1.3 Полефункціональність іміджу

За твердженням Г. Почепцова визначним для іміджу є його інформаційно-комунікативна складова, саме тому імідж розглядається як інструмент спілкування з масовою свідомістю.

Правильно підібраний та сформований імідж є найефективнішим способом роботи з масовою свідомістю.

Це твердження він проводить через призму функціонального апарату іміджу:

Функція ідеалізації - саме завдяки іміджу бажане видається за дійсне;

Функція протиставлення – імідж враховує контрастне уявлення дійсності ( злу людину можна побачити тільки на фоні доброї людини);

Функція ідентифікації – імідж задає апробовані шляхи ідентифікації об’єкта, таким чином полегшує людині можливість прогнозування дій цього об’єкту .

Імідж - образ повинен враховувати особливості публічного чи зовнішнього "я" людини, а також те, як вони можуть бути сприйняті у конкретному соціальному середовищі. У такому розумінні імідж і виступає як спосіб соціалізації особистості, адже примушує її грати ту роль, яка є найбільш оптимальною для даних соціальних умов.

Розглянута особливість вказує на те, що імідж є засобом акумуляції певної світоглядної інформації. Питання лише в тому, у якому ракурсі ця інформація сприймається. Цю особливість можна простежити крізь призму світоглядних функцій іміджу:

Комунікативна функція:

Імідж є віддзеркаленням вимог масової свідомості. Він, як найефективніший вид повідомлення в даному виді комунікації, в змозі пройти крізь фільтри недовір'я і неуваги, характерні для масової свідомості. Консервативний характер масової свідомості дозволяє спиратися на моделі, які вже були апробовані людством. Вони одержують кожного разу нову реалізацію, але значною мірою використовують старі штампи. Імідж діє в умовах, які не дуже сприятливі для його розповсюдження. З цієї причини він повинен бути збудований так, щоб добитися однозначної реакції на нього аудиторії.

Знаково - практична функція:

Імідж можливо трактувати як варіант згорнутого тексту, вираженого в конкретній знаковій системі. Знак - це об'єднання в одній одиниці елементів змісту та форми. Оскільки ми не в змозі обробляти великі об'єми текстів, ми починаємо користуватися їх скороченими варіантами типу такого позначення, як «новий українець». Будь-який імідж як варіант малого тексту може бути розгорнений у великий текст, якщо виникне така потреба. При цьому на відміну від звичного чисто вербального розуміння тексту імідж як текст будується по всіх каналах (візуальний, поведінковий і під.). Наприклад: «новий українець» виражає себе дорогим автомобілем, годинником відомих фірм, відповідним стилем одягу. В даному випадку потрібна для ідентифікації інформація пройшла по візуальному каналу. З цих позицій імідж виглядає як операція по згортанню/розгортанню текстів. Відповідно управління іміджем полягає у ряді випадків в заміні неістотних візуальних (або інших) характеристик на більш важливі точки зору даного іміджу. Аудиторії як би допомагають розвернути згорнутий текст в потрібному напрямі, виконуючи за неї певну частину роботи.

Функція символізації

Символ – своєрідний знак, що втілює яку-небудь ідею, якому певна група людей додає особливе значення. Значення символу часто буває не зрозумілим для людей, що не належить до цієї групи.

Сугестивна функція

В формуванні іміджу присутній дуже важливий параметр маніпулювання, який виділяється багатьма дослідниками - два рівні дії. Явний рівень виконує функцію «легенди», що маскує істинні наміри маніпулятора. Прихованим рівнем є той, на якому як факт дії, так і його мета ретельно приховуються від адресата». Це знов спроба побудови подвійного повідомлення, бажання обійти фільтр аудиторії, впливати на неї на підсвідомому рівні. Ефективна комунікація не стільки задає нові повідомлення, скільки підключається до існуючих в масовій свідомості уявлень.

Психолог А. Добрович пропонує ролі, який також можуть бути цікавими для іміджелогії, оскільки задають різноманітні види залежності:

• роль Покровителя - могутнього і владного;

• роль Кумира - знаменитого, привабливого, що користується загальним захопленим захопленням;

• роль Господаря, або Пана - якщо ви будете слухняні, то Пан вас наблизить, приголубить, але пана не можна гнівити;

• роль Авторитету - він більше інших розбирається в якій-небудь важливій справі, не приймає чужих зауважень;

• роль Віртуоза, або Спритної Людини - зачаровує публіку тим, що може вчинити неможливе;

• роль Удава - він бачить всі ваші слабкості і будь-якої хвилини готовий уразити оточуючих, тому вважається за краще підкорятися йому;

• роль Диявола -безмежна влада і безмежне зло.

Якісно спланований імідж здатний навіювати певний склад думок і почуттів, діє на підсвідомість людей і сприймається без заперечень.³

Функція форматизації

Під терміном формат ми розумітимемо створення вигідних для комунікатора контекстів. Людина сприймає світ за допомоги структур, які не дорівнюють повідомленню. Це типові сценарії, що описують правила, згідно з якими побудовані в нашому уявленні частини світу. Штучно створений на замовлення конкретної соціальної групи той чи інший імідж через носіїв іміджу навязується масовій свідомості широких мас населення.

Функція міфологізації

Людству в цілому і конкретній людині зокрема властива міфологізація феноменів власної свідомості, адже міф виступає онтологічною основою будь-якого світогляду. Можна внести також поняття міфологічного іміджу, під яким розумітимемо підведення лідера під ті або інші міфи, що склалися в даному суспільстві. Вільно або мимовільно ми налаштовуємось в своєму сприйнятті під стереотипи, що склалися, лише окремі лідери (і то як виняток) можуть претендувати на те, щоб зруйнувати уявлення, що склалися.

Міф задається відповідністю певному вищому рівню, рівню цілого, а не безпосередній дійсності, що і дозволяє не перевіряти його на відповідність дійсності.

• міф є особливою умовою комунікації, оскільки в ньому є слухач, але немає автора повідомлення; також і з цієї причини міф стає неспростовним, оскільки ні з ким сперечатися;

• міф як би зупиняє час, не дозволяючи інші інтерпретації світу, він фіксує єдино можливий погляд на світ;

• міф можна розглядати як певний оператор універсальності, оскільки він підтверджується фразами типу («так всі говорять, вважають», «всі так думають», «всі знають це»);

• міф легко перекладається з свого вищого рівня на будь-які прості ситуації, не будучи віддаленим від людини езотеричною реальністю.

Міф повинен базуватися на визначеному архетипі. Коли розігрується архетип, йде величезна хвиля ідентифікації тисяч людей з носієм іміджу.

Міфологізація образу носія іміджу витікає з того, що робота відбувається з масовою свідомістю. Масова свідомість приймає тільки чіткі картини. Введення символічних інтерпретацій істотно полегшує для масової свідомості операцію з образом носія іміджу, робить його більш зрозумілим і передбаченим. Масова свідомість принципово зацікавлена у впорядковуванні оточуючого її світу. Як вважає психолог О. Змановська при конструюванні публічного образу шоу - зірки використовується така технологія як – міфодизайн. Ця технологія включає в себе створення міфологічної основи іміджу. Тобто забезпечення іміджу ореолу таємничості, героїзму, архаїчності. [28].

Міф діє таємничо – він викликає інтерес і зацікавлює людей не залежно від їх волі і знака народжених почуттів- позитивного або негативного. Міфологічність, що притаманна іміджу зберігає певні міфологічні образи й моделі, виступає складовою прихованого, символічного рівня інформації. Привертає увагу дослідження Г. Маклуена якій наголошує на оригінальній концепції, яка може розглядатись скрізь призму імідж- технології.Основа цієї теорії полягає в тому що головне в інформації не смисл, а подача. Він вважає, що цінність інформації полягає не в її кінцевому результаті, а в самому процесі її подачі. Інформація повинна бути розрахована на середню людину, яку приголомшує здивованість.

Міф діє таємничо – він викликає інтерес і зацікавлює людей не залежно від їх волі і знака народжених почуттів - позитивного або негативного. Міфологеми цікаві тим, що сприймаються як даність без перевірки на істинність.