3.3 Психологічні передумови формування ділового іміджу

Незважаючи на той факт, що чоловіки частіше чим жінки стають лідерами, роблять кар'єру, визначне дослідження, проведене американськими соціологами, показало, що жінки, можуть бути настільки ж ефективними керівниками, як і чоловіки.

Дорослі чоловік і жінка за середніми показниками інтелектуального розвитку нічим не відрізняються. Різниця тільки в тому, що розкид здібностей у жінки рівномірний, тоді як серед чоловіків більше високообдарованих, як і більше розумово відсталих.

Джон Стенлі, узагальнивши результати великого числа тестів здібностей і тестів досягнень, прийшов до висновку, що «у середньому розходження між статями невеликі...». Вони (розходження) зводяться до того, що чоловіки перевершують жінок у зоровому просторовому мисленні (ліва півкуля головного мозку) і математичних здібностях, а в жінок більш розвинутий вербальний інтелект (права півкуля головного мозку).

Чоловікам властивий раціоналізм, а жінкам – інтуїція і комунікабельність.

Отже, унаслідок вище сказаного, здатності чоловіків і жінок особливо не відрізняються друг від друга. Статеві розходження детермінуються в більшому ступені факторами соціокультурними, чим психофізіологічними.

Здатність домагатися високих результатів у науці, політиці, діловому світі скоріше зв'язано не зі статтю, а з статевою роллю, що виконує людина, гендерною роллю (мускулізм - фемінізм), тобто, з тими особистісними особливостями людини, що обумовлені його статеворолевою орієнтацією.

У повсякденному житті йде зштовхування з розходженнями між статями, як наслідком стереотипізації мужності і жіночності.

Традиційно вважається, що жіночі риси – це м'якість, слабкість, залежність, пасивність, емоційність, загострена інтуїція, орієнтованість на інших, експресивність і т.д.

Чоловік же (на противагу жінці) повинний мати незалежність, силу, агресивність, раціоналізм, активність, орієнтованість на індивідуальні досягнення і т.д.

Якщо в жінці повинний бути консервативний початок, то в чоловіку – дух авантюризму. Існуючі в суспільстві статеворолеві стереотипи роблять дуже великий вплив на процес соціалізації дітей, багато в чому визначаючи їх спрямованість.

З дитинства дитина засвоює необхідність сполучати жіночу роль із професійною. У той же час чоловіча і професійна ролі представлені як тотожні. У підсумку жіноча роль виглядає більш важкою, з подвійним навантаженням.

Ситуація, коли проголошується орієнтація на те, що незалежно від статі всім необхідно одержати освіту і працювати, але при цьому все-таки підкреслюється перевага чоловіків, приводить до того, що в сучасному суспільстві стимулюється розвиток у жінок чоловічих якостей: конкурентність, прагнення до домінування, зверхактивність.

Таким чином, статеворолева соціалізація в її сучасному виді приводить до парадоксальних результатів: хлопчиків штовхають на несоціальну активність, а дівчат, навпроти, на гіперактивність. У той же час жити їм приходиться в суспільстві, багато в чому орієнтованому на традиційні статеворолеві стандарти (стереотипи).

Сьогодні в ідеологіях прихильників фемінізму, прогресу зросла впевненість у відсутності яких-небудь розходжень між статями і можливостях просування по службовим сходам. Безліч авторів зауважують, що в різних країнах культура зміщається до жіночого полюсу: якості, що традиційно вважалися жіночими або чоловічими, усе частіше розглядаються як загальний норматив.

Зараз жінки всі частіше заводять власні справи, просуваються по кар'єрним сходам і стають високо кваліфікованими фахівцями.

Але значна їхня частина працює на низькооплачуваних роботах. Жінки повільніше просуваються по службі, чим чоловіки.

Серед керуючої ланки тисячі найбільших корпорацій США жінок нараховується тільки 3%.

У нашій країні так само переважна більшість представників керуючого апарата чоловіка і це при тому, що 54% працівників нашої країни - жінки.

Прагнення жінки реалізувати свої здібності переплітається з почуттям провини перед родиною, щоб родина не страждала від її кар'єри. Багато жінок змушені працювати на низькооплачуваних роботах тільки тому, що вони сполучають роботу із сімейними обов'язками.

Потрапляючи у світ бізнесу, діловий світ жінка зіштовхується з такою проблемою, як необхідність відмовитися від таких якостей, як емоційність, увага до міжособистісних відносин, чутливість. Чоловікам простіше, у тому змісті, що сучасний діловий світ побудований на чоловічих цінностях: змагальності, агресії, рішучості, орієнтації на справу, а не на людину.

В жінки є ряд переваг, реалізувавши які, вона може стати успішним керівником. Жінка-лідер має більш тонкий соціальний інтелект, вона тонкіше відчуває нюанси відносин, у тому числі і відношення до себе. Вона вміє оцінювати і прогнозувати поведінку інших людей. Жінка має більшу контактність і практичність мислення.

Ділова жінка, в ідеалі, це яскрава особистість, вона жіночна, не жорстока і не холодна, інтелектуально і фізично активна, рішення приймає сама, але прекрасно уловлює настрій інших; їй невластива дріб'язкова опіка підлеглих. Вона готова ризикувати, цілеспрямована, впевнена в собі, гідно реагує на критику, зауваження і навіть образу. Вміє оперативно переключатися з однієї соціальної ролі (керівник, ділова жінка) на іншу (дочка, мати, дружина), впевнена в розумінні, підтримці і допомозі з боку чоловіка і дітей. Сходження по сходам успіху виявилося справою важкою і небезпечною. Ділова жінка повинна постійно доводити собі і навколишнім, що займається саме своєю справою .

Ні для кого не секрет, що у світі ділових людей надзвичайно високо цінується серйозне відношення до свого іміджу і до підтримки сприятливого іміджу своєї фірми. І це не дивно, адже одними з найважливіших складових бізнесу є міжособистісні контакти. Успіх спілкування прямо залежить від уміння людей подати себе і залишити гарне враження.

Сучасне людство складається з людей сумних і веселих, сором’язливих, впертих, хвалькуватих – загалом різних. У спілкуванні з людиною треба звертати увагу на особливості її психологічного складу, внутрішнього світу, і для кожної спробувати знайти правильну лінію поведінки.

• Як зазначають психологі найважливішою складовою успіху ділового іміджу є вміння вести ділову розмову.

Чим вищий рівень культури усного мовлення при веденні переговорів чи просто в розмові з співробітниками, підлеглими, іншими людьми, тим вищий авторитет людини, що займається підприємницькою діяльністю, тим кращі і плідніші результати роботи.

Ділова розмова сприймається як усний мовний контакт між людьми, що зв’язані інтересами справи і мають повноваження для встановлення ділових стосунків, рішення ділових проблем і здійснення конкретних підходів до їх вирішення.

Тобто ділова розмова – це “дракон із чотирма головами”, де:

• перша голова відповідає за грамотність і вірність мовлення (мовний склад розмови);

• друга – завідує логікою і обмірковує доведення (логічний склад);

• третя – думає про створення гарного психологічного клімату бесіди, про враження, що справляє на оточуючих (психологічний склад);

• четверта – керує мімікою, жестами, манерами (немовний склад розмови).

При цьому тулуб дракона – це мозок, який контролює діяльність всіх чотирьох голів .

Будь – яка зустріч починається зі створення сприятливого для спілкування психологічного клімату. Цю складову ні в якому разі не можна недооцінювати, бо саме вона запам’ятовується на емоційному рівні як враження від зустрічі, від уміння співробітника вести бесіду і логічно доводити свою точку зору, при цьому не зупиняючи партнера образливими випадами та ін.

Вміння слухати є показником культури людини. Будь-який співбесідник буде задоволений терплячим і співчуваючим слухачем, якому можна висловити всі свої проблеми.

Перешкодою на шляху до успіху для багатьох є їхня власна мова. Занадто швидкий (чи, навпаки, занадто повільний) темп, чи проковтування прожовування слів, шепелявість - дуже неприємні речі. Особливо для тих, чия робота зв'язана з телефонними переговорами, зустрічами і конференціями. Однак тільки незначна частина людей має органічні дефекти (аномалії гортані, носової і ротової порожнин), через які вони не можуть говорити правильно. Інші ж просто лінуються займатися постановкою голосу.

Найкраще сприймається розміряний темп мови, коли ви дозволяєте собі робити невеликі паузи, показуючи, що перш ніж щось відповісти, обмірковуєте почуте. Відразу з'являється відчуття, що ви «людина розумна». Небажано говорити занадто швидко, захльостуючи співрозмовника потоками інформації. Він може не відразу зрозуміти, про який такий грандіозний проект ви йому повідомляєте, і може бути перерве вас і попросить повторити все спочатку. Утратите час, а саме головне, - дасте зрозуміти, що ви людина дрібна, залежна і намагаєтеся як найшвидше встигнути усе сказати, поки вас не вигнали. Підвищений темп мови завжди асоціюється з залежністю і несерйозністю. А якщо будете говорити занадто повільно, це стомить вашого співрозмовника: йому уже все зрозуміло, а ви ще закінчуєте фразу.

Під час ділових переговорів і зустрічей ваша поза повинна бути одночасно досить вільною і стримано – підтягнутою. Занадто вільна поза може бути сприйнята як свідчення вашої розв'язності. Краще сидіти прямо і вільно жестикулювати в межах так називаної інтимної зони радіусом близько 45 сантиметрів навколо вашого тіла.

Більшість людей навіть не підозрюють про те, яке величезне значення в бесіді мають жести. Жест може повідомити про нас набагато більше інформації, чим ми того хочемо. Жести занадто часто видають нас і нерозумне використання деяких жестів часом приводить до небажаного результату. Тому, щоб розташувати до себе співрозмовника, використовуйте в розмові жести, що дозволяють бачити ваші долоні. Це є свідченням вашої відкритості.

Необхідно доброзичливо й уважно дивитися в обличчя своєму співрозмовнику, показуючи, що вам цікаво те, що він говорить. При цьому, якщо у вас зі співрозмовником ділові відносини, тоді свій погляд направте у верхню частину обличчя, ледве вище брів, а для позначення уваги - епізодично поглядайте в очі (довгий пильний погляд в очі, може викликати у вашого співрозмовника почуття дискомфорту). При емоційному спілкуванні погляд автоматично переміщається від очей у нижню частину обличчя - це відразу почувається.

У ділових і політичних колах прийнято здороватися за руку. Рукостискання - традиційне чоловічий спосіб вітання. У більшості жінок він викликає легкий дискомфорт, оскільки їй невідомо заздалегідь, чи будуть її руку енергійно трясти як товаришу по партії чи спробують поцілувати. В запобіганні плутанини і незручності, краще подати руку ні у вертикальній площині (як для потиску), ні в горизонтальній (як для поцілунку), а в проміжному положенні під кутом до площини: хочете цілуйте, хочете жміть. Рукостискання повинне бути лаконічним, і досить енергійним.

Щоб тебе сприймали як особистість, треба, насамперед, нею бути. Людина, що володіє цілісністю: інтелектом, власним стилем, власною позицією, неодмінно буде сприйнята як особистість .