35. Порушення авторського права та суміжних прав: поняття, об’єктивні та суб’єктивні ознаки, кваліфіковані види.

Об'єктом злочину є авторське право та суміжні права. Відповідно до Закону України “Про авторське право і суміжні права” авторське право – це особисті немайнові права і майнові права авторів та їх правонаступників, пов'язані зі створенням та використанням творів науки, літератури і мистецтва.

Суміжні права – це права виконавців, виробників фонограм і організаторів мовлення, пов'язані з використанням цих творів.

Предметом порушення авторського права виступають твори літератури, науки, мистецтва: опубліковані чи не опубліковані музичні твори (з текстом і без тексту), скульптури, картини, ілюстрації, перекази, фотографії, комп'ютерні програми тощо, а предметом порушення суміжних прав – виконання, фонограми, програми мовлення.

Потерпілий від злочину є автор, виконавець, виробник фонограм та їх спадкоємці.

Об'єктивна сторона злочину може полягати: 1) в незаконному відтворенні або розповсюдженні творів науки, літератури, мистецтва, комп'ютерних програм і баз даних (наприклад, виставка картин без відома автора); 2) незаконному відтворенні, розповсюдженні виконань фонограм і програм мовлення; 4)незаконному їх тиражуванні та розповсюдженні на аудіо- та відеокасетах, дискетах, інших носіях інформації; 4) в іншому використанні чужих творів, комп'ютерних програм і баз даних, об'єктів суміжних прав.

Діяння, як ознака об'єктивної сторони, вчиняється без дозволу осіб, які мають авторське право або суміжні права.

Інше порушення може полягати, зокрема, у: вчиненні дій, які порушують майнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені ст.ст. 15, 39, 40 і 41 Закону України “Про авторське право і суміжні права”; піратство у сфері авторського права і (або) суміжних прав; плагіат; ввезенні на митну територію без дозволу осіб, які мають авторське право і (або) суміжні права, примірників твору, відеограм, фонограм, програм мовлення.

Злочин є закінченим з моменту настання матеріальної шкоди у значному розмірі (20 і більше НМДГ Тобто, ст. 176 КК України охороняє лише майнові права автора. Звичайний плагіат, якщо ним не заподіяно зазначеної матеріальної шкоди автору, не є злочином і кваліфікується, як і деякі інші порушення прав на об'єкти права інтелектуальної власності, що не пов'язані з заподіянням матеріальної шкоди, за ст. 512 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Суб'єкт загальний.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Кваліфікуючою ознакою злочину є: 1) вчинення його повторно; 2) завдання матеріальної шкоди в особливо великому розмірі (який у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян); 3) вчинення його службовою особою з використанням службового становища щодо підлеглої особи.

36. Кримінально-правовий аналіз порушення недоторканості житла.

Безпосереднім об’єктом злочину передбаченого ст. 162 КК України є право людини на недоторканність житла та іншого володіння. Право людини на недоторканність житла та іншого володіння гарантовано ст.30 Конституції України. Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.

Предметом злочину може бути житло або інше володіння особи.. Інше, крім житла, володіння особи – це земельні ділянки, гаражі, погреби, будівлі господарського, призначення, відокремлені від житлових будівель, будь-які інші об’єкти, щодо яких особа здійснює право володіння. Потерпілими від злочину може бути – громадяни України, іноземці або особи без громадянства.

Об’єктивна сторона злочину може полягати у формі: 1) незаконного проникнення до житла чи іншого володіння особи; 2) незаконного проведення в них огляду чи обшуку; 3) незаконного виселення; 4) інших дій, що порушують недоторканність житла громадян.

Під незаконним проникненням до житла чи іншого володіння особи слід розуміти будь-яке вторгнення у житло (інше володіння), здійснене всупереч волі законного володільця, за відсутності визначених законом підстав чи в порушення встановленого законом порядку.

Незаконним вважається обшук, здійснюваний особами, які не мають на це права або вчинений із порушенням КПК, тобто особами, що за певних умов мають на це право, але в цьому випадку не були наділені необхідними повноваженнями (відсутність постанови суду щодо проведення обшуку).

Незаконний огляд – це проведення такої слідчої дії, як огляд житлового приміщення чи іншого володіння особи з недотриманням вимог щодо підстав його проведення або з порушенням процесуального порядку його проведення (проведення з іншою метою, ніж це передбачено кримінально-процесуальним законодавством, без понятих, без складання протоколу та ін.).

На відміну від обшуку, огляд житлового приміщення за чинним законодавством може бути проведений без рішення суду і санкції прокурора. Однак згідно з п. 13 Перехідних положень Конституції України такий порядок передбачається змінити, і огляд житла також стане можливим лише за вмотивованим рішенням суду.

Незаконне виселення має місце у разі, якщо воно здійснюється без законних підстав, тобто без судового рішення, що вступило в законну силу. Оскільки, відповідно до ч. 3 ст. 47 Конституції України ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду. Незаконним є також виселення, що здійснене не уповноваженими на те особами.

До інших дій, що порушують недоторканність житла громадян, може бути віднесено самовільне вселення до чужого житла, тимчасове використання житла без згоди його власника, незаконне проведення виїмки та ін.

Злочин передбачений ст. 162 КК України має формальний склад і вважається закінченим з моменту вчинення хоча б однієї з указаних у цій статті дій.

Суб’єкт злочину – загальний.

Суб’єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом.

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 162 КК України) є вчинення його: 1) службовою особою; 2) із застосуванням насильства чи з погрозою його застосування.

Під насильством слід розуміти фізичне насильство, як небезпечне, так і безпечне для життя і здоров’я потерпілого, в тому числі й таке, що заподіяло потерпілому легкі тілесні ушкодження. Погроза застосування насильства виражається в залякуванні потерпілого застосуванням до нього фізичного насильства. При цьому, погроза має бути реальною, тобто сприйматися потерпілим як така, що може здійснитися.