Групування продукції за кодами й найменуванням групи товару

Код і найменування групи товару за УКТЗЕД		Експорт				Імпорт				Сальдо
		з 01.01.2006   по 31.12.2006		за останній місяць періоду	з 01.01.2006   по 31.12.2006			за останній місяць періоду
		вартість	питома вага		вартість		питома вага
11	Продукція борошномельно-круп'яної промисловості; солод; крохмаль; інулін; пшенична клейковина	24941	0.1%	2532	29134		0.1%	1921	4192
10	Зернові культури	57592	0.2%	3684	1383065		4.0%	154540	1325473
12	Насіння і плоди олійних рослин; насіння інше, плоди і зерна; технічні або лікарські рослини; солома і корми	73921	0.2%	7812	135441		0.4%	37823	61520

Джерело: http://www.kmu.gov.ua/dmsu/control/cstat/f1/showstat?

У випадках, коли якісна ознака має велике число різновидів і перелічувати їх не доцільно розробляють класифікацію різновидів, тобто подібні по своїх особливостях різновиди поєднуються в групи (класи). Під класифікацією у статистиці розуміється більш стійке розмежування одиниць спостереження, чим при групуванні. Використовуються класифікації протягом тривалого часу, хоча згодом, відбивши всі зміни, що відбуваються, в об'єкті спостереження, класифікації можуть піддаватися більш-менш істотним змінам. Затверджуються класифікації, як правило, у якості національного або міжнародного стандарту.

Всебічне статистичне вивчення соціально – економічних процесів і явищ найбільше плідно в тому випадку, якщо в його основі лежить система групувань.

Система групувань – це ряд взаємозалежних статистичних групувань по найбільш істотних ознаках, що всебічно відбивають найважливіші сторони досліджуваних явищ. Так, статистика товарообігу зовнішньої торгівлі спирається на виділення в складі загального обсягу зовнішньоторговельного обороту обсягів експорту й імпорту. Їх більш докладна характеристика й аналіз спираються на ряд важливих групувань по наступних напрямках: вид угоди (форма продажу), географія зв'язків, товарна спеціалізація, галузеве походження товарів і т.п.

Облік експорту й імпорту ґрунтується на базі Гармонізованої системи опису і кодування товарів (ГС) і має 5 степенів класифікації: розділи, групи, підгрупи, товарні позиції і субпозиції. У складі 21-го розділу виділяється 96 груп за принципом виділення послідовних стадій обробки товарів: сировина – напівфабрикати – готові вироби. При побудові 33 товарних підгруп, 1241 позиції і 5019 субпозицій у кожній групі застосовується своя послідовність групованих ознак, серед яких основними є: призначення товару, ступінь його обробки, вид матеріалу, з якого він виготовлений, питома вага товару у світовій торгівлі. Товарні розділи Гармонізованої системи опису і кодування товарів наведені в додатку ІХ.

Товарна класифікація є засобом упорядкування інформації про зовнішньоекономічні зв'язки, що є основою їхнього системного аналізу і забезпечує порівнянність національних статистичних даних про зовнішню торгівлю на міжнародному рівні. Використання статистичної звітності та методів статистики дозволить більш ефективно використовувати економічну інформацію для виявлення резервів збільшення митних платежів та прийняття управлінських рішень щодо освоєння цих резервів.

Висновки до розділу 1

Дослідження теоретичних аспектів формування та розвитку системи державного управління зовнішньоторговельною діяльністю дозволили зробити наступні висновки:

1. Пожвавлення процесу входження України у світове співтовариство – розширення географії та масштабів зовнішньоекономічних відносин, цілеспрямований розвиток економічної політики за векторами СОТ та ЄС зумовлюють необхідність удосконалення, а за деякими аспектами й зміни механізмів державного управління зовнішньоекономічною діяльністю в усіх її проявах. Особливої уваги вимагають питання державного управління зовнішньоторговельних відносин, питома вага яких у загальному зовнішньоекономічному балансі країни у 2006 р. становила більше ніж 70%.

2. За результатами дослідження наукового трактування змісту основних економічних понять, що характеризують зовнішньоекономічну діяльність виявлена необхідність уточнення та однозначності у розкритті змісту дефініцій: „зовнішньоекономічна політика”, „зовнішньоекономічна діяльність” та „зовнішньоекономічні відносини”, які визначені нами наступним чином: зовнішньоекономічна політика – це діяльність державних законодавчих та виконавчих органів спрямована на формування ефективних економічних відносин держави на міжнародній арені; зовнішньоекономічні відносини – це сукупність економічних зв’язків та контактів між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності, які формуються під впливом зовнішньоекономічної політики держави; зовнішньоекономічна діяльність – це спосіб реалізації зовнішньоекономічної політики держави шляхом здійснення вітчизняними та іноземними суб’єктами господарювання певних дій направлених на матеріалізацію зовнішньоекономічних відносин.

3. Визначення сутності основних понять, що характеризують зовнішньоекономічну діяльність достатньо чітко вказують на роль державного управління та державного регулювання у даній сфері та дозволяють констатувати, що державне управління зовнішньоекономічною діяльністю – це процес впливу уповноважених державних органів різного рівня на зовнішньоекономічну діяльність суб’єктів господарювання з метою підвищення її ефективності й результативності, а державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності – це один з елементів управління зовнішньоекономічною діяльністю, що визначається зовнішньоекономічною політикою держави та змінюється у відповідності до її змін та реалізується через систему відповідних механізмів: правових, економічних, інституційних тощо.

4. Зазначимо, що поняття „зовнішньоекономічна політика” є складною агрегованою економічною категорією, яка складаються з окремих елементів і може бути класифікована за типами, формами і видами наступним чином: за типами – узгоджена, безкомпромісна, неупереджена; за формами – протекціонізм, фритредерство, комбінована; за видами – торговельна, інвестиційна, фінансова, кредитна, інноваційна тощо.

5. Питання методології досить складне та тлумачиться по-різному. Багато зарубіжних наукових шкіл не вбачають різниці між методологією та методами дослідження. У більшості праць вітчизняних науковців методологія розглядається як учення про науковий метод пізнання який здійснюється з дотриманням певної послідовності дослідження починаючи з постановки цілі й завершуючи оцінкою ефективності результатів даного дослідження. Цей підхід покладено в основу розробки методології дослідження проблем державного регулювання та контролю зовнішньоторговельної діяльності.

6. У цілому узагальнити теоретичні підходи до висвітлення сутності терміну „методологія” – як процесу пізнання можна шляхом структуризації даного поняття за наступними основними елементами: об’єкт, предмет, суб’єкт, мета, завдання, механізми та результати, які знаходить своє вираження через інші сталі складові наукового пізнання: наукову гіпотезу, наукову концепцію, закони та програми. При цьому всі складові тісно взаємопов’язані та взаємозалежні.

7. Обґрунтовано, що дослідження проблем державного управління у будь якій сфері пов’язане з вивченням змісту розпорядчих документів різного рівня та результатів їх впливу на суспільно-економічний стан країни та внесення конкретних пропозицій направлених на поліпшення цього стану. Пропозиції як правило формулюються у вигляді Проектів про внесення змін до вже існуючих нормативних документів, або ж як Проекти нових нормативних документів, що пропонуються до впровадження. Тому одним із основних методів дослідження у галузі державного управління є метод документально-правового моделювання.

8. Всі методи з регулювання зовнішньоторговельної діяльності поділяються на дві великі групи: адміністративні методи, які є короткотерміновими мають обмежувальний або фіскальний характер та через які держава здійснює «ручне» управління у сфері зовнішньої торгівлі з метою оперативного впливу на прискорення чи гальмування тих чи інших процесів виходячи з державних потреб; економічні методи, які є довготривалими, характеризуються як регулюючі та використовуються з метою сприяння розвитку національної економіки та забезпечення надходжень до бюджету від зовнішньої торгівлі.

9. Існуюча класифікація методів державного регулювання зовнішньоторговельною діяльністю не має однозначності, часом є дещо надуманою й не витримує критики. Часто під економічними методами автори розуміють виключно тарифне регулювання, а під адміністративними – нетарифне регулювання зовнішньоекономічної діяльності. При цьому вважається, що тарифні методи пов’язані тільки з функціями мита, а до нетарифних методів відносять всі інші засоби регулювання, що є невірним. За результатами проведеного дослідження пропонуємо власну класифікацію методів регулювання зовнішньоекономічної діяльності за такими ознаками: за формою впливу; за характером; за способом здійснення; за призначенням; за терміном дії. При розробці даної класифікації ми виходимо з того, що регулювання зовнішньоторговельної діяльності здійснюється через використання певного набору інструментів, як то: митний тариф, митний збір; податок на додану вартість, акцизний збір, зміна курсу валюти, коди товарної номенклатури, кількісні обмеження, побічний протекціонізм, стимулювання експорту, технічні стандарти тощо.