- •0Відкритий міжнародний університет розвитку людини «україна»
- •Н.В. Барна
- •Іміджелогія
- •Навчальний посібник
- •Навчально-тематичний план з предмету “Іміджелогія” (54 години)
- •Як користуватися навчальним посібником
- •1.1 Імідж та його природа.
- •1.3 Полефункціональність іміджу
- •1.5 Імідж як міфологічний архетип
- •Питання для самоконтролю
- •Теми рефератів
- •Практична робота №1.
- •2.1 Іміджмейкінг.
- •2.2 Психологічні аспекти створення образу в іміджмейкерстві.
- •2.3. Корпоративна культура, та її вплив на розвиток організації.
- •2.4 Методи формування, реалізації, корегування іміджу в організації.
- •Висновки
- •Питання для самоконтролю
- •Тестові завдання.
- •Модульна контрольна робота №1.
- •Самомоніторинг
- •Легенда про крокодила.
- •3.1 Анатомія особистісного іміджу
- •3.1.1 Структура особистісного іміджу
- •3.Соціально-ролеві характеристики.
- •4.Індивідуально-особисті властивості.
- •3.2.1 Глибинні характеристики іміджу
- •3.3 Психологічні передумови формування ділового іміджу
- •3.3.1 Розходження та подібності в діловому іміджі.
- •Висновки
- •Питання для самоконтролю
- •Практична робота №3.
- •4.1 Стратегії управління особистісним іміджем
- •4.1.1 Техніки створення ефективного імідж – образу.
- •4.3.Технології створення габі тарного (зовнішнього) іміджу
- •4.3.1 Створення стилю
- •4.3.2Використання символів при створенні іміджу
- •Колір сам по собі щось виражає. Від цього не можна відмовлятися. Це потрібно використовувати. Вінсент Ван Гог
- •Білий — найдосконаліший колір, і до нього ми всі прагнемо.
- •Чорний колір не належить до числа кольорів.
- •Якоб Бені
- •Червоні ліхтарі у всьому світі показують шлях туди, де пропонується сексуальне збудження. Г. Клар
- •Червоний колір за часом відповідає теперішньому часу, тоді як жовтий — указує на майбутнє. Г. Клар
- •Висновки
- •Практична робота №4.
- •Етикометрія ( в. Шепель)
- •Імідж ділового чоловіка в сучасному світі
- •5.1.1 Види одягу і взуття для ділового чоловіка
- •5.1.3 Індивідуальність аксесуарів та зовнішнього вигляду
- •5.2 Імідж ділової жинки в сучасному світі.
- •5.2.1 Види одягу і взуття ділової жінки
- •5.2.2 Співвідношення кольорів в жіночому одязі
- •5.2.3 Індивідуальність аксесуарів та зовнішнього вигляду жінки
- •Висновки
- •Питання для самоконтролю.
- •Практична робота №5
- •Тестові завдання.
- •Модульна контрольна робота №2.
- •Питання до заліку.
- •Термінологічний словник
- •Література
2.4 Методи формування, реалізації, корегування іміджу в організації.
Як підкреслює Ю. Палеха: « Часто підприємство береться власими силами вирішити питання по створенню іміджу організації, але такі спроби бувають не зовсім вдалими. Виникає потреба у професійних порадах, які надають фахівці по зв‘язках з громадкістю» .
Як підкреслює цей дослідник на підприємстві повинен бути свій ПР- відділ, якщо підприємство малих форм залучати до роботи зовнішнього консультанта – піармена або іміджмейкера.
Останнім часом все більшого значення набувають РR-проекти, пов'язані зі створенням і керуванням репутацією, формуванням корпоративного іміджу та місії компанії. Крім просування товарів і брендів помітно актуалізувались напрямки діяльності внутрішнього PR. Однак, на сьогоднішній день відслідковується наступна статистика: «…не більше 15% компаній послідовно й успішно займаються внутрішнім PR - вибудовуванням комунікацій між співробітниками, пропагандою цінностей компанії» - переконаний менеджер PR-Агентства «Зворотній зв'язок» Сергій Гуров.
За його словами, у більшості середніх і великих компаній внутрішній PR зводиться до проведення святкових вечірок. З ним згодна Сьюзен Уокер, що очолює відділ досліджень в області комунікацій британської маркетингової компанії MORI. «Головний прорахунок топ-менеджерів - небажання підтримувати зворотний зв'язок зі співробітниками, невміння використовувати вигоди налагодженого контакту з ними», - підкреслює вона.
«Керівники фірм неохоче звертаються до зовнішнього РR-Агентства з пропозицією розробки РR-Стратегії внутрішніх комунікацій. Це відбувається лише у випадку виникнення серйозних проблем (відсутність мотивації персоналу, почуття команди й, як наслідок зниження ефективності роботи компанії) - вважає директор «Capital PR Agency» Вікторія Чупровська.
За дослідженнями Т. Примак імідж організації є цілісним сприйняттям її різноманітними групами громадкості. Він формується на основі різнобічної (внутрішньої та зовнішньої) інформації про діяльність організації, що зберігається в памяті окремих людей та їх об‘днань.
Управління зв'язками із громадськістю на підприємстві або в організації завжди повинно бути націлене на конкретні категорії громадськості, поводження яких має важливе значення для успішної роботи фірми.
Всю громадськість у тій чи іншій компанії можна умовно поділити на внутрішню й зовнішню. До внутрішньої громадськості відносяться,9 насамперед:
- персонал компанії (основні й допоміжні робітники, фахівці, що обслуговують персонал і т.ін.);
- керівники структурних підрозділів компанії (управлінь, відділів, служб, лабораторій, бюро й т.ін.);
- акціонери які безпосередньо й постійно беруть участь в управлінні компанією й вирішенні найбільш важливих питань її функціонування.
Зовнішня громадськість фірми може бути, в свою чергу, умовно поділена на близьку й віддалену. Основні групи близької зовнішньої громадськості, що істотно й постійно впливають на роботу фірми:
- постачальники сировини, матеріалів, напівфабрикатів, що комплектують вироби, вузлів, деталей, запчастин й інших вихідних компонентів продукції, що випускається (робіт, послуг);
- підприємства й організації інфраструктури, що забезпечують нормальне функціонування фірми (енергетичні, транспортні, постачальницькі, торговельні, посередницькі, консалтингові, юридичні, фінансово-кредитні, страхові, комунальні й т.ін.);
- акціонери, що не беруть участь безпосередньо в керуванні фірмою, але володіють значною кількістю акцій;
- споживачі продукції (робіт, послуг), що випускаються фірмою;
- органи державного контролю й регулювання, повноважні здійснювати різні перевірки, видавати приписи, накладати штрафи й т.ін.
Основні групи віддаленої зовнішньої громадськості, що непрямо й опосередковано впливають на роботу фірми:
- конкуренти фірми;
- органи місцевої влади;
- населення, що проживає в місцях розташування основних виробничих і збутових підрозділів фірми .
Особливості окремих категорій громадськості повинні бути враховані при побудові відповідної системи керування комунікаціями на підприємстві або в організації.
Отже, усередині фірми PR виконує цілий ряд життєво важливих для сучасного бізнесу функцій:
- допомога працівникам і фахівцям в ознайомленні із цілями, можливостями й традиціями фірми;
- роз'яснення загальної політики керівництва й принципів його роботи з персоналом;
- задоволення потреби персоналу в інформації про події у фірмі й навколо неї;
- забезпечення й стимулювання двосторонньої комунікації між керівництвом фірми і її працівниками;
- сприяння розвитку позитивної мотивації в кожного працівника стосовно фірми й щодо високої якості роботи;
- формування організаційної культури й фірмового стилю;
- виховання працівників як представників фірми, носіїв її іміджу й культури.10
Вірна реалізація перерахованих функцій можлива лише в тому випадку, якщо керівництвом фірми передбачені різні види забезпечення процесу керування зв'язками із громадськістю: ідеологічний, кадровий, матеріальнотехнічний,фінансовий,нормативно-правовий,технологічний, інформаційний і ін.
Найголовнішим завданням внутрішньофірмового PR є забезпечення двох потоків інформації: «зверху» і «знизу». У першому випадку мова йде про інформацію, що надходить від перших осіб компанії, яка повинна систематично доводитися до персоналу.
У кожного співробітника є потреба у «відчутті керівника», у знаннях про наміри керівництва, підсумки і перспективи діяльності фірми, стан справ на ринку, обґрунтованості чуток, які є забезпеченням напрямої іміджеформуючої інформації.
Не менш важливий і зустрічний потік - від персоналу до керівника. Настрої, думки, рішення, оцінки, відносини, можливі пропозиції для поліпшення справ - про все це керівник може довідатися тільки безпосередньо від працівників. Тому керівництву фірми надзвичайно важливо мати «відчуття кожного підпорядкованого».
Якщо перші особи фірми не вибудують цей потік інформації, вона починає складатися стихійно та діяти аж ніяк не на користь справі. Обидва ці потоки інформації, яка створює «почуття керівника» у підлеглих, так і «почуття підпорядкованого» у керівництва, в кінцевому результаті, спрямовані на досягнення єдиної мети - формуванні «почуття Ми», причетності до спільної справи. І тут важливу роль у формуванні позитивної мотивації грає правильно вибудувані підбір і розташування кадрів, ретельне налагодження технології з орієнтацією на інформацію.
Слід також пам'ятати, що до корпоративного іміджу (внутрішній РR) має відношення буквально все в компанії - як співробітники вітаються одне з одним і те, як оформлені їхні робочі місця, і навіть те, який колір пофарбовані стіни офісу, і.т.п.
На практиці існує цілий ряд методів для роботи із внутрішньою та зовнішньою громадськістю – колегіальні зустрічі між співробітниками фірми, (бажано) за участю керівництва компанії, збори, наради, семінари, конференції, збір і аналіз пропозицій, книги побажань, бюлетені, щорічні доповіді, оформлення стендів, стінгазет, дощок оголошень, постійних і тимчасових виставок, статті й листи в ЗМІ, використання фото-, кіно- і відеоматеріалів, друкованих матеріалів (довідників, пам'яток для новачків і початківців), проведення спільних уік-ендів, святкування професійних, національних свят, а також дня народження фірми.
До основних принципів управління зв'язками із громадськістю на підприємстві або в організації відносяться: науковість, планомірність, комплексність,оперативність, безперервність, об'єктивність, законність, гнучкість, конструктивність, ефективність.
Для будь-якої бізнес-структури, що діє в сучасних умовах ринку необхідно створення системи внутрішньо-фірмових комунікацій між співробітниками компанії, оскільки ці взаємодії формують її організаційну культуру. І якщо подібний механізм внутрішнього спілкування налагоджено, то між учасниками комунікацій виникає симпатія, гармонізується психологічний клімат, у роботі підвищується рівень взаємовиручки й взаємодопомоги, підвищується відповідальність, знижуються рівень і гострота конфліктів. Розвиток корпоративних відносин сприяє поліпшенню економічних показників діяльності організації.
Контроль за ними допомагають здійснювати так звані інструменти по створенню позитивного імджу «інструменти внутрішнього PR», які ми розглянемо в наступному розділі.
«Для реалізації завдань внутрішнього PR у фахівців зі зв'язків із громадськістю є в розпорядженні ряд інструментів. Ці інструменти (інструментарій іміджування) можна умовно підрозділити на:
інформаційні, аналітичні, комунікаційні, організаційні
інструменти кризового (посткризового) реагування11[ ,82] (див. табл. 2.)
Таблиця 2. Інструментарій іміджування (внутрішній РR).
Отже, розглянемо коротенько інструменти кожної групи:
Інформаційні інструменти – це засоби однобічної комунікації. Вони призначені для інформування працівників підприємства про поточні події в рамках зв'язків із громадськістю.
До основних інформаційних інструментів внутрішнього PR відносяться:
- внутрішні видання - інформаційний (корпоративний) бюлетень;
- друкована продукція, призначена для внутрішнього поширення: поздоровлення, співчуття, індивідуальна переписка, копії й виписки з офіційних документів (репринти), звіти й т. ін.;
- корпоративний web-ресурс (сторінка, сайт, портал);
- кабельне віщання (радіо, ТВ, внутрішня комп'ютерна мережа)
Аналітичні інструменти внутрішніх зв'язків із громадськістю являють собою засіб однобічної (зворотної) комунікації, призначений для вивчення думок, настроїв і відповідної реакції працівників підприємства.
Основними інструментами внутрішньо-корпоративного PR даного типу є:
- моніторинг відгуків працівників підприємства на розповсюджену серед них раніше інформацію;
- комплексний аналіз проведених серед працівників підприємства підсумків опитувань, результатів анкетування й т.п.
Комунікаційні інструменти внутрішніх зв'язків із громадськістю мають величезну перевагу – безпосередній контакт, особисту комунікацію між працівниками й керівництвом.
Основними заходами тут є:
- виступи керівництва;
- відкриті інтерв'ю;
- відкриті листи;
- вечори запитань і відповідей;
- усні повідомлення керівництва;
- оголошення наказів керівництва.
Інструменти кризового й посткризового реагування – це засоби підвищення ефективності технологій, орієнтованих на прогнозування, виявлення, усунення, управління кризою та вихід з неї.
Причини виникнення кризи можуть бути різними: фінансова нестабільність організації пов‘язана з відмовою партнерів співпрацювати, неякісне рекламне повідомлення, політична ситуація в країні, невчасно зроблене повідомлення про важливий захід.
Саме тому фахівці з ПР - технологій пропонують дотримуватись наступних рекомендацій, щодо збереження вже існуючого іміджу, та корегування його складових в залежності від ситуації:
підкреслене обмірковане й виважене відношення до кожного слова, зверненого до працівників підприємства: «Слово - не горобець, вилетить - не впіймаєш!».
робота «на випередження», інтенсифікація інформаційного обміну в обох напрямках;
особлива увага до відповідної реакції, проявів думок і настроїв працівників, максимальна гнучкість у питаннях зв'язків із громадськістю.
Організаційні інструменти внутрішнього PR представлені набором спеціальних заходів, проведених для працівників підприємства за особистою участю керівництва. Серед цих заходів відзначимо:
- збори й засідання (присвячених до днів загальнодержавних, пам'ятних і урочистих дат);
- вечори відпочинку;
- змагання (причому тут не так важливо чи буде це турнір з шахів або з футболу, головне - бажання самих учасників і можливість виявити свої здатності і якості у неробочий час. )
- внутрішньо-корпоративні свята (день народження підприємства, день відкритих дверей, день молодих фахівців, день ветеранів).
Основне призначення перерахованих заходів - зміцнення корпоративного духу серед працівників підприємства в умовах неформальної, святкової обстановки.
Прагнучи до успіху організації на зовнішньому ринку, керівництво компанії піклується про формування зовнішнього іміджу в очах клієнтів і партнерів, що створюється ефективною рекламою компанії, сучасним дизайном приміщень, якістю товарів і послуг, рівнем обслуговування та ін. При цьому дуже часто забувається те, що самі керівники й співробітники, спілкуючись між собою, задають певні норми ставлення до роботи, до колег, до процесу обслуговування клієнтів.
Саме так формується внутрішній імідж компанії, тобто йдеться про те що компанія перспективна лише тоді коли в цьому зацікавлені її співробітники.
Звичайно зовнішній і внутрішній імідж компанії різко відрізняються між собою. От як співробітники можуть описувати найбільш типові організаційні проблеми:
- Наша головна проблема в тому, що керівництво не бачить у співробітнику людини, особистості. Вони дивляться на нас, як на роботів, які повинні виконувати тільки вузькі завдання...
- Ми поняття не маємо, чого чекає від нас вище керівництво й безпосередні керівники...
- Ніхто не знає, що ми повинні робити і як окремі співробітники, і як компанія в цілому. Ми ніколи не брали участь у постановці цілей, не знаємо, куди йде наша компанія...
В такій ситуації важко очікувати від співробітників роботи з повною віддачею. Звичайно, цей процес неусвідомлюваний і спонтанний. Твердий стиль керування, брутальність, відсутність поваги до підлеглих, які допускає керівництво, впливають на мотивацію підлеглих, точніше на її відсутність. У свою чергу, рядові співробітники проявляють ті ж якості при роботі з колегами й клієнтами, як найбезпечнішими об'єктами, на яких можна зігнати свою агресію на керівника.
Так відсутність цінності діалогу, досить часто трансльована керівниками в нашій культурі, призводить до того, що зусилля, які витрачено на залучення клієнтів, зводяться нанівець нелояльним і немотивованим персоналом.
Саме тому завдання менеджера з персоналу, офіс – менеджера, який дотичний в першу чергу до формування позитивного іміджу організації - виявити й донести до керівника, яке неформальне відношення до організації склалося в колективі.
Для цього використовують наступні технології:
- проведення анонімного опитування співробітників (зібрати їхні відгуки про кадрову політику компанії);
- проведення інтерв'ю із співробітниками, що звільняються;
- аналіз комунікативного контакту між співробітниками компанії у роботі з партнерами, клієнтами;
- спостереження ситуацій за якими співробітники проводять тимчасово вільний від роботи час (грають в комп'ютерні ігри, перекладають з англійської, відвідують кафетерій);
- виявлення інтересів співробітників (система тестів, історії та жарти які розповідають співробітники;)
- аналіз ситуацій в яких співробітники вітають новачків, яку інформацію про компанію їм повідомляють.
Якщо керівництво компанії прагне до створення організації, орієнтованої на клієнта, то перше, з чого необхідно почати, це формування лояльного, творчого персоналу, який в будь який ситуації вміє аналізувати, бажає перспектив для себе та компанії.
У роботі з клієнтом, такий працівник вміє аналізувати людський фактор, звикати до ролі іншої людини, розуміти її позиції, бачити ситуацію її очима.
Таким чином, успішна розробка й впровадження внутрішнього PR починається з формування позитивного іміджу керівників і призводить до появи почуття віри й гордості співробітників за свою компанію.
До основних принципів керування зв'язками із громадськістю на підприємстві або в організації відносяться: науковість, планомірність, комплексність, оперативність, безперервність, об'єктивність, гнучкість, конструктивність, ефективність.
Ю.Палеха наголошує на тому, що корпоративний імідж включає в себе таки складові:
імідж управлінський і фінансовий – наскільки ефективно керована організація, чи варто бути її акціонером.
- імідж товару – якість товарів та послуг яки виробляє фірма
імідж громадський – активність організації, її вплив на електорат
імідж роботодавця - ставлення керівництва до своїх підлеглих, забезпечення якісних умов роботи, система оплати праці, система підтримки та стимулювання працівників.
«Корпоративний імідж повинен будуватись у рамках тих цінностей за якими культура однієї людини відрізняється від іншої, тобто мусить відбуватись процес гуманізації організації, створюватись неформальний діалог з суспільством…» - підкреслює він.
Створення іміджу, за визначенням цього дослідника, відбувається в процесі тривалої та складної компанії, приступаючи до якої , варто знайти їй словесне вираження, дати формулювання, визначення, які потім будуть підкріплюватись необхідними засобами.
Іміджеву кампанію ми розглянемо у вигляді наступної "чотирикратної" моделі, що відбиває різноманітні вимоги до ряду необхідних операцій (Г. Почепцов):
1. Визначення вимог аудиторії.
Кожне завдання вимагає опори на той або інший сегмент аудиторії, кожна з яких володіє своїми представленнями, що таке добре й що таке погано. Крапкою відліку є саме цей момент, оскільки він задає ефективність будь-якої компанії.
2. Визначення сильних і слабких сторін об'єкта.
Об'єктом може бути як людина, так і товар, що просувається на ринок. Варто реально представити не тільки його позитив, але й не менш важливе знання негатива, оскільки саме туди буде спрямований основний удар супротивника.
3.Конструювання образу та підведення характеристик об'єкта під вимоги аудиторії.
Це важливий зріз процесу, оскільки практики радять не стільки працювати над слабкими сторонами, щоб їх "прикрити", скільки підсилювати наявні позитивні моменти, оскільки саме така стратегія визнана більш ефективною.
4.Переклад необхідних характеристик об'єкта у вербальну, візуальну форму певної події.
Оскільки візуальні повідомлення про подію оцінюються аудиторією на 60%, то окремий досить важливий блок будь-якої програми пов'язаний з перекладом характеристик в "речовий" варіант втрачає елемент впливу на аудиторію. Саме тому інформацію про об‘єкт потрібно структурувати підсилюючи її вплив на реципієнта візуальним зображенням об‘єкта.
Викладене вище дозволяє стверджувати що основним етапом у діяльності будь якої корпорації є конструювання образу. При цьому варто враховувати певну інертність і консервативність масової свідомості, що не дозволяє різких змін і намагається триматися раз і назавжди використовуючи традиційний тип образа. Саме за цім фактором вихідний варіант образа на певну аудиторію є досить важливим. Співвідношення варіантів образа можна умовно представити у вигляді наступного трикутникуа іміджу:
образ створений
образ образ
ідеальний реальний
Образ ідеальний являє собою точку зору аудиторії на ідеал (депутата, президента, шоу – зіркі, організації й тд.). Образ реальний відповідає наявним щодо об'єкта характеристикам з його сильними й слабкими сторонами. Створений образ об‘єднує в собі всі особливості ідеального та реального враховуючи смаки масової свідомості, вступає в дію після проведеної имиджевої кампанії.
Повертаючись до іміджу організації за визначенням Ю. Палехі для збереження високого іміджу керівникам сучасних організації необхідно вирішувати проблеми пов‘язані зі:
зростанням соціальної ролі організації в суспільстві;
інтенсифікацією виробничих процесів і інтернаціоналізацією виробництва;
створенням глобальних виробничих структур;
зміною командної організації праці на проблемно – орієнтовану;
делегуванням власності і відповідальності, децентралізацією влади;
підвищенням ролі культури управління;
необхідністю комплексного врахування інтересів споживачів;
баченням загальної картини подальшого розвитку організації;
контролем над якістю продукції та найбільш важливими ресурсами;
інноваційним пошуком максимальної ефективності управління, технологіями і найголовніше персоналом.
Розглядаючи аспект формування іміджу організації треба відмітити методи підтримки корпоративного іміджу, які не зводяться тільки до винаймання потрібних і звільнення непотрібних людей. Основними групами цих методів є наступні :
- посилення існуючої мотивації менеджерів, боротьба з тим, що «працювати просто набридло», учасники проектів повинні «добрати» те необхідне для них, що забезпечує високу мотивацію;
- підтримка цікавих та обмеження не перспективних ініціатів;
- використання енергії конфлікту, дві важливі позитивні сторони конфлікту прагнення до змін і висока енергетика дозволяють компанії краще досягати своїх цілей.
- розкриття зібностей співробітників, знаходження шляхів самореалізації;
- використання програм по підвищенню професійного рівня співробітників, тренінгів для діагностики проблем підрозділу або організації в цілому;
Часто буває, що організація не може досягти поставлених цілей саме через низький професіоналізм своїх співробітників. Іноді люди не можуть виконувати необхідну роботу, тому що мають про неї досить віддалене увлення; іноді не знають, як застосувати наявні теоретичні знання до конкретної практичної ситуації (маркетолог, що вже півроку досліджує ринок, не дав ні однієї конкретної рекомендації); іноді не можуть удосконалити власні знання через постійну «текучку», іноді просто втомилися, іноді набридло працювати, іноді заважає прихований конфлікт... Таких «іноді» занадто багато. І в кожній із цих ситуацій недостатньо якісна робота з'їдає часові й фінансові ресурси організації.
У компаніях, які мають дуже розвинену організаційну структуру з філіями (франчайзинг) є своя система навчання, спрямована на те, щоб інкорпорувати людей у корпоративну культуру. Навіть коли в компанії «Coca-Сola» беруть кандидата на посаду ритейлера (від англ. retail - роздрібний продаж, торговельний представник, що працює з кінцевою ланкою продажу - роздрібом), для того, щоб він працював за тими самими правилами, які компанія вважає ефективними, до цього людину слід додатково підготувати.
Наставництво і навчання можуть бути як зовнішніми, так і внутрішніми. Якщо в компанії побудована система навчання, є внутрішні тренери, менеджери володіють відповідними знаннями, компанія основний обсяг роботи з інкорпорування співробітників (введенню їх у систему цінностей: певних образів, традицій організації) здійснює сама.
Не зважаючи на масштабність організації важливою складовою у формуванні іміджу є професійна підтримка зі сторони фахівців, іміджмейкерів та психологів, у формі індивідуального тренінга – коучинга.
Одним із способів, що допомагає генерувати нові ідеї, розробляти й впроваджувати успішні технології по створенню корпоративного іміджу а також «вирощування» високопрофесійних співробітників, є використання тренінгових програм12.
Тренінг - по суті тільки інструмент для досягнення цілей, набір певних технік групової роботи. Ми можемо подалі закинути цей інструмент, можемо спробувати його на зуб, можемо почати ним робити спочатку прості деталі, потім більш складні. І ми можемо використовувати тренінгові техніки для одержання того прибутку. Який є необхідним для стабільності й розвитку організації.
Як підкреслює О. Змановська головна складність у створенні іміджу полягає в тому, що багатогранні його складові діють на глибинному підсвідомому рівні. «Психологічний аналіз показує наскільки багатогранні та складні «підводні каміння» публічного образу» - зазначає вона.
У справі формування будь - якого іміджу важливо усвідомлювати що імідж- образ проходе крізь призму різних факторів, у його створенні приймає участь величезна кількість людей з певними принципами, поглядами, смаками. Саме тому імідж – образ завжди потребує зворотнього зв‘язку з боку суспільства. О. Змановська зазначає що іміджеві задачі (виявлення позитивних сторін в діяльності організації, а також аналіз слабкіх місць у створенні іміджу організації, створення образів керівника та підлеглого) ефективніше здійснюються у тренінговій групі.
У процесі тренінгу в різних рольових ситуаціях керівник зможе побачити себе в ролі підлеглого, і на собі відчути різницю між тиском, маніпуляцією й рівноправним стилем спілкування. Саме ця різниця дозволить почати необхідні зміни у власній організації.
Тренінг може стати фактичним підтвердженням таких норм як: «у нашій організації кожний може бути почутий», «у нашій організації можна й потрібно проявляти ініціативу», «у нашій організації можна працювати із задоволенням».
Тренінгові програми впливають на:
- процесс атестації та підтримки персоналу;
- створення теплої, творчо - ділової атмосфери в організації;
- відповідність корпоративної культури культурі потенційного співробітника;
- адаптацію нових співробітників до корпоративної культури організації;
- вибір індивідуального стилю .
Головна відмінність тренінгу (коуч - проекту) від традиційного семінару або лекційного заняття - активність учасників навчання. Причому основний акцент ставиться не на освоєнні теоретичних закономірностей, а на одержання практичних навичок, необхідних у повсякденній роботі. Спеціальні вправи моделюють реальні ситуації, що дозволяє слухачам не тільки обговорити загальні ефективні прийоми, але й спробувати їх у режимі ділової гри, рольових вправ або методичних завдань13.
Високий рівень активності слухачів бізнес - тренінгу дає кілька важливих переваг:
За активного навчання концентрація уваги, рівень запам'ятовування й інтенсивність розумових процесів залишаються досить високими тривалий час, дозволяючи засвоїти необхідний матеріал. ( При лекційному режимі концентрація уваги залишається високою приблизно 10 - 15 хвилин). Тренінгова робота, крім основних вправ, в яких слухачі беруть активну участь, має у своєму розпорядженні цілий арсенал розминкових «розігріваючих» технік, що дозволяють утримувати інтенсивність навчання на високому рівні.
При активній позиції «мертві» паперові знання оживають і приміряються учасниками навчання до своєї ситуації. Часто теоретичні знання бувають дуже простими, і звучать як банальні істини. Труднощі виникають саме на етапі «прикладення» загальних закономірностей до конкретних повсякденних дій.
Так, у стандартному тренінгу продажів звичайні прийоми повинні бути освоєні й модифіковані під товар, клієнта й особисті особливості продавця. Тільки після цього вони почнуть працювати на інтереси фірми і приносити відчутний результат.
Іноді в процесі обговорення теоретичного матеріалу слухачі кажуть: «Так це ми вже сто разів чули». Питання полягає в іншому: чому ці знання не використовуються й не приносять необхідний прибуток. А не використовуються вони по тій простій причині, що від знань до навичок, причому автоматизованих навичок, необхідно пройти певний шлях. У деяких випадках цінність тренінгів полягає саме в тому, що викладач допомагає пройти відсутній відрізок шляху. Активність дозволяє отримати навички практичної роботи.
Тренінгові заняття дозволяють слухачам не тільки отримати потрібні знання від викладача, але й обмінятися власним досвідом. Під час тренінгу інтуїтивно люди знаходять творчі й результативні прийоми й технології. Повсякденна робота кожного менеджера дає унікальний досвід роботи в даному секторі ринку. З'єднання даного досвіду зі знаннями загальних закономірностей дозволяє одержати результат, що володіє високою практичною цінністю. Учасники навчання стають носіями спеціальних знань і навичок, необхідних для їхньої області бізнес-діяльності.
Тренінгова робота знімає або значно зменшує природний опір навчанню. Як і будь-яка нова діяльність, навчання вимагає певного настрою, включення й інтелектуальних зусиль. Крім того, навчання пов'язане з витратою зайвого часу (якого й так небагато), а також з новими вимогами керівництва.
Необхідність «перенастроювання» викликає опір. Іноді цей опір може бути досить явним. У такому випадку відношення до занять стає негативним ще задовго до початку навчання. Більш тонкі й сховані способи опіру проявляються в пропусках занять, запізненнях, пасивному ставленні, іронічних зауваженнях, і, звичайно ж, у стандартних відповідях: «Ми й так все це знаємо». Тренінгова робота «обходить» опір за рахунок посилення активності самих менеджерів. Власну активну роботу набагато сутужніше визнати «порожньою витратою часу», ніж пасивне «відсиджування» на лекції.
Особливою популярністю користуються програми по формуванню команди. Відома тентенція «один у полі не воїн» якнайкраще ілюструє дану потребу бізнесу. Формування згуртованої команди, об'єднаної загальними цілями, із чітким поділом функцій і відповідальності, що враховує інтереси всіх учасників спільної роботи, пов'язане із чималими труднощами. Однією з таких труднощів є культурні стереотипи посттоталітарної держави. За результатами досліджень, «радянські» люди є більшими індивідуалістами й прихильниками особистих інтересів, ніж жителі розвинених країн Західної Європи. Ці висновки різко конфронтують зі звичним поглядом на українську людину як борця за ідеали референтної групи. Крім того, важливою перешкодою в побудові команди є відсутність чітких закріплених технологій для досягнення результату, невміння прийти до домовленості, у якій були б враховані інтереси обох сторін, а також небажання послідовно виконувати власні зобов'язання. За допомоги тренінгової роботи пасивність і залежність підлеглих від начальства, які є ефективними в ситуаціях нескладної й звичної роботи, але паралізуючими роботу фірми в кризових ситуаціях, цілком можуть змінитися більшою активністю й відповідальністю рівноправних членів управлінської команди.
Наступний блок програм пов'язаний з розвитком особистісних професійних якостей14 . До них відносяться такі семінари, як розвиток лідерських якостей, технологія успіху, прийняття рішень, тайм і селф-менеджмент. Виявляється, що для того, щоб бути успішним підприємцем, мало мати напористість, цілеспрямованість і прагнення більших грошей, - необхідно бути зрілою особистістю. Як і для успішного керівника знання основних закономірностей менеджменту не замінить зрілого відношення до життя. Людей із зрілим відношенням до життя відрізняє чітке розуміння власних цілей, високий рівень активності, вміння знаходити нетрадиційні рішення й уміння відповідати за їхнє здійснення. Разом з тим, розвиток ринку повільно, але вірно стимулює позитивні особистісні зміни - змінам у бік дорослішання. Менеджер, що володіє зрілим відношенням до життя, здатний бути активним, творчим, відповідальним і, головне, що він отримує задоволення від процесу роботи. Сьогодні попит на особистісно-орієнтовані професійні програми відхиляє потребу в співробітниках, чиї переконання й цінності є такою ж самою конкурентною перевагою, як розкручена торговельна марка або сильний інвестор.
Крім навчання, тренінги можуть бути використані для досягнення таких цілей організації, як підвищення мотивації персоналу, вирішення конфлікту, прийняття рішень, пошук нових ідей, діагностика проблем компанії, а також зміни корпоративної культури, корегування створеного іміджу. Залежно від структури тренінгу ці зміни можуть бути як побічним, так і основним результатом групової роботи.
Тренінги здатні підсилити існуючу мотивацію менеджерів. Існує відомий феномен активної роботи «новеньких». Ефективне навчання має величезну мотивуючу силу. Дивно, що за успішної роботі групи, кожний учасник тренінгу «добирає» те, що йому необхідно для високої мотивації.
Серія тренінгових занять допомагає опрацювати такі глобальні зміни, як зміни корпоративної культури. Відголоски тоталітарної культури, замішаної на строгих оцінках, критиці й тиску, дотепер приносять свої плоди в корпоративній культурі фірм. Недолік нормального спілкування виражається в тому, що люди бояться висловлювати власну думку й, у свою чергу не готові слухати думку своїх колег. Така патологічна комунікація повільно, але вірно призводить до зниження економічних показників ефективності організації. Іноді керівник не може почати в компанії демократичні зміни, тому що сам відчуває гострий дефіцит рівноправних відносин.
Співробітники, що потребують спілкування й дружньої обстановки, отримують свою дозу уваги й тепла. А співробітники, яким не вистачає самореалізації, отримують унікальну можливість виявити ініціативу. Деякі керівники не люблять ініціативних співробітників (хоча не завжди зізнаються в цьому). Можливо, зайва активність асоціюється з необхідністю вислуховувати поверхневі нереалістичні проекти. Разом з тим, якщо задати певні рамки, що дозволяють довести фантастичні побажання «до розуму», і розподілити відповідальність, безглузда ініціатива здатна перетвориться в потужну силу реальних змін.
Тренінгова робота є гарним способом вирішення конфлікту, а також відмінним способом розрядки й зняття непродуктивної напруги. Організація без конфліктів, стресів і напруги перебуває на шляху до вимирання. Дві важливі позитивні сторони конфлікту - прагнення до змін і висока енергетика - дозволяють компанії краще досягати своїх цілей. Необхідно, щоб енергія конфлікту не витрачалася на ворожі погляди й пересуди, а була спрямована в конструктивне русло. Вирішенням конфліктних ситуацій можуть бути структурні зміни, зміни в маркетинговій політиці, або просте прояснення стосунків між двома колегами, які щось давно не поділили, але при цьому вже ніхто не пам'ятає, що це було.
Тренінгова форма роботи є ефективною основою для пошуку нових ідей і прийняття нетрадиційних рішень. 15 Можливості людини не обмежені - це знає кожний. Але не кожний може застосувати це положення до себе або своїх співробітників. Цікаву інформацію для роздумів пропонують результати експериментів з використанням гіпнозу (кожний випробуваний ототожнює себе з тим образом про який мріє, наприклад студент музичного училища у стані трансу вважав себе Петром Іллічем Чайковським. ). Дивно, що під час тренінгу деякі студенти змогли напам'ять виконати складні твори, які раніше сприймали тільки на слух, а інші змогли виконати нові твори, зберігаючи при цьому стиль, музичні звороти й структуру ритму композитора.
Тренінг може служити для діагностики проблем підрозділу або організації в цілому. Причому важливо даний процес не змішувати із процесом оцінки персоналу. Участь у тренінговій роботі дозволяє подивитися на поточні звичні проблеми з погляду основних теоретичних закономірностей і успішного досвіду інших компаній.
Аналізуючи викладений матеріал треба зазначити що феномен іміджу основан на особливій чуттєвості людини до соціального пливу.
Психологічні дослідження підкреслюють що у групі людина поводить себе зовсім не так як залишаючись на одинці. В присутності інших людей у окремих із нас підвищується активність, прискорюється реакція, підвищується швидкість мислення, у інших - навпаки, переважають тенденції гальмування. Подібні ефекти спостерігаються і у тварин. Саме тому, увага та оцінки групи виступають потужними регуляторами поведінки людини.
Як зазначає Є. Сидоренко у кожному з нас сидять нереалізовані образи, які потребують емоційного виходу та застосування у відповідній галузі діяльності, цьому можуть допомогти тренінгові техніки групової роботи.
