- •Предмет та об'єкт моніторингу. Характеристика блок-схеми державної системи моніторингу довкілля.
- •Мета прогнозування стану довкілля. Методи, які застосовуються для прогнозування. Їх сутність.
- •Класифікація систем моніторингу. Їх характеристика.
- •Державні служби, що здійснюють моніторинг довкілля.
- •Глобальний моніторинг і рівні його здійснення.
- •Охарактеризувати загальну схему та основні етапи аналізу об'єктів довкілля.
- •Джерела і наслідки забруднення атмосфери.
- •Види постів спостережень за якістю атмосферного повітря: стаціонарні, маршрутні, підфакельні. Призначення і особливості функціонування.
- •Програми спостережень на стаціонарних, маршрутних та підфакельних постах контролю якості повітря. Їх спільні і відмінні ознаки.
- •Методи відбору проб атмосферного повітря для лабораторного аналізу. Їх характеристика га галузі застосування.
- •Тили автоматизованих систем спостереження і контролю якості атмосферного повітря. Їх основні характеристики.
- •Основні джерела забруднення поверхневих вод. Сутність і основні завдання моніторингу поверхневих вод.
- •Принципи організації спостереження і контролювання якості поверхневих вод. Пункти спостережень, контрольні створи.
- •Гідробіологічні спостереження за станом природних вод (зообентос, перифітон, зоопланктон і фітопланктон).
- •Методи і терміни відбору проб для моніторингу стану поверхневих вод.
- •16. Сучасний стан ґрунтового покриву Землі і антропогенний вплив на нього
- •17. Основні завдання га мета грунтового моніторингу, періодичність його проведення.
- •Вимоги щодо організації спостережень і контролю за забрудненням грунтів пестицидами і важкими металами.
- •Моніторинг меліорованих земель
- •Критерії оцінювання і види грунтово-екологічного моніторингу.
- •Джерела та види забруднення Світового океану. Що таке дампінг? Вимоги до організації дампінгу.
- •Асиміляційна ємність морського середовища. Умови ефективного самоочищення вод Світового океану.
- •Завдання і основні види комплекс. Глобального моніт. Океану
- •Організація спостережень за станом вод морів і океанів
- •Оцінювання і контролювання нафтових забруднень поверхні моря.
- •Біомоніторинг ґрунтів і водних ресурсів.
- •Рослини-індикатори і рослин-монітори. Які рослини найчастіше використовуються як біомонітори?Реакції рослин на забруднення.
- •Системи і методи радіаційного контролю. Сутність радіохімічного і радіометричного методів радіаційного контролю.
- •Джерела радіоактивного забруднення навколишнього природного середовища. Радіоекологічний моніторинг, його основні складові і завдання
- •Хімічні методи аналізу ком цей грацій хімічних елементів (сполук) у довкіллі (титрометричний метод, гравіметричний метод)
- •Пряма потенціометрія. Принцип методу та галузі застосування. Склянний індикаторний електрод. Вимірювання рН.
- •Електрохімічні методи аналізу об'єктів довкілля. Йон-селективні електроди, принцип дії, галузі застосування.
- •Фотоколориметричний метод аналізу. Принцип підбору світлофільтрів при проведенні фотоколориметричних визначень.
- •Хроматографічні метоли аналізу об'єктів довкілля
- •Основи методу потенціометрії. Типи електродів та їх характеристика. Практичне застосування потенціометрії.
- •Турбідиметрія та нефелометрія в дослідженні об'єктів довкілля.
- •Люмінісцентні методи аналізу хімічних речовин у довкіллі
- •Вольтамперометричні методи дослідження об'єктів навколишнього середовища
- •Радіометричні метоли аналізу концентрацій хімічних речовин у довкіллі
- •42. Кондуктометричннй метод аналізу об'єктів довкілля
- •43. Кулонометрія в аналізі об'єктів довкілля
- •44. Полярографічний метод аналізу. Особливості ртутного краплинного електрода. Галузі використання полярографії.
- •Предмет та об'єкт моніторингу. Характеристика блок-схеми державної системи моніторингу довкілля.
Види постів спостережень за якістю атмосферного повітря: стаціонарні, маршрутні, підфакельні. Призначення і особливості функціонування.
Якість повітря в населених пунктах контролюють стаціонарні, маршрутні і пересувні (підфакельні) пости спостереження.
Стаціонарний пост спостереження. Він призначений для регулярного відбору проб повітря з метою подальшого лабораторного аналізу, безперервного реєстрування вмісту забруднюючих речовин автоматичними газоаналізаторами. Мережа стаціонарних постів обладнана приміщеннями типу «ПОСТ» — утепленими дюралевими павільйонами, в яких встановлені комплекти приладів та обладнання для відбору проб повітря і вимірювання метеорологічних параметрів: температури, вологості, швидкості та напрямку вітру.
Маршрутний пост спостереження. Він призначений для регулярного відбору проб повітря у фіксованих точках місцевості за допомогою спеціально обладнаної автолабораторії. Маршрут щомісячно змінюється з таким розрахунком, щоб відбір проб повітря у кожному пункті проводився в різний час доби. Наприклад, протягом першого місяця машина об'їжджає пости в порядку зростання номерів, другого — в порядку їх спадання, третього — з середини маршруту до кінця і з початку до середини. Розміщення маршрутних постів повинно бути таким, щоб виявляти максимальні концентрації забруднюючих речовин, які формуються джерелом викиду. Визначаючи місця відбору проб, приймають до уваги висоту джерела викиду (Н) і максимально можливу зону забруднення ним атмосферного повітря (И), яка дорівнює 20Н. Складають схему, центром якої є джерело викиду, навколо котрого будують кола. У точках перетину кіл з проведеними з центра лініями, що позначають сторони світу, відбирають проби повітря.
Підфакельний (пересувний) пост спостереження. Його використовують для відбору проб під димовим факелом з метою виявлення зони його впливу. Ці місця обирають з урахуванням закономірностей поширення забруднюючих речовин в атмосфері. Проби відбирають за переважаючим напрямком вітру на відстанях: 0,2; 0,5; 1; 2; 3; 4; 5; 6; 8; 10; 15; 20 км від джерела забруднення. На кожному колі по обидві сторони від осі факелу на відстані 1/25 II встановлюють ще по два пости. У зоні максимального забруднення відбирають не менше 60 проб повітря, а в інших зонах — до 25 на висоті 1,5 м від поверхні землі протягом 20—30 хв. не менше як у трьох точках одночасно.
Програми спостережень на стаціонарних, маршрутних та підфакельних постах контролю якості повітря. Їх спільні і відмінні ознаки.
Залежно від виду постів спостережень та їх завдань визначають програми і терміни спостережень. На стаціонарних постах спостереження за забрудненням атмосферного повітря та метеорологічними параметрами проводять протягом року, незалежно від погодних умов. Вони можуть працювати за повною, неповною, скороченою програмами спостережень.
За повною програмою спостереження проводять щоденно (неділя — вихідний, субота — чергується) о 1, 7, 13 та 19 год. за місцевим часом або інколи використовують зміщений графік. Спостереження за цією програмою передбачають вимірювання вмісту в повітрі пилу, діоксиду сірки, оксиду вуглецю та оксидів азоту, а також тих речовин, концентрації яких перевищують ГДК.
За неповною програмою спостереження проводять щоденно (субота і неділя чергуються) о 7, 13 та 19 год. У районах, де температура повітря нижча -45°С, спостереження проводять за скороченою програмою щоденно, крім неділі, о 7 та 13 год. за місцевим часом.
Спостереження за скороченою програмою проводять у місцях, де середньомісячні концентрації менші за 1/20 ГДК( максимально разових).
Усі програми спостережень обов'язково охоплюють спостереження за метеопараметрами. За несприятливих погодних умов відбір проб повітря на всіх постах повинен проводитись через кожні З год.
Визначення концентрацій на маршрутних постах проводять за годинним графіком.
Діюча мережа спостережень за станом атмосферного повітря, сформована зі стаціонарних, маршрутних та підфакельних постів дає змогу контролювати забруднення повітря в населених пунктах, виявляти вплив джерел забруднення на певні території та викиди стаціонарних джерел забруднення. За сприяння системи постів встановлюють динаміку забруднення атмосфери, виявляють території, де зростає вміст забруднювальних речовин у повітрі, визначають небезпечні джерела викидів.
