- •1. Функції мови
- •2. Наша мова в доісторичні часи
- •3. Українська мова в часи Київської Русі
- •4. Утвердження єдиної української літературної мови.
- •5. Структура мови як системи
- •Фонетика і правопис
- •1. Український алфавіт
- •2. Звукове значення деяких букв
- •4. Система звуків української мови. Творення приголосних.
- •3. Принципи українського правопису
- •5. Творення голосних.
- •1. Правопис сонорних, дзвінких і глухих приголосних
- •2. Тверді, м’які і пом’якшені приголосні
- •3. Вживання м’якого знака
- •4. Вживання апострофа
- •1. Подовження приголосних і подвоєння букв
- •2. Спрощення в групах приголосних
- •3. Чергування приголосних
- •4. Зміни приголосних при додаванні суфіксів -ський, -ство
- •5.Уподібнення приголосних
- •1. Вимова голосних. Наголос
- •2. Складоподіл і перенос частин слова
- •3. Чергування голосних
- •1. Розрізнення е та и
- •2. Розрізнення и та і в незапозичених словах
- •3. Розрізнення а та о
- •4. Розрізнення о та у
- •5. Зміни голосних як дія закону милозвучності української мови
- •1. Вживання и та і в іншомовних словах
- •2. Вживання и та і в російських власних назвах
- •3. Вживання е та є в російських власних назвах
- •1. Велика буква в оформленні тексту
- •2. Велика буква у власних назвах
- •Лексика і фразеологія
- •1. Загальне поняття про лексику
- •2. Основні ознаки запозичених слів
- •3. Запозичення зі слов’янських мов
- •4. Запозичення з грецької і латинської мов
- •5. Запозичення з тюркських мов
- •6. Запозичення із західноєвропейських мов
- •1. Слово і його лексичне значення
- •2. Однозначні і багатозначні слова
- •3. Пряме і переносне значення слова
- •4. Омоніми
- •5. Пароніми
- •6. Синоніми
- •7. Антоніми
- •1. Застарілі слова й неологізми
- •2. Професіоналізми
- •3. Діалектизми
- •4. Найважливіші словники української мови
- •1. Фразеологізми
- •2. Мовні кліше, штампи, складені найменування
- •3. Прислів’я й приказки
- •4. Крилаті вислови
- •Морфологія і правопис
- •4. Аналіз слів за будовою
- •1. Морфологічні способи творення слів
- •2. Абревіація
- •3. Інші способи творення слів
- •1. Написання незапозичених складних слів
- •2. Написання складних слів, утворених повторенням
- •3. Написання запозичених складних слів
- •4. Написання складноскорочених і скорочених слів
- •1. Поділ слів на частини мови
- •2. Загальна характеристика частин мови
- •1. Граматичні ознаки іменників
- •2. Рід іменників
- •3. Число іменників. Збірні іменники
- •4. Відмінки іменників
- •1. Поділ іменників на відміни
- •2. Поділ на групи іменників і та II відмін
- •3. Поділ на групи іменників II відміни з кінцевими -ар, -ир, -яр
- •4. Вживання голосних у закінченнях іменників різних груп
- •1. Відмінювання іменників і відміни
- •2. Відмінювання іменників III відміни
- •3. Відмінювання іменників IV відміни
- •1. Відмінювання іменників іі відміни чоловічого роду в однині
- •2. Відмінювання іменників іі відміни чоловічого роду в множині
- •3. Відмінювання іменників іі відміни середнього роду
- •1. Відмінювання іменників, що вживаються тільки в множині
- •2. Творення чоловічих імен по батькові
- •3. Творення жіночих імен по батькові
- •4. Відмінювання імен по батькові та прізвищ
- •5. Написання не з іменниками
- •1. Граматичні ознаки прикметників
- •2. Розряди прикметників за значенням
- •3. Ступені порівняння якісних прикметників
- •4. Творення ступенів порівняння якісних прикметників.
- •1. Поділ прикметників на групи відмінювання
- •2. Відмінювання прикметників
- •3. Написання не з прикметниками
- •1. Граматичні ознаки числівника
- •2. Прості, складні і складені числівники та правопис їх
- •3. Зв’язок числівників з іменниками
- •4. Вживання збірних числівників
- •1. Відмінювання числівника один
- •2. Відмінювання числівників два—чотири, кілька, багато та збірних
- •4. Відмінювання числівників сорок, дев’яносто, сто
- •5. Відмінювання назв сотень
- •6. Відмінювання інших числівників
- •3. Відмінювання числівників п’ять—вісімдесят
- •1. Значення і розряди займенників
- •2. Особливості відмінювання займенників
- •3. Відмінювання особових займенників
- •4. Відмінювання інших займенників
- •1. Загальне поняття про дієслово та дієслівні форми
- •2. Види дієслова
- •3. Перехідні і неперехідні дієслова
- •4. Неозначена форма дієслова
- •5. Способи дієслова
- •1. Часи дієслова
- •2. Особи дієслова. Безособові дієслова
- •3. Теперішній час і проста форма майбутнього часу. Дієвідміни
- •4. Визначення дієвідміни дієслова за неозначеною формою
- •5. Чергування приголосних у дієсловах
- •1. Складна і складена форми майбутнього часу
- •2. Минулий час
- •3. Умовний спосіб
- •4. Наказовий спосіб
- •1. Дієприкметник як форма дієслова
- •2. Активні дієприкметники. Творення і вживання їх
- •3. Пасивні дієприкметники. Творення їх
- •4. Правопис і відмінювання дієприкметників
- •5. Безособова форма дієслова на -но, -то
- •1. Значення дієприслівника
- •2. Творення і вживання дієприслівників
- •3. Особливості написання не з різними формами дієслова
- •1. Значення прислівника
- •2. Правопис прислівників, утворених від прикметників за допомогою суфіксів –о, -е
- •3. Правопис прислівників, утворених поєднанням прийменника з різними частинами мови
- •4. Правопис складних і складених прислівників
- •5. Правопис прислівників, утворених за допомогою часток
- •1. Значення і склад прийменників
- •2. Деякі особливості вживання прийменників
- •3. Правопис прийменників
- •1. Значення і склад сполучників
- •2. Розряди сполучників за значенням і способом вживання
- •3. Правопис сполучників
- •4. Розрізнення складних сполучників та інших частин мови
- •1. Значення і склад часток
- •2. Написання часток
- •3. Значення вигуків і групи їх
- •4. Написання вигуків та особливості вживання їх
1. Слово і його лексичне значення
Кожне слово має одне чи більше лексичних значень. Під лексичним значенням слова розуміють історично закріплену в свідомості народу (колективу) співвіднесеність слова з певним явищем.
Наприклад, коли француз чує слово baton, в його уяві виникає палка, коли ж ми чуємо слово батон, ми уявляємо білий хліб довгастої форми.
Лексичне значення слова — це той узагальнений образ предмета (чи явища), який воно викликає в нашій уяві. А вже за тим узагальненим образом ми впізнаємо конкретні предмети (чи явища) в реальній дійсності.
Слово і називає конкретний предмет (чи явище)‚ і узагальнює водночас. Словом книжка ми можемо позначити й саме цю книжку (Подай мені книжку)‚ і книжку взагалі (Книжка — джерело знань).
2. Однозначні і багатозначні слова
Кожне слово має одне або більше значень. Слова, що мають одне значення, називаються однозначними.
Одне значення мають переважно назви людей за різними ознаками (українець, киянин, слюсар, лікар, директор, родич, удівець), назви тварин (олень, леопард, нутрія, дельфін, окунь, краб, стриж, горобець, комар), назви рослин (сосна, тополя, вишня, смородина, пшениця, буряк, жоржина, ромашка, чистотіл), назви конкретних предметів (споруда, шафа, стілець, долото, лопата, торба, піджак, паркан), назви місяців і днів (січень, лютий, понеділок, вівторок), більшість відносних прикметників (міський, латунний, кленовий, морський, тутешній, вчорашній, перелітний, подвійний, дев’ятиповерховий), числівники (два, три, десять) тощо.
Однозначними завжди є терміни (банкнот, вексель, інструкція, катет, аорта, меридіан, тонна, метр).
Слово, що має кілька значень, називається багатозначним, а здатність слова вживатись у кількох значеннях — багатозначністю (полісемією).
Більшість загальновживаних слів української мови ― багатозначні. Наприклад, у “Словнику української мови” зафіксовано десять значень слова крило: “літальний орган птахів”, “несуча поверхня літака”, “лопать вітряка”, “дашок над колесом автомашини”, “бокова частина будівлі”, “угрупування в політичній організації” і т.д.
Кожне таке слово набуває свого конкретного значення в сполученні з іншими словами.
Багатозначність не слід сплутувати з омонімією. У багатозначному слові всі його значення так чи інакше пов’язані між собою, мають щось спільне. Наприклад, значення багатозначного слова вогнище ― 1) “купа дров, що горить”; 2) “місце, де розкладали вогонь”; 3) “своя оселя, родина”; 4) “центр, зосередження чогось” — випливають одне з одного. Омоніми ж (як, наприклад, луг “угіддя для сінокосу” і луг “хімічна речовина певного складу”) — це зовсім різні слова, у їхніх значеннях нема нічого спільного.
Перевірте себе. Слова випишіть у дві колонки: 1) однозначні; 2) багатозначні.
Ознака, аспірин, суфікс, маска, зв’язок, очерет, латунь, осмій, їжак, ондатра, удар, висота, червень.
Ключ. З других букв має скластися початок вислову О.Довженка: “… на дорозі з минулого в майбутнє”.
3. Пряме і переносне значення слова
Слово може мати пряме й переносне значення і може вживатися в прямому й переносному значенні.
Пряме значення слова — його основне, як правило, первинне значення. Наприклад, пряме значення слова полотно — “лляна, конопляна, бавовняна тканина особливого переплетення”. Воно пригадується першим, коли ми чуємо це слово.
Переносне значення слова — одне із значень багатозначного слова, яке виникло й закріпилося за ним внаслідок перенесення назви з одного предмета чи явища на інший предмет чи явище за подібністю. Переносне значення завжди вторинне і пов’язане з основним, прямим значенням.
Наприклад, значення слова полотно “картина художника”, “проїзна частина дороги”, “плоска тонка частина інструмента (пилки, ножівки)” ― переносні.
Слово, вжите в прямому значенні, означає звичайну назву предмета, дії чи ознаки. Наприклад, слово полотно у реченнях: За зеленими вербами, на траві білиться три шматки полотна (І.Нечуй-Левицький). Брюллов працював до знемоги і не міг одірватися від свого полотна (О.Іваненко). Незабаром велетенська швидка тінь майнула над залізничним полотном (О.Донченко). Полотно пилки завжди тримають перпендикулярно до різаної площини (З посібника) — вжито в прямому значенні. Названі тут цим словом речі саме так і називаються, не інакше.
Слово, вжите в переносному значенні, образно характеризує предмет, дію чи ознаку за схожістю. Переносне вживання слова за своїм змістом індивідуальне і використовується тільки в певному контексті. Наприклад, у реченні: Зимовий вечір усе ткав і ткав над селом свої полотна, і вони ніжно спадали з невидимих верстатів на прихоплену морозцем землю (М.Стельмах) ― слово полотно набуло переносного значення “сніговий покрив”, хоч саме по собі воно такого значення не має — ні прямого, ні переносного.
Перевірте себе. Запишіть словосполучення у дві колонки залежно від того, у якому значенні виступає прикметник: 1) у прямому; 2) у переносному.
Ощадливий господар, вбивча іронія, коротка пам’ять, кривий усміх, довгий шлях, чорний день, стара історія, вдалий початок, тьмяний погляд, книжна мова, убогий розум, рясний дощ, важкий спогад.
Ключ. З других букв прикметників має скластися закінчення вислову П.Грабовського: “Не гадаймо прожити безсумно, бо життя — то …”
