- •1.Предмет, задачі та методи педагогіки
- •2. Функції методів навчання
- •3. Виховання в стародавній Греції
- •4. Розвиток особистості та виховання
- •5. Облік, перевірка та оцінка знань учнів
- •6. Педагогічні погляди Пирогова
- •8. Вища освіта, види внз (по закону України)
- •11. Обовязки педагогічних працівників
- •12. Педагогічні погляди Сухомлинського
- •13. Вікові особливості середнього шкільного віку
- •14. Права і обовязки студентів вихованців.
- •15.Велика дидактика Коменського.
- •16.Освітня система в Україні
- •17. Особливості розвитку та виховання молодших школярів
- •18. Педагогічні погляди Герберта
- •19. Мета завдання освіти
- •20. Методи виховання
- •21.Основні праці і пед. Погляди я.А.Коменського
- •Глава 16. Загальні вимоги навчання та навчання, тобто як вчити і вчитися
- •Глава 17. Основи легкості навчання та навчання
- •Глава 18 Основи міцності навчання та навчання
- •Глава 27 Про шкільної дисципліни
- •22. Структура і організація процесу навчання
- •26. Квалифікація спеціалистів з вищою освітою.
- •28. Засоби виховання
- •30. Початок університетської освіти в зах європі
- •31. Зміст осіти, поняття про дидактику
- •32. Екологічне виховання
- •34. Принципи виховання
- •36. Педагогічні погляди т.Г. Шевченка
- •37. Форми організації навчання
- •38. Дошкільне виховання
- •39. Освітня діяльність Григорія Сковороди
- •40. Самоврядування навч-вихов закладів
- •41. Типи і структура основних етапів комбінованого уроку.
- •42 Історія дну
- •43. Загальна середня освіта, середні загальноосвітні навчально-виховні установи
- •44. Школа та пед. Думка епохи відродження
- •45. Принцип міцності вмінь, знань, навичок
- •46. Політехнічна освіта
- •48. Поняття про методи навчання, класифікація цих методів
- •49. Класно-урочна система
- •50. Права пед. Працівників
- •51. Педагогічні погляди Грушевського
- •52. Проблеми всебічного і гармонійного розвитку людини
- •53. Ппедагогічна теорія Песталоцці
- •54. Принцип доступності навчання
- •55.Закон у про охорону дитинства
- •56 . Основні напрями виховання
- •57. Закономірності і методи навчання
- •58.Конвенція оон про права дитини
- •59.Класифікація методів навчання.
- •60.Закономірності і принципи виховання
- •63. Позаурочні форми навчання
- •64. Педагогічна діяльність Франка
- •65. Проблеми псих.Розвитку в історії.
- •66.Система методів виховання. Вимоги до них
- •67. Теорія елементарної освіти
42 Історія дну
Шлях становлення Університету тісно пов'язаний зі становленням освіти у Наддніпрянському регіоні загалом. У період з середини 1754 до 1918 року система освіти тут еволюціонувала від січової школи для 80 козаків до вищого навчального закладу на 2750 студентів. Активні спроби відкриття університету в місті почалися лише з кінця ХІХ століття. На цей час Катеринослав вже перетворився на одне з найбільших міст Російської імперії, значний центр промислового Півдня. Історичний же парадокс полягав у тому, що місто, яке задумувалося як столиця південного краю, як Південна Пальміра, залишалося протягом значного періоду науковою провінцією.
Тривалий час заснуванню університету в Південній Столиці перешкоджали історичні події: революція 1905-1907 рр., Перша світова війна 1914-1918 рр., Лютнева революція 1917 р., Жовтнева революція 1917р., майже цілковита анархія на територіях колишньої імперії в 1917-1918 рр. Все це зводило нанівець будь-які спроби започаткувати вищу освіту в Катеринославі.
Активні прибічники ідеї заснування Університету використовували будь-які можливості для досягнення своєї мети. Так, під час евакуації навчальних закладів з території бойових дій Першої світової війни, вони декілька разів подавали клопотання про перенесення одного з університетів до Катеринослава. Утім, ані сильна матеріальна база, ані найкращі викладачі Наддніпрянщини не забезпечили успіху їх ініціативі. Евакуйований Варшавський університет (Польща) був перенесений до Ростова-на-Дону, Юр’ївський університет (Прибалтика), за який наукова громада Катеринослава боролася до останнього, – до Пермі.
Саме в цей час міністр народної освіти, задоволений матеріальною базою, яку пропонували для згаданого Юр’ївського університету, запропонував, щоб Катеринослав вніс петицію про відкриття медичного факультету на своїх теренах. Він пообіцяв, що за відповідної матеріальної підтримки міста таке клопотання буде задоволено.
Тож, у березні 1916 р. міська управа, скориставшись нагодою, подала прохання про відкриття в Катеринославі медичного та природничого факультетів університету та політехнічного інституту.
І вже влітку того ж року було сформовано омріяний навчальний заклад – Вищі жіночі курси, які офіційно іменувалися Катеринославськими приватними курсами М.С. Копилова та О.В. Тихонової. Спершу до їх складу входило лише два факультети – фізико-математичний (з природничо-історичним і математичним відділеннями) і медичний. Офіційне відкриття новоствореної інституції відбулося 15 вересня 1916 р. За сприяння В.І. Вернадського в кінці 1916 р. Вищі Жіночі Курси отримали статус вищого навчального закладу, а станом на 1 січня 1918 р. в ньому навчалося 1298 студентів.
Наприкінці 1917 р. Товариство сприяння жіночій освіті порушило питання про відкриття двох нових факультетів: юридичного й історико-філологічного, що співпало з бажанням створити в Катеринославі університет у повному складі з чотирьох факультетів.
Історичні ж події внесли певні корективи до планів наукової громади. З початку 1917 року становище у країні було вельми напруженим, та незважаючи не це у червні 1918 р. офіційно було вирішено, що майбутній національний університет буде відкритий на базі Вищих жіночих курсів. Проект статуту Університету був поданий вже на початку липня, але з певних причин підписання останнього затягувалось. Все ж, у зв’язку з повномасштабним прийомом студентів і чималими зусиллями громадськості Катеринослава, професор М. Й. Лєбєдєв, який у подальшому став першим ректором Катеринославського університету, домігся офіційного затвердження головного документу Університету. Офіційне підписання останнього відбулося 20 серпня 1918 року. Ця дата вважається датою заснування університету.
Об’єктивні обставини склалися так, що вищий навчальний заклад, який було відкрито у Катеринославі, був приватним з викладанням російською мовою. Однак слід відзначити, що розвитку української культури надавалось велике значення, і при обговоренні питання про університет «…комиссия сочла необходимым включить в состав кафедр соответствующих факультетов кафедры украинского языка, украинской литературы, истории Украины и истории западнорусского украинского права с преподаванием на украинском языке… и установить общую лектуру по украинскому языку».
Подолавши складний шлях більше, ніж у сто років, Катеринославський університет здійснив перетворення від амбіційної ідеї Катерини II до втіленого у життя осередку культури майбутньої Дніпропетровщини.
