13. Принципи організації спостереження і контролювання якості поверхневих вод. Пункти спостережень, контрольні створи.

Основним принципом організації спостережень є їх комплексність, яка передбачає узгоджену програму ро­біт з гідрохімії, гідрології, гідробіології та забезпечує моніторинг якості води за фізичними, хімічними, гідро­біологічними показниками.

Найважливішим етапом організації робіт є вибір місця розташування пункту спостереження.

Моніторинг забруднення вод проводиться на постій­них та тимчасових пунктах спостереження, які розмі­щують у місцях, де наявний або відсутній вплив госпо­дарської діяльності.

Пункт спостереження за якістю поверхневих вод — місце на во­доймищі або водотоці, де проводять комплекс робіт для одержан­ня даних про якісні й кількісні характеристики води.

Основними об'єктами, які потребують моніторингу, є: місця скиду стічних і дощових вод міст, селищ, сіль­ськогосподарських комплексів; місця скиду стічних вод окремих підприємств, ТЕС, АЕС; місця скиду колекторно-дренажних вод, які відводяться зі зрошува­них або осушуваних земель; кінцеві створи великих і середніх річок, які впадають в моря, внутрішні водой­мища

Пункти стаціонарної мережі спостереження поділя­ють на чотири категорії. Пункти спостережень першої категорії розміщують на водотоках і водоймищах, що мають особливо важливе народногосподарське значен­ня. Пункти спостереження другої ка­тегорії розташовують на водних об'єктах, які знахо­дяться в районах промислових міст, селищ з централі­зованим водопостачанням, у місцях відпочинку насе­лення. Пункти спостереження третьої катего­рії розміщують на водних об'єктах, що характеризують­ся помірним або слабким навантаженням. Пункти спостереження четвертої категорії формують на незабруднених об'єктах.

На пунктах спостереження досліджують один або кілька створів.

Створ пункту спостереження — умовний поперечний переріз во­доймища або водотоку, де проводиться комплекс робіт для одер­жання інформації про якість води.

Створи спостережень розміщують з урахуванням гідрометричних умов і морфологічних особливостей во­доймища або водотоку, наявності джерел забруднення, об'єму та складу стічних вод, зокрема зворотних.

Вода зворотна — вода, яка повертається за допомогою технічних споруд і господарських засобів до природних ланок кругообігу во­ди (річкової, озерної, морської, літогенної) у вигляді стічної, скид­ної або дренажної.

та горизонта­лей. їх розташування в кожному створі визначається характером скидів, особливостями течії водоймища або водотоку, рельєфом дна.

Вертикаль створу — умовна вертикальна лінія від поверхні води до дна водоймища або водотоку, на якій здійснюють дослідження для отримання інформації про якість води.

Кількість вертикалей в створі на водотоці визнача­ють з урахуванням умов змішування вод водотоку із зворотними водами, а також з водами приток. При неод­норідному хімічному складі води в створі встановлюють не менше трьох вертикалей: на стрижні (лінія найбіль­ших поверхневих швидкостей течії річки, на прямих ді­лянках розташована, зазвичай, на середині водотоку, на вигині — ближче до увігнутого берега) та на віддалі 3— 5 м від берегів, а при однорідному хімічному складі — одну вертикаль на стрижні водотоку.

Кількість вертикалей у створі на водоймах зумовле­на шириною зони забруднення. Першу вертикаль розмі­щують на відстані не більше 0,5 км від берега або від місця скиду зворотних вод, останню — безпосередньо за межею зони забруднення.

Горизонт створу — зона на вертикалі (в глибину), де викону­ють комплекс досліджень для отримання інформації про якість води.

Кількість горизонтів на вертикалі визначають з ура­хуванням глибини водного об'єкта. За глибини до 5 м встановлюють один горизонт біля поверхні води (вліт­ку — 0,3 м нижче поверхні, взимку — біля нижньої по­верхні льоду). Якщо глибина становить від 5 до 10 м, ви­окремлюють два горизонти: біля поверхні і поблизу дна (на відстані 0,5 м від дна). У разі, коли глибина більша 10 м, встановлюють три горизонти: біля поверхні, посе­редині та поблизу дна. При глибині більше 100 м вста­новлюються горизонти біля поверхні, на глибинах 10, 20, 50, 100 м та біля дна. Крім цього, необхідно виокре­мити додаткові горизонти в кожному шарі зміни густи­ни води.

Раціональне розміщення пунктів спостережень, сис­тематичність, комплексність і точність при здійсненні моніторингу поверхневих вод дають змогу отримати достовірну інформацію, яка може бути використана як з практичною, так і з теоретичною метою.