Т. В. Ткач); задачний підхід (Г. О. Балл, В. В. Давидов, Д. Б. Ельконін, В. О. Моляко, В. В. Рєпкін, М. М. Сілкін); компетентнісний підхід (А. О. Деркач, Е. Ф. Зеєр, А. К. Маркова, О. М. Новіков, А. П. Павліченко, А. М. Павлова, Дж. Равен, Н. О. Садовнікова, Ю. Г. Татур); теорія учбової діяльності (А. Сіберт, В. Я. Ляудіс, А. К. Маркова, О. М. Новіков, О. А. Полонніков, Дж. Франк, Ф. Шрег); теорія правничої діяльності (В. В. Бедь, А. М. Бражнікова, В. Л. Васильєв, А. Б. Венгєров, С. Д. Гусарєв, В. Ф. Єнгаличев, М. І. Єнікієв, В. А. Полянська, О. Ф. Скакун, В. М. Синьов, Г. Г. Шиханцов); концепція психологічного супроводу професійної діяльності (О. Ф. Бондаренко, О. О. Євдокимова, В. Г. Панок, Н. В. Чепелєва, Т. С. Яценко); концепція становлення професійної ідентичності (Л. Б. Шнейдер); концепція структурно-рівневої організації рефлексії (А. В. Карпов); генетико-моделюючий метод (С. Д. Максименко); методологічні принципи організації психологічного дослідження (О. І. Бондарчук, Л. Ф. Бурлачук, М. М. Ланге, О. М. Леонтьєв, Е. Л. Носенко, К. Р. Поппер); теоретико-методичні засади тренінгових технологій (І. В. Вачков, С. Д. Дерябо, Т. В. Зайцева, Ю. М. Жуков, D. A. Kolb, В. О. Лефтеров, С. І. Макшанов, Л. І. Мороз, С. І. Яковенко).

В основу емпіричного дослідження рівня сформованості професійної суб’єктності студентів-правників нами покладені принципи інструментального (функціонального) підходу (Л. С. Виготський) та генетико-моделюючого підходу (Г. С. Костюк, С. Д. Максименко), а саме:

- принцип системності, котрий розглядається нами як єдність теорії, експерименту та практики. Теоретичні розробки виводять на експеримент, що дозволяє отримати додаткові дані та верифікувати гіпотези;

- принцип репрезентативності об’єкту дослідження з метою забезпечення можливості поширення експериментальних результатів на великі вибірки;

- принцип валідності - обґрунтованості ступеня співвіднесення експериментальних процедур як з базовими теоретичними поняттями, предметом дослідження, так і з експериментальними даними, отриманими іншими дослідниками, що дає можливість вважати отримані експериментальні результати і висновки достовірними;

- принцип інваріативності результату експериментального дослідження психіки, що обумовлює відносно стійкий зв’язок між експериментальним впливом і певною відповіддю (реакцією) об’єкту дослідження, задає принципову відтворюваність результатів дослідження;

- принцип ізоморфізму, що обумовлює існування співвідношення між зовнішністю, предметно-практичною і внутрішньою психічною діяльністю, і дозволяє поряд з об’єктивним вивченням зовнішніх факторів отримати об’єктивну інформацію про внутрішні, суб’єктивні фактори – властивості психіки суб’єкта.

При проведенні експериментальної роботи ми керувалися положеннями, запропонованими Г. Х. Яворською:

-підготовка будь-якого фахівця до професійної діяльності забезпечується оволодінням усіма структурними компонентами цієї діяльності на рівні теорії і практики;

- якість підготовки фахівця до професійної діяльності визначається ступенем усвідомлення ним структури і змісту компонентів цієї діяльності, готовністю до гнучкого й оперативного їх використання і перетворення залежно від змісту ситуації і поставленої мети;

- у структурі освітньої діяльності використовується, виконуючи регулятивну функцію, тільки той зміст, який у результаті навчання суб’єкта наповнюється значущим для нього діяльнісним змістом [370].

Програма константувального етапу експерименту розроблена відповідно до мети та завдань дослідження: дослідити рівень сформованості суб’єктних атрибутів та професійної суб’єктності студентів-правників, на основі отриманих емпіричних даних побудувати психологічну концепцію суб’єктоґенези майбутнього правника в умовах вищого навчального закладу.

У дослідженні взяли участь 1200 респондентів: 1185 студентів (із них 280 студентів першого курсу, 226 студентів другого курсу, 224 студенти третього курсу, 245 студентів четвертого і 210 студентів п’ятого курсів), що навчаються за спеціальністю „Правознавство” у вищих навчальних закладах: Академії праці і соціальних відносин Федерації професійних спілок України (м. Київ), Миколаївському національному університеті імені В. О. Сухомлинського, Чорноморському державному університеті імені Петра Могили (м. Миколаїв), Мелітопольському інституті державного та муніципального управління „Класичного приватного університету”, ВНПЗ „Дніпропетровський гуманітарний університет”, Класичному приватному університеті (м. Запоріжжя), Відкритий міжнародний університет розвитку людини „Україна” (м. Миколаїв) та 15 юристів, що працюють за фахом 5-10 років, оскільки така вибірка досліджуваних дає можливість прослідкувати зміни сутнісних cуб’єктних атрибутів протягом професійної підготовки під час навчання у вищому навчальному закладі.

Констатувальна частина дослідження складалася з шести етапів:

1) підбір психодіагностичного інструментарію здійснювався на основі вивчення експертної групи, до складу котрої ввійшли 15 юристів, що працюють за фахом 5-10 років. Для психодіагностичного етапу було обрано такі методики: методичний прийом „Вимірювання швидкості актуалізації інформації (А. В. Карпов), методика дослідження самооцінки (Т. В. Дембо–С. Л. Рубінштейн), методика діагностики особистісної креативності (О. Є. Тунік), методика діагностики перцептивно-інтерактивної компетентності (модифікований варіант М. П. Фетіскіна), методика вивчення профідентичності на основі особистих професійних планів (Л. Б. Шнейдер), методика „Хто Я” (М. Кун, Т. Макпартленд), методика вимірювання рівня рефлексивності (А. В. Карпов), методика вимірювання рівня мотивації активності особистості у системі правових норм держави (К. П. Гавриловська), методика діагностики комунікативної толерантності (В. В. Бойко), методика діагностики комунікативного контролю (M. J. Shneider), методика визначення рівня конфліктостійкості (В. В. Козлов, Г. М. Мануйлов, М. П. Фетіскін), методика визначення стресостійкості та соціальної адаптації (T. H. Holmes, R. H. Rahe), експрес-діагностика особистісної конкурентоздатності (В. В. Козлов, Г. М. Мануйлов, М. П. Фетіскін), модифікований варіант „Особистісного диференціалу” (Л. Б. Шнейдер), опитувальник „Типи спрямованості особистості” (В. Смекал та М. Кучера), тестова методика „Здатність самоуправління” (Н. М. Пейсахов), графічний тест „Визначення потреби в активності” (Е. П. Ільїн), модифікована дисертантом анкета Л. Б. Шнейдер „Вплив вищої освіти на формування професіонала”;

2) складання комплексу діагностичних процедур;

3) проведення діагностичних процедур;

4) кількісна та якісна інтерпретація отриманих результатів з використанням методів математичної статистики (кореляційний аналіз з визначенням коефіцієнту кореляції r-Пірсона);

5) визначення показників та рівня суб’єктності майбутніх правників та їх динаміки залежно від етапу учбово-професійної діяльності;

6) визначення тенденцій формування суб’єктності майбутніх правників під час навчання у ВНЗ.

Відповідно до визначених показників суб’єктності нами встановлено рівні суб’єктності: низький, середній, високий. Схарактеризуємо визначені рівні.

Показниками високого рівня суб’єктності майбутніх правників слугували: спрямованість на задачу та взаємодію, прагнення до співробітництва, оволодіння новими навичками й уміннями, потяг до пізнання, наявність власної професійної позиції, зорієнтованість на результати правничої діяльності, здатність до швидкої актуалізації інформації, до швидкого і точного відслідковування логічних зв’язків і закономірностей, наявність вербалізованих усвідомлених стратегій актуалізації, потреба і прагнення до творчої діяльності, швидкість, оригінальність і варіативність при вирішенні творчих задач, висування оригінальних гіпотез, наявність системи цілей, планування засобів їх досягнення, здатність до самоуправління та саморегуляції, ситуаційного аналізу, прогнозування, прийняття рішень та відповідальності за них, самоконтролю, високий ступінь усвідомленості і диференційованості самооцінки, виражена активна профідентичність, прагнення до самореалізації у професійній сфері, формування індивідуального стилю діяльності, неусвідомлена компетентність (Р. Ділтс), конкурентоздатність, висока рефлексивність, комунікабельність, толерантність, стресо- та конфліктостійкість.

Показниками середнього рівня суб’єктності майбутніх правників слугували: спрямованість на виконання професійних задач та на себе, домінування власної професійної позиції, прагнення вдосконалення власної компетентності, до особистої переваги і престижу, домінування власних інтересів, здатність до визначення закономірностей, висування гіпотез, наявність цілей, планування засобів їх досягнення, здатність до саморегуляції, самоконтролю, адекватна самооцінка, виражена пасивна профідентичність, усвідомленість професійної діяльності, усвідомлена компетентність (Р. Ділтс), середня рефлексивність, комунікативність, орієнтація на компроміс, прагнення уникати конфлікту, опірність стресу.

Показниками низького рівня суб’єктності майбутніх правників слугували: спрямованість на себе, переважання мотивів власного достатку, прагнення задовольнити насамперед власні домагання, егоцентрична позиція, здатність до визначення загального, відсутність здатності до саморегуляції, самоконтролю, несформованість образу професії, відсутність антиципаційних уявлень про власну професійну діяльність, занижена самооцінка, усвідомлена некомпетентність (Р. Ділтс), низька рефлексивність, відсутність комунікативних здатностей, виражена конфліктність, відсутність стресостійкості.

Результати констатувального етапу дослідження стали підґрунтям психолого-педагогічної програми формування суб’єктності майбутнього правника у вищому навчальному закладі, і визначили напрям формувального етапу експерименту.