25. Джерела радіоактивного забруднення навколишнього природного середовища. Радіоекологічний моніторинг, його основні складові і завдання

На людство постійно впливає природний фон радіо­активного випромінювання. Його джерела поділяють на дві категорії:

• зовнішнє випромінювання (космічне випроміню­вання, тобто йонізуюче випромінювання, що безперер­вно надходить на поверхню Землі зі світового простору (табл. 7.2), сонячна радіація, випромінювання гірських порід земної кори та повітря);

• внутрішнє опромінення, зумовлене природними радіоактивними речовинами, які потрапляють всереди­ну організму з повітрям, водою, продуктами харчуван­ня. До них належать радіоактивні гази (радон, торон), що поступають з глибини земних надр, радіоактивні калій, уран, торій, рубідій, радій, які входять до складу харчових продуктів, рослин і води.

Серед природних джерел опромінення виділяють ке­ровану (опромінення, що створюється природними ра­діоактивними речовинами, присутніми у воді, повітрі, будівельних матеріалах, яке людина може змінювати певними природоохоронними заходами) й некеровану (опромінення, що створюється космічними і земними радіоактивними речовинами, яким людина не спро­можна управляти) компоненти.

Головним завданням радіоекологічних досліджень є комплексне оцінювання стану екосистеми, включаючи її дію на людину. Воно реалізується у процесі радіоеко­логічного моніторингу як складової загального еколо­гічного моніторингу.

Радіоекологічний моніторинг — комплексна інформаційно-тех- н/чна система спостережень, досліджень, оцінювання й прогнозу­вання радіаційного стану біосфери, територій поблизу АЕС, потер­пілих від радіаційних аварій.

Головними завданнями радіоекологічного моніто­рингу є:

• спостереження та контроль за станом забрудненої радіонуклідами зони, її окремих особливо шкідливих ділянок та пропонування заходів щодо зниження шкід­ливості;

• моніторинг стану об'єктів природного середовища за одними і тими самими параметрами, які характери­зують радіоекологічну ситуацію як у зоні забруднення, так і за її межами;

• виявлення тенденцій до змін природного середо­вища, спричинених функціонуванням екологічно не­безпечних об'єктів і при реалізації заходів, що прово­дяться на забруднених територіях;

• з'ясування тенденцій до змін стану здоров'я насе­лення, яке проживає на забруднених радіонуклідами територіях;

• інформаційне забезпечення прогнозу радіоеколо­гічної ситуації в забрудненій зоні та країні загалом.

Радіологічний моніторинг реалізують у трьох на­прямах: базовий (стандартний), кризовий (оператив­ний), науковий (фоновий).

Базовий радіоекологічний моніторинг здійснюють за допомогою мережі пунктів спостережень, яка охоп­лює всю територію країни, включаючи служби радіа­ційного контролю на ядерному виробництві.

Система кризового радіологічного моніторингу фор­мується на основі діяльності територіальних служб спостереження і контролю радіоекологічних парамет­рів навколишнього середовища на територіях, де ви­никли несприятливі радіологічні ситуації.

Науковий радіоекологічний моніторинг реалізують координуючі структури на базі науково-дослідних зак­ладів (підрозділів НАН України), які розробляють ме­тоди та програми радіологічних досліджень.