90. Кримінально-правова характеристика підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів.

Суспільна небезпека цього злочину полягає в тому, що його вчиненням порушується встановлений порядок оформлення прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб, порядок ведення офіційної документації та може бути спричинена шкода нормальній діяльності органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, організацій і установ (незалежно від форми власності), правам та інтересам окремих громадян. Крім того, з допомогою підроблених документів можуть бути вчинені й інші злочини.

Об'єктом злочину є встановлений порядок виготовлення, використання та обігу вказаних у статті предметів управлінської діяльності.

Стаття 358 називає три групи предметів злочину:

1) посвідчення або інший документ, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією, громадянином – підприємцем, приватним нотаріусом, аудитором чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов'язків;

2) печатки, штампи чи бланки підприємств, установ чи організацій незалежно від форми власності;

3) інші офіційні печатки, штампи чи бланки.

Об'єктивна сторона злочину виражається у: а) підробленні посвідчення або іншого документа (предметів першої групи); б) виготовленні підроблених печаток, штампів чи бланків (предмета другої та третьої груп); в) збуті предметів всіх трьох груп (ч. 1 та ч. 2 ст. 358); г) використанні завідомо підробленого документа (ч. 3 ст. 358).

Під підробленням посвідчення або іншого документа треба розуміти: 1) виготовлення фальшивого посвідчення чи іншого документа; 2) внесення у справжнє посвідчення (документ) неправдивих відомостей, які викривляють його зміст. Внесення змін у текст посвідчення (документа) може виражатися у виправленні, знищенні або добавленні частки тексту, підробці підпису службової особи, постановки відбитку фальшивого (підробленого) штампу чи печатки, або хоч і дійсних, але таємно від осіб, які мають право їх ставити, тощо.

Під виготовленням підроблених печаток, штампів та бланків розуміється незаконне їх повне виготовлення (скажімо, шляхом вирізання, гравіювання форм – кліше), або внесення змін у дійсні печатки, штампи та бланки, які викривляють зміст їх реквізитів (додавання або зменшення позначок, які містяться на них, наприклад, зміна значення слова шляхом зрізання частини його рельєфного зображення на печатці).

Збутом предмета цього злочину є його відчуження шляхом продажу, обміну, дарування, використання у якості платежу, передачі в знак погашення боргу особі, яка хоче його використати, і т. ін.

Під використанням треба розуміти подання або пред'явлення завідомо підробленого документа (ч. 3 ст. 358) відповідній особі підприємства, установи, організації незалежно від їх форми власності для придбання тих або інших прав або звільнення від обов'язків.

Злочин з формальним складом. Він вважається закінченим з моменту вчинення будь-якої із вказаних вище дій: підроблення, виготовлення або збуту предметів цього злочину чи подання або пред'явлення завідомо підробленого документа. Злочин у формі використання вважається закінченим з моменту подання або пред'явлення підробленого документа.

Суб'єкт злочину – загальний. Вчинення передбачених ст. 358 дій службовою особою з використанням свого службового становища треба кваліфікувати за ст. 366. Суб'єктом використання підробленого документа може бути особа, яка не є його підроблювачем. Якщо ж особа сама підробила документ, а потім його використала, її дії слід кваліфікувати лише за ч. 1 ст. 358.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони є мета – використання зазначених предметів як самим підроблювачем, так й іншими особами.

Кваліфікуючими ознаками підробки, виготовлення та збуту документів, печаток та бланків є повторність та вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб (ч. 2). Під повторністю треба розуміти вчинення у будь-якій послідовності не менше двох дій (у тому числі і тотожних), за які передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 358.