5.2. Розвивальна освіта як форма організації учбово-професійної діяльності суб’єкта
„...Розвиваюче навчання безпосередньо спрямоване
на формування учня як суб’єкта навчальної діяльності”.
Ю. М. Швалб [189, с. 306]
В основу нової концепції вищої освіти, на наш погляд, можуть бути покладені принципи психологічної технології розвивальної освіти, розробленої науковою школою Л. С. Виготського (В. В. Давидов, А. К. Дусавицький, Д. Б. Ельконін, В. В. Рєпкін та ін.):
1) принцип розвитку - управління темпами і змістом психічного розвитку суб’єктів навчання;
2) принцип генетичної логіки - набуття, збереження і застосування знань у формі теоретичних понять;
3) принцип предметності - алгоритмізація дій з предметами для вичленення змісту поняття і зображення його у вигляді знакових моделей (матеріальних, графічних, буквено-семантичних);
4) принцип учбового цілепокладання - самостійне визначення системи учбових цілей і способів їх досягнення (планування своєї учбово-професійної діяльності;
5) принцип зрушення мотивів на ціль - виникнення нових мотивів у результаті групової роботи;
6) принцип спільно-розподіленої діяльності - перетворення початкової практичної задачі в учбово-практичну, учбово-дослідницьку й учбово-теоретичну у процесі групової (колективної) діяльності;
7) принцип інтеріоризації - перехід від колективної діяльності до індивідуальної;
8) принцип єдності рівня засвоєння знань, типу мислення і характеру учбових дій як принцип психологічної діагностики якості знань.
На жаль, як освітня практика вказана концепція знайшла своє втілення тільки на рівні початкової освіти. Хоча принципи розвивальної освіти визначають логіку навчання по всій вертикалі освіти.
Метою розвивальної освіти є формування ставлення людини до себе як до суб’єкта власних знань, умінь, навичок, що породжує її ініціативність і самостійність у їх засвоєнні і набутті, тобто створює, перш за все, потребу в учбово-професійній діяльності, яка спонукає студентів до засвоєння теоретичних знань у певній професійній сфері, способів їх відтворення за допомогою учбових дій, спрямованих на вирішення учбових задач у сфері їх майбутньої професійної компетентності, тобто завдань на самозміну суб’єкта учбово-професійної діяльності.
Розвивальна освіта є самодостатньою системою, котра має автономні внутрішні джерела власних якісних змін. Розвиток відбувається у процесі розгортання учбово-професійної діяльності, коли при засвоєнні теоретичних знань студенти оволодівають учбовими діями, які вирішують певний клас задач, тобто розвиток спричиняє формування суб’єкта учбово-професійної діяльності, а формування суб’єкта учбово-професійної діяльності задає його розвиток та подальше становлення учбово-професійній діяльності (див. рис. 5. 2. 1).
Рис. 5. 2. 1. Схема розгортання учбово-професійної діяльності
Базовими поняттями учбово-професійної діяльності є учбова задача та учбові дії.
Учбова задача передбачає засвоєння узагальнених способів предметних дій, що слугує основою змінювання власне суб’єкта учбово-професійної діяльності, його психічного розвитку.
Типологія задач (за В. В. Рєпкіним) наведена нами на рис. 5. 2. 2.
Рис. 5. 2. 2. Типологічна модель задач учбово-професійної діяльності
Учбові задачі вирішуються шляхом виконання певних учбових дій:
прийняття чи самостійне формулювання учбової задачі;
цілепокладання – продукування цілей учбово-професійного характеру, наповнення їх новим змістом;
аналіз – трансформація предметних умов учбової задачі;
моделювання – фіксація у предметній, графічній чи буквеній формах внутрішніх характеристик об’єкта, котрі безпосередньо не спостерігаються;
систематизація задач у певні класи, що дозволяє застосовувати узагальнений спосіб вирішення до усього класу задач;
контроль – визначення відповідності учбових дій умовам і вимогам учбової задачі;
оцінка – співставлення результату засвоєння загального способу дії і відповідного йому поняття з метою учбової задачі зокрема та учбово-професійної діяльності у цілому.
Процес учбово-професійної діяльності розгортається у двох площинах:
через засвоєння послідовності задач, що вирішуються, у системі „Практична задача – Учбова задача”;
через проходження певних етапів становлення учбово-професійної діяльності у цілому.
Типологічна модель задач учбово-професійної діяльності задає процес її розгортання у першій площині через проходження певних фаз.
І фаза – когнітивно-пошукова – практична задача → учбово-практична задача – аналіз практичної ситуації та власних обмежень, вивчення досвіду поведінки інших в аналогічних ситуаціях, відповідь на запитання: „Чого я не знаю, що необхідно знати для вирішення цієї задачі?”, пошук шляхів розв’язання задачі у спільно-розподіленій діяльності.
ІІ фаза – творча – учбово-практична задача → учбово-дослідницька задача – введення понять у ситуацію учбово-практичної задачі, що якісно змінює її зміст та психологічну структуру; дослідження її умов з позиції й за допомогою введеного поняття; відповідь на запитання: „Яким чином засвоєне поняття можна застосувати до вирішення цієї задачі?”, моделювання ситуації.
ІІІ фаза – узагальнююча – учбово-дослідницька задача → учбово-теоретична задача – аналіз поняття як системи, що постійно розвивається; перетворення його (поняття) у цілісну систему, що спричиняє перебудову психологічних умов і механізмів учбово-професійної діяльності; відповідь на запитання: „Як вбудувати засвоєну систему понять у ситуацію, що потребує вирішення (зміни)? Як, абстрагувавшись від конкретної ситуації, надати їй рис типової?”, операціоналізація практичних дій суб’єкта учбово-професійної діяльності.
ІV фаза – продуктивна – практична задача → учбова задача – вироблення узагальненого способу дій у практичній ситуації, адекватного власне ситуації та цілям учбово-професійної діяльності; формування цілісної системи понять, які обумовлюють певні практичні дії, а також є основою теоретичних знань та практичного досвіду; відповідь на запитання: „За допомогою яких понять можливе вирішення задачі? Які існують узагальнені способи дій, застосування котрих дозволяє знайти рішення?”, типізація способів дій при вирішенні задач певного класу, тобто набуття компетентності як універсальної психологічної передумови професійної підготовки.
V фаза – рефлексивна – учбова задача → практична задача – усвідомлення результатів та власних способів дій при вирішенні задачі, співставлення отриманих результатів з моделями ситуацій, аналіз проблем, що виникали у процесі розв’язання учбової задачі, розширення репертуару дій у професійних ситуаціях, відповідь на запитання: „Як необхідно діяти при вирішенні задач такого класу? Чи можливо використовувати зазначені способи дій для вирішення задач іншого класу?”, формулювання нової учбової задачі, що означає перехід на новий рівень учбово-професійної діяльності.
Розгортання учбово-професійної діяльності зобразимо на моделі (див. рис. 5. 2. 3).
Процесуальне розгортання учбово-професійної діяльності передбачає розгортання процесів вирішення задач шляхом організації спільно-розподіленої діяльності у формі учбового співробітництва, кооперації та інших групових форм.
Р
ис.
5. 2. 3 Процесуальна
модель учбово-професійної діяльності
Учбове співробітництво ґрунтується на запиті студента – повідомленні, яке саме знання йому необхідне, які запитання виникли у нього при виконанні самостійної роботи: конспектуванні літератури, вивченні певної теми, виконанні творчої чи дослідницької роботи тощо. Студент, формуючи знання про своє незнання, ставить власну учбову задачу і виступає у якості суб’єкта спільної учбової діяльності у системі „Викладач – Студент”.
Учбова кооперація поділяється на три типи:
І тип – індивідуалістичний – узгодження операції, що виконується студентом, з операціями інших учасників без виділення зв’язку між ними, послідовності представлення отриманих результатів, тобто фактично спільна робота відсутня.
ІІ тип – координаційний – об’єднання операцій шляхом послідовного з’єднання у цілісну систему, що приводить до обміну операціями, тобто складається спільна діяльність, заснована на взаємопідтримці та взаємодопомозі. Координація операцій при цьому є засобом вирішення загальної задачі.
ІІІ тип – колективістський – спеціальна організація спільної діяльності, заснована на груповій роботі, метою якої є спільне вирішення задачі.
При кооперації організується взаємодія між суб’єктами учбово-професійної діяльності у системах: „Викладач – Група студентів”, „Студент – Студент”, „Студент – Група студентів”.
Різноманітні форми групової роботи: тренінги, ділові та організаційно-діяльнісні ігри, дискусії, рефлексія тощо – детермінують становлення УПД та її суб’єкта, формування психологічної структури УПД, що, у свою чергу, спрямовує розвиток суб’єкта УПД, його вищих психологічних функцій. У таких формах групової роботи суб’єкти УПД є суб’єктами спільно-розподіленої діяльності у системі „Студент – Група студентів”.
Процес розгортання учбово-професійної діяльності у другій площині проходить певні етапи її становлення:
1) постановка і прийняття учбової задачі (незалежно від конкретного виду учбового матеріалу);
2) засвоєння теоретико-понятійних знань і загальних способів дій, що дозволяють вирішувати певний клас задач;
3) розгортання у процесі навчання психологічної структури учбово-професійної діяльності;
4) зміна суб’єкта учбово-професійної діяльності;
5) формування і розвиток вищих психічних функцій суб’єкта учбово-професійної діяльності;
6) становлення професійної компетентності майбутнього професіонала;
7) проектування суб’єктом учбово-професійної діяльності власного вектору професійного розвитку.
Впровадження системи розвивальної освіти у вищому навчальному закладі, безумовно, передбачає проведення цілої серії генетико-моделюючих експериментів, які полягають у проектуванні та конструюванні змісту психологічних новоутворень, психолого-педагогічних засобів і шляхів їх формування. Крім того, необхідний принципово інший тип педагогічної діяльності викладача, а це, у свою чергу, вимагає створення системи підготовки вузівських викладачів у руслі методики розвивальної освіти, навчально-методичного забезпечення нового покоління, нових методів перевірки якості знань, вивчення й узагальнення досвіду роботи викладацьких колективів по створенню системи розвивальної освіти у вишу, розробки типових навчальних програм і комп’ютерного програмного забезпечення освітнього процесу тощо. Вирішення цих проблем перетворить систему розвивальної освіти на високоякісну освітню практику, результатом якої стане розвинена особистість професіонала, що самоактуалізується.