Розділ 1 Методологія державного управління зовнішньоторговельною діяльністю

1. Понятійно-категоріальний апарат у сфері зовнішньоекономічної діяльності в Україні

Однією з основних закономірностей сучасної епохи, що характеризується високим рівнем інтернаціоналізації та прискореним розвитком глобалізаційних процесів, є зростання ролі зовнішньоекономічних зв'язків в національному господарстві кожної держави. Україна поступово входить в систему світового господарства, й від того, як цей процес буде проходити, залежить не тільки динаміка зовнішньої торгівлі, але й можливість подальшого економічного та соціального розвитку держави як органічної підсистеми світової економіки. Про пожвавлення процесу входження України у світове співтовариство свідчить розширення географії та масштабів зовнішньоекономічних відносин. Цілеспрямований розвиток економічної політики за векторами СОТ та ЄС зумовлюють необхідність удосконалення, а за деякими аспектами й зміни механізмів державного управління зовнішньоекономічною діяльністю в усіх її проявах. Особливої уваги вимагають питання державного управління зовнішньоторговельних відносин, питома вага яких у загальному зовнішньо-економічному балансі країни у 2006 р. становила більше ніж 70% (додаток А).

Проте, перш ніж розглядати основні аспекти розвитку зовнішньої торгівлі в сучасному світі та вплив держави на її стан, необхідно зупинитися на ключових дефініціях, їх теоретичному обґрунтуванні та визначити логічно-структурну наукову парадигму проведення дослідження. Саме такий підхід дозволяє виявляти проблеми у сфері державного управління зовнішньоторговельної діяльності та розробляти концептуальні напрями щодо їх вирішення.

Оскільки питання розвитку зовнішньоекономічних відносин завжди мали двояку природу: з однієї сторони це питання фінансово-економічні, які визначають місце країни в світовому розподілі праці, ресурсів і, звичайно, прибутків і цікавлять перш за все представників бізнесу і бюджетних сфер; з іншої – соціально-політичні, які впливають на статус держави її громадян та керівництва на міжнародній арені, то вони вимагають особливої уваги зі сторони держави її законодавчих та виконавчих органів.

При цьому, в економічній літературі більш глибокого дослідження та висвітлення набув саме фінансово-економічний аспект даного питання. Основні положення організації та розвитку зовнішньоекономічної діяльності висвітлені в роботах таких вітчизняних учених як О.Гребельник [59], В.Козик [133], Л.Панкова [133], Д. Карамишев [124], І.Грицяк [62], І.Бураковський [26], А. і Н.Румянцевих [280], Ю.Рудяк [312], Л.Солошенко [319], А.Трусов [312], С.Філатов [319] та ін. Всі автори, спираючись на чинне законодавство, формулюють систематизують, деталізують та узагальнюють інформацію про форми і види зовнішньоекономічної діяльності, порядок її організації та документального оформлення. При цьому ряд авторів торкається питань державного регулювання цієї діяльності, але з фінансово-економічної точки зору (тарифи, податки, платежі та порядок їх застосування).

З розвитком державності в Україні та розумінням того, що ринкові відносини не виключають, а в деяких випадках, навпаки, вимагають втручання державних інституцій в науковій літературі з’являється низка праць присвячених державному регулюванню економіки в цілому та зовнішньоекономічної діяльності зокрема. Найбільш відомі серед них праці Л.Дідківської [78], Л.Головко [78], С.Чистова [75], А.Никифорова [75], Т.Куценко [75], Л.Швайки [333] та ін. Названі автори наукових статей, монографій та навчальних посібників розглядають одну з основних функцій державного управління економічними процесами – регулювання цих процесів. Проте інші функції державного управління висвітлюються ними побіжно без належної глибини.

На жаль, серед досить великого переліку наукових робіт лише незначна їх частина присвячена вивченню проблем державного управління зовнішньоекономічною діяльністю. У даному сенсі привертають до себе увагу праці А.Мерзляк [164], В.Воротіна [44, 45], В.Юрчишина [346, 347] та колективу науковців під керівництвом А.Кредісова [316], в яких розкриваються організаційно-правові та фінансово-економічні механізми управління зовнішньоекономічною діяльністю як на загальнодержавному та регіональному рівнях, так і на рівні підприємств. При цьому автори досить глибоко досліджують регуляторну функцію держави, проте не достатньо глибоко, як на наш погляд, розкривають роль контрольної та інформаційної функцій державного управління в сучасних умовах інтеграції до світової економіки. Але практично всі автори сходяться на тому, що основи державного управління зовнішньоекономічною діяльністю формуються при визначені зовнішньоекономічної політики держави та реалізуються через розробку і впровадження законодавчо-нормативних актів, науково обґрунтованих концепцій та стратегій.

Концептуальні основи формування зовнішньоекономічної політики України сьогодні відбувається в умовах коли „… глобалізований світ формує нові виклики до всіх країн світу, до національних систем державного управління” 316, с. 4. Тому при здійсненні тих чи інших кроків у напрямі інтеграції економіки України до світового господарства необхідно чітко усвідомлювати всі переваги і загрози кожного кроку й, враховуючи досвід інших країн та національні особливості приймати зважені управлінські рішення на рівнях законодавчої та виконавчої влади.

Досить докладний аналіз сучасного стану України на шляху до інтернаціоналізації економіки та перспектив співробітництва з країнами ЄС, Німеччини та Росії зробили вчені національного інституту стратегічних досліджень, які справедливо застерігають, що „… гальмування процесу систем технічного регулювання та споживчої політики відповідно вимог Європейського союзу може призвести до перетворення України на постачальника дешевої робочої сили; місце для зберігання шкідливих відходів; сировинний придаток розвинених країн і т.п.” 315, с. 467, що ще раз підтверджує необхідність прийняття швидких, але економічно грамотних кроків у напрямах удосконалення й реалізації зовнішньоекономічної політики держави.

Але перш ніж розглядати проблеми формування зовнішньоекономічної політики, здійснення зовнішньоекономічної діяльності та розвитку зовнішньоекономічних відносин визначимося з цими економічними категоріями, розмежуємо їх та уточнимо зміст кожної з них. У науковій літературі не має однозначного визначення вищезазначених термінів.

Так, Л.Дідківська, Л.Головко [78, с. 151-152] та О.Гребельник [58, 644-645] розмежовують поняття „зовнішньоекономічна діяльність” і „зовнішньоекономічна політика”, але не вирізняють окремо таке поняття як „зовнішньоекономічні відносини”, а лише використовують словосполучення „економічні відносини” при визначенні попередніх двох понять, що не сприяє повному розкриттю даних зовнішньоекономічних категорій.

С.Чистов, А.Никифоров, Т.Куценко й інші у своїх роботах використовують усі з вищезазначених термінів, проте дають тлумачення лише категорії „зовнішньоекономічна діяльність” [75, с. 252]. У роботах Л.Швайки поряд з визначенням поняття „зовнішньоекономічна діяльність”, визначається поняття „зовнішньоекономічних відносин” проте не має визначення поняття „зовнішньоекономічної політики” [333, с. 315], а у словнику економічних термінів навпаки визначається лише сутність „зовнішньоекономічної політики” [31, с. 46].

При цьому автори, визначаючи різні терміни, вкладають в них один і той же зміст. Так, якщо Л.Дідківська і Л.Головко вважають, що зовнішня торгівля, міграція капіталів та робочої сили; міжнародні науково-технічні та виробничі зв’язки; спільне освоєння повітряного та космічного простору, Світового океану; охорона довкілля, виконання програм та угод тощо – це „зовнішньоекономічна діяльність”, то Л.Швайка відносить все це до категорії „зовнішньоекономічних відносин”. Деякі визначення даних категорій на наш погляд є неповними (як то визначення зовнішньоекономічної діяльності у авторів Вільної енциклопедії „Вікіпедії”), і висвітлюють тільки одну чи декілька сторін зовнішньоекономічного явища [35].

У економічній енциклопедії під редакцією С.Мочерного наведені визначення основних категорій у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що надаються Р.Яремко. В цілому наведені визначення розкривають сутність даних категорій, але є дещо спрощеними і не дозволяють визначити ієрархічний взаємозв’язок між визначеними категоріями. Окрім того ми вважаємо, що визначення „зовнішньоекономічні зв’язки” доречно замінити більш ємким поняттям „зовнішньоекономічні відносини” [89, с.610].

Отже результати побіжного аналізу змісту основних економічних понять, що характеризують зовнішньоекономічне життя країни вказують на необхідність уточнення змісту основних дефініцій, з тим щоб чітко розуміти той чи інший вислів, ту чи іншу наукову позицію.

Для розкриття сутності вищезазначених термінів нагадаємо загальноприйняте тлумачення термінів: „політика”, „діяльність” та „відносини”. У тлумачному словнику С.Ожегова дані терміни мають декілька значень, а ми при їх виборі виходимо з теми дослідження. Так дефініція „політика” визначається як діяльність органів державної влади і державного управління, що визначає суспільний устрій і економічний стан країни 191, с. 553; „діяльність” – як сукупність певних дії, виконувана робота 191, с. 164; та „відносини” – як сукупність зв’язків, що виникають при спілкуванні, контактах 191, с. 475.

Для узагальнення існуючих підходів до визначення базових понять у сфері зовнішньоекономічної діяльності та згрупуємо опрацьовані матеріали з визначення дефініцій „зовнішньоекономічна діяльність”, „зовнішньоекономічна політика” та „зовнішньоекономічні зв’язки” у таблиці 1.1.

Не має чіткості у розмежування даних понять і в законодавчо-нормативних документах. Так, у ст. 1 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність” надане визначення тільки терміну „зовнішньоекономічна діяльність”, яка розглядається як „…діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами” 101.

Терміни ж „зовнішньоекономічна політика” та „зовнішньоекономічні відносини” і взагалі не визначаються.

Таблиця 1.1