13. Вікові особливості середнього шкільного віку

Вікові особливості школярів середнього вікуОсновним видом діяльності підлітка, як і молодшого школяра, є учення, але вміст і характер учбової діяльності в цьому віці істотно змінюється. Підліток приступає до систематичного оволодіння основами наук. Навчання стає багатопредметним, місце одного вчителя займає колектив педагогів. До підлітка пред'являються вищі вимоги. Це приводить до зміни відношення до навчання. Для школяра середнього віку учбові заняття стали звичною справою. Учні деколи схильні не утрудняти себе зайвими вправами, виконують уроки в межах заданого або навіть менше. Нерідко відбувається зниження успішності. Те, що спонукало молодшого школяра активно вчитися, не грає тепер такої ролі, а нові спонукання до навчання (установка на майбутнє, дальні перспективи) ще не з'явилися. Підліток не завжди усвідомлює роль теоретичних знань, найчастіше він пов'язує їх з особистими, вузько практичними цілями. Наприклад, часто семикласник не знає і не хоче вивчати правила граматики, оскільки «переконаний», що і без цих знань можна писати грамотно. Молодший школяр всі вказівки вчителя приймає на віру — підліток же повинен знати, навіщо потрібно виконувати те або інше завдання. Нерідко на уроках можна чути: «Для чого це робити?», «Навіщо?» У цих питаннях протягає і подив, і деяка незадоволеність, і деколи навіть недовіра до вимог вчителя. В той же час підлітки схильні до виконання самостійних завдань і практичних робіт на уроках. Вони з готовністю беруться за виготовлення наочної допомоги, живо відгукуються на пропозицію зробити простий прилад. Що навіть вчаться з низькою успішністю і дисципліною активно проявляють себе в подібній ситуації. Особливо яскраво проявляє себе підліток у позакласній діяльності. Окрім уроків, у нього багато інших справ, які займають його час і сили, часом відволікаючи від учбових занять. Школярам середніх класів властиво раптом захопитися яким-небудь заняттям: колекціонування, збором метеликів або рослин, конструюванням і т.д. Яскраво проявляє себе підліток і в іграх. Велике місце займають ігри-походи, подорожі. Вони люблять рухомі ігри, та такі, які містять в собі елемент змагання. Рухомі ігри починають носити характер спортивних (футбол, теніс, волейбол, гра типу «Веселі старти», військові ігри). У цих іграх на перший план виступає кмітливість, орієнтування, сміливість, спритність, швидкість. Ігри підлітків носять стійкіший характер. Особливо яскраво в підлітковому віці виявляються інтелектуальні ігри, які носять змагальний характер (шахи, КВК, змагання в розв'язанні завдань на кмітливість і т. д.). Захоплюючись грою, підлітки часто не уміють розподілити час між іграми і учбовими заняттями. У шкільному навчанні учбові предмети починають виступати для підлітків як особлива область теоретичних знань. Вони знайомляться з безліччю фактів, готові розповісти про них або навіть виступити з короткими повідомленнями на уроці. Проте підлітків починають цікавити не факти самі по собі, а їх суть, причини їх виникнення, але проникнення в суть не завжди відрізняється завглибшки. Образи, уявлення продовжують займати велике місце в розумовій діяльності підлітка. Часто деталі, дрібні факти, подробиці заважають виділити головне, істотне і зробити необхідне узагальнення. Для підлітків, як і для молодших школярів, характерна установка скоріше на запам'ятовування матеріалу, чим на обдумування і глибоке осмислення. В той же час на відміну від молодшого школяра, який з великим інтересом сприймає готове, підліток прагне до самостійності в розумовій діяльності. Багато підлітків вважають за краще справлятися із завданнями, не списуючи їх з дошки, прагнуть уникати додаткових роз'яснень, якщо їм здається, що вони самі можуть розібратися в матеріалі, прагнуть придумати свій оригінальний приклад, висловлюють свої власні думки і т.д. Разом з самостійністю мислення розвивається і критичність. На відміну від молодшого школяра, якого все приймає на віру, підліток пред'являє вищі вимоги до змісту розповіді вчителя, він чекає доказовості, переконливості. В області емоційно-вольової сфери для підлітка характерні велика пристрасність, невміння стримувати себе, слабкість самоконтролю, різкість в поведінці. Якщо у відношенні до нього виявляється щонайменша несправедливість, він здатний «вибухнути», впасти в стан афекту, хоча потім може про це жалкувати. Така поведінка виникає особливо в стані стомлення. Дуже яскраво емоційна збудливість підлітка виявляється в тому, що він пристрасно, з жаром сперечається, доводить, висловлює обурення, бурхливо реагує і переживає разом з героями кінофільмів або книг. При зустрічі з труднощами виникають сильні негативні відчуття, які призводять до того, що школяр не доводить до кінця почату справу. В той же час підліток може бути наполегливим, витриманим, якщо діяльність викликає сильні позитивні відчуття. Для підліткового віку характерний активний пошук об'єкту для наслідування. Ідеал підлітка — це емоційно забарвлений, такий, що переживається і внутрішньо прийнятий образ, який служить для нього зразком, регулятором його поведінки і критерієм оцінки поведінки інших людей. Але дієвість ідеалу визначається не стільки розсудливою діяльністю підлітка, скільки силою його емоцій. Як ідеал часто виступає конкретна людина. Звичайно це видатні люди, яскраві, героїчні особи, про яких він дізнається з книг, кінофільмів і рідше близькі люди, по відношенню до яких більшою мірою виявляється критичність. На психічний розвиток підлітка певний вплив робить статеве дозрівання. Однією з істотних особливостей особи підлітка є прагнення бути і вважатися дорослим. Підліток всіма засобами намагається затвердити свою дорослість, і в той же час відчуття повноцінної дорослості у нього ще немає. Тому прагнення бути дорослим і потреба у визнанні його дорослості що оточують гостро переживається. У зв'язку з «відчуттям зрілості» у підлітка з'являється специфічна соціальна активність, прагнення залучатися до різних сторін життя і діяльності дорослих, набути їх якостей, уміння і привілеї. При цьому в першу чергу засвоюються доступніші, плотський-сприймані сторони дорослості: зовнішній вигляд і манера поведінки (способи відпочинку, розваг, специфічний лексикон, мода в одязі і зачісках, а часом куріння, вживання алкоголю).