12. Педагогічні погляди Сухомлинського

Педагогічні погляди Сухомлинського Ставлення до дитини

Педагогічна спадщина В. О. Сухомлинського є різносторонньою і багатоплановою. Вся система діяльності павлиського вчителя пройнята високими принципами комуністичного гуманізму, глибокою пошаною до особи дитини.Коли його питали: "Що найголовніше було в Вашому житті? «, він відповідав: „Любов до дітей!"Щира любов до дітей і справжня педагогічна культура, за Сухомлинським, — поняття нерозривні. Він вважав, що вчитель зобов'язаний уміти дорожити дитячим довір'ям, щадити беззахисність дітей, бути для нього втіленням добра і справедливості. Без цих якостей не може бути вчителі.„ Сухомлинський рекомендує педагогам викликати в школу батьків не з приводу поганої успішності або дисципліни їх дитини, а тоді, коли він скоює щось добре. Хай незначний на перший погляд, але добрий вчинок. У присутності дитини потрібно похвалити, підтримати і неодмінно написати в щоденнику.Система виховання, в основі якої лежить оцінка тільки позитивних результатів, приводить надзвичайно рідко до психічних зривів, до появи «важких» підлітків.В. О. Сухомлинський, як А. С. Макаренко і інші радянські педагоги, розглядав колектив як могутній засіб комуністичного виховання. Сухомлинський вважав, що колектив — це завжди ідейне об'єднання, яке має певну організаційну структуру, чітку систему взаємозалежностей, співпраці, взаємодопомоги, вимогливості, дисципліни і відповідальності кожного за всіх і всіх за кожного. «Дитячий колектив — найсильніший засіб виховання, такий могутній, що їм треба користуватися з відомою обережністю. Діти — не дорослі, вони легко збудливі, легко піддаються навіюванню, і ніяка крайність для них не крайність. В дитячому колективі всьому міра, все в обережністю; вихователь ніколи не повинен випускати з — під контролю дитячі пристрасті. І колективна думка, яка серед дорослих справедливості, може стати причиною непоправних душевних травм в дітей». [3, стор. — 190].Як видно з цього вислову Сухомлинського, він справедливо побоювався сили громадської думки в засудженні особи колективом, протиставляв колективному засудженню, тим більш покаранню — вияви чуйності, дбайливості, щоб дитина переживала відчуття подяки колективу, придбавав в цьому етичний досвід підтримки і допомоги тим, хто в них має потребу.«Дія на не встояла, легко вразливу психіку дитини силою морального засудження колективу частіше всього приводить до того, що дитина „ламається", стає лицеміром і пристосованцем, або, що не менше жахливо, робиться жорстоким в незрячій ненависті проти всіх Педагогiчнi вимоги до використання покарання можна у скороченому виглядi навести таким чином: 1.Не можна карати за ненавмисно скоєнi вчинки. 2.Той, хто карає, повинен бути педагогiчно тактовним. 3.Не можна карати поспiхом, без достатнiх пiдстав, за пiдозрою. 4.Покарання не повинно завдавати вихованцю морального приниження та фiзичного страждання. 5.Необхiдно поєднувати покарання з переконанням та iншими методами виховання. 6.Варто спиратися на розумiння та пiдтримку загальної думки. 7.Не рекомендується колективне покарання, при якому створюються умови для гуртування вихованцiв на несприятливому грунтi. На успiшнiсть використання методiв виховання впливають такi фактори 1.Педагогiчно обгрунтоване зiставлення методiв виховання з метою, завданнями, змiстом, принципами виховання. 2.Застосування в поєднаннi методiв формування свiдомостi, досвiду суспiльної поведiнки, стимулювання i корекцiї поведiнки. 3.Урахування своєрiдностi педагогiчної ситуацiї. 4.Аналiз впливу на особистiсть методiв, що вже застосовувалися. 5.Авторитет вихователя.