25. Рослини-індикатори і рослин-монітори. Які рослини найчастіше використовуються як біомонітори?Реакції рослин на забруднення.

За особливостями реакції на вплив забруднювачів рослини поділяють на рослини-індикатори й рослини- монітори.

Рослина-індикатор — рослина, у якої ознаки ушкодження виявля­ються при впливі фітотоксичної концентрації забруднюючих речо­вин або їх суміші.

Рослина-індикатор є хімічним сенсором, який може виявити в повітрі присутність забруднюючої речовини, але спостереження за нею не дають змоги отримати дані про її кількість.

Індикаторами можуть бути такі рослини, які акуму­люють у тканинах забруднюючу речовину або продукти метаболізму, утворені внаслідок взаємодії рослини із зов­нішніми чинниками: важкими металами (свинець і кад­мій), газоподібними речовинами, такими як фтористий водень (НР) або сульфат (S0₄). Внаслідок їх дії у рослин можуть змінюватись параметри розвитку: швидкість і якість росту і дозрівання, цвітіння, утворення плодів і на­сіння, процесів розмноження; знижуватися продуктив­ність і врожайністьТакі дослідження засвідчили, наприклад, що тютюн дуже чут­ливий до дії озону і реагує характерними ушкодженнями. Також виявлено, що кількість зав'язі і врожайність помі­дорів значно зменшуються при хронічному впливі на цю рослину озону у низьких концентраціях.

Рослина-монітор - рослина, за ознаками ушкодження на якій можна отримати інформацію про кількість забруднюючих речовин або їх суміші у довкіллі.

Можна використати недовговічні (трав'яні) рослини, які оновлюються кожного сезону чи кілька разів протягом одного вегетаційного періоду, або дерев'янисті рослини , котрі можна висадити на потрібних ді­лянках і використовувати як індикатори протягом дов­гого періоду.

Для того щоб індикатор став монітором, тобто міг ін­формувати про якісні і кількісні характеристики за­бруднювача, необхідно визначити і використати залеж­ності між реакцією рослин на забруднення і концентра­цією цієї речовини в навколишньому середовищі. Для цього використовують три основні способи:

• зіставлення ступеня ушкодження, спричиненого забруднюючою речовиною, із відомою концентрацією забруднюючої речовини у довкіллі;

• використання рослини як живого колектора (накопичувача )

• вимірювання кількості забруднюючої речовини або метаболітів, які з'явилися в рослинних тканинах після дії забруднювача, і зістав­лення отриманих значень з концентрацією забруднюю­чої речовини в повітрі.

25. Системи і методи радіаційного контролю. Сутність радіохімічного і радіометричного методів радіаційного контролю.

Методи радіаційного контролю поділяють на радіометричні, радіохімічні, спектрометричні. Як правило, використовують перші дві групи методів.

Радіометричні методи. До них належать польова радіометрія і дозиметрія, експресне визначення радіоак­тивності, радіометрія золи, радіохімічних препаратів.

Польова радіометрія і дозиметрія є першим етапом радіаційного контролю та моніторингу довкілля і об'єк­тів народного господарства, який передбачає отримання даних про радіоактивний фон та рівень радіоактивності середовища (сумарну інтенсивність саморозпаду радіо­активних елементів у середовищі, зумовлену природним фоном радіоактивності та радіоактивним забруднен­ням). Якщо польову радіометрію і дозиметрію проводять у звичайних умовах, можна одержати інформацію про рівень природного радіоактивного фону. Метод дає змо­гу вчасно виявити випадки підвищення рівня радіації та прийняти екстрені рішення про захист населення. Польова радіометрія і дозиметрія є основними мето­дами контролювання радіоактивного забруднення про­дукції сільського господарства.

Спосіб, у який здійснюють польову радіометрію і до­зиметрію, залежить від абсолютних величин радіації та розмірів площі, яку необхідно обстежити. Якщо площа обстеження мала, вимірювання можуть проводити до- зиметристи без допоміжного транспорту. При обстежен­ні великих територій використовують спеціальні авто­мобілі, у яких змонтовані необхідні прилади (автозйом- ка). За необхідності вдаються до аерозйомки.

Експресні методи радіаційного контролю викорис­товують для отримання оперативної інформації про сту­пінь радіоактивного забруднення об'єктів зовнішнього середовища, народного господарства.

Радіохімічні методи. їх використовують, дотриму­ючись певної послідовності: відбір і підготовка проб до­сліджуваних об'єктів; внесення носіїв та мінералізація проб; виділення радіонуклідів із проб; очистка виділе­них радіонуклідів від сторонніх нуклідів і супутніх макроелементів; ідентифікація і перевірка радіохіміч­ної чистоти; радіометрія виділених радіонуклідів; роз­рахунок активності і висновки.

Застосування різноманітних методів радіаційного контролю дає змогу здійснювати виміри радіоактив­ності різних складових середовища, продукції тощо. Вибір методів залежить від мети радіаційного конт­ролю.