- •Предмет та об'єкт моніторингу. Характеристика блок-схеми державної системи моніторингу довкілля.
- •Мета прогнозування стану довкілля. Методи, які застосовуються для прогнозування. Їх сутність.
- •Класифікація систем моніторингу. Їх характеристика.
- •Державні служби, що здійснюють моніторинг довкілля.
- •Глобальний моніторинг і рівні його здійснення.
- •Охарактеризувати загальну схему та основні етапи аналізу об'єктів довкілля.
- •Джерела і наслідки забруднення атмосфери.
- •Види постів спостережень за якістю атмосферного повітря: стаціонарні, маршрутні, підфакельні. Призначення і особливості функціонування.
- •Програми спостережень на стаціонарних, маршрутних та підфакельних постах контролю якості повітря. Їх спільні і відмінні ознаки.
- •Методи відбору проб атмосферного повітря для лабораторного аналізу. Їх характеристика га галузі застосування.
- •Тили автоматизованих систем спостереження і контролю якості атмосферного повітря. Їх основні характеристики.
- •Основні джерела забруднення поверхневих вод. Сутність і основні завдання моніторингу поверхневих вод.
- •Принципи організації спостереження і контролювання якості поверхневих вод. Пункти спостережень, контрольні створи.
- •Гідробіологічні спостереження за станом природних вод (зообентос, перифітон, зоопланктон і фітопланктон).
- •Методи і терміни відбору проб для моніторингу стану поверхневих вод.
- •16. Сучасний стан ґрунтового покриву Землі і антропогенний вплив на нього
- •17. Основні завдання га мета грунтового моніторингу, періодичність його проведення.
- •Вимоги щодо організації спостережень і контролю за забрудненням грунтів пестицидами і важкими металами.
- •Моніторинг меліорованих земель
- •Критерії оцінювання і види грунтово-екологічного моніторингу.
- •Джерела та види забруднення Світового океану. Що таке дампінг? Вимоги до організації дампінгу.
- •Асиміляційна ємність морського середовища. Умови ефективного самоочищення вод Світового океану.
- •Завдання і основні види комплекс. Глобального моніт. Океану
- •Організація спостережень за станом вод морів і океанів
- •Оцінювання і контролювання нафтових забруднень поверхні моря.
- •Біомоніторинг ґрунтів і водних ресурсів.
- •Рослини-індикатори і рослин-монітори. Які рослини найчастіше використовуються як біомонітори?Реакції рослин на забруднення.
- •Системи і методи радіаційного контролю. Сутність радіохімічного і радіометричного методів радіаційного контролю.
- •Джерела радіоактивного забруднення навколишнього природного середовища. Радіоекологічний моніторинг, його основні складові і завдання
- •Хімічні методи аналізу ком цей грацій хімічних елементів (сполук) у довкіллі (титрометричний метод, гравіметричний метод)
- •Пряма потенціометрія. Принцип методу та галузі застосування. Склянний індикаторний електрод. Вимірювання рН.
- •Електрохімічні методи аналізу об'єктів довкілля. Йон-селективні електроди, принцип дії, галузі застосування.
- •Фотоколориметричний метод аналізу. Принцип підбору світлофільтрів при проведенні фотоколориметричних визначень.
- •Хроматографічні метоли аналізу об'єктів довкілля
- •Основи методу потенціометрії. Типи електродів та їх характеристика. Практичне застосування потенціометрії.
- •Турбідиметрія та нефелометрія в дослідженні об'єктів довкілля.
- •Люмінісцентні методи аналізу хімічних речовин у довкіллі
- •Вольтамперометричні методи дослідження об'єктів навколишнього середовища
- •Радіометричні метоли аналізу концентрацій хімічних речовин у довкіллі
- •42. Кондуктометричннй метод аналізу об'єктів довкілля
- •43. Кулонометрія в аналізі об'єктів довкілля
- •44. Полярографічний метод аналізу. Особливості ртутного краплинного електрода. Галузі використання полярографії.
- •Предмет та об'єкт моніторингу. Характеристика блок-схеми державної системи моніторингу довкілля.
Гідробіологічні спостереження за станом природних вод (зообентос, перифітон, зоопланктон і фітопланктон).
Гідробіологічні показники — кількісні та якісні характеристики різних груп водного населення, що використовуються для оцінки еколого-санітарного стану водних екосистем.
Зообентос — сукупність донних тварин, що живуть на дні або в грунті морських і прісних водойм.
Зообентос формують представники майже всіх груп водних організмів — починаючи від найпростіших і закінчуючи рибами. Деякі тварини можуть постійно або тимчасово прикріплятися до ґрунту, інші — живуть або плавають біля самого дна. Зообентос морів утворюють форамініфери, губки, кишковопорожнинні, молюски, ракоподібні. У прісних водоймищах він представлений найпростішими, губками, війковими та малощетинковими червами, п'явками, молюсками, ракоподібними.
Стан зообентосу характеризує зміни водного середовища протягом тривалого часу.
Перифітон — поселення водних рослин і тварин на підводних скелях, камінні, річкових суднах, сваях та інших об'єктах.
Основою перифітону є прикріплені гідробіонти, вусоногі ракоподібні, двостулкові молюски, губки, черви, водорості. Дослідження перифітону використовують для оцінювання усередненої якості води водного об'єкта протягом довготривалого періоду часу.
Зоопланктон — сукупність тварин, що населяють водну товщу та пасивно переносяться течіями.
У прісноводному зоопланктоні переважають веслоногі, коловертки; у морському — ракоподібні, найпростіші, кишковопорожнинні молюски, яйця та личинки риб. Зоопланктон є достатньо надійним індикатором якості води в малопро- точних водоймищах, озерах, водосховищах та ставках. Його досліджують для отримання характеристик якості води в пунктах спостереження за порівняно короткий період часу.
Фітопланктон - сукупність рослинних організмів, які населяють товщу води морських та прісних водоймищ і пасивно переносяться течіями.
Морський фітопланктон утворюють переважно діатомові водорості, перідіней і коколітофоріди; прісноводний — діатомові, синьо-зелені та деякі групи зелених водоростей. Фітопланктон характеризує якість водних мас, де проходив його розвиток, тому на водотоках забирають проби фітопланктону, які використовують для одержання інформації про рівень забруднення на ділянках, розміщених за течією вище від пунктів спостережень.
Методи і терміни відбору проб для моніторингу стану поверхневих вод.
Точність і якісність спостережень забезпечує правильний відбір проб. Для кількісного обліку фітопланктону проби відбирають батометром послідовно з горизонтів: поверхня води, 1; 2,5; 5; 10; 20 м і т.д. Відібрані з кожного горизонту проби зливають у чисте відро, перемішують і відбирають пробу об'ємом 0,5 л. Її консервують, додаючи 5 мл формаліну. На малих ріках та на мілководних ділянках відбір проб проводять простим зачерпуванням 0,5 л води з верхнього горизонту (0,2 м).
Для якісного обліку фітопланктону проби відбирають планктонною сіткою. У глибоких місцях проводиться тотальний лов від дна до поверхні, а на мілині фітопланктон відбирають, проціджуючи крізь сітку не менше ЗО л води. Після закінчення вилову осад зливають в окремий посуд і консервують.
Відбір проб зообентосу для якісного аналізу проводять з поверхні або товщі донного ґрунту, а також на доступній глибині з водною рослинністю в прибережній зоні водного об'єкта на ділянці довжиною 50 м в один та другий бік від створу. Живі організми з водних рослин збирають сачком або скребачкою. Відібрану пробу фіксують 4 % розчином нейтралізованого формаліну.Збір зообентосу з ґрунту здійснюється за допомогою скребка. На доступній глибині зрізають шар ґрунту і переносять у відро. Обсяг проби становить половину відра. Для відокремлення тварин від ґрунту використовують сачок- промивач. При промиванні частина ґрунту проходить крізь сітку, а залишок змивається в центральну частину мішка. Вміст мішка зливають у банку. Обсяг ґрунту з тваринами повинен становити не більше половини банки. Пробу консервують 4 % розчином формаліну.
Відбір проб перифітону з поверхні свай, дамб, мостів та інших споруд здійснюють за допомогою ножа, пінцета, ложки. Відібрані проби вміщують у банки, заливають на 2/3 водою і консервують за допомогою 1 мл 40 % розчину формаліну.
Гідробіологічні спостереження доповнюють інформацію, отриману за допомогою гідрохімічних і хімічних спостережень. Отримані комплексні дані дають змогу з достатньою точністю і повнотою охарактеризувати стан досліджуваних об'єктів водного середовища, сприяють достовірності прогнозування і виробленню заходів для зниження рівня забруднень.
