- •Предмет та об'єкт моніторингу. Характеристика блок-схеми державної системи моніторингу довкілля.
- •Мета прогнозування стану довкілля. Методи, які застосовуються для прогнозування. Їх сутність.
- •Класифікація систем моніторингу. Їх характеристика.
- •Державні служби, що здійснюють моніторинг довкілля.
- •Глобальний моніторинг і рівні його здійснення.
- •Охарактеризувати загальну схему та основні етапи аналізу об'єктів довкілля.
- •Джерела і наслідки забруднення атмосфери.
- •Види постів спостережень за якістю атмосферного повітря: стаціонарні, маршрутні, підфакельні. Призначення і особливості функціонування.
- •Програми спостережень на стаціонарних, маршрутних та підфакельних постах контролю якості повітря. Їх спільні і відмінні ознаки.
- •Методи відбору проб атмосферного повітря для лабораторного аналізу. Їх характеристика га галузі застосування.
- •Тили автоматизованих систем спостереження і контролю якості атмосферного повітря. Їх основні характеристики.
- •Основні джерела забруднення поверхневих вод. Сутність і основні завдання моніторингу поверхневих вод.
- •Принципи організації спостереження і контролювання якості поверхневих вод. Пункти спостережень, контрольні створи.
- •Гідробіологічні спостереження за станом природних вод (зообентос, перифітон, зоопланктон і фітопланктон).
- •Методи і терміни відбору проб для моніторингу стану поверхневих вод.
- •16. Сучасний стан ґрунтового покриву Землі і антропогенний вплив на нього
- •17. Основні завдання га мета грунтового моніторингу, періодичність його проведення.
- •Вимоги щодо організації спостережень і контролю за забрудненням грунтів пестицидами і важкими металами.
- •Моніторинг меліорованих земель
- •Критерії оцінювання і види грунтово-екологічного моніторингу.
- •Джерела та види забруднення Світового океану. Що таке дампінг? Вимоги до організації дампінгу.
- •Асиміляційна ємність морського середовища. Умови ефективного самоочищення вод Світового океану.
- •Завдання і основні види комплекс. Глобального моніт. Океану
- •Організація спостережень за станом вод морів і океанів
- •Оцінювання і контролювання нафтових забруднень поверхні моря.
- •Біомоніторинг ґрунтів і водних ресурсів.
- •Рослини-індикатори і рослин-монітори. Які рослини найчастіше використовуються як біомонітори?Реакції рослин на забруднення.
- •Системи і методи радіаційного контролю. Сутність радіохімічного і радіометричного методів радіаційного контролю.
- •Джерела радіоактивного забруднення навколишнього природного середовища. Радіоекологічний моніторинг, його основні складові і завдання
- •Хімічні методи аналізу ком цей грацій хімічних елементів (сполук) у довкіллі (титрометричний метод, гравіметричний метод)
- •Пряма потенціометрія. Принцип методу та галузі застосування. Склянний індикаторний електрод. Вимірювання рН.
- •Електрохімічні методи аналізу об'єктів довкілля. Йон-селективні електроди, принцип дії, галузі застосування.
- •Фотоколориметричний метод аналізу. Принцип підбору світлофільтрів при проведенні фотоколориметричних визначень.
- •Хроматографічні метоли аналізу об'єктів довкілля
- •Основи методу потенціометрії. Типи електродів та їх характеристика. Практичне застосування потенціометрії.
- •Турбідиметрія та нефелометрія в дослідженні об'єктів довкілля.
- •Люмінісцентні методи аналізу хімічних речовин у довкіллі
- •Вольтамперометричні методи дослідження об'єктів навколишнього середовища
- •Радіометричні метоли аналізу концентрацій хімічних речовин у довкіллі
- •42. Кондуктометричннй метод аналізу об'єктів довкілля
- •43. Кулонометрія в аналізі об'єктів довкілля
- •44. Полярографічний метод аналізу. Особливості ртутного краплинного електрода. Галузі використання полярографії.
- •Предмет та об'єкт моніторингу. Характеристика блок-схеми державної системи моніторингу довкілля.
Рослини-індикатори і рослин-монітори. Які рослини найчастіше використовуються як біомонітори?Реакції рослин на забруднення.
За особливостями реакції на вплив забруднювачів рослини поділяють на рослини-індикатори й рослини- монітори.
Рослина-індикатор — рослина, у якої ознаки ушкодження виявляються при впливі фітотоксичної концентрації забруднюючих речовин або їх суміші.
Рослина-індикатор є хімічним сенсором, який може виявити в повітрі присутність забруднюючої речовини, але спостереження за нею не дають змоги отримати дані про її кількість.
Індикаторами можуть бути такі рослини, які акумулюють у тканинах забруднюючу речовину або продукти метаболізму, утворені внаслідок взаємодії рослини із зовнішніми чинниками: важкими металами (свинець і кадмій), газоподібними речовинами, такими як фтористий водень (НР) або сульфат (S04). Внаслідок їх дії у рослин можуть змінюватись параметри розвитку: швидкість і якість росту і дозрівання, цвітіння, утворення плодів і насіння, процесів розмноження; знижуватися продуктивність і врожайністьТакі дослідження засвідчили, наприклад, що тютюн дуже чутливий до дії озону і реагує характерними ушкодженнями. Також виявлено, що кількість зав'язі і врожайність помідорів значно зменшуються при хронічному впливі на цю рослину озону у низьких концентраціях.
Рослина-монітор - рослина, за ознаками ушкодження на якій можна отримати інформацію про кількість забруднюючих речовин або їх суміші у довкіллі.
Можна використати недовговічні (трав'яні) рослини, які оновлюються кожного сезону чи кілька разів протягом одного вегетаційного періоду, або дерев'янисті рослини , котрі можна висадити на потрібних ділянках і використовувати як індикатори протягом довгого періоду.
Для того щоб індикатор став монітором, тобто міг інформувати про якісні і кількісні характеристики забруднювача, необхідно визначити і використати залежності між реакцією рослин на забруднення і концентрацією цієї речовини в навколишньому середовищі. Для цього використовують три основні способи:
зіставлення ступеня ушкодження, спричиненого забруднюючою речовиною, із відомою концентрацією забруднюючої речовини у довкіллі;
використання рослини як живого колектора (накопичувача )
вимірювання кількості забруднюючої речовини або метаболітів, які з'явилися в рослинних тканинах після дії забруднювача, і зіставлення отриманих значень з концентрацією забруднюючої речовини в повітрі.
Системи і методи радіаційного контролю. Сутність радіохімічного і радіометричного методів радіаційного контролю.
Методи радіаційного контролю поділяють на радіометричні, радіохімічні, спектрометричні. Як правило, використовують перші дві групи методів.
Радіометричні методи. До них належать польова радіометрія і дозиметрія, експресне визначення радіоактивності, радіометрія золи, радіохімічних препаратів.
Польова радіометрія і дозиметрія є першим етапом радіаційного контролю та моніторингу довкілля і об'єктів народного господарства, який передбачає отримання даних про радіоактивний фон та рівень радіоактивності середовища (сумарну інтенсивність саморозпаду радіоактивних елементів у середовищі, зумовлену природним фоном радіоактивності та радіоактивним забрудненням). Якщо польову радіометрію і дозиметрію проводять у звичайних умовах, можна одержати інформацію про рівень природного радіоактивного фону. Метод дає змогу вчасно виявити випадки підвищення рівня радіації та прийняти екстрені рішення про захист населення. Польова радіометрія і дозиметрія є основними методами контролювання радіоактивного забруднення продукції сільського господарства.
Спосіб, у який здійснюють польову радіометрію і дозиметрію, залежить від абсолютних величин радіації та розмірів площі, яку необхідно обстежити. Якщо площа обстеження мала, вимірювання можуть проводити до- зиметристи без допоміжного транспорту. При обстеженні великих територій використовують спеціальні автомобілі, у яких змонтовані необхідні прилади (автозйом- ка). За необхідності вдаються до аерозйомки.
Експресні методи радіаційного контролю використовують для отримання оперативної інформації про ступінь радіоактивного забруднення об'єктів зовнішнього середовища, народного господарства.
Радіохімічні методи. їх використовують, дотримуючись певної послідовності: відбір і підготовка проб досліджуваних об'єктів; внесення носіїв та мінералізація проб; виділення радіонуклідів із проб; очистка виділених радіонуклідів від сторонніх нуклідів і супутніх макроелементів; ідентифікація і перевірка радіохімічної чистоти; радіометрія виділених радіонуклідів; розрахунок активності і висновки.
Застосування різноманітних методів радіаційного контролю дає змогу здійснювати виміри радіоактивності різних складових середовища, продукції тощо. Вибір методів залежить від мети радіаційного контролю.
