17. Основні завдання га мета грунтового моніторингу, періодичність його проведення.

Моніторинг ґрунтового покриву — система стійких спостере­жень, діагностування, прогнозування та вироблення рекоменда­цій щодо управління станом грунтів з метою збереження і відтво­рення їх родючості.

Завданням ґрунтового моніторингу є контролюван­ня динаміки основних фізичних, хімічних, біологічних та інших ґрунтових процесів — у природних умовах та за антропогенних навантажень.

Мета ґрунтового моніто­рингу — отримання інформації для вироб­лення управлінських рішень щодо стабілізації і поліп­шення якості ґрунтів, екологізації землеробства та досяг­нення кінцевого результату — розширеного відтворення ґрунтової родючості.

Земельним кодексом України пе­редбачено проведення моніторингу ґрунтового покриву як основи практичних заходів щодо екологічного оздо­ровлення ґрунтів.

Моніторинг ґрунтів здійснюється на території природних об’єктів (лісів, заповідників), еталонних об’єктів високого рівня сільськогосподарського використання ґрунтів (держсортдільниці, поля господарств, де запроваджено контурно-меліоративну систему земле-робства), звичайних господарств.

Спостереження за станом земель залежно від терміну та періодичності їх проведення поділяються на:

• базові (вихідні, що фіксують стан об'єкта спостережень на момент початку ведення моніторингу земель);

• періодичні (через рік і більше);

• оперативні (фіксують поточні зміни).

18. Вимоги щодо організації спостережень і контролю за забрудненням грунтів пестицидами і важкими металами.

Пестициди різних видів, які широко застосовують для боротьби із шкідниками, бур'янами та хворобами сільськогосподарських рослин на полях, завдають знач­ної шкоди довкіллю.

Дослідження за вмістом пестицидів проводяться на постійних та тимчасо­вих пунктах спостережень. Постійні пункти (діють про­тягом 5 років і більше) організовують на обстежуваних територіях адміністративних районів. їх кількість за­лежить від розмірів території. Постійні пункти обо­в'язково обладнують на території молокозаводів, м'ясо­комбінатів, елеваторів, плодоовочевих баз, птахоферм, рибгоспів та лісгоспів. На тимчасових пунктах спосте­реження здійснюють протягом одного вегетаційного періоду або року. Як правило, на кожній території ра­йону досліджують 8—10 полів основної сівозміни.

Проби відбирають 2 рази на рік: весною, після сівби, та восени, після збору врожаю. При встановленні бага­торічної динаміки залишків пестицидів у ґрунтах спостереження проводять не менше 6 разів на рік (фонові — перед сів­бою, 2—4 рази під час вегетації культур і 1—2 рази в пе­ріод збору врожаю).

Організація моніторингу забруднення ґрунтів важкими металами

Моніторинг забруднення ґрунтів важкими металами в містах і їх околицях має експедиційний характер. Перед реалізацією польової програми таких спостережень визначають кількість точок відбору проб, складають схему їх територіального розміщення, планують польо­ві маршрути і послідовність робіт, встановлюють термі­ни виконання робіт, формують топографічний матеріал і ґрунтові карти, проводять інвентаризацію джерел за­бруднення прилеглих територій.

Матеріал для аналізу рекомендовано збирати в сухий період року — влітку або ранньою осінню Повторний моніторинг забруднення ґрунтів важкими металами об­стеженої території здійснюють через 5—10 років.

При виборі ділянок спостереження вихідним доку­ментом є топографічна основа. Контури міста, промислового комплексу розміщують в центрі плану місцевос­ті. Із геометричного центру за допомогою циркуля нано­сять кола на відстанях 0,2; 0,5; 1,0; 1,5; 2,0; 3,0; 4,0; 5,0; 8,0; 10,0; 20,0; 30,0; 50,0 км, тобто позначають зо­ну можливого забруднення ґрунтів важкими металами. У місцях перетину осей секторів з колами розмі­щуються так звані ключові ділянки.

Ключова ділянка — ділянка (площа 1—10 га), яка характеризує типові поєднання ґрунтових умов і умов рельєфу, рослинності та інших компонентів фізико-географічного середовища.

На цих ділянках розташовують мережу опорних розрізів, пункти і площадки відбору проб.

При спостереженні за рівнем забруднення ґрунтів важкими металами велике значення має порівняння змін, які відбуваються залежно від збільшення чи змен­шення впливу того чи іншого фактора. Ці закономір­ності можна виявити за допомогою ґрунтово-геоморфо­логічних профілів, які перетинають усю територію вздовж переважаючих напрямків вітру.

Ґрунтово-геоморфологічний профіль — вузька, лінієподібна смуга земної поверхні, на якій встановлена кореляція ступеня забруднення грунтів з одним або кількома екологічними фак­торами.

Комплексний аналіз інформації, отриманої з ґрунто­во-геоморфологічних профілів і ключових ділянок дає змогу отримати цілісну характеристику ситуації щодо забруднень важкими металами. Техногенні викиди за­бруднюють ґрунтовий покрив через атмосферу і нагро­маджуються в поверхневих шарах ґрунту, тому відбір проб проводять з глибини 0—10 та 0—20 см на ріллі та з глибини 0—2,5; 2,5—5; 5—10; 10—20; 20—40 см на ці­лині або старому перелозі.

З метою встановлення інтенсивності надходження важких металів у ґрунт щорічно відбирають проби сні­гу ранньою весною до початку підсніжного стоку талої води. З 1 га отримують 20—30 точкових проб, які утво­рюють об'єднаний зразок.

Складання карт забруднення ґрунтів важкими металами. При дослідженні забруднення ґрунтів важ­кими металами складають спеціальні ґрунтовотехнохімічні карти, де вказують не тільки типи, підтипи, види, різновиди ґрунтів, а й ступінь забруднення ґрунтів ци­ми речовинами.

Карта забруднення грунту — топографічне зменшене зображен­ня узагальненого математично визначеного розподілення за­бруднених грунтів на певній території.

Процес побудови карт забруднення ґрунтів передбачає: підготовку топографічної основи; розроблення шкали ступеня забруднення ґрунту; коректування ґрунтових контурів на базі польо­вих обстежень; оформлення карти і допоміжних позначень, які характеризують умови забруднення ґрунту.

Карти забруднення ґрунтів важкими металами відо­бражають рівень забруднення, дають змогу прогнозувати процеси, які у них відбуватимуться.