2. Написання часток

Частки із словами в реченні пишуться по-різному: найчастіше — окремо, рідше — через дефіс або разом.

Окремо від інших слів пишеться переважна більшість часток, зокрема й частки же (ж), би (б), вказівні то, ось, он.

Проте в складі сполучників та інших часток ці останні не виділяються як частки і пишуться разом, наприклад: отже, аякже, таж, тож, отож, атож, теж, авжеж, якби, щоб, мовби, немовби, ніби, неначеб, немовбито, нібито, неначебто, тобто, осьде, онде.

Через дефіс пишуться частки -бо, -но, підсилювально-видільні -то, -от, -таки і словотворчі казна-, хтозна-, будь-, -небудь. Наприклад: слухай-бо, скажи-но, який-бо ти, тільки-но, якби-то, тому-то, тим-то, отак-то, все-таки, пішов-таки, казна-коли, будь-як, де-небудь.

Проте ці самі частки пишуться окремо:

1) якщо між словом і часткою є частка же (ж), би (б): скажи ж бо, якби ж то, все ж таки, коли б то;

2) якщо між часткою і словом є прийменник: казна про кого, будь з яким;

3) якщо частка таки стоїть перед словом, яке вона підсилює: таки пішов, таки великий;

г) якщо то є вказівною, а не підсилювальною часткою, порівняйте: Далекі дзвони гучали в ясному повітрі тихо і мелодійно, і здавалося, що то дзвенить золото сонця (М.Коцюбинський). Отака-то наша слава, слава України (Т.Шевченко); у першому реченні то — вказівна, у другому то — підсилювальна частка. Словотворча частка то пишеться разом: неначебто, нібито, тобто.

Разом пишуться словотворчі частки аби-, де-, -сь, ні-, що- і формотворча частка -ся (-сь), наприклад: абиякий, дехто, щось, ніколи, щогодини, щодня, щодо; а також: чимшвидше, чимскоріш.

Проте ці частки пишуться окремо, якщо між ними й словами є інші слова: аби до кого, де про що, ні з чим, що дві години, що не день, що ж до.

Частка що пишеться окремо, якщо вона стоїть після слова, до якого відноситься: тільки що, поки що, дарма що, ледве що.

Заперечна частка не з усіма частинами мови пишеться окремо: Ти вже не бунт, ми не раби: ти план страшної боротьби. Ми не вагаємось; хитання ще не добито. Ми встанем; ми ж не одинокі. Адже це уже не дивно, що ми твердо, супротивне, владно устаєм (3 тв. П. Тичини). О, не даремно, ні, в степах гули гармати... (В. Сосюра).

Заперечну частку не слід відрізняти від префікса не-, за допомогою якого творяться нові слова і який пишеться разом (див. правопис не з різними частинами мови).

Перевірте себе. 1. Випишіть слова й словосполучення в дві колонки залежно від того, як пишуться частки: 1) через дефіс; 2) окремо.

Слухати кого/небудь, любив/таки, збудуй/но, злякався хтозна/й/чого, сюди/ж, вигадав казна/що, адже/то був я, отакий/то він, ніби/то все гаразд, перемогла та/ж команда, зробив аби/як, кинув будь/де, ойкнув/би.

Ключ. З других букв перших слів має скластися закінчення вислову О.Гончара: “Це таки щастя — ...”

Перевірте себе. 2. Випишіть слова й словосполучення в три колонки залежно від того, як пишуться частки: 1) окремо; 2) через дефіс; 3) разом.

Слухай/но, аби/куди не йди, то/ж будь уважний, зрадів неаби/як, озвався тільки/що, тим/то й ба, що/дня тут буваю, схаменувся/таки, хтозна/з/ким, утікав чим/швидше, чи/мало часу, коли/небудь буде, усе мов/би й добре, умій будь/що робити, тихо все/ж/таки, тьохнуло начеб/то, сміх/таки корисний.

Ключ. З других букв перших слів має скластися закінчення вислову Т.Шевченка: “На те й лихо, щоб …”

Перевірте себе. 3. Випишіть слова й словосполучення в дві колонки: 1) з префіксом не-; 2) із заперечною часткою не.

Сказав не/впевнено, розгулялась не/года, клас не/прибраний, сюди не/підемо, вжито не/гайних заходів, здивувався не/випадково, писав не/думаючи, зник не/сподівано, давно не/здужає, книжку не/прочитано, такого ще не/чувано.

Ключ. З других букв перших слів має скластися початок вислову Григора Тютюнника: “… неповторна”.