6. Педагогічні погляди Пирогова

Микола Іванович Пирогов (1810-1881) народився в Москві. Після закінчення Московського університету (медичний факультет) він готувався в Дерпті (м. Тарту) до професурі і після захисту дисертації на ступінь доктора медицини протягом двох років займався в Німеччині удосконаленням своїх знань. B віці 26 років він став професором хірургії спочатку в Дерптському університеті, а потім в Медико-хірургічної академії в Петербурзі. В 1854 під час облоги Севастополя Пирогов на його особисте прохання був направлений на фронт на чолі з організованою їм громадою «сестер милосердя». Тут, на театрі військових дій, Пирогов віддавав всі свої сили лікування поранених воїнів. Їм було вироблено кілька тисяч операцій. Його теоретичні роботи по хірургії та практична діяльність в якості хірурга заслужено принесли йому славу великого вченого, батька військово-польової хірургії. В 1856 з'явилася стаття Пирогова «Питання життя», висвітлювала важливі питання виховання. Вона звернула на себе увагу громадськості передовими ідеями про загальнолюдському вихованні, зробила ім'я автора широко відомим. У статті «Питання життя» і в інших своїх педагогічних творах М. І. Пирогов різко виступив проти станової школи та ранньої утилітарно-професійної вишколу, яку намагалося ввести царський уряд за рахунок зниження рівня загальної освіти молоді. Він протиставив офіційним курсом освіти ідею загальнолюдського виховання, яка повинна підготувати до громадської життя високоморальну людину з широким розумовим кругозором. «Бути людиною - ось до чого має вести виховання », - писав Пирогов, вказуючи, що для цього все до певного віку, коли визначаються схильність і здібності, «повинні користуватися плодами одного і того ж морально-наукового освіти ». Він повстає проти ранньої, передчасної спеціалізації дітей, яка звужує їх кругозір і гальмує їх моральний розвиток. «До чого промінюють так скоро вигоди загальнолюдського освіти на прикладної, односторонній спеціалізм? Не поспішайте з вашої прикладної реальністю. Дайте дозріти і зміцніти внутрішнім чоловіком », - вигукує Пирогов, вказуючи, що підставою професійного навчання має бути широке загальну освіту. Стаття «Питання життя», головною ідеєю якої був захист загальнолюдського освіти, справила велике враження на сучасників, викликала ряд відгуків на неї з боку передової педагогічної громадськості. Її вітала як буржуазно-ліберальна, так і буржуазно-демократична і революційно-демократична преса. Однак революціонери-демократи під високоморальна, культурною людиною розуміли стійкого революціонера -- борця проти кріпосництва і царизмом; ідеал людини, як його розумів Пирогов, сформульовано в дусі абстрактного гуманізму. Пирогов запропонував новий проект шкільної системи, спрямований проти станової школи. Він вважав, що підставою шкільної системи повинна бути дворічна початкова школа, звідки буде відкриватися доступ до середньої школи всім. Свою шкільну систему він будував за принципом єдиної школи. Пирогов пропонував шкільну систему з декількох ступенів, з порівняно нетривалим терміном навчання в кожній, а саме: після початкової дворічної школи - прогімназія (неповна середня школа) двох типів з чотирирічним курсом; за нею йде гімназія також двох типів - з трьох-, п'ятирічної тривалістю навчання. Цю систему завершує вища школа (університети і вищі спеціальні навчальні заклади). Головне місце в системі середньої школи Пирогов відводив стародавніх мов (латинської і грецькому), російської мови та літератури, математики та історії. Класичною середній школі він віддавав перевагу перед реальною. Тривалість навчання в першому на два роки більше, ніж у другій. Навчальний план класичної гімназії має загальноосвітній характер, тоді як в реальній гімназії вводяться прикладні (професійні) навчальні предмети, що значно знижує загальну освіту, що дається реальної гімназією, особливо якщо врахувати, що курс її всього трирічний (тоді як у класичній гімназії - 5 років). У перших двох класах класичної та реальної прогімназії курс навчання майже однаковий. З III класу класичної прогімназії починається навчання латинської мови, а з IV класу - грецькому. Студенти, які закінчили реальну прогімназію йдуть або в реальну гімназію, або в III клас класичної прогімназії, або на практичну роботу. З класичної гімназії можна вступати до університетів або у вищі спеціальні навчальні заклади, тоді як закінчили реальну гімназію приймаються тільки у вищі спеціальні навчальні заклади або ж ідуть на практичну роботу. З метою полегшити отримання вищої освіти незаможним Пирогов пропонував зменшити плату за навчання. Пирогов вважав хорошу дисципліну одним з найважливіших умов успіху навчання і морального виховання. Він засуджував свавілля, казармений режим, які панували в школах того часу, бездушне ставлення до дітей і вимагав гуманності і щирості при підтримці дисципліни. У випадку провини учня педагог повинен уважно врахувати обставини, за яких вчинено проступок, неупереджено оцінити його, довести до свідомості учня його провину і справедливість призначеного за вчинок покарання. В своїй статті «Чи потрібно сікти дітей, і сікти у присутності інших дітей?» (1858), яка стала відгуком на службовий звіт директора гімназії Одеського навчального округу, Пирогов принципово засудив тілесні покарання дітей і гаряче доводив, що застосування різки антіпедагогічно, що тілесні покарання знищують в дитині сором, розбещують дітей і повинні бути скасовані.

7. вікова періодизація розвитку людини та її значення для системи виховання та освіти Віковими особливостями називаються характерні для певного періоду життя анатомо-фізіологічні і психічні якості. Сутність вікових особливостей наочно розкривається на прикладі фізичного розвитку людини. Ріст, зростання ваги, поява молочних зубів, а потім зміна їх, статеве дозрівання та інші біологічні процеси здійснюються в певні вікові періоди з незначними відхиленнями. Оскільки біологічний і духовний розвиток людини взаємопов'язані між Собою, то з віком відповідні зміни відбуваються і в психічній сфері. Поступово здійснюється соціальне дозрівання, проявляється динаміка духовного розвитку особистості. Це й слугує природною основою для виділення послідовних етапів розвитку людини і складання вікової періодизації.Для педагогіки школи теоретичне й практичне значення має періодизація життя й розвитку людини шкільного віку. Заслуговує на увагу періодизація шкільного віку, запропонована академіком Б.Т.Лихачовим: 1. Від народження до одного року – раннє немовля. Це період початкового пристосування, початкової адаптації. 2. Від 1 до 3 років - власне немовля. Один з найплідніших і найінтенсивніших періодів накопичення дитиною соціального досвіду, становлення фізичних функцій, психічних властивостей і процесів. 3. Від 3 до 6 років – раннє дитинство – період переходу до дитинства, інтенсивного накопичення соціально значимого досвіду в соціальному просторі, формування основних рис характеру і ставлення до навколишнього світу. Всі три періоди — від народження до 6 років — називають ще перед-дошкільним або дошкільним. Систематичне навчання в дитячому садку і школі для багатьох дітей починається з 6 років. Воно здійснюється з урахуванням того, що психофізіологічна, морально-вольова готовність дітей - до систематичної навчальної праці, інтелектуальної, фізичної, емоційної напруги наступає до 7 років.4. Від 6 до 8 років – власне дитинство. В цей період завершується початкове визрівання фізіологічних і психологічних структур головного мозку, здійснюється подальше накопичення фізичних, нервово-фізіологічних та інтелектуальних сил, які забезпечують готовність до повноцінної систематичної навчальної праці. 5. Від 8 до 11 років – перед-підлітковий період – час зрілого дитинства, накопичення фізичних і духовних сил для переходу до отроцтва. Разом з періодом дитинства цей період має ще й назву молодший шкільний вік.4. Від 11 до 14 років – отроцтво, підлітковий вік – новий якісний етап у становленні людини. Найхарактернішими рисами його є: з точки зору фізіології - статеве дозрівання, психології – особистісна самосвідомість, свідомий вияв індивідуальності. Цей період називають ще середнім шкільним віком.7. Від 14 до 18 років — юнацький вік – період завершення фізичного й психічного дозрівання, соціальної готовності до суспільно корисної продуктивної праці і громадянської відповідальності. Період дошкільного й молодшого шкільного дитинства є найважливішим для розвитку естетичного сприймання і формування морально-естетичного ставлення до життя. У цьому віці інтенсивно здійснюється формування властивостей і якостей особистості, які зберігаються у більш чи менш незмінному вигляді на все життя.Найскладнішим є підлітковий період. Підлітки ще недалеко відійшли від молодших школярів, але вже перейшли бар'єр самосвідомості. Їх ще досить сильно приваблюють зовнішні форми життєвих явищ, але цікавлять вже й змістові їх аспекти. У сприйманні морально-естетичного образу іншої людини панує функціонально-романтичний підхід. Естетично підліток оцінює не лише зовнішній вигляд, але й окремі моральні якості — мужність, відвагу, активність, вірність, справедливість, рішучість. Однак, підліток може захопитися й асоціальним типом поведінки, псевдоромантичним образом життя людей, які здійснюють правопорушення. Тому підлітковий період вимагає особливої уваги з боку дорослих та індивідуального підходу.Не менш складним є й юнацький вік, коли завершується фізичне дозрівання людини, виникають реальні умови для її психічної і морально-естетичної зрілості.Відзначаючи умовність і певну динамічність виділених періодів, необхідно звернути увагу на нове явище, яке сприяло перегляду меж між певними віковими групами. Мова йде про так звану акселерацію, що поширилась в усьому світі. Акселерація (від латинського "акселераціо" - прискорення) – це прискорений фізичний і частково психічний розвиток в дитячому й підлітковому віці. Біологи пов'язують акселерацію з фізіологічним визріванням організму, психологи - з розвитком психічних функцій, а педагоги — з духовним розвитком і соціалізацією особистості.Про темпи акселерації свідчать наступні дані: за три десятиліття зріст у підлітків збільшився в середньому на 13—15 сантиметрів, а вага - на 10-12 кілограмів у порівнянні з їхніми ровесниками 50-х років.