Чинники гальмування інтеграційних процесів в Україні

- застаріла технічна й інформаційно-комунікаційна база;

- низький технологічний рівень виробництва;

- висока русурсоємність виробництва;

- недостатність власних паливно-енергетичних ресурсів;

- обмеженість напрямів та можливостей здійснення науково-технічних розробок

Матеріально-технічні

Фінансово-економічні

- велика залежність від міжнародних фінансових організацій;

- не ефективна зовнішньоекономічна політика держави;

- не раціональна структура вітчизняного виробництва;

- несприятливий інвестиційний клімат для іноземних інвесторів;

- низький рівень участі країни у міжнародному поділі праці;

- високий рівень «тінізації» економіки;

- відсутність ефективного механізму забезпечення економічної безпеки держави.

- не досконале й не адаптоване до міжнародних стандартів податкове, митне, господарське, земельне, цивільне й кримінальне законодавство;

- високий рівень злочинності, в т.ч. у економічній сфері;

- низька ефективність роботи правоохоронних органів;

Правові

- політична нестабільність;

- низька політична і соціальна активність населення;

- низький рівень життя та купівельної спроможності населення;

- низький рівень соціальної захищеності населення;

- високий рівень «прихованого безробіття» (особливо на селі);

- високий рівень корумпованості чиновників.

Суспільно-політичні

Рис. 3.1. Перешкоди інтеграції економіки України до світового господарства

Все це сприяє постійному збільшенню зовнішнього торгового обороту України, який за період з 2000 до 2006 року зріс більше ніж у 3 рази. Така ж тенденція спостерігалася і у 2007 р. протягом якого, в умовах зростання обсягів зовнішньоторговельних операцій, митними органами забезпечено безперебійне оформлення 483,3 млн. тонн вантажів, з них експорт – 145,5 млн. тонн, імпорт – 117,3 млн. тонн, транзит – 221,4 млн. тонн. В середньому щодня оформлялося майже 1,4 млн. тонн вантажів, пропускалися близько 240 тис. громадян, 67 тис. транспортних засобів. Порівняно з 2006 роком обсяги ввезення товарів зросли на 17,6 млрд. дол. США (на 40,6 %), обсяги експорту – на 10,8 млрд. дол. США (на 28,2 %) [126].

Розвиток інтеграційних процесів у сучасних світогосподарських відносинах передбачає формування такої держаної стратегії управління в якій зовнішньоекономічні зв'язки національної економіки обіймають більш широкий, ніж раніше, спектр взаємодії: торговий обмін переріс в науково-технологічне і інвестиційне співробітництво. Наразі необхідно враховувати, що в світі склалася нова модель таких зв’язків  виробничо-інвестиційна. Ця ж модель поступово починає реалізовуватися і в Україні (табл. 3.2).

Таблиця 3.2

Динаміка та структура зовнішньоекономічного обороту України

Показники	2000 р.	2001 р.	2002 р.	2003 р.	2004 р.	2005 р.	2006 р.
							млрд. дол. США	питома вага,%
Зовнішній оборот - всього, млрд. дол. США	37,1	41,3	45,7	58,6	78,1	106,4	116,0	100,0
Експорт товарів і послуг, млрд. дол. США	18,1	19,8	22,0	27,3	38,0	40,4	45,9	39,6
у % до попереднього року	118,8	109,7	111,1	124,1	139,0	106,4	113,7	х
Імпорт товарів і послуг, млрд. дол. США	15,1	16,9	18,2	24,5	31,1	39,1	48,9	42,2
у % до попереднього року	116,6	112,0	107,4	134,7	126,9	125,7	125,0	х
Сальдо зовнішньоторговельного балансу, млрд. дол. США	3,0	2,9	3,8	2,8	6,9	1,3	-3,0
Експорт товарів, млрд. дол. США	14,6	16,3	18,0	23,1	32,7	34,3	38,4	33,1
у % до попереднього року	125,8	111,6	110,4	128,5	141,6	105,0	112,1	х
Імпорт товарів, млрд. дол. США	14,0	15,8	17,0	23,0	29,0	36,1	45,0	38,8
у % до попереднього року	117,8	113,0	107,6	135,6	126,0	124,6	124,6	х
Сальдо зовнішньої торгівлі товарами, млрд. дол. США	0,6	0,5	1,0	0,1	3,7	-1,8	-6,6
Прямі іноземні інвестиції, млрд. дол. США	3,9	4,6	5,5	6,8	9,0	16,9	21,2	18,3
Чистий приріст інвестицій, млн. дол. США	593,2	680,3	916,6	1322,6	2252,6	7843,0	4295,6	х

Джерело: за даними Міністерства економіки України // www.me.gov.ua

Так, якщо на кінець 2000 р. прямі іноземні інвестиції в Україну складали 3,9 млрд. дол. США й займали 10,5% у зовнішньому обороті, то у 2006 р. сума інвестицій зросла до 21,2 млрд. дол. США, а їх питома вага займає у структурі зовнішнього обороту вже 18,3%. Проте темпи розвитку інвестиційних відносин знаходяться ще на дуже низькому рівні, адже якщо на кінець 2006 р. на одного мешканця України приходилося близько 440 грн., то „… у Росії більше ніж у 2 рази, у Польщі – 5 разів, а у Німеччині – 20 разів” 144, с. 20.

У цілому можна констатувати, що не зважаючи на певну активізацію інвестиційної діяльності Україна залишається орієнтованою на розвиток торгових відносин у структурі яких левову частку займає торгівля товарами. Питома вага експортно-імпортних товарних операцій в Україні на кінець 2006 р. складала 71,3%. При цьому варто зазначити, що якщо до 2006 р. експорт все ж таки перевищував суму імпорту, то в 2006 р. зовнішньоторговельних баланс було порушено в іншому напрямі – сума імпорту товарів і послуг перевищила суму експорту на 3,0 млрд. дол. США, а в торговому обороті на 6,6 млрд. дол. США. До того ж, якщо врахувати, що імпортуємо ми як правило високотехнологічну готову продукцію, а експортуємо сировину, або ж напівфабрикати, які пройшли перші, найбільш трудоємкі й екологонебезпечні стадії обробки в Україні, то можна зробити висновки про недостатньо ефективний стан розвитку зовнішньоторговельних відносин України, а отже про наявність певних недоліків у здійсненні державного регулювання цими відносинами.

Особливої уваги вимагають проблеми удосконалення державного регулювання та контролю розвитку зовнішньоторговельних відносин з огляду на те, що Україна вже визнана повноправним членом Світової організації торгівлі. Тобто перший етап глобальної трансформації економіки країни, який був направлений на гармонізацію національного законодавства з нормами та вимогами Світової організації торгівлі завершився. Тому подальші зусилля мають бути направлені на розробку реальних державних програм направлених на створення зони вільної торгівлі з країнами Європейського Союзу, торговий оборот з якими, за даними прес-служби Міністерства економіки країни „…вже декілька років поспіль залишається найбільшим … – … його частка у загальному обсязі зовнішньої торгівлі України товарами і послугами за 9 місяців 2007 р. сягає 33,5%” 293, с. 52. За таких умов відкритість і лібералізація зовнішнього сектора економіки залишаються надзвичайно актуальними. Проте, як справедливо застерігає В.Воротін „…не кваліфіковане запровадження відкритості може заподіяти шкоду економічному середовищу країни та підвищити ризики, оскільки зробить чинники економічного розвитку більш чутливими до зовнішніх шоків”. Далі автор зазначає і ми погоджуємося з ним, що стратегічним напрямом для України залишається „експортно-орієнтована зовнішньоторговельна політика з відкритістю до імпорту” 44, с. 194.

Незважаючи на відкриття широких можливостей у сфері міжнародної торгівлі в умовах членства України в СОТ та перспектив вступу до Євросоюзу, необхідно пам'ятати про можливі як позитивні, так і негативні наслідки та соціально-економічну ціну цих кроків для держави (табл. 3.3).

Таблиця 3.3