33. Кримінально-правовий аналіз грубого порушення законодавства про працю.

Безпосереднім об'єктом злочину є трудові права людини, які включають право на працю, на гарантовану заробітну плату, на відпочинок.

Потерпілим від цього злочину є  працівник. Працівником є особа, на яку поширюється законодавство України про працю і яка є відповідною стороною трудових правовідносин.

Об'єктивна стороназлочину виражається у: 1) незаконному звільненні працівника з роботи; 2) іншому грубому порушенні законодавства про працю.

Звільнення працівника з роботи вважається незаконним як­що воно здійснено без законних на це підстав або з порушенням встановленого порядку звільнення.

Під іншим грубим порушенням законодавства про працю треба розуміти істотне порушення або створення загрози такого порушення трудових прав громадян (незаконне притягнення працівника до матеріальної або дисциплінарної відповідальності, ненадання відпустки тощо).

Злочин вважається закінченим: у разі незаконного звільнення з роботи – з моменту фактичного припинення трудових відносин з конкретним працівником; у разі іншого грубого порушення законодавства про працю – з моменту фактичного вчинення такого діяння незалежно від його наслідків.

Суб'єкт злочину – спеціальний, службова особа, якій надано право приймати працівника на роботу (поновлювати на роботі), звільняти його з роботи або документально оформляти його прийняття (поновлення, звільнення), вирішувати питання щодо надання відпустки тощо, а також громадянин-підприємець, який використовує найману працю і має визначені вище права щодо найманих працівників.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. В ч. 1 ст. 172 КК України обов’язковою ознакою складу злочину є наявність особистих мотивів (заздрощі, помста, особисті неприязні стосунки).

Кваліфікуючою ознакою злочину є його вчинення щодо 1) неповнолітнього, 2) вагітної жінки чи матері, яка має дитину віком до 14 років або дитину-інваліда.

Дитина-інвалід – дитина зі стійким розладом функцій організму, спричиненим захворюванням, травмою або вродженими вадами розумового чи фізичного розвитку, що зумовлюють обмеження її нормальної життєдіяльності та необхідність додаткової соціальної допомоги і захисту.

34. Невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат: поняття, об’єктивні та суб’єктивні ознаки, кваліфіковані види.

Об'єктом злочину є конституційне право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом, і на своєчасне її отримання, а також право на соціальний захист, у т.ч. право на отримання пенсій та інших видів соціальних виплат.

Об'єктивна сторона складу цього злочину виражається у безпідставній невиплаті заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої установленої законом виплати громадянам більше ніж за один місяць.

Під невиплатою заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої установленої законом виплати слід розуміти неповну або несвоєчасну виплату громадянам зазначених виплат. Така невиплата утворює склад злочину, передбаченого ст. 175, якщо вона: 1) є безпідстаною; 2) має місце протягом певного строку (більше ніж за один місяць).

Безпідставною зазначена невиплата вважатиметься тоді, коли вона має місце, незважаючи на наявність законних підстав для виплати заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої установленої законом виплати громадянам. Не буде складу цього злочину, якщо зазначені виплати не здійснюються на законних підставах (наприклад, несплата частини заробітної плати в результаті відрахування із неї для покриття заборгованості працівника підприємству, установі, організації, на якому він працює) або їх невиплата зумовлена об'єктивними причинами (наприклад, неповним бюджетним фінансуванням, відсутністю необхідних для виплат коштів на рахунках підприємства, установи, організації).

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган сплачує працівникові за виконану ним роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, службові обов'язки).

Пенсія - це форма соціального забезпечення, яке встановлюється для непрацездатних, а за настання передбачених законом умов і для інших громадян та гарантує їм право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання. Відповідно до законодавства України пенсії поділяються на трудові (за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років) та соціальні (наприклад, за особливі заслуги). Відповідальність за ст. 175 настає за невиплату будь-якої встановленої громадянинові відповідно до закону пенсії.

Стипендія - вид соціальної виплати, який встановлюється студентам, слухачам, учням навчальних закладів, а також деяким ін шим категоріям громадян з метою матеріального забезпечення їх соціального захисту (учасникам бойових дій; особам, які мають особливі заслуги перед Вітчизною; найбільш талановитим молодим ученим; найбільш обдарованим молодим митцям; видатним діячам науки, освіти та культури; талановитим перспективним спортсменам; чемпіонам Олімпійських та Параолімпійських ігор; стипендій, імені Тараса Шевченка учням середніх загальноосвітніх навчальних закладів тощо). Склад злочину, передбаченого ст. 175, утворює невиплата будь-якої

Інша, встановлена заходом виплата, - це інша, крім заробітної; плати, стипендії, пенсії, установлена законом виплата громадянам, яка здійснюється на регулярній основі (щомісячно). Це, зокрема: грошове утримання військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, довічне грошове утримання судді, певні види державної соціальної допомоги.

Суб'єкт злочину спеціальний. Ним може бути лише керівник підприємства, установи або організації незалежно від форми власності. Інші службові особи підприємств, установ, організацій, а так само приватні особи можуть нести кримінальну відповідальність за цією статтею лише як співучасники (організатори, підбурювачі, пособники).Громадянин-підприємець, який використовує найману працю і не виплачує найманим працівникам заробітну плату, не може визнаватися суб'єктом злочину, передбаченого ст. 175. Це стосується і фізичних осіб - засновників підприємств, які не є їх керівниками. За наявності підстав такого роду їхні дії можуть утворювати склад самоправства чи іншого складу злочину.

Суб'єктивна сторона характеризується лише умисною формою вини.

Кваліфікуючою ознакою злочину є вчинення описаного у ч.1 ст, 175 діяння внаслідок нецільового використання коштів, призначелих для виплати заробітної плати, стипендії, пенсії та інших установлених законом виплат.

Нецільовим слід визнавати використання зазначених коштів на будь-які заходи, не пов'язані з їх виплатою як заробітної плати, стипендії, пенсії та інших установлених законом виплат (наприклад, Для придбання сировини, обладнання, техніки, різних товарів, оплату оренди, послуг, на будівництво чи ремонт приміщення тощо.)

Ч 3 ст. 175 передбачає можливість звільнення від криминальної відповідальності за спеціальних обставин особи, яка вчинила злочин, передбачений цією статтею За змістом цієї кримшалькоправової норми особа, яка вчинила безпідставну невиплату заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої установленої законом виплати громадянам більше ніж за один місяць, у т.ч. і внаслідок нецільового використання коштів, призначених для таких виплат ), звільняється від кримінальної відповідальності, якщо. 1) нею здійснена виплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої установленої законом виплати громадянам, 2) це зроблено до притягнення її до кримінальної відповідальності Ч 3 ст. 175 не уточнює, які саме виплати і в якому обсязі мас здійснити винна особа для того, щоб вона була звільнена від кримінальної відповідальності за зазначеними підставами Судячи з усього йдеться про невиплачені громадянам кошти, виплата яких має бути здійснена у повному обсязі що стосується другої умови, то вона пов'язує можливість звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч ч І чи 2 ст 175, з певним моментом такої виплати (погашення заборгованості) - до притягнення и до кримінальної відповідальності. Згідно з рішенням КС притягнення до кримінальної відповідальності як стадія кримінального переслідування починається з моменту пред'явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину.