Перелік країн, з якими Україною укладено угоду про вільну торгівлю

№ з/п	Країна	№ з/п	Країна
1	Азербайджан	8	Литва
2	Білорусь	9	Молдова
3	Вірменія	10	Росія
4	Грузія	11	Туркменістан
5	Естонія	12	Узбекистан
6	Казахстан	13	Киргизстан
7	Латвія

Слід зауважити, що деякі угоди про вільну торгівлю мають певні вилучення, які скасовують відповідний режим у торгівлі деякими товарами. Так, протоколом між урядом України і урядом Республіки Білорусь вилучено з режиму вільної торгівлі певний перелік товарів у разі експорту з України. Ці товари обкладаються вивізним (експортним) митом за ставками, встановленими Законом України від 07.05.96 за № 180/96-ВР „Про вивізне (експортне) мито на живу худобу та шкіряну сировину”. Крім того, також вилучено з режиму вільної торгівлі білий цукор, у разі його експорту з України до Республіки Білорусь [255]. Також з режиму угоди про вільну торгівлю з Росією вилучені такі товари: цукор, цукрові сиропи, жива худоба та шкіряна сировина (Лист ДМСУ від 29.09.04 р. №25/4-14-35/11841-ЕП). Пільгові ставки застосовуються до товарів, що походять з тих країн або економічних союзів, які користуються в Україні режимом найбільшого сприяння або національним режимом (за винятком товарів, ввезених з тих країн, з якими укладено угоди про вільну торгівлю).

Вже зазначалось, що до товарів походженням з країн, яким Україна надає режим найбільшого сприяння або національний режим, пільгова ставка ввізного мита застосовується, у разі митного оформлення, незалежно від країни-відправника цих товарів (табл. 3.9).

Слід відмітити, що додаткові надходження до бюджету за рахунок перевірки країни походження товарів складають близько 17,5 млн. грн.

Отже, на сьогоднішній день до імпортованих в Україну товарів може застосовуватися режим звільнення від сплати ввізного мита, пільгові та повні його ставки. Тарифні пільги (тарифні преференції) – це пільги, що надаються Україною у процесі реалізації її зовнішньоекономічної політики на умовах взаємності чи в односторонньому порядку щодо товарів, які переміщуються через митний кордон України, як звільнення від справляння мита, зниження ставок мита або встановлення тарифних квот на ввезення товарів.

Таблиця 3.9

Країни, з якими укладено торговельно-економiчнi угоди з наданням режиму найбiльшого сприяння або нацiонального режиму

№ з/п	Країна	Статус угоди	№ з/п	Країна	Статус угоди
1	Австрія	Ч	29	Ліван
2	Алжир	Р	30	Лівія	р
3	Аргентина	Р	31	Молдова
4	Бельгія	Р	32	Монголія
5	Білорусь		33	Нідерланди	Р
6	Болгарія	Ч	34	Норвегія
7	Бразилія	Р	35	Об’єднані Арабські Емірати
8	Великобританія	р	36	Польща	Р
9	В'єтнам	Р	37	Португалія	Р
10	Гвінея	Р	38	Республіка Корея	Р
11	Греція	Ч	39	Російська Федерація	К
12	Грузія		40	Румунія
13	Данія	Р	41	Словаччина
14	Естонія	Ч	42	Словенія	Р
15	Єгипет	Ч	43	СР Югославія	Р
16	Ізраїль	Р	44	США	*
17	Індія	Ч	45	Туніс
18	Індонезія	Р	46	Туреччина	Ч
19	Іран	Р	47	Туркменістан	К
20	Ірландія	Р	48	Угорщина
21	Іспанія	Р	49	Узбекистан	К
22	Італія	Р	50	Фінляндія
23	Канада	Р	51	Франція	Р
24	Киргизстан	К	52	ФРН	Р
25	Китай	ч	53	Хорватія
26	КНДР		54	Чехія
27	Латвія		55	Швейцарія	Р
28	Литва		56	Швеція	Р

Примiтки:

(р) - угода, ратифiкована Верховною Радою України

(ч) - угода набула чинностi

(к) - контингентна угода

(*) - угода фактично не дiє в повному обсязi у зв'язку з обмеженнями в торгiвлi по вiдношенню до деяких країн колишнього СРСР (поправка Джексона-Венiка)

без позначки - угоду пiдписано, але нератифiковано Верховною Радою України.

Тарифні пільги (тарифні преференції) застосовуються виключно на основі податкового законодавства України, митного кодексу, законів України, а також міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

У зоні діяльності Дніпропетровської митниці обсяги митної вартості товарів, що оформлені з преференціями у сплаті імпортного мита у 2006 р. становили 4265,17 млн грн. Частка преференційного імпорту у загальних обсягах імпорту товарі в у зоні діяльності Дніпропетровської митниці має позитивну тенденцію до поступового зменшення: у 1999 році цей показник складав 47,5 %, а у 2006 р. – 29,83 % загального імпорту.

Сучасна товарна структура імпорту залишається несприятливою для економічних інтересів нашої держави і відображає ключову проблему вітчизняної економіки – залежність від імпорту енергоносіїв. Останні входять до товарної групи „мінеральна продукція і паливно-енергетичні товари”, на які у січні – вересні 2003 р. припадало 38,1 % загального обсягу імпорту (55,4 % у 1995 р.). Вагому частку в імпорті складають машини, обладнання, механізми та транспорт, які збільшили свою частку у загальному ввозі з 17,4 % у 1995 р. до 23,8 % у січні-вересні 2003 р. Імпортними статтями є також продукція хімічної та пов’язаних з нею галузей промисловості, товари широкого вжитку, продукти харчування та сировина. Аналіз структури імпорту за 1995-2007 рр. свідчить про те, що змін у ній не сталось, динаміка відбувались під впливом як зовнішніх, так і внутрішніх чинників, зокрема митно-тарифного і нетарифного регулювання (рис. 3.7).

Рис. 3.7. Динаміка товарної структури імпорту України у 1995 – 2007 рр.

Оскільки під впливом міжнародного перерозподілу ринку в українській економіці ще триватимуть масштабні та динамічні структурні перетворення, необхідно враховувати, що обмежена структура імпортного тарифу не дозволить забезпечити ефективне регулювання внутрішнього ринку і сприяти розвитку передових виробництв. Тому в зовнішньоторговельній політиці необхідно зосередити зусилля на досягненні більшої диференціації ставок за видами товарів замість надмірної деталізації однорідних товарів; розширити діапазон ескалації ставок українського тарифу. Нині він досить звужений: нижня межа – 5%, верхня – 25%. При цьому розвинуті країни мають дуже широкий діапазон – від нульових до тризначних чисел [147, 116].

У цілому аналіз впливу державних методів регулювання імпорту свідчить, що після проведеної радикальної лібералізації зовнішньоторговельної політики були розгорнуті широкомасштабні протекціоністські дії, спрямовані на захист вітчизняних товаровиробників [7, 16, 53]. Проте вони були недостатньо ефективними. Але, тенденція підвищення тарифного протекціонізму була нейтралізована „тінізацією” імпортної торгівлі та ухиленням від сплати митних та інших податків і платежів. Державне регулювання імпортних операцій здійснювалося хаотично за певними групами товарів, часто в результаті лобіювання інтересів окремих галузей без урахування їх впливу на інші галузі економіки, без наявності зваженої та збалансованої політики в питаннях регулювання імпорту. Крім того на державному рівні через систему прийняття додаткових нормативних документів, було надано занадто широку систему тарифних преференцій щодо країн, що розвиваються, але мають рівень життя вищий, ніж в Україні [54].

Основними негативними наслідками імпортної політики у зовнішньоторговельних економічних відносинах України є невиправдана, з фінансової точки зору, лібералізація митно-тарифного регулювання в перехідний період та зменшення митних ставок в останні роки до рівня визначеного рамковими угодами з країнами СОТ, що не сприяють захисту вітчизняного товаровиробника та поповненню державної казни.

Про ліберальний характер української зовнішньоторговельної політики свідчить той факт, що за низкою товарних позицій Україна не знижувала, а навпаки підвищувала ставки митного тарифу щоб досягти рівня ГАТТ/СОТ. До того ж заходи протекціоністської політики, які спостерігалися в Україні були спрямовані на захист вітчизняних підприємств лише від зовнішньої конкуренції, але не створювали умов адаптації виробників до відкритого конкурентного середовища.

З 1 липня 2001 року в Україні набув чинності новий Митний тариф України, побудований на базі Української класифікації товарів зовнішньо-економічної діяльності, яка відповідає Гармонізованій системі опису та кодування товарів версії 1996 року та Комбінованій номенклатурі ЄС. Новий тариф налічує більш ніж 10 000 тарифних ставок і дає можливість введення для національних цілей деталізації товарів на рівні 10 знаків [105].

На сьогодні у Закон України „Про Митний тариф України” вже внесено 23 зміни за відповідними законами України. Ці зміни здійснювались як з метою захисту вітчизняного товаровиробника, так і на виконання міжнародних домовленостей України, що свідчить про недосконалість: по-перше, самого закону; по-друге, правових та організаційних механізмів державного регулювання митного тарифу, яке здійснюється виключно Верховною Радою України через прийняття певних таких документів. Вважаємо, що ці питання необхідно врегульовувати на рівні Кабінету Міністрів України з подання змін до митного тарифу Державної митної служби України після їх погодження у Міністерстві фінансів України через прийняття відповідних Постанов КМУ. Це, по-перше, дозволить оперативно адаптувати митно-тарифну політику до змін на зовнішньому та внутрішньому ринках; по-друге, розвантажить Верховну Раду України від прийняття тактичних рішень та вивільнить час для розробки стратегічних напрямів розвитку зовнішньоекономічної та митної політики держави та проведення реального контролю за виконанням чинних законів; по-третє, дозволить уникнути можливості лобіювання через вищий законодавчий орган інтересів суб’єктів ЗЕД.

Про реальність удосконалення організаційного механізму митно-тарифного регулювання свідчить наявний позитивний досвід. Так у 2005 р. урядом України здійснювалась послідовна робота щодо приведення ставок ввізного мита у відповідність до домовленостей щодо вступу до СОТ. У процесі цієї роботи за ініціативою Держмитслужби України здійснюються заходи щодо:

• зменшення ставок увізного мита, встановлених на заборонному рівні (від 50 % і вище);

• усунення надмірної деталізації та значної диференціації у розмірах ставок увізного мита на однорідні товари;

• усунення невідповідності у встановлених специфічних ставках мита щодо бази оподаткування.

Зазначені пропозиції Держмитслужби України знайшли своє відображення у Державній програмі „Контрабанді – стоп” на 2005 – 2006 рр., що затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 1 квітня 2005 № 260, якою передбачено удосконалення митно-тарифного регулювання в частині зниження ставок мита, уніфікації ставок на ідентичні та подібні товари, усунення їх надмірної деталізації. [72]

У рамках виконання цієї програми та на виконання домовленостей щодо вступу України до Світової організації торгівлі (СОТ) 15 березня 2005 р. прийнято Закон України № 2470-ІУ „Про внесення змін до Митного тарифу України”, яким зменшено ставки ввізного мита на екзотичні фрукти, взуття, білизну, постільну білизну, побутову техніку, телевізори.

Верховною Радою 23 червня 2005 р. прийнято Закон України щодо зменшення ставок ввізного мита на товари, що класифікуються у 25 – 96 групах УКТЗЕД, та 7 липня 2005 р. прийнято Закон щодо зменшення ставок мита на товари 1-22 груп УКТЗЕД. Після набуття чинності зазначених законів середньоарифметична зв'язана ставка у 2005 р. становить 6,72 % та середньозважена – 5,68 % (на початок 2005 р. ці показники відповідно становили 10,55 та 7,02 %), що відповідатиме тарифним зобов'язанням України із вступу до СОТ. Зниження ставок ввізного мита призвело до зменшення контрабандного потоку товарів [122, с. 62.]

Також для прискорення переговорного процесу зі вступу України до СОТ Україна заявила про приєднання до 16 секторальних угод та ініціатив Світової організації торгівлі: „Хімічна гармонізація”; „Сталь”; „Іграшки”; „Деревина”; „Текстиль та одяг”; „Кольорові метали”; „Фармацевтичні препарати”; „Папір”; „Сільськогосподарська техніка”; „Меблі”; „Інформаційні технології”; „Наукове обладнання”; „Будівельна техніка”; „Медичне обладнання”; „Цивільна авіація”; „Дистильовані спирти”.

Зазначені угоди та ініціативи передбачають ставку ввізного мита „0” у кінцевому періоді, крім „Хімічної гармонізації” і „Текстилю та одягу”.

Після вступу України до СОТ тарифи будуть „зв'язані” на рівні, визначеному у процесі переговорів з країнами – членами Робочої групи. Це передбачає неможливість подальшого довільного їх підвищення в будь-який час без проведення консультацій із країнами – членами СОТ.

Одночасно із заходами щодо оптимізації ставок увізного мита здійснюється робота з приведення у відповідність до міжнародної основи (Гармонізованої системи опису та кодування товарів версії 2002 р.) класифікаційної схеми Митного тарифу України та об'єднання в один законодавчий акт Закону України „Про Єдиний митний тариф” і Декрету Кабінету Міністрів України „Про Єдиний митний тариф України” (відповідний проект Закону „Про засади митно-тарифного регулювання в Україні” знаходиться на розгляді у Верховній Раді України).

Після здійснення всіх вищезазначених заходів митно-тарифне регулювання в Україні відповідатиме міжнародним нормам, буде прозорим для застосування суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності й митних органів, скоротить час митного оформлення вантажів і сприятиме декриміналізації сфери зовнішньо-економічної діяльності.

Проте незважаючи на певні недоліки у сфері митно-тарифного регулювання Державною митною службою України проводиться активна робота, що направлена на забезпечення повноти стягнення платежів до бюджету здійснювалась організаційна робота щодо збільшення бази оподаткування шляхом посилення контролю за використанням податкових пільг, вексельних форм розрахунків, митним оформленням на підставі рішень судів.

Завдяки проведеній митною службою роботі протягом 2007 р. до Державного бюджету України перераховано податків та зборів на суму 54 млрд. 119,5 млн. грн., що на 12 млрд. 945,6 млн. грн. (на 31,4 %) більше, ніж у попередньому році (41 млрд. 173,9 млн. гривень) [198].

Розмір середньоденного перерахування митних платежів та інших податків і зборів за 2007 рік склав 217,3 млн. грн., що у 1,3 рази більше, ніж у 2006 році.

Загальні обсяги перерахувань у 2007 році у порівнянні з попереднім роком збільшились за всіма видами митних платежів:

по ПДВ – на 9 799,3 млн. грн. (на 30,7 %); в торговому обігу: надходження ПДВ зросли на 34,0 %; обсяг імпорту, оподаткованого ПДВ – на 34,1 %;

по ввізному миту – на 2 614,7 млн. грн. (на 37,5 %); в торговому обігу: надходження мита зросли на 40,4 %; обсяг імпорту, оподаткованого митом - на 38,4 %;

по вивізному миту – на 20,8 млн. грн. (на 7,7 %);

по акцизному збору – на 415,9 млн. грн. (у 1,5 рази);

по митних зборах – на 64,7 млн. грн. (на 6,4 %);

по єдиному збору – на 21,6 млн. грн. (на 26,5 %) [198].

Однак, незважаючи на велику функціональність тарифних заходів, вони не можуть вирішити всіх завдань, що ставляться перед державою. До них можна зарахувати: захист найважливіших галузей національної економіки, забезпечення відповідності товарів, що ввозяться, чітко визначеним стандартам, товарів, що імпортуються – вимогам якості й санітарно-гігієнічним нормам тощо [225].

Ці завдання можна вирішити або лише з використанням нетарифних методів регулювання зовнішньої торгівлі, або комбінацією митного тарифу з нетарифними заходами.

Успішність використання вищеназваних заходів залежить від вірно обраної стратегії. Доцільним для України на даному етапі є дотримання стратегії селективно-уніфікованого захисту, яка сконцентрована на митно-тарифному захисті винятково перспективних галузей економіки за одночасного відкриття внутрішнього ринку в секторах „неперспективних” виробництв. І саме цей напрям вважається таким, що має великі перспективи розвитку з огляду на можливості вступу України до СОТ [323].

Таким чином на сьогодні необхідне поступове зміщення акцентів реформування митно-тарифної системи України відповідно до норм і принципів ЄС та умов ГАТТ/СОТ. Вихідною метою реформування має бути створення сприятливих умов для розвитку національного виробництва, підвищення його ефективності та якості. Для цього необхідно:

1. Розглянути можливість ширшого використання всіх елементів митного тарифу як засобу регулювання імпорту, а саме: здійснити максимально ефективну диференціацію Єдиного митного тарифу та розширення тарифної ескалації.

2. Запровадити гнучкий механізм митно-тарифного регулювання направлений на збалансоване використання захисної і стимулюючої функції митного тарифу;

3. Удосконалити правовий та організаційні механізми митно-тарифного регулювання через внесення змін до чинних законодавчих актів та перерозподіл повноважень відповідних державних органів стосовно процедури розробки та реалізації митно-тарифної політики України.

Вважаємо, що продумана митно-тарифна політика у сфері зовнішньої торгівлі здатна змінити структуру імпорту на користь якісних і високотехнологічних товарів, сприяти зниженню цін як на імпортну, так і на вітчизняну продукцію, а отже забезпечити захист економічних інтересів національного виробника і споживача. Проте, митно-тарифне регулювання не завжди дозволяє враховувати особливості просування того чи іншого товару на світовому ринку, ступінь насиченості ринку товарами різного асортименту, якість товарів, особливості міждержавних торговельних відносин між деякими країнами тощо. Тому державне управління зовнішньоторговельними операціями, поряд з економічними, включає в себе адміністративні та технічні механізми державного регулювання у даній галузі, на яких зупинимося більш детально у наступному пункті.