8. Вища освіта, види внз (по закону України)

Стаття 42. Вища освіта

1. Вища освіта забезпечує фундаментальну наукову, професійну та практичну підготовку, здобуття громадянами освітньо-кваліфікаційних рівнів відповідно до їх покликань, інтересів і здібностей, удосконалення наукової та професійної підготовки, перепідготовку та підвищення їх кваліфікації.

2. Вища освіта здійснюється на базі повної загальної середньої освіти. До вищих навчальних закладів, що здійснюють підготовку молодших спеціалістів, можуть прийматися особи, які мають базову загальну середню освіту. 13:59:49

3. Підготовка фахівців у вищих навчальних закладах може проводитися з відривом (очна), без відриву від виробництва (вечірня, заочна), шляхом поєднання цих форм, а з окремих спеціальностей - екстерном. Держава створює умови громадянам України для реалізації їх права на здобуття вищої освіти.Навчання у вищих навчальних закладах державної форми власності оплачується державою, за винятком випадків, передбачених частиною четвертою статті 61 цього Закону, у вищих навчальних закладах інших форм власності - юридичними та фізичними особами.Прийом громадян до вищих навчальних закладів проводиться на конкурсній основі відповідно до здібностей незалежно від форми власності навчального закладу та джерел оплати за навчання. Контроль за дотриманням принципів соціальної справедливості та законності при прийомі громадян до вищих навчальних закладів здійснюється органами, уповноваженими цим Законом.

4. Особливо обдарованим студентам забезпечується навчання та cтажування за індивідуальними планами, встановлення спеціальних державних стипендій, створення умов для навчання за кордоном.

Стаття 43. Вищі навчальні заклади

1. Вищими навчальними закладами є: технікум (училище), коледж, інститут, консерваторія, академія, університет та інші.

2. Відповідно до статусу вищих навчальних закладів встановлено чотири рівні акредитації:перший рівень - технікум, училище, інші прирівняні до них вищі навчальні заклади; другий рівень - коледж, інші прирівняні до нього вищі навчальні заклади;третій і четвертий рівні (залежно від наслідків акредитації) - інститут, консерваторія, академія, університет.

3. Вищі навчальні заклади здійснюють підготовку фахівців за такими освітньо-кваліфікаційними рівнями: молодший спеціаліст - забезпечують технікуми, училища, інші вищі навчальні заклади першого рівня акредитації;бакалавр - забезпечують коледжі, інші вищі навчальні заклади другого рівня акредитації;спеціаліст, магістр - забезпечують вищі навчальні заклади третього і четвертого рівнів акредитації.

4. Вищі навчальні заклади певного рівня акредитації можуть здійснювати підготовку фахівців за освітньо-кваліфікаційними рівнями, які забезпечують навчальні заклади нижчого рівня акредитації.

5. Вищі навчальні заклади у встановленому порядку можуть створювати різні типи навчально-науково-виробничих комплексів, об'єднань, центрів, інститутів, філій, коледжів, ліцеїв, гімназій.

9. педагогічна діяльність дістервега Видатний німецький педагог Фрідріх Вільгельм Адольф Дістервега (1790-1866) є прогресивним представником німецької буржуазно-демократичної педагогіки середини XIX століття. Він народився в невеликому промисловому місті Зіген в Вестфалії в сім'ї чиновника-юриста. У 1808 році він вступив до Герборнскій університет, де вивчав математику, філософію і історію, а потім перевівся в Тюбінгенський університет, де закінчив курс у 1811 році і пізніше отримав ступінь доктора філософії. В студентські роки Дістервега познайомився з педагогічними ідеями Руссо і Песталоцці. Вирішальний вплив на формування його прогресивних педагогічних переконань надали роки діяльності (1813-1818) в зразковою школі міста Франкфурта-на-Майні, в якій працювали учні та послідовники Песталоцці. З 1851 Дістервега поряд з «рейнськими листками» випускав ще «Педагогічні щорічники », сміливо викриваючи в цих виданнях сили реакції. Особливо енергійно діяв він після виходу в 1854 році горезвісних прусських регулятивов. Це були реакційні шкільні закони, за допомогою яких уряд прагнув припинити прояв вільнодумства і цілком підпорядкувати її впливу церкви. Регулятивы сильно скорочували обсяг знань учнів початкової школи та висували на перше місце закон божий з великою кількістю матеріалу для заучування напам'ять. Вони скоротили і обсяг знань, що даються вчительські семінарії, знизили рівень наукової підготовки вчителів народної школи. Дістервега виступив із захистом ідеї загальнолюдського виховання, виходячи з якої він боровся проти станового і шовіністичного підходу до вирішення педагогічних проблем. Завдання школи полягає, на його думку, в тому, щоб виховувати гуманних людей і свідомих громадян, а не «істинних пруссаків». Любов до людству і своєму народу повинна розвиватися у людей в найтіснішому єдності. «Людина - моє ім'я, німець - моє прізвисько», - говорив Дістервега. Найважливішим принципом виховання Дістервега вважав слідом за Песталоцці природосообразно. Природосообразно виховання в його трактуванні - це слідування за процесом природного розвитку людини, це врахування вікових та індивідуальних особливостей школяра. Він закликав вчителів ретельно вивчати своєрідність дитячої уваги, пам'яті, мислення; він бачив у психології «основу науки про виховання ». Великою заслугою Дістервега є його ставлення до педагогічного досвіду як джерела розвитку педагогіки. Він вказував на необхідність вивчення масової практики виховання дітей та роботи майстрів педагогічної праці. В доповнення до принципу природосообразно Дістервега висунув вимогу про те, щоб виховання носило культуросообразний характер. Він писав, що «при вихованні необхідно брати до уваги умови місця і часу, в яких народилася людина і належить йому жити, одним словом, всю сучасну культуру в широкому і всеосяжну сенсі слова ...». Але ідеалістична трактування природи людини і самого ходу історичного розвитку перешкодила Дістервега прийти до повного розуміння соціальної суті виховання. Але важливо, що він відійшов від індивідуалістичної трактування принципу природосообразно, властивої Руссо, і підкреслив необхідність встановлення тісного зв'язку між вихованням і духовним життям суспільства. Одним з основних вимог, які сучасна дійсність висуває перед вихованням, має бути, на думку Дістервега, розвиток в дітях самодіяльності. Але у підростаючого людини воно набуває позитивне значення лише в тому випадку, якщо буде спрямована на досягнення певної мети, що становить об'єктивну сторону виховання. Як і Песталоцці, Дістервега вважав, що головним завданням навчання є розвиток розумових сил і здібностей дітей. Але він зробив значний крок вперед по порівняно з Песталоцці, вказавши, що формальне освіта нерозривно пов'язане з матеріальним. Дістервега підкреслював, що чисто формальної освіти взагалі не існує, цінність мають тільки ті знання і навички, які придбані учнем самостійним шляхом. Навчання має сприяти всебічному розвитку людини і його морального виховання. Кожен навчальний предмет поряд з його освітньої цінністю має ще й моральне значення. Дістервега вимагав розширити навчальний план початкової школи, включивши в нього природознавство, первоплодів фізики, практичної геометрії, географії. Він був палким захисником реального освіти в середній школі і засуджував сучасні йому класичні гімназії. Велике значення Дістервега надає свідомому засвоєнню матеріалу, що вивчається. Одним з показників такого засвоєння є здатність учнів ясно і чітко викласти з нього головне. Багато Дістервега уваги приділяє закріплення матеріалу. Він висуває правило: «Піклуйся про те, щоб учні не забували того, що вивчили» - і радить повертатися до пройденого так часто, щоб воно не могло зітреться в пам'яті. «Не поспішай при вивченні основ »- свідчить одне з його правил. Успішне навчання, за справедливим твердженням Дістервега, завжди носить виховує характер. Воно не тільки розвиває розумові сили дитини, але і формує всю його особу: його волю, почуття, поведінку. Дістервега користується заслуженим визнанням в Німецькій Демократичній Республіці. Урядом заснована медаль його імені, якою нагороджуються найкращі вчителі і діячі народної освіти; в НДР вперше видано повне зібрання його творів.

10. Вікові особливості молодшого шкільного вікуВступ дитини до школи — це різка зміна її життя і діяльності. Дитина йде до школи з фізичною й психологічною готовністю до цієї зміни. У шкільному навчанні використовуються і продовжують розвиватись фізичні й розумові здібності, формуються психічні властивості молодшого школяра.Анатомо-фізіологічні особливості. Протягом молодшого шкільного віку відбувається подальше зростання організму дитини.З 6 років у дітей наступає період рівномірного росту, який триває пересічно до 9 років у дівчаток і до 11 — у хлопчиків. Дівчатка після 9 років випереджають у рості хлопчиків.Кістково-сполучний апарат молодших школярів відзначається гнучкістю, оскільки в їхніх кістках ще багато хрящової тканини. На це треба зважати, щоб запобігти можливому викривленню хребта, що негативно позначається на кровообігу, диханні й тим самим ослаблює організм. До 12 років триває окостеніння фаланг пальців руки, а окостеніння зап'ястя завершується в 10—13 років. Переважно цим пояснюється, чому точні рухи руки під час письма, малювання тощо стомлюють дітей 7—8 років швидше, ніж старших. Зазнає змін і розвиток таза, кістки якого починають зростатися, проте зв'язкова система їх ще м'яка і гнучка. Тому важливо стежити, щоб учень правильно сидів за партою, щоб меблі у школі і робочі місця вдома відповідали зросту дитини. Збільшення розмірів у дітей цього віку інколи супроводжується відчуттям болю, особливо у нічні періоди. У першокласників випадає до 20 молочних зубів. З появою постійних зубів дорослі помічають, що їх розмір не відповідає розміру рота дитини, але ця невідповідність зникає пізніше з ростом кісток черепа.Розвивається м'язова система молодших школярів. Збільшується вага всіх м'язів відносно ваги тіла, що сприяє зростанню фізичної сили дітей, підвищується здатність організму до відносно тривалої діяльності. Дрібні м'язи кисті руки розвиваються повільніше. Діти цього віку, добре володіючи ходьбою, бігом, ще недостатньо координують рухи, здійснювані дрібними м'язами. Першокласникові важко писати в межах рядка, координувати рухи руки, не робити зайвих рухів, які спричиняють швидку втому. Тому у 1 класі слід проводити фізхвилинки, які знімають напруження дрібних м'язів пальців і кисті руки. З часом школярі набувають здатності розподіляти навантаження на різні групи м'язів, рухи їх стають більш координованими, точними, удосконалюється техніка письма. Важливо враховувати те, що у молодших школярів посилюється розвиток рухового апарату, що обумовлює надмірну рухливість дітей цього віку і зважати на їх прагнення бігати, лазити, плавати тощо, пам'ятаючи, що розвиток моторики дітей зв'язаний не тільки з фізичним, а й розумовим розвитком підростаючої особистості. Проте і надмірна рухлива активність протягом тривалого часу може негативно позначитись на стані здоров'я дитини.Вага мозку першокласника наближається до ваги мозку дорослої людини. У молодших школярів збільшується рухливість нервових процесів, що дає змогу дітям швидко змінювати свою поведінку відповідно до вимог учителя.У дітей добре розвинені всі органи чуття, але деякі з них мають свої особливості. Так, їхні очі, завдяки еластичності кришталика, можуть швидко змінювати свою форму залежно від пози під час читання і письма. Якщо не врахувати цієї особливості органів зору молодших школярів і не виправити їх пози, то це може призвести до підвищення очного тиску, до нечіткості зображень на сітківці й до виникнення короткозорості.