8. Види постів спостережень за якістю атмосферного повітря: стаціонарні, маршрутні, підфакельні. Призначення і особливості функціонування.

Якість повітря в населених пунктах контролюють стаціонарні, маршрутні і пересувні (підфакельні) пости спостереження.

Стаціонарний пост спостереження. Він призначе­ний для регулярного відбору проб повітря з метою подаль­шого лабораторного аналізу, безперервного реєстрування вмісту забруднюючих речовин автоматичними газоаналі­заторами. Мережа стаціонарних постів обладнана примі­щеннями типу «ПОСТ» — утепленими дюралевими па­вільйонами, в яких встановлені комплекти приладів та обладнання для відбору проб повітря і вимірювання ме­теорологічних параметрів: температури, вологості, швидкості та напрямку вітру.

Маршрутний пост спостереження. Він призначе­ний для регулярного відбору проб повітря у фіксованих точках місцевості за допомогою спеціально обладнаної автолабораторії. Маршрут щомісячно змінюється з та­ким розрахунком, щоб відбір проб повітря у кожному пункті проводився в різний час доби. Наприклад, протя­гом першого місяця машина об'їжджає пости в порядку зростання номерів, другого — в порядку їх спадання, третього — з середини маршруту до кінця і з початку до середини. Розміщення маршрутних постів повинно бути таким, щоб виявляти максимальні концентрації заб­руднюючих речовин, які формуються джерелом вики­ду. Визначаючи місця відбору проб, приймають до ува­ги висоту джерела викиду (Н) і максимально можливу зону забруднення ним атмосферного повітря (И), яка дорівнює 20Н. Складають схему, центром якої є дже­рело викиду, навколо котрого будують кола. У точках перетину кіл з проведеними з центра лінія­ми, що позначають сторони світу, відбирають проби по­вітря.

Підфакельний (пересувний) пост спостереження. Його використовують для відбору проб під димовим фа­келом з метою виявлення зони його впливу. Ці місця обирають з урахуванням закономірностей поширення забруднюючих речовин в атмосфері. Проби відбирають за переважаючим напрямком вітру на відстанях: 0,2; 0,5; 1; 2; 3; 4; 5; 6; 8; 10; 15; 20 км від джерела забруднен­ня. На кожному колі по обидві сторони від осі факелу на відстані 1/25 II встанов­люють ще по два пости. У зоні максимального забруд­нення відбирають не менше 60 проб повітря, а в інших зо­нах — до 25 на висоті 1,5 м від поверхні землі протягом 20—30 хв. не менше як у трьох точках одночасно.

9. Програми спостережень на стаціонарних, маршрутних та підфакельних постах контролю якості повітря. Їх спільні і відмінні ознаки.

Залежно від виду постів спостережень та їх завдань визначають програми і терміни спостережень. На стаціо­нарних постах спостереження за забрудненням атмо­сферного повітря та метеорологічними параметрами проводять протягом року, незалежно від погодних умов. Вони можуть працювати за повною, неповною, скороченою програмами спостережень.

За повною програмою спостереження проводять що­денно (неділя — вихідний, субота — чергується) о 1, 7, 13 та 19 год. за місцевим часом або інколи використовують зміщений графік. Спостереження за цією програмою пе­редбачають вимірювання вмісту в повітрі пилу, діоксиду сірки, оксиду вуглецю та оксидів азоту, а також тих речо­вин, концентрації яких перевищують ГДК.

За неповною програмою спостереження проводять щоденно (субота і неділя чергуються) о 7, 13 та 19 год. У районах, де температура повітря нижча -45°С, спосте­реження проводять за скороченою програмою щоденно, крім неділі, о 7 та 13 год. за місцевим часом.

Спостереження за скороченою програмою проводять у місцях, де середньомісячні концентрації менші за 1/20 ГДК( максимально разових).

Усі програми спостережень обов'язково охоплюють спостереження за метеопараметрами. За несприятли­вих погодних умов відбір проб повітря на всіх постах по­винен проводитись через кожні З год.

Визначення концентрацій на маршрутних постах проводять за годинним графіком. 

Діюча мережа спостережень за станом атмосферного повітря, сформована зі стаціонарних, маршрутних та підфакельних постів дає змогу контролювати забруднен­ня повітря в населених пунктах, виявляти вплив джерел забруднення на певні території та викиди стаціонарних джерел забруднення. За сприяння системи постів вста­новлюють динаміку забруднення атмосфери, виявляють території, де зростає вміст забруднювальних речовин у по­вітрі, визначають небезпечні джерела викидів.