20. Методи виховання

1. Поняття про методи виховання.

На попередніх лекціях ми ознайомлювались з такими алегоріями педагогіки як мета, зміст, процес виховання, які розкривають суть виховного процесу. Проте вони ще не давали відповіді на питання – як саме виховувати, якими шляхами і т.п. Способи теоретичного і практичного освоєння дійсності визначаються як методи (грец. metodos – шлях дослідження, пізнання), а їх сукупність позначається поняттям “методологія”. Таким чином одні вчені під методами виховання розуміють шляхи дослідження виховних цілей (І.П.Подласий, Г.П.Волкова, В.П.Галузяк, М.І.Сметанський, В.І.Шахов; другі – Г.І.Щукіна, М.М.Фіцула – як способи взаємозв’язаної діяльності вчителя і вихованців, спрямованої на формування у вихованців поглядів, переконань, навичок і звичок поведінки; треті – А.С.Макаренко, О.Вишневський – виховний “інструментарій”. Польський же вчений Войцех Соборекі взагалі вважає, що стосовно виховання не можна думати в категоріях методів, способів впливу, передчування чи моделювання, бо виховання, на його думку, є “мистецтвом відкритого спілкування, воно не вкладається в поняття “методів”.

Крім поняття “метод” виховання існують поняття “прийом” і “засіб” виховання.

Прийом виховання -  це частинка методу виховання, один з його елементів, необхідний для ефективного застосування методу в конкретній ситуації.Наприклад, бесіда з учнями будується як ціла система прийомів: прийом яскравого початку, прийом звертання до життєвого досвіду дітей, прийоми утримання і переключення уваги, прийом завершення розмови тощо.

Засоби виховання – надбання матеріальної та духовної культури (художня, наукова література, радіо, телебачення, інтернет, предмети образотворчого, театрального, кіномистецтва та ін.), форми і види виховної роботи (збори, бесіди, конференції, гуртки, ігри, спортивна діяльність) які задіюють під час використання певного методу.Основним критерієм оцінювання виховного методу є відповідність його виховним цілям і завданням.У педагогічній науці існує кілька класифікацій виховних методів: Г.Щукіної, В.Сластьоніна, В.Ярмаченка, Н.Волкової та ін.

Класифікація методів виховання випливає з логіки цілісного педагогічного процесу, необхідності безпосередньої організації всіх видів діяльності дітей, їх взаємин з педагогами і між собою, стимулювання самодіяльності та самоосвіти. Тому найбільш поширеною є класифікація Г.І.Щукіної і близька до неї класифікація В.Сластьоніна.. 

Щодо четвертої групи методів виховання, то одні вчені сюди відносять методи самовиховання Волкова Н.П., Сластьонін В.І., а Фіцула М.М. – методи контролю й аналізу рівня вихованості.

21.Основні праці і пед. Погляди я.А.Коменського

Біографія і діяльність

Народився в сім'ї члена громади Чеських братів. Отримав початкову освіту в братській школі, в 1608-10 вчився у латинській школі потім у Херборнской академії, Гейдельберзькому університеті, де приступив до створення своєрідної енциклопедії - "Театр всіх речей" (1614-27) і почав роботу над повним словникомчеської мови ("Скарбниця чеської мови", 1612-56). У 1614 Коменський - вчитель братської школи у Пршерове. У 1618-21 жив в Фульнеке, вивчав праці гуманістів епохи Відродження - Т. Кампанелли, Х. Вівес та ін

У 1627 Коменський приступив до створення праці по дидактиці на чеській мові. У зв'язку з гоніннями з боку католиків Коменський емігрував до Польщу (м. Лешно). Тут він викладав у гімназії, закінчив свою "дидактика" на чеській мові (1632), а потім переробив її і перевів на латинську мову, назвавши "Великої дидактикою"(Didactica Magna) (1633-38), підготував кілька підручників: "Відкриті двері до мов "(1631)," Астрономія "(1632)," Фізика "(1633), написав перше в історії керівництво для сімейного виховання -" Материнська школа "(1632). Коменський посилено займався розробкою ідей пансофии (навчання всіх усьому), які викликали великий інтерес європейських учених.

За своїм філософським поглядам Коменський був близький до матеріалістичного сенсуалізму, який самому Коменському представлявся філософією простого народу. Визнаючи три джерела пізнання - почуття, розум і віру, Коменський головне значення надавав органам почуттів. У розвитку пізнання він розрізняв 3 ступені - емпіричну, наукову і практичну. Він вважав, що загальна освіта, створення нової школи допоможуть виховувати дітей у дусі гуманізму.

Разом з тим у визначенні мети виховання у Коменського чітко відчувається вплив релігійної ідеології: він говорить про підготовку людини до вічного життя.

Педагогічна система Я.А. Коменського

Джерела вироблення світогляду: антична філософія, Ф. Бекон, Ф. Рабле. Основні педагогічні ідеї: загальне навчання, ідеї дисципліни, поняття шкільного року, дидактичні принципи, класно-урочна система. Коменський вважав, що навчання потрібно здійснювати в школі з допомогою: загальношкільного плану, класно-урочної організації, навчання з 6 років, перевірки знань, заборони пропускати уроки, підручників для кожного класу.

Дидактичні принципи: природосообразность, наочність, послідовність, свідомість, посильність, міцність, систематичність ^[3].

Питання виховання і навчання Коменський розглядав у нерозривній єдності. Дидактику він трактував як теорію освіти і навчання і як теорію виховання. Коменський закликав давати всієї молоді широке універсальну освіту, вважав за необхідне зв'язати всю освітню роботу з навчанням мовам - спочатку рідній, потім латинської - як мови науки, культури того часу.

У навчальному методі, який Коменський тлумачив розширено, найістотнішим він вважав порядок і природність. Звідси у Коменського випливали і основні вимоги до навчання: починати навчання треба по можливості раніше, навчальний матеріал повинен відповідати віку учнів. Коменський був переконаний в тому, що розум людини здатний охопити все, тільки для цього в навчанні треба дотримуватися послідовне і поступове просування вперед, слідуючи від близького до далекого, від знайомого до незнайомого, від цілого до часткового, домагаючись того, щоб учні засвоювали систему знань , а не уривчасті відомості. Коменський вважав, що необхідно з дитинства виробляти позитивні моральні якості (справедливість, поміркованість, мужність, причому під останнім він розумів, зокрема, наполегливість у праці та ін.) Важливу роль в моральному вихованні він відводив прикладу дорослих, систематичному привчання дітей до корисної діяльності і до виконання правил поведінки.

Прагнучи зробити освіту доступною всім дітям, Коменський розробив класно-урочну систему навчання, яка замінила індивідуальну. Коменський розробив єдину шкільну систему: материнська школа (виховання в сім'ї під керівництвом матері до 6 років), школа рідної мови для дітей від 6 до 12 років (вивчення рідної мови, арифметики, елементів геометрії, географії, природознавства, читання священного писання, знайомство з найважливішими ремеслами), у великих містах для найбільш здібних учнів з 12 до 18 років - латинська школаабо гімназія (у навчальний план гімназії Коменський вводив поряд з традиційними "Сім'ю вільними мистецтвами" природознавство, історію, географію). Коменський змінив і зміст самих "вільних мистецтв", зв'язавши їх з практичними потребами і піднявши до рівня сучасної йому науки. Нарешті, в кожній державі повинна бути академія - вища школа для молоді з 18 до 24 років. Цю систему, описану вже в "Чеській дидактиці", Коменський в "Пампедіей" розширив, додавши до неї "школи зрілого віку і старості", в яких "викладає" саме життя.

У більшості педагогічних робіт Коменського містяться висловлювання про вчителя, а в "Пампедіей" є спеціальна глава. Учитель, за Коменським, повинен володіти педагогічною майстерністю і любити свою справу, будити самостійну думку учнів, готувати з них діяльних людей, що піклуються про загальне благо.

Коменський зробив величезний вплив на розвиток світової педагогіки і шкільної практики. Багато його дидактичні положення увійшли в сучасну теорію навчання.

Велика дидактика

Найвідоміший теоретична праця Коменського з педагогіки "Дидактика", тобто загальна теорія навчання. Спочатку він був написаний на чеській мові, а потім у переробленому вигляді переведений на латинську мову, в той час міжнародна мова науки, під назвою "Велика дидактика" ^[4].